<<
>>

Основа чинності нормативного порядку: засаднича норма а) Суть питання про основу чинності

Якщо право розуміти як нормативний порядок, як певну систему норм, що регулюють поведінку людей, тоді постає запитання: на чому ж засновується єдність усієї множини норм і чому певна норма належить до певного порядку? A це запитання веде за собою ще одне, тісно з ним пов’язане: чому норма буває чинною, яка основа її чинності (Geltungsgnmd)?

Te, що котра-небудь норма, пов’язана з поведінкою людини, є «чинною», означає, що вона є зобов’язливою, що вона зобов’язує людину поводитися у визначений тією нормою спосіб.

Раніше, в іншому зв’язку, ми вже зазначали, що на запитання, чому норма є чинною, себто чому людина повинна поводитись саме так, не випадає відповідати констатацією якого-небудь буттєвого факту й що жоден подібний факт не може бути основою чинності для норми. Із того, що щось є, існує, аж ніяк не може випливати, ніби щось повинно бути, існувати, достоту як і з того, що щось повинно бути, існувати, не може випливати, ніби щось є, існує. Основою чинності однієї норми може бути лише чинність котроїсь іншої норми.
Така норма, яка являє собою основу чинності для іншої норми, образно означується як вища щодо іншої, нижчої норми. Хоч і видається, начебто можна обґрунтувати чинність норми тим фактом, що її, мовляв, запроваджено якимось авторитетом, людською чи надлюдською істотою, — от як коли чинність Десяти Заповідей обґрунтовують тим фактом, що бог Єгова дав їх на горі Синай, або коли хтось скаже, що людина повинна любити своїх ворогів, бо ж Icyc, Син Божий, повелів так у своїй Нагірній проповіді. B обох цих випадках основою чинності виступає не той факт, що Бог чи Син Божий у певний час і в певному місці установив певну норму, а якась інша норма, хоч і не названа прямо: та норма, що люди повинні слухатися повелінь Бога, і та норма, що треба слухатися повелінь Його Сина.
Бо й справді у силогізмі, де головним засновком виступає припис, що виражає вищу норму: треба слухатися повелінь Бога (чи повелінь

Його Сина) і де логічним висновком є припис, що виражає нижчу норму: треба слухатися Десяти Заповідей (чи повеління любити своїх ворогів), міститься й речення, яке констатує буттєвий факт: Бог дав Десять Заповідей (чи Його Син повелів любити ворогів), і воно є, як другий засновок, істотною частиною цілого силогізму. Засновки, головний і другий, обидва виступають умовами логічного висновку. Але тільки головний засновок, який є приписом, є також conditio per quam, умовою того, як щодо висновку, що є також приписом, себто висловлена в головному засновку норма є основою чинності для норми, висловленої у висновку. A буттєве речення, що функціонує як другий засновок, слугує лиш conditio sine qua non, неодмінною умовою стосовно висновку, себто установлений у другому засновку буттєвий факт не є основою чинності для висловленої в логічному висновку норми.

Виражена в головному засновку норма: треба слухатися повелінь Господа (чи Його Сина) — входить до тієї умови, що норми, підстава чинності яких розглядається, виходять від певного авторитету, себто від когось такого, хто спроможний, себто компетентний установлювати чинні норми. Саме ця норма й наділяє нормовстановчу особистість «авторитетом» установлювати норми. A той факт, що хтось там щось повеліває, аж ніяк не є підставою, щоб розглядати повеління як чинне, себто вважати норму за зобов’язливу для того, кому її адресовано. Лише компетентний авторитет може запроваджувати чинні норми, а подібна компетентність може спиратися тільки на таку норму, що уповноважує на нормовстановлення. A цій нормі уповноважений на нормо- встановлення авторитет підпорядковується так само, як і ті індивіди, що зобов’язані ним до послуху стосовно установлених ним норм.

Як уже зазначалося, та норма, котра слугує підставою чинності для іншої норми, виступає щодо неї як вища норма. Але ж пошуки основи чинності для норми, як і пошуки причини дії, не можуть тривати до безконечності.

Вони мають закінчитися на котрійсь такій нормі, що припускається як остання, найвища. Ми мусимо виходити із припущення про її найвищість, оскільки вона не може бути установлена таким авторитетом, чия компетентність мусила б спиратися на якусь іще вищу норму. Її чинність більш не може виводитися від якої-небудь іще вищої норми, й підставу її чинності більш не випадає ставити під сумнів. Таку, припущену як найвища, норму ми тут означуватимемо як засадничу норму. Ha неї нам уже доводилось посилатися в іншому зв’язку[99]. Bci норми, чинність яких можна звести до котроїсь однієї й тієї самої норми, утворюють певну систему норм — нормативний порядок. Засаднича норма є спільним джерелом чинності для всіх норм, що належать до одного й того самого конкретного порядку, є спільною для всіх них основою чинності. Te, що яка-небудь конкретна норма належить до котрогось конкретного порядку, ґрунтується на тому, ЩО ЇЇ остання основа чинності є засадничою нормою цього порядку. Саме ця засаднича норма й конституює єдність усієї множини норм, являючи собою основу для чинності всіх норм, які тільки належать до цього порядку.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Основа чинності нормативного порядку: засаднича норма а) Суть питання про основу чинності:

  1. в) Основа чинності правового порядку
  2. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.
  3. в) Чинність норми та сфера її чинності
  4. Про деякі питання, пов'язані з формуванням порядку денного
  5. ж)Засаднича норма міжнародного права
  6. Глава 8 Набуття чинності цим Законом
  7. u) Засаднича норма природного права
  8. г) Засаднича норма як трансцендентально-логічнеприпущення
  9. БУРЯК В.В.. Основи вчення про ноосферу. 2010, 2010
  10. 30. Какую роль играла христианская церковь в Средние века? В чем суть идейных основ средневекового христианства?
  11. НОРМАТИВНАЯ ОСНОВА ПОЛИТИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ ОБЩЕСТВА
  12. Нормативная основа исследования