<<
>>

г) Межі впроваджуваного права та низка можливостей його впровадження у цих межах

У всіх цих випадках навмисної чи ненавмисної невизначеності норми нижчого рівня перед правозастосуванням лишаються декілька можливостей. Виконуваному правовому актові можна надати такого вигляду, що він відповідатиме котромусь із кількох мовних значень правової норми згідно із з’ясованою якимось чином волею творця норми.

Або вибирають якийсь його вираз, що відповідав би одній чи другій з двох норм, котрі суперечать одна одній, — а то ще вирішують, що дві норми, котрі одна одній суперечать, взаємно одна одну тим самим скасовують. У всіх цих випадках упроваджуване право утворює просто певні рамки, в межах яких існують декілька можливостей його застосування, причому законним буде кожний акт, що не виходитиме за ці рамки, наповнюючи їх якимось можливим сенсом.

Коли під «інтерпретацією» розуміти пізнавальне з’ясування сенсу інтерпретованого об’єкта, тоді результатом правового тлумачення може бути лиш установлення рамок, якими є тлумачене право, а отже, пізнання тих кількох можливостей, що їх закладено в цих рамках.

Тоді інтерпретація котрого-небудь закону не обов’язково має зводитися до одного єдиного рішення — вона може вести до кількох рішень, і всі вони — поки їх звірятимуть тільки із тим застосовуваним законом — матимуть однакову цінність, незважаючи на те, що лиш одне з них стане, у втляді акта правозастосовчого органу, зокрема суду, позитивним правом. Te, що судовий вирок ґрунтується на законі, тільки й означає насправді, що він тримається в межах рамок, які репрезентує закон, — тільки й означає, що він є не однією єдиною, а просто однією з індивідуальних норм, котрі можуть бути вироблені в рамках загальної норми.

Одначе традиційна юриспруденція вважає, що від інтерпретації можна сподіватися не тільки установлення рамок для запроваджуваного правового акту, а ще й здійснення якогось наступного завдання; вона навіть схильна добачати в цьому своє основне завдання. Мовляв, інтерпретація повинна розвивати метод; вона уможливлює правильне заповнення тих установлених рамок. Звичайна теорія інтерпретації хоче сама себе переконати, що застосовуваний у конкретному випадку закон завжди може породити лиш одне правильне рішення та що по- зитивно-правова «правильність» цього рішення засновується на самому законі. Вона так подає перебіг цієї інтерпретації, ніби йдеться просто про інтелектуальний акт з’ясування чи розуміння, ніби правозас- тосовчий орган має надати рух тільки своєму розумові, а не й своїй волі; ніби за наявних можливостей можна тільки завдяки суто розумовій діяльності зробити правильний, у розумінні позитивного права, й відповідний позитивному праву вибір.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме г) Межі впроваджуваного права та низка можливостей його впровадження у цих межах:

  1. Додаток 1. Дебрифінг як метод психотерапевтичної роботи з наслідками кризових ситуацій та його можлива альтернатива
  2. § 1. Поняття і предмет кооперативного права і його співвідношення з іншими галузями права
  3. Модуль 3. РОЛЬ РИМСЬКОГО ПРАВА В ІСТОРІЇ ПРАВА, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ЮРИСТІВ
  4. ~~1 § 4. Функції права і його соціальна цінність
  5. ~~1 § 4. Функції права і його соціальна цінність
  6. § 5. Співвідношення права і форм його зовнішнього прояву
  7. § 5. Співвідношення права і форм його зовнішнього прояву
  8. § 1. Акціонер та його основні права
  9. 22. Дефіцит бюджету та проблеми його балансування. Державний борг та проблеми його обслуговування.
  10. Що буде при ігноруванні цих проблем стосовно їх належного врегулювання?
  11. Наші знання про свободу формувалися в умовах соціа­лізму, в межах ідеології марксизму.
  12. § 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
  13. § 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
  14. § 2. Система права, що регулює зовнішньоекономічну діяльність кооперативів, та його джерела