<<
>>

§ 2. Гарантії законності Поняття і юридичні гарантії законяості.

- комплекс засобів і способів, спрямованих на забез­печеная суворого І неухильного дотриманая і виконання норм права всіма учаснцками суспільних відносин. _ ' ___

; * Існує ДЙ категорії гарантЩ законнмті - загальні та юридич­ні {дйв.,табл, 20.1).

Зрозуміло, що основними гарантіями е юри­дичні, які, у свою чергу, поділяються на конституційно-правові

СпеІїіалшо-іоридичШ гарантії - це система правових 'засобів і інститутів права, за допомогою яких забезпечується дотриман­ня і виконання законів.

До спеціально-юридичних гарантій належать такі:

1. Обов'язок держави й Інших суб'єктів суспільних відно­ син суворо дотримувати І виконувати закони при здійсненні своєї діяльності. Під державою тут маються на увазі органи дер­ жави та посадові особи. Дійсно, існує спеціальне законодавство, присвячене тим чи іншим органам і посадовим особам. Так, в Україні 16 грудня 1993 року було прийнято Закон «Про держа­ вну службу», який регулює суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами Украї­ ни права на державну службу. Державні службовці зобов'язані строго дотримувати і виконувати цей закон.

2. Нормативне роз'яснення законів. Як приклад, можна наве­ сти ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, яка зазначає, що «незалежність суддів забезпечується...

424 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

державу, здійснює адміністративну реформу, йде шляхом форму­вання постіидустріального громадянського суспільства. В мину­ле піде адміністративно-командна система. Тому зміст законо­давства має відповідати тим тенденціям, що відбуваються сього­дні в Україні.

2. Поліпшуватиметься сам правотворчий процес, що пов'я­ зано, насамперед, з його демократизацією, участю в ньому нщро- кнх верств громадськості, з розширенням наукової бази. Прин­ ципи науковості, використання правового досвіду і декократиа- му виявляють, що підготовка і прийняття проекту нормативно- правового акта здійснюється за участю представників різних наук, а будь-який знову розроблений нормативний акт повинен спи­ ратися на в*£е;відомий позитивний досвід держави і цивілізації в цілому.

При цьому все більшою мірою виявляється прагнення і воля народу- -, . .

3. Докорінно зміниться структура законодавства: основним джерелом справді стане закон. Правда, це в?,означає, Іпр^аник- нуть дц^законйі нррмативво-правові акти. Мова йде про те, що закон, яки$ р^вгулює найважливіші сторони життя суспільства стане основним джерелом права, якому повнадгю іідповідатикут* ЦІД- законні акти. Останні ж будуть конкретизувати закони.

Пюшяяя длж еанодапрошо ,-• . •.;.

1. Що таке законність?

2. Що таке принципи законності?

3. Що таке верховенство законності?

4. Що таке єдність законності?

б. Що таке доцільність законності?

6. Що таке реальність законності?

7. На що вказуЕ регулятивна функція законності?

8. Що означає функція забезпечення прав і свобод людини і грома­ дянина?

9. Що означає функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону?

10. Що вимагає правова соціалізація людини?

11. Що означає гуманізація суспільних відносин?

12. Що таке правопорядок?

13. Які виділяються види правопорядку за масштабністю?

14. Які виділяються види правопорядку за обсягом та значущістю?

15. Які виділяються види правопорядку за характером відносин?

16. Які виділяються види правопорядку за складністю?

Глава 20. Законність і правова культура 427

Конституційно-правові засоби - це система інститутів кон­ституційного права, за допомогою яких забезпечується дотри­мання та виконання законів.

До таких засобів належить наявність Конституційного суду, а також принцип ^Конституція ~ закон прямої дії». Останній означає, що норми Конституції можна захищати в судовому по­рядку. Цим досить вдало тривалий час користувалися в РФ, Конституція якої передбачає альтернативну цивільну службу. Від­сутність відповідного закону не перешкодила призовникам пода­вати позови до суду з вимогою надання їм можливості реалізувати їх конституційне право на альтернативну цивільну службу.

Загальні гарантії законності. Загальними гарантіями за­конності визнаються міжнародні гарантії, політичні гарантії, еко­номічні і ідеологічні гарантії.

Міжнародними гарантіями визнаються ті засоби, за допомо­гою яких міжнародна спільнота може впливати на стан дотри­мання законності в національних державах. До таких гарантій належить право міжнародних спільнот видавати рекомендацій­ні (наприклад, Загальна декларація прав людини) та загально­обов'язкові (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права) акти, а також застосовувати міжнародні санкції до тих країн, що порушують чи дотримують ці акти. Такими санкція­ми негативного плану є створення певних торгових бар'єрів, бой­кот, збройне вторгнення. Санкціями ж позитивного плану є ство­рення режиму найбільшого сприяння, прийняття до провідних міжнародних організацій, кредити тощо.

Політичними гарантіями е розвинута система народовлад­дя, свобода самовизначення особистості, об'єднання громадян в організації за різними інтересами. Зазначені політичні гарантії ведуть до демократії. Говорячи про співвідношення законності і демократії, слід наголосити: справжня правова законність пе­редбачає як видання, так і дотримання, виконання тільки демо­кратичних за змістом законів; законність у правовій державі має спиратися на дійсно демократичну рівність громадян перед законом, рівність їх основних прав і свобод, рівність правової охорони і захисту; законність передбачає існування демократич­ного порядку підконтрольності державного апарата народу; до­тримання законності є необхідною умовою охорони демократич­них прав і свобод громадян; для найбільш повного & адекватно­го вираження в правових нормах інтересів і волі різних верств населення і народу в цілому необхідно діяти в рамках законно­сті, тобто строго дотримувати встановлену законом демократичну процедуру прийняття законів; законність покликана охороняти

426 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Таблиця 20.1. Види гарантій

Загальні гарантії Юридичні гарантії

Міжнародні гарантії

Політичні гаранти Спеціально-юридичні гарантії

Економічні гарантії

Ідеологічні гарантії________ Конституційно-прашові гаранти

забороною під загрозою відповідальності втручання в здійснення пра­восуддя»1. Роз'яснюючи положення стосовно втручання, Пленум Верховного Суду України 12 квітня 1996 року видав Постанову № 4 «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів», де у п. 4 зазначив: «Під втручанням у діяльність по здійсненню правосуддя слід розуміти будь-який вплив на суддю (прохання, вказівку, вимогу, критику судді у засобах масової інформації до вирішення справи тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити їх до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвала бажаного судо­вого рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів (обіцяння різних вигод, погроза тощо) та в якій стадії процесу і в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання»2.

Таке визначення «втручання у здійснення правосуддя», що було здійснене Верховним Судом України, і є нормативним роз'­ясненням.

3. Норми, що регулюють державний примус. Мається на ува­ зі порядок, процес здійснення державного примусу (регулюється процесуальними нормами адміністративного, кримінально-про­ цесуального та цивільно-процесуального права).

4. Норми, що передбачають юридичні санкції. Мається на увазі законодавчий перелік санкцій (регулюється матеріальни­ ми нормами трудового, адміністративного, цивільного і криміна­ льного права).

5. Індивідуально-правові акти. Індивідуально-правові акти спрямовані на врегулювання конкретних суспільних відносин, і у випадку їх повної відповідності нормативно-правовим актам вони можуть бути гарантіями законності.

1 Про статус суддів. Закон України № 2862-ХП від 15 грудня 1992 року // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: 36. нормат, актів. -К., 2001.-С. 74.

' Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів. Постано­ва Пленуму Верховного Суду України № 4 від 12 квітня 1996 року // Законо­давство України про судову і правоохоронну діяльність: 36. нормат. актів. - К., 2001. - С. 162.

Глава 20. Законність і правова культура 429

Історично разом із формуванням держави і права відбува­ється становлення правосвідомості і питання про те, що виникло раніше - правосвідомість чи право, по суті, е не зовсім корект-ним,.Однак стосовно конкретного типу права, наприклад, соціа­лістичного, можна сказати, що правосвідомість виникла раніше права (у вигляді правових ідей, викладених у працях Маркса, Енгельса та ін.).

Правосвідомість - складне структурне утворення, у якому можна виділити раціональні компоненти, звичайно їх назива­ють правовою ідеологією.

Правова ідеологія - це ідеї, теорії, переконання, поняття, погля­ди, що виражають ставлення людей до чинного і бажаного права.

їй, як систематизованому, науково обґрунтованому, теоретич­ному відбитку правової дійсності, належить роль головного й активного елемента в правосвідомості.

Основу правової ідеології повинна складати державно-пра­вова ідеологія, тобто загальноприйнята (прийнята в даному сус­пільстві) система політичних і правових ідей. Це особливо акту­ально для України на сучасному етапі ЇЇ розвитку.

Правова ідеологія тісно пов'язана з юриспруденцією (юри­дичною наукою), що додає їй теоретичний, систематизований ха­рактер.

У правосвідомості можна також виділити емоційні струк­турні компоненти, що називаються правовою психологією.

Правова психологія - це почуття, емоції, переживання людей з приводу тих чи інших проявів права: видання Юридичних норм, їх реалізації, законності та ін.

Можна сказати, що правова психологія е своєрідним почут­тям права і законності. Вона складається стихійно і носить не­формальний, несистематизований характер. У той же час у пра­восвідомості правова психологія має наче первинний характер. Це пов'язано з тим, що, як правило, правові почуття і емоції виникають раніше, ніж правові ідеї. Правова психологія визна­чає повсякденну ціннісну орієнтацію суб'єктів у правовій сфері.

Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акта до­зволяє виділити в правосвідомості такі елементи:

1. Інформаційний - наявність у свідомості того чи іншого суб'єкта певного обсягу інформації про заков. Ця інформація може бути як повною і всебічною, так і поверхневою, отриманою з чиїхось слів.

2. Оцінний - отримавши інформацію про нормативний акт, людина якось до нього ставиться, якось оцінює, зіставляє з влас­ ними цінностями.

428 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

інститути демократії від проявів сваволі з боку посадових осіб державних органів, а також громадян і в такий спосіб забезпечу­вати демократизм у діяльності державного механізму, політич­ної системи, плюралізм у всіх сферах суспільного і державного життя; законність сприяє діяльності всіх суб'єктів політичного життя в рамках конституційно-правового порядку, виступає га­рантом захисту від монополізації права на здійснення політич­ної влади якоюсь структурною частиною державної влади.

Економічними гарантіями визнаються юридична рівність усіх форм власності, рівність економічних можливостей суб'єк­тів суспільних відносин. ^Юридична рівність всіх форм власнос­ті» як і рівність економічних можливостей суб'єкті» суспільних, відносин дозволяє людям багатіти- Багатство ж потребує стабіль­ності, яку може дати лише законність.

Ідеологічні гарантії. - це комплекс моральвогправових уявлень про необхідність і користь, законослухняної поведінки. Багато в чому ідеологічні гарантії залежать від правосвідомості, населення.

Питання для самоконтролю

1. Що таке гарантії законності?

2. Що таке спеціадьио-юридичні гарантії законності? в. Що таке конституційво-щмшові засоби?

4. Що таке ідеологічні гарантії законності?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. 2005

Еще по теме § 2. Гарантії законності Поняття і юридичні гарантії законяості.:

  1. § 4. Гарантії законності
  2. § 5. Гарантії законності і правопорядку
  3. § 5. Гарантії законності і правопорядку
  4. § 5. Юридичні гарантії реалізації права членства в кооперативі
  5. Гарантії державного ладу: поняття, ознаки, функції та класифікація
  6. Стаття 43. Інші гарантії
  7. Глава VIII Соціальні та інші гарантії публічним службовцям
  8. § 4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі
  9. § 4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі
  10. § 1. Поняття законності