<<
>>

§ 6. Иивілізаиійний підхід до типології держави: контекст прогресу

Держава аграрного типу. Державний режим в умовах аграрної цивілізації є консервативним або терористичним. Соціальну осно­ву державної влади становлять землевласники. Економічною ж основою державної влади була земля (у країнах Сходу - ще й вода).

Морально-ідеологічна основа державної влади спиралася на ті уяв-

надприродний, сакральний характер держави. Ця основа насампе­ред забезпечувалася за допомогою релігійної ідеології. Саме вона обґрунтовувала тезу про те, що держава є від Бога (або підтримуєть­ся богами). Це дозволяє стверджувати, що держава аграрного типу в цілому була легітимною, хоча й знала узурпацію.

Приклад 16.5

Е. Тоффлер про владу в умовах аграрного типу держави

тих, люди рідко сумнівалися стосовно того, хто має прано та можливість розпо­ряджатися ними. Одягнений у ганчір'я селянин, відірвавшись від роботи, бачив

потрібен був ні політолог, ні газетний коментар, щоб розгадати загадку влади. Кожна людина знала, кому вона підкоряється.

Джерело; Тоффлер 3. Третья волна.

- М.: АСТ. 1999. - С. 117.

Метою аграрної держави є захист інтересів пануючих верств. Для виконання цієї мети аграрна держава наділяється такими завданнями:

1)захистити інтереси пануючих верств від пригноблених;

2)захистити інтереси пануючих верств від нападів ззовні.

320 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Саме тому держава аграрного типу наділялася такими внут­рішніми функціями, як охоронна (охорона форм власності, пра­вопорядку та державного ладу, боротьба з повстаннями), еконо­мічна (оподаткування) і частково екологічна, що більшою мірою була пов'язана з охоронною функцією, а також політична. Щодо зовнішніх функцій, то вони зводилися виключно до військової (функція нападу та оборони) та дипломатичної.

Для реалізації цих функцій створювався відповідний меха­нізм держави.

Статична структура державного механізму складалася з дер­жавних підприємств (іригаційні системи, що споруджувалися рабами, які належали фараонам, тобто державі), установ (існува­ли державні школи, наприклад, Навігацька школа в Москві ча­сів Петра І, що готувала гардемаринів; університети тощо) та органів, які утворювали державний апарат. Зазначений апарат складався з правителів (царі, королі, фараони тощо) та їхніх до­радчих органів, яких можна було б вважати урядом. Існували і представницькі органи (народні збори, парламент, генеральні штати, земські собори, польські сейми тощо), але це були звичай­но органи станового або народного представництва. Суд тієї пори ніколи не був незалежною гілкою влади.

Динамічна структура механізму держави уособлювалася в основному в такій державній технології, як соціальна ієрархія. Хоча держава аграрного типу знала й інші технології: диктату­ру (диктатура Сулли в Римі), бюрократію (китайське чиновни­цтво) та адхократію (система приказів у Московському царстві).

Домінуючою формою правління була монархія. Як правило, вона була необмеженою. Проте траплялася й обмежена монар­хія, переважно це була договірна, дуархічна, органічна або тради­ціоналістична монархія. Щодо республік, то вони також існува­ли і були, насамперед, пов'язані з розвитком приватної власнос­ті (Римська республіка, Генуя, Новгород тощо).

Форма державно-територіального устрою в умовах держави аграрного типу може бути або простою (національні королівст­ва), або складною (багатонаціональні імперії). Держава аграрно­го типу знає також державо подібні об'єднання - конфедерації (Шумер, Еллада) та унії (Річ Посполита).

Політичні режими в аграрній державі е або демократичними (Афіни, Річ Посполита), або авторитарними (Московське царст­во), або' тоталітарними (держава асасинів). Державно-політич­ний режим, як правило, є соціалістським (допетровська Моско-вія). Проте держава аграрного типу знає й етатистський режим

Глава 16. Типологія держави: ІІивілІзаиійний підхід 321

(правління Петра І), і, хоча й дещо специфічний, цивілітарний режим (Римська республіка, яка намагалася піклуватися і захи­щати своїх громадян).

Публічний вимір аграрної держави може бути як поліархіч-ним (Афіни), так і олігархічним (Річ Посполита). Проте доміную­чим виміром того часу був автархічний (необмежена монархія).

Правова система держави аграрного типу спирається на ана­ліз суб'єктно-сутнісного, інтелектуально-психологічного та нор­мативно-регулятивного рівнів.

Аналізуючи суб'єктно-сутнісний рівень, ми повинні мати на увазі, що основними суб'єктами права були землевласники. Інтелекту­ально-психологічний рівень формує основи правосвідомості суспі­льства, і за ним аграрний тип є неоднорідним. Так, у деяких держа­вах повага до закону трималася виключно на страху перед пока­ранням. Це була переважна більшість держав того часу. Однак існували й осередки більш розвиненої правової культури та право­свідомості. Як приклад можна навести стародавній Рим. Нормати­вно-правовий рівень дозволяє дійти висновку про те, що звичайно норми права виходять від держави, однак у деяких з них існувало певною мірою розвинене громадянське суспільство, яке могло впли­вати на державу при прийнятті таких норм. Це, насамперед, є хара­ктерним для республіканської форми правління.

Держава індустріального типу. Державні режими в умовах індустріальної цивілізації варіюються від лібертарних (буржуа­зні держави періоду, який тривав від початку промислової рево­люції в Англії і до світової економічної кризи 1929-1933 рр.) до біхевіористичних (буржуазні держави з 1933 року). Проте існували індустріальні держави як з консервативним, так і з те­рористичним режимом. В останньому випадку це були соціалі­стичні держави казарменого типу в певний період своєї історії (наприклад. Радянська держава часів червоного терору).

Соціальною основою державної влади є ті верстви суспільст­ва, що розпоряджаються індустріальними підприємствами. Еко­номічною - майно, що знаходиться в державній власності (про­мислові підприємства в соціалістичних державах, доходи від податків в буржуазних державах). Морально-ідеологічною осно­вою здебільшого була світська ідеологія {світле комуністичне майбутнє в СРСР; Свобода, Рівність, Братерство у Франції; Вели­ка Американська мрія в США тощо), хоча знала й релігійну (як приклади можна навести іслам в Ірані часів Р.М.

Хомейні або іудаїзм в Ізраїлі часів становлення держави). Влада могла були як легітимною, так і узурпаторською.

322 РОЗДІЛ З, ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Реальною метою індустріальної держави було забезпечення інтересів власників (або розпорядників) індустріальних підпри­ємств. Декларовані ж цілі могли бути різними: формування ве­ликої арійської раси в рамках третього рейху; боротьба з тира­нією тощо.

Для досягнення цієї мети держава індустріального типу по­винна вирішити низку завдань, здебільшого конструктивного напрямку, хоча не є винятком й деструктивні (обмежити права окремих верств суспільства - євреїв та слов'ян у нацистській Німеччині; так званих експлуататорських класів в СРСР тощо) і стабілізаційні (збити хвилі революційного терору за допомо­гою обмежень і конгртерору). Для вирішення зазначених за­вдань держава індустріального типу наділяється відповідними функціями.

Ці функції випливають або з класових, або з національних протиріч і відображають карну сутність держави, або із загаль­них потреб суспільства і відображають регулятивно-охоронну сутність держави індустріального типу. Реалізація зазначених функцій потребує певного механізму, статична структура якого складається з державних підприємств, державних установ і державних органів. До державних підприємств можна віднес­ти ті підприємства, що знаходяться в державній власності (на­приклад, фабрики й заводи в СРСР). До державних установ -державні школи, університети, лікарні тощо. Серед державних органів починають домінувати органи представництва (парла­менти або Ради). Існують глави держави як одноосібного (мо­нарх, президент), так і колективного (Президія Верховної Ради СРСР) характеру. З'являється суд як незалежна гілка єдиної державної влади. Серед державних технологій домінуючою є бюрократія. Соціальна ієрархія йде в Минуле, або ліквідовую­чись взагалі, або поглинаючись бюрократичними державними технологіями. Саме в умовах індустріальної держави з'явля­ється таке негативне явище, як бюрократизм, який вивертає саму сутність бюрократії і перетворює її на свою протилежність.

Крім бюрократії, Індустріальна держава досить широко використо­вує диктатуру і, Іноді, адхократію. Існують плани економічного і соціального розвитку.

Домінуючою формою правління в умовах держави Індустрі­ального типу є республіка. Саме в цей період з'являються такі її різновиди, Яїс президентська, парламентська і змішана. Однак і інша класифікація яе втрачає актуальності, адже існують тео­кратичні (Іран, Пакистан) та партократичні (СРСР) республіки.

Глава 16. Типологія держави: цивілізацій ний підхід 323

Існування необмеженої монархії перестає бути домінуючим (Ро­сійська імперія до революції 1905-1907 рр.). Більшість монар­хій обмежена або конституцією (Німеччина, Японія, Італія), або парламентом (Росія 1907-1917 рр., Британська імперія).

Серед форм держайно-територіального устрою в індустрі­альній державі є певна розбіжність. Так, існують як прості (уні­тарні) держави, так і складні форми: федерації (США) та імперії як єдиного (Російська імперія), так і колоніального (Британська, Голландська, Бельгійська, Французька імперії) типу.

Політичні режими можуть бути як демократичні, так і лібе­ральні, як авторитарні, так і тоталітарні. Державно-політичні також різноманітні. Публічний вимір держави індустріального типу знає як поліархію (США), так і олігархію (СРСР) чи автар-хію (нацистська Німеччина).

Аналіз правової системи в умовах держави індустріального типу передбачає висвітлення її суб'єктно-сутнісного, інтелекту­ально-психологічного та нормативи о-регулятивного рівня. Так, згідно з суб'єктно-сутнісним рівнем правової системи індустрі­альної держави кількість суб'єктів права зростає. Врешті-решт саме в цей період з'являється загальне виборче право. Страх перед покаранням поступово змінюється на свідоме підпоряд­кування вимогам закону, хоча й не всюди: в умовах авторитар­них та тоталітарних режимів, страх перед покаранням все ж таки домінує над людьми. Норми ж права створюються держа­вою як самостійно, так (і це поступово стає домінуючим) під ти­ском громадянського суспільства.

Держава постіндустріального типу. Державний режим в умо­вах постіндустріальної цивілізації є здебільшого біхевіористич-ним. Однак у зв'язку з процесами глобалізації поступово зрос­тає і роль лібертарного режиму. В умовах авторитаризму може існувати консервативний режим. І лише за часів тоталітаризму є небезпека терористичного державного режиму.

Соціальною основою державної влади є люди знань, володарі інформації, творчі особистості. Умовно їх можна назвати мери-тократами (від меритократії) або когнітаріатом. Економічну ос­нову складає державне майно, що знаходиться в державній влас­ності (різного роду державні монополії та прибутки з оподатку­вання підприємств). Морально-ідеологічною основою є ідеологія постмодернізму, який надає творчій особистості можливість роз­виватися та удосконалюватися. Влада в державі постіндуст-ріального типу здебільшого є легітимною. Навіть випадки узур­пації завдяки ЗМІ швидко легітимізуються.

324 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Цілі постіндустріальної держави пов'язані з формуванням гуманістичної цивілізації творчих особистостей. Задля дього вона повинна виконати низку завдань конструктивного плану, хоча й деструктивні завдання не є винятком (наприклад, за­вдання, спрямовані на обмеження права на інформацію з метою захисту приватного життя). Для вирішення цих завдань дер­жава постіндустріального типу наділяється відповідними фун­кціями. До внутрішніх функцій постіндустріальної держави належить економічна (наприклад, оподаткування), екологічна (створення чистого навколишнього природного середовища), освітня (піклування про розвиток освіти населення) тощо. Се­ред зовнішніх - дипломатична, військова, вирішення глобаль­них проблем людства тощо.

Для реалізації зазначених функцій держава постіндустріаль-ного типу створює певний механізм. Його статична структура пе­редбачає існування державних підприємств, що зайняті на страте­гічних напрямках інформаційно-комунікативної та енергетичної промисловості. Державний механізм обов'язково охоплюватиме державні установи, роль яких суттєво зростатиме, особливо роль університетів та інститутів як місць основної роботи більшості членів постіндустріального суспільства. В умовах постіндустрі­альної цивілізації існуватимуть і державні органи, структуру яких сьогодні досить важко передбачити. Проте, на нашу думку, вони будуть більш дієвими, ніж сучасні бюрократичні контори.

Щодо державних технологій, то бюрократія в постіндустріа-льній держави суттєво звужується. На її місце приходить адхо-кратія. З'являються нові державні технології - креативна кор­порація та електронний уряд. Саме останній та адхократія ста­нуть тими технологіями, що ліквідують бюрократизм. Державне планування поступово змінюється на прогнозування, програму­вання і моделювання розвитку регіонів.

Форма правління передбачає існування як монархії, так і ре­спубліки (наприклад, сучасні СІЛА). Форма державно-територі­ального устрою може бути як унітарною, так і федеративною. Проте процеси глобалізації зумовлюють розвиток міждержав­них об'єднань. Політичний режим може бути демократичним (СІЛА, Фінляндія), авторитарним (Сінгапур). Існування інфор­маційного тоталітаризму також не потрібно виключати. На нашу думку, державно-політичний режим в умовах постіндустріаль­ної держави здебільшого буде цивілітарним.

Публічний вимір держави постіндустріального типу буде меритократичним.

Глава 16. Типологія держави; иивілізаиійний підхід 325

Правова система в постіндустріальній державі передбачає ви­світлення таких рівнів, як суб'ектно-сутнісний, інтелектуально-пси­хологічний та нормативне-регулятивний. Суб'єктами права в пост­індустріальній державі будуть всі. Розвинена правосвідомість до­зволить впливати на рівень нормативно-правових актів, процес ство­рення яких стане контролюватися громадянським суспі

Питання для самоконтролю

1.Які державні технології домінують в державі аграрного типу?

2.Які державні технології домінують в державах індустріального типу?

3.Які державні технології домінують в державах постіндустріаль-

Завдання для дискусії

1. Який з типів держав за цивілізаційним підходом вам найбіль­ ше подобається і чому:

- держава океанічної субцивілізації;

- держава континентальної субцивілізації;

- держава православно-руської субцивілізації;

- держава західно-православної субцивілізації;

- держава к он фу ціано-китайської цивілізації;

- держава буддійське-японської цивілізації;

- держава індуської цивілізації;

- держава ісламської цивілізації (шиїти);

- держава ісламської цивілізації (суніти);

- держава латиноамериканської цивілізації;

- держава африканської цивілізації.

2. Що саме у вищезазначених державах вам найбільше подобаєть­ ся і чому?

Література до розділу З

Наукова і навчально-методична література

1.Авер'янов В.Б. Державне управління // Юридична енциклопе­ дія. - К., 1999. - Т. 2. - С. 119-120.

2.Авер'янов В.Б. Державний апарат // Юридична енциклопедія. -К., 1999. -Т. 2. -С. 121.

3.Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади // Юридична енци­ клопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 287.

326 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

4.Авер'янов В.Б. Уряд // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. -С. 222,

5.Авторитаризм й демократки в развивающихся странах / Хо- рос В.Г., Мирений Г.И., МайданикК.Л. идр. -М.: Наука, 1996.

- 336 с.

6.Административное право (Общая й Осо б енная части) / Под ред. А.Е. Лунева. - М.: Юридическая литература, 1970. - 600 с.

7.Адольф Гитлер // Мирошникова В.В., Мирошникова Д.С. 100 знаменитих политиков. - Х.г ФОЛИО, 2004. - С. 123-129.

8.Алексеев С.С. Государство й право. Начальний курс. - М.; Юри­ дическая литература, 1996. - 192 с.

9.Альбедиль М.Ф. Индуизм. - СПб.: Петербургское Востоковеде- ние, 2000. - 256с,

10. Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория государства й права в схемах й определениях: Учеб. пособ. - М.: Юристі, 1998.

- 256 с.

11.Батанов О.В. Органи судової влади // Юридична енциклопедія. -К.,2002.-Т. 4.-С. 292.

12.Батанов О.В., Воронов М.П. Представницькі органи // Юридич­ на енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 63.

13.Бахман К. Кем бьіл Гитлер в действителькости. - М.: Прогресе, 1981. - 207 с.

14.Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Государс­ тво й право. - 1997. - № 3. - С. 14-21.

15.Бемер Г. История ордена иезуитов. - Смоленск: Русич, 2002. - 464с.

16.Блок М. Феодальне суспільство. - К.: Всесвіт, 2001. - 528 с.

17.Бобровник С.В. Конфедерація // Юридична енциклопедія. - К., 2001. - Т. 3. - С. 330.

18.Богданов А.А, Завтра ли? // Богданов А.А. ВопросьІ социализ- ма: РаботьІ разньїх лет. - М.: Политиздат, 1990. - С. 305-321.

19.Боливар С. О самобьітности Латинской Америки // Сравнитель- ное изучение цивилизаций: Хрестоматия: Учеб, пособ. / Сост. Б.С. Ерасов. - М.; Аспект Пресе, 1999. - С. 437-438.

20.Брагина Е.А. Индия: сохранение опорьі на собственньїе сильї // ПостиндустриальньІймириРоссия. -М,: Здиториал УРСС, 2001. -С. 388-403.

21.Буровский А.М. Несостоявшаяся империя: Историческое рас- следование. - Красноярск: БОНУС, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - 512 с.

22.Бушков А. Рьіцарь из ниоткуда: Роман. - СПб.: Нева, 1996. - 448с.

23.Бушков А., Буровский А. Россия, которой не бьІло-2. Русская Атлантида: Историческое расследование. - Красноярск: БОНУС, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2000. - 512 с.

Глава 16. Типологія держави: иивілізаиійнчй підхід 327

24. Бушков А.А. Россия, которой не бьіло: загадки, версии, гипотези.

- М-: ОЛМА-ПРЕСС, СПб.: Нева, Красноярск: БОНУС, 1997. - 608 с.

25.Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учеб. пособ. - М.: Логос, 2000.-360с.

26.Введение в политологию. Наука о политике: Учеб. пособ.: В 2 ч, / Под общ. ред. Н.И. Горлач, Г.Т. Головченко. - Харьков, 1994. - Ч. 1. - 248 с.

27.Введение в политологию. Наука о политике: Учеб. пособ.: В 2 ч. / Под общ. ред. Н.И. Горлач, Г.Т. Головченко. - Харьков, 1995. - Ч. 2. - 463 с.

28.Венгеров А.Б. Предсказания й пророчества: за й против: Исто- рико-философский очерк. - М.: Моск. рабочий, 1991. - 240 с.

29.Венгеров А.Б. Синергетика й политика // Общественние науки й современность. - 1993. - № 4. - С. 55-69.

30.Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Совет- ское государство й право. - 1986. - М» 10. - С, 36-45.

31.Венгеров А.В. Теория государства й права: Учебник. - 3-є изд. - М., 1999. -528с.

32.Вдасть // Введение в политологию: Словарь-справ очник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996. - С. 33-34.

33.Воронов М.П. Автономія // Юридична енциклопедія. - К., 1998. -Т. 1.-С. 23-24.

34.Галаур С. Модель з математичним ухилом // Урядовий кур'єр.

- 2003. - 27 червня. - С. 5.

35.Григонис 9.П., Григонис В.П. Конституционное право зарубеж- них стран. Курс лекций. - СПб.: Питер, 2002. - 416 с.

36.ГромьїкоА.Л. Политическиережими. -М.: Знаеие, ТОО «Интел- Тех», 1994.-64с.

37.Гумилев Л.Н. Древняя Русь й Великая Степь. - СПб.: Кристалл, 2001. - 767 с.

38.Давиденко В.В. Економічна функція сучасної держави // Дер­ жава І право: 36. наук, праць. - К.: 1н-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 73-79.

39.Дарол А. Танньїе общества. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. - 304 с.

40.Демократи» либеральн&я // Введение в политологию: Словарь- справочник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996.

- С. 62-63.

41.Демократия социальная // Введение в политологию: Словарь- справочник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996. -С. 67.

42.Дюмон Л. Ното Ьіегагспісиа // Сравнительное изучение циви- лизаций: Хрестоматия: Учеб. пособ. / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 372-380.

328 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

43.Жук П. До розробки нового адміністративно-територіального поділу України // Перехід IV. - 2001. - № 1 (6). - С. 21-27.

44.Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 320 с.

45.Збітнев Ю. Німецький експеримент // Перехід IV. - 2000. - № 2(4). -С. 113-125.

46.Знновьев А.А. На пути к сверхобществу. - М.: ЗАО «Изд-во Центрполиграф», 2000. - 638 с.

47.Злотников Р.В. Империя. Виват, императорі Роман. - М.: ОЛМА- ПРЕСС, Альфа-книга, 2002. - 415 с.

48.Иванян 9-А. Бельїй дом: президенти й политика. - М.: Полит- издат, 1975. - 432 с.

49.Из материалов Верховного Суда по делу «Птицеторговая корпо- рация Шехтера» против Соединенньїх Штатов Америки. 1935 год // Хрестоматия по всеобщей истории государства й права. / Под ред. К.И. Батьіра й Е.В. Поликарповой. - М.: Юристі, 1996.

- Т. 2. - С. 308-309.

50.Иноземцев В.Л. За пределами постзкономического общества: Научное издание. - М.: Асайетіа - Наука, 1998. - 640 с.

51.История новейшего времени страя ЕвропьІ й Америки: 1918—1945 / Под рєд. Е.Ф. Язькова. - М.: Внсшая школа, 1989. - 463 с.

52.Каганець І. Фашизм чи солідаризм // Перехід IV. - 2004. - № 12. -С. 77-87.

53.Каганець І.В. Арійський стандарт; Українська ідея епохи вели­ кого переходу. - К.: А.С.К., 2004. - 336 с.

54.Калапіников М. Вперед в СССР-2. - М.: Яуза, Зксмо, 2003. - 416 с.

55.Калапіников М. Гнев орка. - М.: АСТ, Астрель, 2003. - 598 с.

56.Каминский С.А. Институт монархии в странах Арабского Восто- ка // Советское государство й право. - 1978. - № 7. - С. 108- 112.

57.Канигин Ю.М. Вехи священной истории: Русь-Украина. - К.; Украйна, 1999.-350с.

58.Кафарсьвий В.І. Цивілізація // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 361-362.

59.Кашкин С.Ю. Политический режим в современной Индия: су- щность, освовньїе особенности й тенденции развития // Государ­ ство й право. - 1995. - М 4. - С. 122-130.

60.Ковлер А.И. Кризис демократии? Демократия на рубеже XXI века.

- М.: Институт государства й права РАН, 1997. - 102 с.

61.КомаровС.А., МалькоА.В. Теория государства й права: Учебно- метод. пособ. - М.; НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 448 с.

62.Конституционное (государственное) право аарубєжньїх стран: Учебник: В 4 т. / Отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: ВЕК, 1995. - Т. 1-2. - 778с.

Глава 16. Типологія держави: цивілізаиійний підхід 329

63.Конституції он ное право зарубежньїх стран: Учебник / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо й Л.М. Знтина. - М.: НОРМА, 2000. - 832 с.

64.Конфуций. Луньюй // Конфуций. Уроки мудрости: Сочиеения.

- М.: ЗКСМО-Пресс, X.: Фолио, 2002. - С. 15-126.

65.Кормич Б.А. Митна політика України як функція держави // Держава і право: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. - ВшІ. 5. - С. 438-442.

66.Коул А., Банч К. Конец империи: Роман. - М.: АСТ, 2001. - 590 с.

67.Курашвили Б.П. Модели социализма // Советское государство й право. - 1989. - № 8. - С. 99-110.

68.Латинская Америка: Справочник / Под общ. ред. В.В. Вольско- го; Сост. С.Н. Табунов. - М.: Политиздат, 1990. - 399 с.

69.Лебедева З.Е. Тропическая Африка й глобализация // Постин­ дустриальньїй мир й Россия. - М.: Здиториал УРСС, 2001. - С. 419-433.

70.Легитимность // Введениє в политологию: Словарь-справочник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996. - С. 109- 110.

71.Лем С. Сумма технологии. - М.: АСТ, 2002. - 668 с.

72.Ленин В.И. О приданий законодательньїх функций Госплану // Ленин В.И. Последние письма й статьи. - М.: Политиздат, 1976.

- С. 8-9.

73.Лисенков С.Л. Імперія // Юридична енциклопедія. - К., 1999. - Т. 2.-С. 666.

74.Локк Дж. Два трактати про врядування. - К.: Основи, 2001. - 265 с.

75.Любашиц В.Я., Мордовцев А.Ю., Тимопіенко И.В. Теория госу- дарства й права: Учеб. пособ. - Ростов н/Д.: МарТ, 2002. - 512 с.

76.Маляренко В.Т. Правосуддя // Юридична енциклопедія. — К., 2003. - Т. 5. - С. 50-51.

77.Марченко М.П. Соотношение законодательной й исполийтель- ной властей в государственном механизме Германии 30-х годов // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. - 1994. - № 5. - С. 3-12.

78.Мельников Е.Н. Развитие авторитарних тенденций в африканс- них стран ах капиталистической ориентации (на примере бив­ ших французских колоний) // Советское государство й право. — 1988. - № 2. - С. 103-108.

79.Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменте. - М.: Дело, 1997. - 704 с.

80.Мирзеханов В.С. Кризис «идеологии развития»: некоторьіе раз-

Постиндустриальньїй мир й Россия. - М.: Здиториал УРСС, 2001.

- С. 434-440.

330 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

81. Мірошніченко М.І. Природа відношення «державна влада» -

держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 19. - С. 22-30.

82.Мойсеева Л.А. История цивилизаций. Курс лекций. - Ростов н/ Д.:Феникс, 2000. ~ 416с,

83.Монтескье Ш.Л. О духе законов // Теория государства й права: Хрестоматия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В. Лазарев, С.В. Липень. - М.: Юрисгь, 2001. - Т. 1. - С. 232-237.

84.Мухаев Р.Т. Теория государства й права: Учебник. - М.: ПРИОР, 2001.-464 с.

85.Манинг Н. Реформа госу даре т вен ного управлений: международ- ньгй опьіт. - М.: Весь Мир, 2003. - 496 с.

86.Назаренко Г.В. Теория государства й права: Учеб. пособ, - М.: Поанавательная книга плюс, 1999. - 176 с.

87.Нерсесянц В.С. Теория государства й права. - М.: НОРМА, 2001.

- 272 с.

88.О восстановлении национальной зкономики. Закон США от 16 июля 1933 года // Хрестоматия по всеобщей история госу­ дарства й права / Под ред. К.И. Ватьіра й Е.В. Поликарповой. - М.: Юристі, 1996. - Т. 2. - С. 305-307.

89.О разработке концепции информатизации общества. Постанов- ление Политбюро ЦК КПСС от 15 июля 1988 года // Известия ЦК КПСС. - 1989. - М 1. - С. 55-56.

12 мая 1933 года // Хрестоматия по всеобщей истории государ­ства й права / Под ред. К.И. Батьіра й Е.В. Поликарповой. -М.: Юрисгь, 1996. - Т. 2. - С. 303-304.

91.Общая теория права й государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юрисгь, 1996. - 472 с.

92.Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Теорія держави І права: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.

93.Осавелюк А.М. Современньїй механизм системи сдержек й про- тивовесов в зарубежньгх государствах // Государство й право. - 1993. - № 12. - С. 105-114.

94.Основи держави і права України: Навч. посібник / Укл.: Коле­ ктив авторів юридичного факультету УАБС; За ред. В.В. Сухо­ носа (молодшого). - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.

- 388 с.

95.Основи государства й права: Учеб. пособ. / Л.Л. Богачева, В.А. Бигун, Ю.П. Витяк й др. / Под ред. В.В. Комарова. - X.: Нндиональная юридическая академия УкраиньІ, 1997. - 245 с.

96.Павлішина Л.Ф. Японія - ефективна виконавча влада і процеси демократизації: Матеріали Міжн. наук. кокф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем». -

Глава 16. Типологія держави: иивілізашйний підхід 331

К.: Інститут держави і права ім. В.М, Корецького НАН України, 2000. - С. 48-51.

97.Пак Чжон Хи // Вагман И.Я., Вукина Н.В., Мирошникова В.В. 100 знаменитих тиранов. - X.: ФОЛИО, 2003. - С. 363-366.

98.Панарин А.С. Политология. Западная й восточная традиция: Учебник для вузов. - М.: Университет, 2000. - 320 с.

99.Пігенко В., Пушак Т. Президентська, парламентська та змішана форма правління: досвід демократій центрально-східної Європи у контексті становлення системи державного управління в Україні. -К.: Вісник програми сприяння парламенту України, 2003. -38с.

100.Погребняк С.П. Методологічні засади державної влади: Мате­ ріали Міжн. наук. конф. «Методологічні проблеми правової на­ уки», Харків: 13-14 грудня 2002 р. - X., 2003. - С. 163-165.

101.Политология: Курс лекций / Под ред. А.А. Радугина. - М.: Центр, 1996.-288с.

102.Про державну службу. Закон України № 3723-ХП від 16 груд­ ня 1993 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд. М.І. Камлик та ін. — К.: Школяр, 1999. - С. 401-419.

103.Про підприємства в Україні. Закон України № 887-ХІІ від 27 бе­ резня 1991 року // ВВР. - 1991. - № 24. - Ст. 272.

104.Проблеми общей теории права й государства. Учебник / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 832с.

105.Протасов В.Н. Теория права й государства. Проблеми теории права й государства: ВоцросьІ й ответм. - М.: Новий Юрист, 1999. - 240 с.

106.Рабінович П.М. Орган держави // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 286-287.

107.Ресурси власти // Введевие в политологию: Словарь-справоч- ник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996. - С. 200-201.

108.Российская историческая Политология. Курс лекций: Учеб. пособ. / Отв. ред. С.А. Кислицин. - Ростов н/Д.т Феникс, 1998. - 608 с.

109.Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К.: Тандем, 1996. - 240с.

110.Сацков Н.Я. Разрушающая й созидающая роль идеи к Третье- му Тиеячелетию Христовой Зри. - К.: Институт праксеологии, 1995. - 902 с.

111.Семчик В.І. Порівняльний аналіз аграрного законодавства Укра­ їни та зарубіжних країн (Росії, СІЛА, Європи, Японії): Матеріа­ ли Міжн. наук. конф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демок­ ратизації державно-правових систем*. - К.: Інститут держави і права їм. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 141-147.

332 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

112.Сильверберг Р. Замок лорда Валентина: Фантастический ро­ ман. - СПб.: Сфинкс; СПб, М.: ВМКЦ, 1993. - 512 с.

113.Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X.: Кон- сум, Ун-т внутренних дел, 2000. - 704 с.

114.Скрипнюк О.В. Лібералізм // Юридична енциклопедія. - К., 2001.-Т. 3. - С. 482-483.

115.Словська І.С. Англо-американська модель конституціоналізму: теоретико-правовий аналіз // Держава і право: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права їм. В.М. Корецького НАН України, 2001. - Вип. 10. - С. 218-221.

116.Солон // Варламова Т.К. Политики й правители. - М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2001. - С. 457-459.

117.Сталий (Джугашвили) Иосиф Виссарионович - генеральний секретарь ЦК РКП(б) - ВКП(б) (с 1922 г.), Председатель Совета министров (Совнаркома) СССР (1941-1953) // Данцев А.А. Правители России. XX век. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - С.65-85.

118.Сталий Й.В. Итоги первой пятилетки // Сталий И.В. ВопросьІ ленинизма. - Л.: Госполитиздат, 1953. - С. 366-432.

119.Сухонос В. Аналіз державного режиму: термінологія, класифі­ кація та характеристика в постіндустріальну епоху // Підпри­ ємництво, господарство і право. - 2002. - № 12. - С. 10-ІЗ.

120.Сухонос В. Здійснення державної влади в умовах демократич­ ного, авторитарного і тоталітарного режиму (політичний і еко­ номічний аспекти) // Предпринимательство, хозяйство й пра­ во. - 2000. - № 2. - С. 3-6.

121.Сухонос В. Моральна-ідеологічна основа державної влади в пост- індустріальному суспільстві // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - хе 2. - С. 109-110.

122.Сухонос В. Організаційно-правовий вимір держави постівдуст- ріального суспільства: методологічний аспект // Підприємни­ цтво, господарство і право. - 2004, - № 7. - С. 88-90.

123.Сухонос В. Публічний вимір держави постіндустріадьного сус­ пільства: методологічний аспект // Підприємництво, господар­ ство і право. - 2003. - Кг 11. - С. 72-74.

124.Сухонос В. Соціально-економічна основа державної влади в постіндустріальному суспільстві // Підприємництво, господар­ ство і право. - 2003. - № 10. - С. 68-70.

125.Сухонос В. Суверенітет яв територіальний вимір держави пост- індустріального суспільства: функціональний та економічний аспекти // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3. - С. 75-76.

126.Сухонос В. Форма державно-територіального устрою: терміно­ логія і класифікація постіндустріальної епохи // Підприємни­ цтво, господарство і право. - 2003. - № 1. - С. 65-68.

Глава 16. Типологія держави: цивілізацій ний підхід 333

127.Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного режи­ му в Україні: антиномія демократизму авторитаризму. - Суми: Університетська книга, 2003. - 336 с.

128.Сухонос В.В. Методологічні проблеми дослідження монархіч­ ної форми правління: термінологія і класифікація постіндуст- ріальної епохи: Матеріали Міжн. наук. конф. «Методологічні проблеми правової науки». - X.: Право, 2003. - С. 165-169.

129.Сухонос В.В. Правовий аспект банківської діяльності з точ­ ки зору формування постіндустріального суспільства // Про­ блеми і перспективи розвитку банківської системи України: 36. наук. пр. - Суми: Мрія-1 ЛТД, УАБС, 2003. - Т. 8. - С.125-128.

130.Сухонос В.В. Роль глави держави у формуванні і функціону­ ванні динамічного виміру державного механізму: теоретико- методологічний та історичний аспекти // Держава і право: 36. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - Вип. 26. - С. 21-27.

131.Сухонос В.В. Форма правління: термінологія, класифікація, ха­ рактеристика (проблеми постіндустріальної епохи) // Держа­ ва і право: Зб. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 57-63.

132.Тамура С. Японська політична і правова системи: Матеріали Міжн. наук. конф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демокра­ тизації державно-правових систем». - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 46-48.

133.Теория государства й права / Под ред. К.А. Мокичева. - М.: Юридическая литература, 1971. - 632 с.

134.Теория государства й права: 100 зкзаменационньїх ответов: Зкспресс-справочник. - Ростов н/Д.: МарТ, 2002. - 288 с.

135.Теория государства й права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Ма- тузова й А.В. Малько. - М.: Юрист-ь, 2000. - 776 с.

136.Теория государства й права: Учебник / Под ред. В.М. Корель- ского й В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА, 2000. - 616 с.

137.Теория государства й права: Учебник / Под ред. М.М. Рассоло- ва, В.О. Лучина, Б.С. Збзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон й право, 2000. - 640с.

138.Теорія держави і права: Конспект лекцій / Уклад. В.В. Сухо­ нос (мол.). - Суми: УАБС, 2003. - 90 с.

139.Тихонова З.А. Глава держави // Юридична енциклопедія. - К.,1998.-Т. 1.-С. 593-594.

140.Тоффлер 9. Адаптивная корпорация // Новая постиндустри- альная волна на Западе. Антология / Под ред. В.Л. Иноземце- ва. - М.: Асайетіа, 1999. - С. 448-462.

141.Тоффлер 9. Метаморфози власти. - М.: АСТ, 2002. - 669 с.

334 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

142.Тоффлер 3. Третья волна. - М.: АСТ, 1999. - 784 с.

143.Тоффлер 3. Шок будущего. - М.: АСТ, 2001. - 560 с.

144.Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходьг. - М.: Рефл- бук; К.: Ваклер, 2002. - 480 с.

145.Федоренко В.Л. М'янма // Юридична енциклопедія. - К., 2001.

- Т- 3. - С. 789.

146. Федоренко В.Л. Непал // Юридична енциклопедія. - К., 2002.

- Т. 4. - С. 143.

147.Федоренко В.Л. Шрі-Ланка // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6.- С. 447-448.

148.Федько В. Нацизм і більшовизм. Історичні підстави декомуні- аації // Перехід IV. - 2001. - № 3. - С. 79-89.

149.Феллер В.В. Новьій миф о будущем. Научно-популярное изда- ние. - Самара: Самарский дом печати, 2000. - 256 с.

150.Феномен восточного деспотизма: структура управлення й влас- ти. - М.: Наука, Восточная литература, 1993. - 392 с.

151.Фукуяма Ф. Доверие. Социальнме добродетели й создание бла- госостояния // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология // Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Асагіетіа, 1999. -С. 123-162.

152.Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века.

- М.: РОССП9Н, 2003. - 368 с.

153.Хашматулла Б. Идея правового государства й проблеми иелам- ской государственности: история й современность: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одесская национальная юри- дическая академия. - Одесса, 1994. - 21 с.

154.Хашматулла Б. Мусульманская концепция государства // Дер­ жава і право: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 46-51.

155.Цвєтков В.В. Бюрократія // Юридична енциклопедія. - К., 1998.

- Т. 1. - С. 296.

156.Цивилизационньїе модели современности й их исторические кор- ни / Под ред. Ю.Н. Пахомова. - К.: Наукова думка, 2002. - 632 с.

157.Чаликова В. Либерализм // 50/50: Опьіт словаря нового ммш- ления / Под общ. ред. М. Ферро й Ю. Афанасьева. - М.: Про­ гресе, 1989. - С. 274-279.

158.Черняк Є.В. Роль судової влади в політичній системи США // Держава і право: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 149-154.

159.Чиркин В.Е. Гонидек П.-Ф. в сотрудничестве с Бокелем А. Африканское государство. Зволюция, федерализм, централиза- ция й децентрализация. - 2-е изд., переработ. - Париж: Гене­ ральная библиотека права й юриспруденції й, 1985. - 362 с. -

Глава 16. Типологія держави: иивілізашйний підхід 335

Рецензия // Советское государство й право. - 1986. - № 3. -С. 148-150.

160.Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежньїх стран. - М.: Юрист-ь, 1999. -568с.

161.Чугуенко М. Шокирующая Украйна. ЛабиринтьІ истории. - X.: КнижеьІЙ клуб «Клуб семейного досуга», 2003. - 320 с.

162.Шаповал В.М. Державний лад країн світу. - К.: Український Центр Правничих Студій, 1999. - 320 с.

163.Шаповал В.М. Парламент // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С, 434-435.

164.Шаповал В.М. Форма державного правління // Юридична ен­ циклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 295-296.

165.Шаталин С.С. й др. Переход к рьінку. Концепция й програмна.

- М.: Архангельское, 1990. - 239 с.

166.Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади реформування правової системи України. // Правова держава. - К., 1996. - Вип. 7. - С.50-56.

167.Шемшученко Ю.С., Тимошенко В.І. Типологія держав // Юри­ дична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 65-66.

168.Шемякин Я.Г. Специфика латиноамериканской цивилизации // Сравнительное изучение цивилизации: Хрестоматия: Учеб. пособ. / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 453- 463.

169.Якушик В.М. Государство переходного типа (вопросьі теории).

- К.: Льібидь, 1991. - 199 с.

Глава 17. Норма права

339

Соціальні норми є мірою свободи індивіда, що встановлює межі його поведінки, соціальної експансії, способів задоволення по­треб і інтересів.

Обов'язковість означає, що соціальні норми як нормативне вираження соціальної необхідності завжди так чи інакше є обо­в'язковими, тобто мають характер припису.

Наявність процедури, тобто тих чи інших процедурних форм, детально регламентованих порядків реалізації і дії соціальних норм, завжди притаманна соціальному регулюванню.

Санкціонованість передбачає механізми забезпечення реалі­зації приписів кожного нормативного регулятора.

Системність притаманна як окремим нормам, так і їх маси­ву в масштабі суспільства. У будь-якому разі кожне суспільство повинно прагнути до формування такої системи, удосконалення їх системних якостей, налагодження взаємодії між видами соці­альних норм.

Проблема класифікації соціальних норм передбачає чіткий їх поділ. Найкраще соціальні норми можуть класифікуватися за способом утворення або ж за формою.

Класифікація за способом утворення дозволяє поділити со­ціальні норми на ті, що носять стихійний характер (певні звичаї і моральні норми), і на ті, що носять свідомий характер (релігій­ні і корпоративні норми).

Зовсім інша річ, коли соціальні норми поділяються за спосо­бом закріплення і вираження. У цьому випадку вони можуть бути усними або письмовими.

Крім того, соціальні норми мають два виміри. Перший по­в'язаний зі способом встановлення і забезпечення. У цьому випадку соціальні норми розрізняються як норми моралі, звичаї, норми права, корпоративні і релігійні норми. Другий вимір по­в'язаний зі змістом сфери врегульованих відносин. При цьому вимірі соціальні норми поділяються на політичні, організаційні та естетичні (див. табл. 17.1).

Соціальні норми за змістом сфери врегульованих відносин. Політичні норми - норми у сфері політики, тобто правила боротьби за владу. Політичні норми можуть бути різними. Так, ще в епоху Відродження був сформульований принцип: «Мета виправдовує засоби». Це — політична норма, яка з'явилася в той час, коли на уламках феодальної роздробленості знову почали формуватися централізовані держави. «Мета виправдовує засоби» - саме так, можливо, говорили Іван Калита або Людовик Лисиця, знищуючи Твер чи Льєж, щоб задовольнити своїх союзників монголо-татар

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. 2005

Еще по теме § 6. Иивілізаиійний підхід до типології держави: контекст прогресу:

  1. § 3. Юридичний підхід до типології держави
  2. § 2. Типологія держави Поняття та підходи до типології держави.
  3. Глава 15 Типологія держави: формаційний підхід
  4. Глава Типологія держави: цивілізаційний підхід
  5. § 2. Роль держави та її функції в управлінні технологічним прогресом.
  6. Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право 6.3.1. Держава і правове регулювання
  7. § 5. Ситуаційний підхід у розслідуванні злочинів
  8. § 3 Соціальна орієнтація технологічного прогресу
  9. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
  10. § 1. Сутність технологічного прогресу та його роль у розвитку суспільства
  11. Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
  12. Тема 10. СОЦІАЛЬНАВИЗНАЧЕНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОГРЕСУ
  13. Характер науково-технічного прогресу в ХХ столітті і на початку ХХІ століття
  14. в) Так зване самозобов ’язання держави; правова держава