<<
>>

Межі державного втручання у приватне життя людей (громадян) та суспільне життя і право

Незважаючи на той факт, що держава є інститутом, який сформувало суспільство на певному етапі свого розвитку саме для забезпечення людських потреб та інтересів, історія його розвитку в різні історичні періоди свідчить про існуючі тенденції виходу бюрократичного апарату держави або осіб, які уособлюють вищу державну владу, з-під контролю суспільства.

Якщо таке відбувається, людина зокрема і суспільство в цілому починають виконувати обслуговуючу функцію щодо органів державної влади, а не навпаки. А останні для забезпечення свого панівного становища намагаються максимально регламентувати та контролювати життя як всього суспільства, так і пересічних громадян, порушуючи при цьому їхні права та свободи. Це рано чи пізно призводить до конфліктів між людиною, суспільством, з одного боку, та державною владою - з іншого, що у свою чергу спонукає до змін або модернізації останньої.

Тисячоліття існування цієї проблеми та необхідність її подолання виробили у суспільства певні правові вимоги як до організації державної влади, які були розглянуті вище, так і до побудови взаємовідносин між державою, суспільством та людиною, які б могли стати запобіжником на шляху перетворення людей у гвинтик державного механізму.

Передусім ідеться про межі втручання державної влади у життя суспільства. Відповідь на це запитання треба шукати безпосередньо в організації самого суспільства. Відомо, що суспільство є не просто сукупністю індивідів, які мешкають на певній території, це досить складна соціальна система, що складається із менших підсистем або ж інститутів (сім'я, соціальна група, клас, народність, етнос тощо), які мають стійкі комунікативні зв'язки один з одним. Ця система виробляє соціальні норми як загальноприйнятні правила поведінки для існування своїх членів, та в цілому є самодостатньою.

Держава, як вже неодноразово вказувалося, виникає як ще один інститут суспільства на певному історичному етапі його розвитку як необхідність для подальшого прогресу суспільного розвитку, безпеки та стабільності. Відповідно, держава в очах суспільства отримує певні права для досягнення цієї мети, їй делегуються відповідні повноваження. Але при цьому треба зважати на той факт, що відносини між людьми у суспільстві та його інститутами, які вже врегульовані відповідними соціальними нормами, нікуди не зникають. Суспільні інститути продовжують функціонувати, розвиватися та взаємодіяти. Люди товаришують, створюють сім'ї, народжують та виховують дітей, об'єднуються у релігійні громади, професійні спілки, громадські об'єднання, укладають угоди тощо. Впорядкування цих процесів відбувається за допомогою різних соціальних регуляторів, у тому числі звичаїв та традицій, моральних та етичних норм, договірних норм, корпоративних, релігійних норм тощо.

З огляду на це державі як інституту суспільства відводиться роль не стільки спостерігача, скільки хранителя та гаранта тих відносин, які вже впорядковані самим суспільством за допомогою соціальних регуляторів. Саме тому межа втручання держави у суспільне життя пролягає по умовній лінії норм, які вже врегулювали відносини та залишаються досить стабільними і не загрожують правам інших його членів або суспільству в цілому.

Відповідно, і вказані соціальні норми, більшість з яких мають правовий характер, не потребують державного втручання для їх зміни або заміни доти, доки вони виконують свої функції. Крім того, слід зазначити, що за жодних обставин корекції у напрямі звуження не підлягають невід'ємні та невідчужувані права людини, які є абсолютною межею, за якою правомірна державна влада закінчується. Існуючи як фундамент і мета державної влади, права людини, з одного боку, обмежують державну владу, а з другого - наділяють її правовим змістом.

6.4.5.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Межі державного втручання у приватне життя людей (громадян) та суспільне життя і право:

  1. Фактично ж правильність людської поведінки, себто закони суспільного життя
  2. § 6. Відповідальність держави за шкоду, заподіяну кооперативам, їх об'єднанням (спілкам) внаслідок втручання державних органів в їх діяльність
  3. 6. Суспільний лад та державний устрій Спарти
  4. 6. Домінат. Суспільний лад та державний устрій. Реформи Діоклетіана
  5. § 4. Публічне і приватне право
  6. § 4. Публічне і приватне право
  7. § 4. Публічне і приватне право
  8. Державне право як галузь права. Система галузі державного права.
  9. Публічне і приватне право
  10. Публічне й приватне право
  11. 5. Перехід до монархії. Принципат. Зміни в економіці, суспільному ладі та державному устрої в період принципату
  12. Міжнародне й державне право а) Єдність міжнародного й державного права