<<
>>

Мораль як позитивний безпримусовий порядок

Право та мораль не відрізняються суттєво одне від одного у виробленні й застосуванні своїх норм. Так само, як і норми права, норми моралі виробляються шляхом узвичаєння та свідомого заповідання (це може робити, наприклад, пророк чи основоположник релігії, як Icyc Христос).

У цьому розумінні мораль, як і право — позитивна категорія. Лише позитивна мораль становить предмет наукової етики — так само, як позитивну мораль вивчає наукове правознавство. Хоча слушним є й те, що моральний порядок не передбачає для застосування своїх норм жодних структур (себто центральних органів), які функціонували б залежно від поставлених перед ними завдань. Це застосування полягає в моральній оцінці тієї поведінки інших, якою керує цей порядок. Але первісний порядок повністю децентралізований, і в цьому відношенні його неможливо відрізнити від морального порядку. Дуже характерним є те, що повністю децентралізоване загальне міжнародне право іноді називають міжнародною мораллю.

Різниця між правом та мораллю полягає не в тому, що диктують чи що забороняють обидва соціальні порядки, а лише в тому, як вони диктують чи забороняють людську поведінку.

Право може суттєво відрізнятися від моралі лише тоді, коли — як ми це раніше довели — його тлумачать як примусовий порядок, себто як нормативний поря- бов’язливим», себто відповідати моральному законові. Моральна норма «діяти не згідно з нахилом, а на підставі обов’язку» висуває також інші моральні норми, які зобов’язують до певних вчинків. Один з найважливіших моментів його етики полягає в тому, що «поняття добра і зла треба визначати не до морального закону..., а тільки за ним і через нього» («Критика практичного розуму» — «Kritik der praktischen Vemunfb>. Akademie-Ausgabe, V, Seiten 62/3).

Як каже Кант, «за нахилом» діє той, хто «знаходить у собі внутрішнє задоволення» діяти саме так, як він діє» («Основи метафізики моралі» — «Grundlegung zur Metaphysik der Sitten, S.

398). Але той, хто діє «за обов’язком», себто «поважаючи закон», також діє «за нахилом», адже він чинить так тому, що знаходить внутрішнє задоволення в тому, що дотримується закону. Його свідомість створює для нього «внутрішнє задоволення» діяти згідно із законом та обов’язком. Отже, він діє «за нахилом». 3 позицій психології цьому не можна опонувати, а питання, якими мотивами керується людина у своїх діях, — це питання психологічне.

Кант відрізняє право як регулювання зовнішньої поведінки від моралі як регулювання внутрішньої поведінки, себто мотиву поведінки. Відповідно легальність» він протиставляє «моральності». Він каже («Metaphysik der Sitten», Akademie-Ausgabe, VI, S. 214): «Закони свободи, на відміну від природних законів, називаються «моральними». Якщо вони стосуються лише зовнішніх учинків та відповідності останніх законові, вони мають назву «юридичних». Якщо вони також вимагають, щоб вони (закони) самі слугували основою для визначення характеру вчинків, вони стають «етичними». I тоді говорять, що «легальність вчинку» — це відповідність юридичним законам, а «моральність вчинку» — це відповідність законам етичним». A це означає, що правові норми — це й моральні норми і що моральні норми також стосуються зовнішніх дій. Тільки моральна норма диктує, що діяти потрібно не за схильністю, а через повагу до закону. Коли Кант каже, що моральну цінність має лише вчинок, який відповідає цій нормі, то він розрізняє моральну цінність у специфічному, вузькому значенні (себто відповідність спеціальній моральній нормі) і моральну цінність у ширшому значенні (себто відповідність іншим моральним нормам). Легальність — також моральна Цінність, адже вона відповідає «моральним» нормам.

док, котрий має за мету впровадити певну людську поведінку тим, що передбачає на випадок поведінки протилежного характеру суспільний зорганізований примусовий акт. Ha противагу цьому мораль є суспільним порядком, що не запроваджує жодних подібних санкцій. Її санкції полягають у схваленні поведінки, що відповідає нормам, і в несхваленні поведінки, яка таким нормам не відповідає. При цьому застосування фізичного насильства не розглядається зовсім.

11.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Мораль як позитивний безпримусовий порядок:

  1. розділ 5. віл-ПОзитивНість та її ПсихОлОгіЧНі Наслідки. груПи дОПОмОги віл-ПОзитивНим. сПецифіка ПсихОлОгіЧНОгО кОНсультуваННя віл-ПОзитивНих
  2. 13.7 Право и мораль
  3. Виправдання права через мораль
  4. § 3. Право и мораль
  5. § 2. Право и мораль
  6. § 3. Право і мораль
  7. § 3. Право і мораль
  8. § 3. Право и мораль
  9. г) КОММУНИСТИЧЕСКАЯ МОРАЛЬ
  10. Мораль и законодательство.
  11. 3. Мораль и политика
  12. 1. Для чего нужна мораль?
  13. Мораль
  14. Политика между профессионализмом и моралью
  15. Мораль як регулювання внутрішньої поведінки
  16. МОРАЛЬ
  17. МОРАЛЬ