<<
>>

Поняття правової системи

Поряд з поняттям «система права», про характерні риси і структуру якого йшлося у розділі 8 цього підручника, в загальній теорії права використовується ще одне близьке за етимологією поняття - «правова система».

Ці поняття навіть юристи, особливо юристи-практики, не кажучи вже про людей, які не мають спеціальної підготовки, нерідко плутають, вживаючи як синоніми.

Тим часом поняття «система права» і «правова система», хоч і мають спільні генетичні коріння (породжені діяльністю людей в процесі їх взаємодії), відмінні за своїм змістом, обсягом, структурою і призначенням поняття. Якщо перше характеризує право виключно як нормативне

утворення і становить собою внутрішньо узгоджену систему всіх чинних юридичних норм певної держави, диференційовану на галузі, інститути та інші утворення, то друге - це конкретно-історично обумовлений комплекс всіх взаємопов'язаних правових явищ (юридичних норм, установ, правосвідомості й правової культури, юридичної практики тощо), які функціонують у певній країні.

Центром правової системи є людина, яка не тільки її формує, а й своїми діями реалізує. Тобто за своїм змістом і обсягом поняття «правова система» значно ширше за поняття «система права». Суттєво відрізняється також внутрішня структура цих явищ. Якщо систему права, як зазначалося, становлять такі її структурні елементи, як норма права, інститут права, галузь права, то структуру правової системи визначає специфіка не тільки цих складових, а й ряду інших елементів: особливості праворозуміння, джерел права, їх тлумачення і застосування, юридичної техніки і юридичної термінології, правової ідеології та правової психології, своєрідність юридичного мислення та ін. Детальніше про ці особливості йтиметься далі.

Правову систему зі всіма її особливостями, яка функціонує в тій чи іншій країні, прийнято називати національною правовою системою.

Національна правова система - це своєрідна «внутрішня правова карта» конкретної країни, що відображає її соціально-економічні, політичні, культурні, правові та інші особливості. Вона є явищем унікальним, неповторним або ж, висловлюючись категоріями діалектики, - одиничним. Нині у світі налічується понад 200 національних правових систем.

«Правова карта світу» не є простою сукупністю «внутрішніх правових карт» країн. Вона набагато складніша.

Це обумовлено насамперед глобалізаційними та інтеграційними процесами, які відбуваються у сучасному світі, особливо в Європі. Дедалі глибшим стає розуміння того, що національний ізоляціонізм має негативні наслідки, хоч ідеї всесвітньої уніфікації права, привабливі ще на початку і в середині минулого століття, сьогодні не мають великого поширення (як правило, обмежуються морським, повітряним, ядерним правом тощо).

Спротив, інколи досить жорсткий, зустрічають також спроби «нав'язування» чужих правових систем, досить обережно підходять сучасні національні правові системи також до механічних «запозичень» з інших правових систем.

Суверенізація конкретно-національного регулювання та багатоманітність національних правових систем зовсім не означає, що вони поряд з унікальними, неповторними рисами (одиничним) та спільними рисами, притаманними праву в цілому (загальним), не мають ознак подібності, родинності, тобто особливого.

Виявлення особливого в національних правових системах та їх класифікація (групування) - одне з головних завдань порівняльно-правових досліджень, які тривалий час проводилися переважно в межах науки загальної теорії права.

За цей час не тільки нагромаджений величезний за обсягом дослідницький матеріал, а й виокремився специфічний предмет порівняльно-правових досліджень, сформульовані вимоги до методології та методики таких досліджень, що дало підстави багатьом авторам, як зарубіжним так і вітчизняним, для обґрунтування нового статусу порівняльного правознавства (правової компаративістики) - не лише як особливого дослідницького методу, а й як відособленої, автономної галузі наукових знань, що виходить за межі науки загальної теорії права.

У зв'язку з цим виникає необхідність уточнення чи навіть переосмислення викладення теми «Основні правові системи сучасності» як вона зазвичай називається в навчальних посібниках і підручниках із загальнотеоретичного правознавства. Очевидно, збереження в курсі загальної теорії права теми, присвяченої правовим системам, матиме сенс лише у тому разі, якщо зміст цієї теми складатимуть не стільки питання щодо виникнення порівняльного правознавства та його основних шкіл чи навіть історія становлення та детальна характеристика основних масивів національних правових систем, як це часто має місце зараз. Це предмет науки порівняльного правознавства і відповідної навчальної дисципліни, яка передбачається як обов'язкова чи вибіркова навчальними планами більшості вищих юридичних навчальних закладів.

У цьому підручнику автори намагалися подати цю тему виключно під кутом зору висвітлення проблем, які становлять предмет загальної теорії права - праворозуміння, джерела права, його структура, правові інститути та установи, тенденції розвитку загальної теорії права в умовах посиленого взаємовпливу правових систем, викликаних процесами глобалізації та інтеграції.

Окреме місце в контексті цих процесів відведене стану та перспективам розвитку національної правової системи України, оскільки без врахування національних особливостей, як і глобального в ній, загальна теорія права може виявитися простою енциклопедією права, повернення до якої (принаймні під назвою «Загальна теорія права») навряд чи виправдане.

Характеристиці цих питань передує коротке ознайомлення з типологією (класифікацією) сучасних правових систем, її критеріями та особливостями основних груп цих систем.

19.3.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Поняття правової системи:

  1. § 1. Поняття і структура правової системи
  2. § 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи
  3. § 1. Поняття змішаного типу правової системи
  4. § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
  5. § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
  6. 1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
  7. § 2. Поняття і ознаки правової держави
  8. § 2. Поняття і ознаки правової держави
  9. § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
  10. § 1. Поняття і види правової поведінки
  11. § 1.Поняття і види правової поведінки
  12. § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
  13. § 1. Поняття і зміст правової охорони кооперативної власності