<<
>>

Функції та принципи правотворчості

Як вже було зазначено, правотворча діяльність спрямована на формулювання, зміну або скасування правових норм. Своє формальне закріплення результати такої діяльності отримують переважно у нормативно-правових актах або ж у нормативно-правових договорах, які регулюють ті чи інші суспільні відносини.

Залежно від того, яким чином правотворчість впливає на правове регулювання суспільних відносин, можна виокремити відповідні функції правотворчості:

1) первинне регулювання суспільних відносин шляхом формулювання нових правових норм у статтях нормативно-правових актів або нормативно-правових договорів;

2) модифікація правового регулювання шляхом внесення змін до існуючих правових норм, закріплених у нормативно-правових актах та нормативно-правових договорах;

3) припинення правового регулювання певних суспільних відносин шляхом скасування відповідних правових норм. Вказана функція виконується переважно через відміну частини або в цілому нормативно-правового акта, нормативно-правового договору;

4) заповнення прогалин та усунення колізій у правовому регулюванні шляхом формулювання правових норм, яких не вистачає для досягнення мети правового регулювання;

5) упорядкування правового регулювання шляхом систематизації існуючих нормативно-правових актів.

Безпосередній вплив результатів правотворчої діяльності на життя людини та суспільства обумовлює необхідність її здійснення, спираючись на відповідні принципи - найбільш важливі юридичні вимоги, які створюють фундамент правотворчої діяльності.

Одним з провідних (визначальних) принципів правотворчості є обґрунтованість, тобто визнання реальної потреби у створенні норми права. Від того, наскільки вдасться (з урахуванням соціальних, політичних, економічних та інших чинників) визначити об'єктивну необхідність регулювання тих чи інших відносин за допомогою новоствореної правової норми, напряму залежить сприйняття цієї норми людьми та, відповідно, її ефективність.

Гуманізм як принцип правотворчості розкривається через права і свободи людини, які є орієнтиром і першоджерелом для правотворця, вони також не можуть порушуватися чи звужуватися у процесі створення нових правових норм.

Принцип професіоналізму передбачає участь у нормопректувальній роботі фахівців із різних галузей знань, не лише юриспруденції. Професійні знання необхідні як при підготовці змісту правової норми, так і для здійснення аналітичної, прогностичної оцінки наслідків прийняття норми (соціальних, економічних, міжнародних тощо).

Законність. Цей принцип визначає те, що в сучасних суспільствах органи публічної влади здійснюють правотворчу (нормотворчу) діяльність виключно у спосіб, в обсягах і за процедурою, які переважно детально регламентовані відповідними нормативно-правовими актами. Недотримання визначеної процедури, вихід за межі передбаченої законодавством компетенції роблять нелегітимною як саму діяльність такого правотворчого органу, так і, відповідно, норму права, яка була прийнята в результаті такої діяльності.

Демократизм як принцип стосовно правотворчості вимагає врахування суспільної думки та інтересів різноманітних верств населення, участь громадян, їх об'єднань у процесі розробки, обговорення, а в певних випадках і в прийнятті правового акта.

Принцип відкритості та публічного характеру правотворчості передбачає обізнаність людей з планами такої діяльності, проектами нових правових актів та обов'язково з результатами правотворчої діяльності. Особливо цей принцип стосується правотворчої діяльності органів публічної влади. Практично він реалізується через процедуру опублікування нормативно-правових актів або доведення їх до виконавців, без чого нормативно-правові акти не можуть вважатися чинними.

Наведений перелік принципів не є вичерпним, але він відображає основні, стрижневі засади правотворчості, дотримання яких повинно забезпечити якість та ефективність правотворчого процесу і як його результат - дієвість норми права.

11.3.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Функції та принципи правотворчості:

  1. § 2. Принципи і функції правотворчості
  2. § 1. Загальна характеристика правотворчості Поняття, принципи і види правотворчості
  3. § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
  4. § 2. Функції і принципи демократії
  5. §. 2 Функції, принципи І й види правоутворення
  6. §. 2 Функції, принципи І й види правоутворенн
  7. § 6. Функції та принципи правопорядку
  8. § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
  9. § 3.Механізм забезпечення соціальної безпеки: сутність, функції, принципи функціонування
  10. § 4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності органів законо­давчої, виконавчої та судової влади
  11. Види правотворчості
  12. Суб'єкти правотворчості
  13. § 5. Види правотворчості громадянського суспільства