<<
>>

Методи, способи і типи правового регулювання

Спосіб правового регулювання - це прийом регламентації поведінки суб'єктів права шляхом надання їм прав та/або покладання на них обов'язків.

Класичними способами правового регулювання є:

1) юридичне дозволяння, яке полягає у визнанні за особою суб'єктивного права, тобто можливості реалізації певного варіанта своєї поведінки - здійснення юридично значущих дій або утримання від них.

При цьому використання такої можливості не є обов'язковим, а залежить від власного розсуду уповноваженого суб'єкта;

2) юридичне зобов'язання, яке виявляється у покладенні на особу юридичного обов'язку активного типу, що спонукає її до здійснення певних юридично значущих дій;

3) юридична заборона, яка встановлюється шляхом покладення на особу юридичного обов'язку пасивного типу, відповідно до якого вона має утримуватися від певних юридично значущих дій.

Комбінації способів правового регулювання характеризують певну спрямованість впливу права на суспільні відносини, визначають типи правового регулювання.

Тип правового регулювання - це характеристика загальної спрямованості впливу права на суспільні відносини залежно від того, який із способів правового регулювання лежить в його основі - дозволяння чи заборона.

Загальнодозволений тип правового регулювання заснований на поєднанні загального юридичного дозволяння у формі визнання права із встановленням окремих обмежень (винятків) за допомогою юридичних заборон. Він є відображенням принципу «дозволено все, крім того, що прямо заборонено нормами права». Загальнодозволе- не регулювання надає особі право обрати будь-яку поведінку, крім тієї, щодо якої нормою права встановлено заборону.

Спеціально-дозволений, або дозвільний, тип правового регулювання заснований на поєднанні загальної юридичної заборони зі спеціальним юридичним дозволянням у формі дозволу. Цей тип надає особі право тільки на ту поведінку, що прямо передбачена нормами права, і, відповідно, забороняє поведінку, що нормами права прямо не визначена («заборонено все, крім того, що прямо дозволено нормами права»).

Домінування загальнодозволеного або, навпаки, дозвільного типу правового регулювання зумовлюється впливом різних чинників: історичних традицій, рівня культури, характеру правової системи тощо. Однак головним чинником є особливості відносин, що регулюються правом. Так, для більшості приватноправових відносин характерним є перевага загальнодозволеного регулювання, яке встановлюється для фізичних та юридичних осіб, а для публічних - дозвільного. Останнє поширюється, зокрема, на діяльність публічної влади, її органів і посадових осіб.

Метод правового регулювання - це підхід до впорядкування певної сфери суспільних відносин, що зумовлює використання того чи іншого комплексу юридичних засобів.

Виокремлюють два основних методи правового регулювання:

1) імперативний метод. Він передбачає впорядкування поведінки суб'єктів суспільних відносин шляхом її категоричної та докладної регламентації юридичними правилами, неможливість встановлення цими суб'єктами інших правил поведінки на власний розсуд. Він є характерним насамперед для публічного права, оскільки ґрунтується на підпорядкуванні одних суб'єктів відносин іншим, не припускає ні вибору суб'єктами варіантів поведінки, не передбачених юридичними правилами, ні можливості врегулювання відносин суб'єктами на їхній розсуд.

Така регламентація спрямована на встановлення рівних правил для всіх суб'єктів, які вступають в ці правовідносини, убезпечує від свавілля, гарантує законність та сприяє соціальній свободі;

2) диспозитивний метод. Він передбачає впорядкування поведінки суб'єктів правових відносин шляхом встановлення трьох типів юридичних правил:

а) правил, що встановлюють межі дозволеної поведінки суб'єктів;

б) субсидіарних правил, тобто таких, що застосовуються лише в разі, якщо суб'єкти самостійно не встановили для впорядкування відносин між собою інші правила (не спромоглися, не забажали або забули їх встановити);

в) правил, що закріплюють принципи правового регулювання певної сфери суспільних відносин.

Диспозитивний метод передбачає вільну саморегуляцію суб'єктами їхньої поведінки на основі принципів права, встановлює тільки межі та процедури такої саморегуляції. Він є характерним передусім для приватного права, оскільки передбачає самостійність суб'єктів у виборі ними варіанта поведінки. У цьому випадку право поважає автономію суб'єктів, виходить з того, що їм краще відома специфіка відповідних відносин, визнає можливість децентралізованого координаційного правового регулювання (зокрема, завдяки укладенню правочинів).

Крім наведених основних, у правовому регулюванні використовуються також допоміжні (субсидіарні) методи, найпоширенішими серед яких є рекомендаційний і заохочувальний.

Рекомендаційний метод правового регулювання передбачає упорядкування суспільних відносин шляхом надання вказівок, що не мають обов'язкової юридичної сили, стосовно найбільш прийнятної для суспільства, ефективної поведінки. При цьому суб'єктам не забороняється обрати інший варіант поведінки або використати варіант, рекомендований вказівкою, частково.

Заохочувальний метод правового регулювання передбачає створення умов, за яких вибір суб'єктом певного варіанта юридично значущої поведінки надає йому додаткових матеріальних або нематеріальних благ.

Як правило, різні сфери суспільних відносин потребують різних методів, способів і типів правового регулювання. Особливості регламентації певної відокремленої сфери суспільних відносин за допомогою специфічної сукупності юридичних засобів охоплюються терміном «правовий режим».

Правовий режим - це особливий порядок правового регулювання певної сфери суспільних відносин, який забезпечується шляхом специфічного поєднання та співвідношення його методів, способів і типів.

Це співвідношення визначається різним ступенем домінування одних і допоміжної ролі інших методів, способів та типів правового регулювання, є проявом ступеня жорсткості регулювання, наявності певних обмежень і пільг, меж правової самостійності суб'єктів.

5.4.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме Методи, способи і типи правового регулювання:

  1. § 3, Види, способи і типи правового регулювання
  2. § 2. Способи, методи та типи правового ре­гулювання. Правовий режим
  3. § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
  4. § 2. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії поділу системи права на галузі та інститути
  5. § 2. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії поділу системи права на галузі та інститути
  6. § 3. Методы, способы, типы правового регулирования. Правовые режимы
  7. 77. Способы и отраслевые методы правового регулирования
  8. § 4. Методы, способы и типы правового регулирования
  9. 24.3. Типы, способы и методы правового регулирования
  10. Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право 6.3.1. Держава і правове регулювання
  11. § 4. Методы, способы и типы правового регулирования
  12. Методы, способы и типы правового регулирования
  13. Поняття правового регулювання. Правове регулювання і правовий вплив
  14. 89 МЕХАНИЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ: ПОНЯТИЕ, ЭЛЕМЕНТЫ, МЕТОДЫ, СПОСОБЫ, СРЕДСТВА
  15. Вопрос 2. Предмет, способы, методы и типы правового регулирования
  16. § 4. Методи регулювання в кооперативному праві
  17. 22.2 Понятие правового регулирования, его виды, предмет, способы, методы и типы
  18. § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
  19. § 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу
  20. Розділ 11. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ