Інші джерела права в сучасному світі

Наведений у попередніх підрозділах перелік джерел права не є вичерпним. Сучасна правова наука і практика виокремлює також й інші джерела як способи закріплення правових норм. Інколи такі джерела називають нетрадиційними або другорядними, допоміжними, разом з тим вони існують і мають можливість практичного застосування.

«М'яке» право (soft low) первинно стали виокремлювати у ролі джерела в галузі міжнародного права, сьогодні його застосування можна простежити і у внутрішньодержавних галузях права. До нього традиційно відносять правові акти, які супроводжують переговорний процес, процес підписання нормативно-правових угод, акти, які закріплюють форми типізації угод та їх тлумачення тощо. Різновидами таких актів є: комюніке, декларації, меморандуми, протоколи, зокрема про наміри, рекомендації, резолюції, консультативні висновки тощо. Нині у країнах ЄС такі акти мають особливу популярність.

Термін «м'яке» право щодо цього джерела застосовується з огляду на відсутність обов'язкової юридичної сили вказаних правових актів.

Мається на увазі відсутність юридичного механізму примусу щодо виконання цих правових актів, що жодним чином не заперечує можливість виконання їхніх приписів свідомо, на добровільній основі. Однак як допоміжне джерело права, «м'яке» право може за певних умов проникати в інші джерела і знайти своє відображення у нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, корпоративних нормах тощо. Вказані правові акти також слугують джерелом, яке використовують сторони для розв'язання суперечок і фіксації досягнутих компромісів, їх може використовувати суд для з'ясування намірів сторін, а також тлумачення угод чи правовідносин, які склалися між сторонами.

Правова практика, на відміну від іншої практики, судової, є одним із малодосліджених джерел права.

Корпоративні норми. У ролі джерела права корпоративні норми становлять собою правила поведінки, які прийняті для регулювання відносин усередині певної корпорації між її членами, а також зовнішніх відносин такої корпорації та її членів з іншими суб'єктами правовідносин. Творцями таких норм безпосередньо є або всі учасники корпорації, або її представницькі органи, а члени корпорації, відповідно, зобов'язуються їх виконувати.

На перший погляд такі різні явища, як середньовічне братство, цех, гільдію, церкву, університет, сучасне акціонерне товариство, кооператив чи товариство захисту тварин, об'єднує одна ознака - всі вони по суті утворення та діяльності є корпораціями. Своє закріплення корпоративні норми можуть отримувати у так званих локальних актах, статутах, положеннях, інструкціях, кодексах, правилах тощо. Прикладами таких ^[54] актів є церковні статути; статути господарюючих суб'єктів, бізнес-асо- ціацій, профспілок; комплаєнси компаній (або як їх ще називають - керівні принципи) та похідні від них кодекси корпоративної поведінки, антикорупційні правила, посадові інструкції тощо. Особливо виразно корпоративні норми проявляються у так званому спортивному праві, про що вже згадувалось. Різноманітні правила проведення змагань із різних видів спорту, статути спортивних федерацій, які, крім іншого, включають процесуальні норми розгляду спорів, накладення та зняття санкцій, оскарження рішень тощо, діють без врахування державних юрисдикцій.

Корпоративні норми не лише виконують роль джерела права, що регулює відповідні відносини, свою наступну легітимацію вони отримують у процесі правозастосування, в тому числі при судовому вирішення корпоративних суперечок. Рішення суду у такій справі є обов'язковим для сторін. Така обов'язковість забезпечується, зокрема, і державою. Це дає підстави вважати як самі нормативні акти корпорації, так і ухвалені відповідно до них рішення правовими.

Особливу актуальність корпоративні норми як джерело права одержують у сучасному глобалізованому світі. В умовах функціонування транснаціональних корпорацій їхні підрозділи, учасники (засновники), як правило, містяться у країнах з відмінними правовими системами та законодавством, при цьому стрижнем діяльності всіх підрозділів таких компаній якраз і є корпоративні норми. Одним з прикладів такої транснаціональної корпорації учасники якої знаходяться в 210 країнах світу, є кооперативне товариство SWIFT (Товариство всесвітніх між- банківських фінансових телекомунікацій) - міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів. Головний офіс її знаходиться у Брюсселі.