Механізм процесуально-правового регулювання
Існуюча в суспільстві система процесуально-правових відносин постійно потребує правового впливу. Форми та методи цього впливу змінюються залежно від суспільних потреб, що обумовлює необхідність постійної уваги правознавців до аналізу і розробки нових та ефективних процесуально-правових засобів регулювання, які в сукупності часто позначають терміном «механізм правового регулювання».
На сьогодні в науковій юридичній літертурі відчувається гострий дефіцит комплексних досліджень, які присвячені проблемам загального процесуально-правового впливу та процесуально- правового регулювання. Радянський науковець Н. Г. Александров у своїх дослідженнях обґрунтував ідею механізму впливу права на суспільні відносини в перехідний період від соціалізму до повної побудови комунізму [142, с. 183-196], а С. С. Алексеев, дослідив характеристику та визначив конструкцію механізму правового регулювання соціалістичної держави [143, с. 146]. Слід зауважити, що комплексні дослідження процесуально-правового механізму в Україні відсутні, тому можна відзначити роботу російських вчених: В. М. Протасова «Основи загальноправової процесуальної теорії» [48, с. 134], в якій обгрунтовується необхідність виділення правової категорії процесуально-правового механізму, формулюється поняття та структура процесуально-правового механізму, але не характеризуються його елементи; та посібник Є. Г. Лук’янової «Теорія процесуального права», в якому розглядається поняття, ознаки, елементи механізму процесуально-правового регулювання сучасного російського процесуального права [50, с. 132]. В Україні це питання піднімалося лише в рамках галузевих досліджень та на рівні загального аналізу правового регулювання, форм та механізмів реалізації права [123, с. 228-243]. Можна константувати, що за перехідного правостановлен- ня в національному праві механізм процесуального регулювання є однією з новітніх категорій у правовій науці, що потребує окремого, гли- бокого теоретичного дослідження, тому спробуємо сформулювати визначення поняття механізму процесуально-правового регулювання та дослідити його елементарну будову шляхом комплексного аналізу наукових підходів до розуміння механізму правового регулювання та процесуально-правового регулювання, приділяючи при цьому особливу увагу виявленню елементарної будови механізму процесуально-правового регулювання.Перш ніж перейти до розгляду механізму процесуально- правового регулювання, слід здійснити огляд наукових підходів до розуміння категорії механізму правового регулювання.
Л. Б. Тіунова відзначає, що механізм правового регулювання є правовою системою, що розглядається з точки зору функціонування, тобто у динамічному, функційному аспекті [144, с. 29]. їй заперечують М. С. Кельман та О. Г. Мурашин, які вважають що категорії «механізм правового регулювання» та «правова система» співвідносяться між собою як частина і ціле, тому що правова система більш ширше поняття, вміщує разом із категорією «механізм правового регулювання» й інші категорії: «право», «юридичну практику», «панівну правову теорію», «ідеологію». М. С. Кельман і О. Г. Мурашин розглядають механізм правового регулювання як єдину систему правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин та подолання перепон, які стоять на шляху задоволення інтересів суб’єктів права [70, с. 372-373].
О. Скакун вважає, що під механізмом правового регулювання слід розуміти різні елементи правової системи, які здійснюють регулятивний вплив на суспільство, ними є сукупність правових засобів, способів та форм, за допомогою яких нормативність права забезпечує впорядкування суспільних відносин, відповідає інтересам суб’єктів права, вирішує конфлікти, сприяє досягненню соціального компромісу в правовій сфері [145, с. 166-170]. Такий підхід підтримують О. В. Зайчук та Н. М. Оніщенко, пропонуючи відмовитись від розуміння цього механізму тільки як діяльності законодавця, котрий формує норму права, надає їй уповноважуючого, зобов’язуючого чи забороняючого характеру, та лише як виконання правового припису, підпорядкування забороні суб’єктами, яких цей припис стосується [146, с. 115].
Дещо інший підхід до поняття механізму правового регулювання має А. Малько, який розглядає його як певну систему юридичних засобів, організованих послідовно, що мають на меті подолання перешкод, які стають на шляху задоволення інтересів суб’єктів права [147, с.
68].В. Нерсесянц, розглядаючи дієвість права, виділяє статичну та динамічну складові правового регулювання. Статична має місце у тому разі, коли норма права існує в абстрактно-загальній формі, не застосовується до певної поведінки суб’єкта у певних умовах. Динамічна складова знаходить прояв за умови, що норма права набуває конкретизованої форми та застосовується до конкретної поведінки конкретної особи. Статика та динаміка права виступають як дві взаємопов’язані, доповнюючі стадії і форми прояву єдиного процесу правової реалізації. На підставі наведених міркувань В. Нерсесянц формує таке визначення механізму правового регулювання: це-механізм абстрактно-загальної правової регуляції, конкретизований та індивідуалізований застосовно до конкретно визначеного випадку (і форми) прояву юридичної сили діючого права [148, с. 476].
Узагальнюючи наведені наукові погляди, можна дійти до висновку, що за допомогою механізму правового регулювання обґрунтовується необхідність здійснення правового регулювання в суспільстві, впорядковуються явища правової дійсності, забезпечується їх єдність, взаємозв’язок та взаємодія, відбувається процес трансформації правових приписів щодо реальної поведінки суб’єктів права.
Переходячи до характеристики процесуально-правового механізму, слід зазначити, що на сьогодні уявлення про процесуальне право як про об’єкт загально правової теорії почало стверджуватись у вітчизняній науковій свідомості. У сучасній теорії права прийнято вважати, що матеріальні приписи первинні, процесуальні - опосередковані, підлеглі матеріальним і спрямовані на їх забезпечення. Відповідно до цього уявлення пріоритет у системі українського права надається нормам матеріального права, які визначають певні варіанти правомірної поведінки, і саме з ними пов’язується встановлення правопорядку в суспільстві [149, 150]. Але належна реалізація матеріальних норм і встановлення правопорядку в значній мірі пов’язані з процесуальними нормами.
Для формування визначення процесуально-правового механізму беремо за основу розглянуті положення про механізм правового регулювання.
Оскільки процесуальне право в структурі права виконує серйозне навантаження, то його механізм відрізняється крайньою складністю. Отож спробуємо надати визначення процесуально-правовому механізму та виділити його структурні елементи.
Процесуально-правовий механізм вступає в дію на деяких етапах загального правового регулювання, у випадках виникнення перешкод нормальній реалізації правових норм і має охоронну спрямованість. Він є елементом загального механізму правового регулювання, відносно самостійною підсистемою правових засобів, за допомогою якої упорядковується охоронна діяльність уповноважених органів у галузі юрисдик- ційного правозастосування.
В. М. Протасов зазначав, що категорія «процесуально-правовий механізм» дозваляє адекватно відобразити одну з найважливіших правових підсистем, повніше виявити особливості процесуальних явищ, глибше зрозуміти природу юридичного процесу через вивчення його взаємозв’язків з іншими процесуальними явищами [48, с. 100].
Є. Г. Лук’янова визначає процесуально-правовий механізм як динамічну систему правових засобів, за допомомогою якої упорядковується охоронна діяльність уповноважених органів в галузі юрис- дикційного правозастосування [50, с. 146].
Виходячи з теорії «широкого» розуміння процесуального права, можна сформувати таке визначення: процесуально-правововий механізм - сукупність процесуально-правових засобів, способів та форм, за допомогою яких нормативність права забезпечує впорядкування суспільних відносин, відповідає інтересам суб’єктів права, вирішує спори, сприяє досягненню соціального компромісу в правовій сфері, а при його відсутності виконує правоохоронну функцію.
Характеристика механізму правового регулювання дозволяє встановити його складові елементи, забезпечити їх єдність та взає- моузгодженість. Потреба у різних правових засобах обумовлюється неоднозначністю задоволення інтересів різних суб’єктів права. Слід зазначити, що ці засоби як певні інструменти правового впливу повинні бути різноманітними та взаємопов’язаними, бути певною сис-
темою й у своїй сукупності спрямовуватися на досягнення ефективності правового регулювання.
О. В. Зайчук і Н. М. Оніщенко, характеризуючи сучасні підходи до визначення елементів механізму правового регулювання, виділяють такі два види підходів [146, с. 119]. Перший з них - широкий підхід, що характеризується наявністю сукупності елементів, які беруть участь у процесі впорядкування суспільних відносин, а саме: норма права, яка визначає моделі можливої та необхідної поведінки суб’єктів суспільних відносин; нормативно-правовий акт - юридичний документ, що надає правовій нормі формально-визначеного, офіційного та обов’язкового характеру; юридичні факти - конкретні життєві обставини, які спричиняють дію норми права; правовідносини - різновид суспільних відносин, що регламентуються правовою нормою та виконують функцію взаємодії правової норми з конкретним суб’єктом і функцію визначення конкретної поведінки для персоніфікованих суб’єктів; тлумачення - діяльність із визначення дійсного змісту норми права у разі її незрозумілості чи невідповідності вимогам юридичної техніки; реалізація права як можливість втілення правової норми шляхом дотримання, виконання, використання та застосування; законність як один з принципів реалізації правових приписів через дотримання вимог норми права суб’єктами права; правосвідомість як рівень усвідомлення суб’єктами права правових приписів; правова культура як різновид загальної культури, що складається з духовних та матеріальних цінностей, які належать до правової дійсності; правомірна поведінка - усвідомлена діяльність суб’єктів, яка відповідає нормі права та соціально корисній меті і знаходиться в установлених законодавством межах; протиправна поведінка - та, що протирічить правовим приписам; юридична відповідальність - це міра державного примусу (особистого, майнового чи організаційного характеру), яка застосовується до суб’єктів, котрі вчинили правопорушення, та пов’язана з покладенням на них нового додаткового обов’язку. Серед прихильників такого підходу можна відзначити Л. Б. Тіунову, В. М. Протасова, В. Б. какова.
Другий підхід до елементної будови механізму правового регулювання є вузьким та включає лише елементи, які складають основу регулятивної функції права. Серед них виділяють норми права, нормативно-правові акти, правовідносини, реалізацію права, законність. 106
Кожен з елементів цієї системи виконує специфічну функцію у задоволенні інтересів суб’єктів, у регулюванні суспільних відносин, у досягненні ефективності правового регулювання. Серед прихильників такого підходу можна відзначити Ю. А. Тіхомірова, В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєву, С. С. Алексеева.
С. В. Бобровник поділяє елементи механізму правового регулювання на основні та факультативні та пов’язує їх із стадіями механізму правового регулювання [152, с. 216].
Розмежування обов’язкових та факультативних елементів механізму правового регулювання дає можливість за допомогою норми права контролювати модель обов’язкової, дозволеної поведінки різних суб’єктів правовідносин. Обов’язкова стадія передбачає необхідність врегулювання певних суспільних відносин.
Якщо звернутися до поділу правового механізму на структурні елементи в монографії С. С. Алексеева «Механізм правового регулювання в соціалістичній державі», то можна прослідкувати виділення трьох основних елементів у механізмі правового регулювання: 1) юридичні норми; 2) правові відносини; 3) акти реалізації прав та обов’язків - факультативний елемент (акти застосування права).
Дещо інший погляд на будову механізму правового регулювання має В. Б. Ісаков, який вважає, що поняття «механізм правового регулювання» охоплює взяту в єдності систему правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини, - це норми права, юридичні факти та акти застосування права, правовідносини, акти реалізації прав та обов’язків [153, с. 246].
Складністю відрізняються й елементи, складові механізму процесуального регулювання. Є. Г. Лук’янова виділяє такі обов’язкові елементи в механізмі процесуально-правового регулювання: норми права, юридичні факти, правовідношення - та факультативний елемент (акти застосування права) [63, с. 8].
Виходячи з видів елементів механізму правового регулювання, розглядаючи процесуальне право як вторинне комплексне утворення національної правової системи, спробуємо виділити структурні елементи механізму процесуального регулювання:
> відповідні до кожного випадку процесуально-правові норми;
> юридичні факти як конкретні життєві обставини, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення процесуальних правовідносин (фактична система процесуально-правового механізму);
> процесуальні правовідносини, які врегульовуються нормами процесуального права і виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів.
Усі ці елементи мають складну побудову, оскільки юридичний процес, що виникає по конкретній справі, обслуговується не окремими нормами, а сукупністю норм, що регламентують відповідний процес. В основі динаміки правовідносин знаходиться не один, а сукупність юридичних фактів. Сам юридичний процес складається з комплексу процесуальних правовідносин і розвивається постадійно. Процесуальні правовідносини мають свій склад: суб’єкти, об’єкт (об’єкти), зміст - і можуть розглядатися як динамічний, зв’язок між суб’єктами, спрямований на досягнення певної мети.
Удосконалення основних елементів механізму процесуального регулювання є першочерговим завданням правової науки. Особливої уваги заслуговує фактична система механізму процесуального регулювання, оскільки цьому елементу процесуально-правового механізму приділялося в теорії явно недостатньо уваги. Важливою особливістю механізму процесуального регулювання є релятивність (відносність) складових його елементів. На рівні процесуально-правового механізму в цілому вона виявляється у взаємоперетворенні одних його елементів в інші. Так, у процесуальному механізмі юридичні факти і правовідносини можуть «мінятися місцями», правовідносини здатні виступати в ролі юридичних фактів. На рівні окремих елементів, релятивність виявляється, зокрема, в тому, що процесуальна но- рма-розпорядження може виступати як гіпотеза, диспозиція або як санкція.
У результаті проведеного дослідження ми дійшли до висновку, що процесуально-правововий механізм - це сукупність процесуально- правових засобів, способів та форм, за допомогою яких нормативність права забезпечує впорядкування суспільних відносин, відповідає інтересам суб’єктів права, вирішує спори, сприяє досягненню соціального компромісу в правовій сфері, а при його відсутності виконує правоохоронну функцію. Процесуально-правововий механізм складається з таких складових: відповідні до кожного випадку процесуально-правові норми; юридичні факти як конкретні життєві обставини, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення процесуальних правовідносин (фактична система процесуально-правового механізму); процесуальні правовідносин, які врегульовуються нормами процесуального права і виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів. Виділені елементи мають складну побудову, обумовлену складністю процесуально-правового регулювання суспільних відносин.
Отримані висновки сприятимуть подальшому з’ясуванню особливостей будови процесуально-правового механізму.
3.3.
Еще по теме Механізм процесуально-правового регулювання:
- § 4. Механізм правового регулювання
- § 4. Механізм правового регулювання
- § 6. Стадії механізму правового регулювання
- § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- § 2. Механізм і стадії правового регулювання
- § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА
- Використання механізму розкриття інформації як засобу регулювання корпоративних відносин (замість встановлення численних обмежень і заборон здійснення певних дій).
- Поняття правового регулювання. Правове регулювання і правовий вплив
- § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
- Теоретико-правовий аналіз галузей та підгалузей процесуального права
- Розділ 11. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
- § 6. Ефективність правового регулювання