<<
>>

§ 4, Легітимність і легальність державної влади

Поняття і класифікація легітимності. Будь-яка влада поєднує дві ознаки - примушування до дій та узаконення права на таке примушування (легітимність).

Термін «легітимність» виник на початку XIX століття у Фран­ції для характеристики державної влади як влади законної.

Проте протягом тривалого часу обсяг змісту цього терміна знач­но розширився. Легітимність стала означати не тільки закон­ність походження та способу отримання влади, а й такий стан влади, коли громадяни (піддані) держави визнають (згодні, пере­конані) право зазначеної влади нав'язувати їм той чи інший спосіб поведінки. Із зазначеного також витікало, що існуючі дер­жавні інститути в крайньому разі були не гіршими, ніж будь-які інші можливі інститути, і тому їм слід коритися.

Сучасне розуміння легітимності поєднало не лише мораль­ний момент легітимності (переживання людей з приводу дії ін­ститутів державної влади), а й законність формування зазначених органів, тобто їх утворення відповідно до процедури, що передба­чена правовими нормами.

Легітимність — це прийняття населенням країни законної влади, а також визнання її права управляти соціальними проце­сами, готовність їй підкорятися.

Існує три класифікації форм легітимності - за мотивами під­порядкування владі, за організаторами та за визнанням. Так, за мотивами підпорядкування владі легітимність може бути тра­диційною, легальною або харизматичною. За організаторами -народною, зовнішньою та внутрішньою. За визнанням - лібера­льно-демократичною і прагматичною (див. табл. 10.2).

1 60 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Таблиця 10.2. Форми легітимності

Ознака | Вид _ _

За мотивами підпорядкування владі Традиційна

Легальна

Харизматична За організаторами Народна

Зовнішня

Внутрішня

За визнанням Ліберально-демократична _____________ Прагматична_

Ліберально-демократична форма легітимності полягає у ви­знанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур.

Прагматична форма легітимності надає перевагу владі не стільки виборній, скільки здатній оволодіти складного ситуацією і підтримати суспільний порядок.

Народна легітимність - це визнання суспільством правомоч­ності правлячої еліти, що може бути закріпленою як ідеологією чи традиціями, так і конституцією і виборами.

Зовнішня легітимність - це визнання державної влади окре­мої країни з боку інших держав, міжнародних організацій та тих впливових верств, що формують міжнародну суспільну думку.

Внутрішня легітимність, або легітимність для себе, - це те коло уявлень, яким держава виправдовує свою владу та заходи для її утримання.

Традиційна легітимність виникає завдяки звичаям, звичці ко­ритися владі, вірі в непорушність та святість віддавна існуючих порядків. Традиційне панування є притаманним монархії. Сут­тєва сила традиції призводить до того, що люди знову і знову відновлюють відносини влади і підпорядкування протягом ба­гатьох поколінь. За своєю мотивацією традиційна легітимність багато в чому подібна відносинам у патріархальній родині, що заснована на безперечній покорі старшим і на особистому, не­офіційному характері взаємовідносин. Влада традицій є такою, що, коли лідери порушують її, вони можуть втратити легітим­ність в очах народних мас. У цьому сенсі державна влада жорст­ко обмежена тією ж традицією, що і надає їй легітимності. Тра­диційна легітимність відрізняється особливою стійкістю. Тому вважається, що для стабільності демократії корисним є збере­ження спадкоємного монарха, що підкріплює авторитет держави багатовіковими традиціями шанування влади.

Глава 10. Державна влада 161

Легальна, або раціонально-правова, легітимність заснована на добровільному визнанні встановлених правових норм, спрямова­них на врегулювання відносин влади-підпорядкування. Найбільш розвиненим типом цієї форми легітимності є конституційна дер­жава, в якій неупереджені норми чітко визначають правила її функціонування. З іншого боку, ці норми є відкритими для змін, для чого існують встановлені законом процедури, У системах подібної форми влада держави легітимізується своєрідним «цар­ством закону» і для обґрунтування своєї влади правлячі верства звичайно звертаються до чинного законодавства (Конституції).

Харизматична легітимність заснована на вірі народу у ви­няткові якості керівника, якими він наділений Богом, тобто віра в його харизму. Тому він іноді навіть обожнюється, створюється культ його особи. Харизматична влада є відносно нестабільною порівняно з традиційною або легальною. Харизма міцно пов'я­зана з якостями особи, тоді як традиція і закон є фактами суспіль­ного життя. Харизматичний спосіб легітимації часто викорис­товується в епохи революційних змін, коли нова влада для ви­знання населенням не може спиратися на авторитет традицій або ж демократично виражену волю більшості. У цьому випад­ку свідомо культивується велич самої особи вождя, авторитет якого освячує інститути влади, сприяє їх визнанню та прийняттю населенням. Харизматична легітимність базується на емоцій­них, особистісних відносинах вождя і мас.

Приклад 10.1

О. Зннов'єв про легітимацію державної влади

формальності полягає в тому, щоб нав'язати людям усвідомлення непоруш­ності влади і караності за непокору'їй. Узаконювання влади є способом усві­домлення суспільством її сили та права на насильство, визнання чинника влади як такого, що знаходиться над підвладним. Ідея ж влади як захисника підвлад­ного е явищем ідеологічним і відтвореним від цього завдання легітимації влади. Не випадково, повторюю, що навіть фактично сильні правителі та режими (не говорячи вже про слабкі) прагнули і прагнуть якось узаконити свою владу або обпертися на якусь уже узаконену видимість влади. Якою 6 не була конститу-

чне призначення, а саме: зробила радянську державність легітимною в очах усієї планети. Збереження монархи як елемента влади в демократичних кра­їнах значною мірою є засобом її легітимації, а не визнанням монархії як необ-

формальних, таких, що не зміиоють Існуючого становища, шахрайських, фіктивних тощо позбавлені соціологічного сенсу. Якими б безвладними не здавалися виборні

11 Теовія держави І права

1 62 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

ванн я виконують свою головну функцію - функцію легітимації влади як держав­ної. Остання повинна виглядати в очах суспільства як законна, з законність за своєю сутністю е формальною. І влада при цьому повинна усвідомлювати себе

Чому влада повинна бути узаконена? Адже ж не заради слова ядержав-навП Потреба влади в узаконенні виникає не завжди, а пише за певних умов, а саме тоді, коли людське суспільство розростається, ускладнюється і розширю­ється в просторі настільки, що лише одними заходами насильства утримати владу над ним та зберегти єдність самої влади дедалі стає неможливим. Потрібно ви­найти та вбити в голови людей ідею, неначебто влада походить від якихось надлюд­ських сип або, у крайньому разі, від сил поза даним суспільством (бог, стародавні правителі), а у випадку виборної влади - виходить від певного народу, будучи

випадку виборної влади зображують народ, що стоїть над кожною окремою людиною немов вища сила, творець цього закону. Завдяки цьому винаходу неви­конання розпоряджень впади і будь-який замах на неї етапи розглядатися не як виступ проти конкретних осіб при владі та конкретних проявів впади, а проти знеособленого І надлюдського закону. Заміна ідеї божественної влади на ідею народу як на джерело влади була лише зміною форми легітимації влади.

Джерело: Зиновьев А.А. На пути к сверкобществу. - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. - С. 202-203.

Легальність. Юридичним вираженням легітимності влади є ЇЇ легальність.

Легальність - нормативність, здатність втілюватися в нор­мах права, обмежуватися законом, функціонувати в рамках

Право є найбільш ефективним механізмом здійснення дер­жавної влади внаслідок наявності лише в нього низки характер-

- відкритість, гласність використовуваних правом норм, законів;

- різноманітність застосовуваних в рамках права санкцій, що дозволяє вибрати найдоцільніші способи регламентації сус­ пільного життя;

- право будує ієрархію відповідальності, чітко поділяючи пра­ ва і обов'язки учасників правовідносин;

лежкості від Свавілля та власних особливостей носіїв влади;

- достатньо жорстка фіксація в правових нормах прав і обо­ в'язків учасників суспільних відносин, що вносить у їх ді­ яльність необхідні для влади якості чіткості та визначеності-

Глава 10. Державна влада 163

Поняття і класифікація узурпації. Нелегітимна влада ви­знається узурпаторською.

Узурпація - насильницьке протизаконне захоплення влади будь-якого особою або групою осіб, а також присвоєння собі чужих владних повноважень.

Існує два варіанти класифікації узурпації. Перший пов'яза­ний зі способом узурпації, а другий - з її метою.

За способом узурпація виражається в терористичній та не­насильницькій формі.

Щодо класифікації за метою встановлення, то узурпація може бути деструктивною і конструктивною (див. табл. 10.3).

Таблиця 10.3. Класифікація узурпації Ознака | Вид ~"

За способом Терористична

Ненасильницька За метою встановлення Деструктивна

Конструктивна

Терористична форма передбачає насильницьке протизакон­не захоплення влади.

Як приклад, можна навести ситуацію в Чилі, де 11 вересня 1973 року в умовах гострої соціально-політичної кризи стався військовий переворот. Це був не звичайний заколот гарнізону, а добре спланована військова операція, центром якої було здійс­нення комбінованої атаки з допомогою авіації, артилерії і піхоти. За цими діями почувалася рука висококваліфікованого військо­вого фахівця, що методично і холоднокровне здійснював усі необ­хідні підготовчі кроки. Армія відразу ж зайняла всі державні й урядові установи. Були вжиті певні заходи, щоб перешкодити виступу будь-яких регулярних військових частин на захист за­конного уряду. Усі офіцери, що відмовилися підтримати путч, були розстріляні. Під час операції військові зуміли блискуче проявити всі свої навички. Зокрема, авіація продемонструвала такий висо­кий клас бомбометання, руйнуючи президентський палац, що це стало несподіваним для самого глави заколоту.

У ході цих бойових дій було вбито конституційне обраного президента Чилі Сальвадоре Альєнде, заарештовано або знище­но тисячі мирних жителів. Владу в Чилі захопила військова хунта на чолі з генералом Аугусто Піночетом Угарте.

1 64 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

На відміну від терористичної ненасильницька форма узур-

У зв'язку з цим досить цікавим є приклад А. Гітлера. Річ у тому, що погляди, які пропагують його прихід до влади як закон­ний, без будь-якого натяку на узурпацію, на нашу думку, не відпо­відають дійсності. Так, звісно, НСДАП на виборах 1932 року отри­мала 230 депутатських місць, тоді як інші партії - лише 145 ма­ндатів. Однак це нічого не доводить, адже лідерами партії, крім А. Гітлера, були Г. Штрассер та Е. Рем. Хто з них найбільше вплинув на виборців, сьогодні сказати важко. Проте той факт, що призначення під тиском провідних підприємців Німеччини рейхс-президентом П. фон Гінденбургом А. Гітлера рейхсканцлером виявилося вдалим, не викликає сумнівів. За часів виконання остан­нім обов'язків голови уряду в Німеччині було ліквідовано безро­біття, підвищено рівень життя широких мас і рівень охорони здо­ров'я, було запроваджено класовий мир між працею та капіталом, якісна освіта стала доступною. Цілеспрямована політика сприян­ня материнству та дитинству виражалася в таких заходах, як шлюбна позичка, турбота про вагітних, надання їм найкращих са­наторіїв у мальовничих куточках Німеччини, створення груп під­тримки жінок тощо. Проте після смерті П. Гінденбурга А. Гітлер

фюрером німецької нації. Ніхто ніколи не обирав А. Гітлера гла­вою держави, а, отже, у 1934 році відбулася саме узурпація влади

Деструктивна узурпація спрямована на обмеження демокра­тичних засад політичного життя, політичного плюралізму тощо, її прикладом є «військова революція» у травні 1961 року в Республі­ці Корея на чолі з Пак Чжон Хі. Хунта оголосила військовий стан, розпустила Національні збори, закрила багато газет та журналів. Країною стала управляти Вища рада державної реконструкції, що складалася з 32 офіцерів. Пак Чжон Хі вважав, що економічний добробут в умовах Азії є можливим лише на базі тоталітаризму з обмеженням демократичних засад на користь економічному роз­витку. Саме тому він розправився з опозицією, частину представ­ників якої розстріляли, а близько 20 тисяч кинули до в'язниці1.

На відміну від деструктивної конструктивна узурпація є менш відомою, її мета полягає у відновленні або встановленні

Глава 10. Державна влада 1 65

му, свободи для ЗМІ, а також у поваленні існуючої диктатури тощо. Прикладом конструктивної узурпації є «революція гвоз­дик» у квітні 1974 року в Португалії, яка усунула від влади генерала М. Каетану. Переворот провели молоді офіцери з «Руху збройних сил». У результаті сили безпеки були нейтралізовані, а війська зайняли ключові міністерства, радіостанції, пошту, те­лефон та аеропорти. Ранком 25 квітня на вулиці Лісабону ви­йшли португальські громадяни, які вітали солдат і засовували їм у дула гвинтівок гвоздики. Ввечері диктатор М. Каетану здався новій владі, а наступного дня виїхав з Португалії. Так закінчи­лася диктатура Салазара-Каетану, що тривала з 1926 року.

Приклад 10.4

Й. Суханос про легітимацію І легалізацію узурпації державної влади

Чилі Сальвадоре Альєнде, узурпував владу. 17 грудня 1974 року Піночетсам стає президентом Чилі. Підтиском американської адміністрації Дж. Картера в 1978 році в Чилі проводиться референдум на підтримку військової диктатури. Вміло використовуючи антиамериканські настрої чилійців, їх любов до виборів, поняття суверенітету і гідності нації, а також, можливо, підтасовуючи факти при підрахунку голосів, Піночет одержав переконливу перемогу: 75% голосів на свою підтримку. Тим самим режим одержав видимість легітимності. У 1980

легальним. І пише через 15 років після встановлення диктатури 5 жовтня 1988 року 52% чилійців відмовили в довірі уряду А. Піночета Угарте, і режим втра-

Джерело: Су лон ос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного ре­жиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. - Суми: Універ­ситетська книга, 2003. - С. 61.

Питання для самоконтролю

1.Що таке легітимність?

2.Які існують класифікації легітимності?

3.Що таке ліберальне-демократична легітимність?

4.Що таке прагматична легітимність?

5.Що таке народна легітимність? в. Що таке зовнішня легітимність?

7.Що таке внутрішня легітимність?

8.Що таке традиційна легітимність?

9.Що таке легальна або раціонально-право на легітимність?

10.Що таке харизматична легітимність?

11.Що таке легальність?

166 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

12.Що таке узурпація?

13.Які існують класифікації узурпації?

14.Що таке терористична узурпація?

15.Що таке ненасильницька узурпація?

16.Що таке конструктивна узурпація?

17.Що таке деструктивна узурпація?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. 2005

Еще по теме § 4, Легітимність і легальність державної влади:

  1. § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
  2. § 3. Основа державної влади
  3. Правове конституювання і організація державної влади
  4. § 2. Поняття і методи здійснення державної влади
  5. § 1. Вищий представницький орган державної влади
  6. § 3. Принципи організації і діяльності дер­жавного апарату. Поділ державної влади
  7. § 3. Принципи організації і діяльності дер­жавного апарату. Поділ державної влади
  8. Право і забезпечення контролю за діяльністю державної влади
  9. § 4. Функції і компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування у питаннях діяльності кооперативів та їх об'єднань (спілок)
  10. § 38. Класифікація органів виконавчої влади Органами виконавчої влади є:
  11. § 78. Структура Державної канцелярії
  12. § 76. Статус Державної канцелярії
  13. § 5. Єдність, з'єднання і поділ влади