<<
>>

Поняття юридичної фрази та її структурні елементи

За допомогою юридичної мови формулюються різні правові тексти - нормативно-правові акти, акти застосування та тлумачення права, організаційно-розпорядчі документи і т.ін. Іх формулювання та стилі мають істотні відмінності.

Так, формулювання законодавчого тексту (який містить правила поведінки для суб'єктів права) буде відрізнятись від формулювань, які застосовує суддя у судовому рішенні, слідчий у постанові про відкриття кримінального впровадження чи нотаріус, складаючи заповіт. Стилі цих документів мають свої особливості.

Незважаючи на це, в юридичній мові використовуються певні формулювання та висловлювання, стійкі за своїм змістом, які повторюються і однаково застосовуються у різних юридичних текстах. Тому можна говорити про поняття юридичної фрази як мовного елемента, за допомогою якого формулюються різні юридичні документи.

Юридичні фрази як певні стійкі словесні формулювання розглядаються як основна частина юридичної мови. За їх допомогою передається зміст тієї інформації, яка об'єктивно впливає на правовий статус суб'єктів права.

Тому юридичні фрази повинні адекватно предавати цю інформацію. Від якісної редакції формулювань залежить цінність тих правил, значення яких ці формулювання покликані передати. Формулювання юридичного правила повинно бути прямим за значенням (не образним) та мати наказову форму.

Юридичні фрази містять певні установки автора щодо тексту документа. Вони виражаються за допомогою:

• безособових форм формулювання фраз. У таких випадках для граматичного оформлення фраз використовується пасивна форма: особа звільняється від відповідальності..., особа визнається невинуватою... і т.ін. До речі, останнім часом у формулюваннях деяких західних законодавчих текстів (наприклад, актів парламенту Великої Британії) прийнято не використовувати безособову форму, а робити уточнення в дужках (він чи вона) після слів «особа» чи «персона».

Таким чином забезпечується гендерна рівність у формулюваннях юридичних текстів;

• конструкцій з запереченням - характерні для висловлювань, у яких викладаються певні принципи (наприклад, презумпція невинуватості), або коли норма містить винятки із загального правила;

• посилань в тексті. Вони вказують на взаємопов'язаність окремих частин нормативного акта. Проте це не означає, що юридичні фрази повинні застосовуватись у скороченому вигляді. Потрібно знаходити повний зміст юридичного формулювання. Часто юридичні тексти для уникнення повторів містять такі висловлювання, як «зазначений вище», «усі, хто нижче підписався» і т.ін.;

• правил поведінки. Упорядники текстів обмежені у своїх можливостях щодо формулювань правил поведінки. Вони повинні висловити: або можливості для особи вчиняти чи не вчиняти певні дії; або обов'язковість вчинення якихось дій; або заборону; або дозвіл.

Важливим є розуміння значення змісту юридичних текстів. Це залежить від певного аналізу (інтерпретації, тлумачення), у якому виокремлюють логічні та соціолінгвістичні аспекти.

Логічні аспекти перш за все пов'язані з юридичним дискурсом, тобто з тлумаченням правових текстів та з'ясуванням значення юридичних понять. Зміст юридичних термінів може змінюватись залежно від їх використання в різних текстах та ситуаціях. Тому розуміння справжнього значення юридичного вислову залежить від наявності спеціальних знань та досвіду юридичного тлумачення. Крім того, на значення змісту норми права впливає характер її формулювання. Так, норми загального характеру формулюються за допомогою невизначе- них, безособових форм: кожен, ніхто і т.ін. Часто норми права формулюються за допомогою дієслів теперішнього, іноді майбутнього часу. Однак ці часові форми використовуються в позачасовому значенні і покликані демонструвати те, що мова йде про цінності загального порядку, дефініції, алгоритми дій.

Соціолінгвістичні аспекти - стосуються відносин між мовою та юридичним спілкуванням. Юридичне спілкування (комунікація у цьому контексті) полягає в передачі деякого повідомлення від законодавця до громадянина, від судді сторонам процесу, від професора студенту, від автора читачу.

Такий спосіб передачі може бути як усним, так і письмовим. Чим більш спеціальний характер має повідомлення, тим більша вірогідність його письмової форми передачі. Адресати юридичних текстів вимагають їх читабельності, зрозумілості, інформативної насиченості.

Розуміння юридичних текстів залежить і від розуміння спеціальної використаної в ньому термінології, зміст якої може змінюватись залежно від еволюції суспільних відносин. Так, у сучасному світі дитина має не просто біологічну спорідненість із своїми батьками, що призводить до її матеріальної та психологічної залежності від них.

Це - особа з цілим комплексом прав та обов'язків батьків щодо їх реалізації.

Юридична мова використовує спеціальні формули, фрази, висловлювання у текстах юридичних документів. Переваги юридичних фраз та формул - в їх лаконічності, точності, авторитетності та універсальності. Вони приймають форму алгоритмів, іноді латинських висловів (двостороння реституція, право сервітуту), початкові слова яких достатні для того, щоб зрозуміти спеціально підготовленим особам їх значення: назви принципів, складних понять та інститутів не потребують у законодавчих актах додаткових роз'яснень. Професійні юристи увіковічують стереотипні форми, запозичені із минулих століть. Саме тому у пересічних громадян складається враження, що юридична мова - архаїчна, юристи розмовляють на спеціальному професійному слензі, про «закритість», корпоративність в діях юристів.

Однак особливий характер юридичної мови пов'язаний з її спеціалізацією: вона повинна позначати ті поняття, які загальнолітературна мова пояснити не може. Тому латинські терміни та висловлювання, якими послуговується юридична мова, мають безцінну рису: неможливо без їх застосування коротко і точно відобразити зміст, який в них міститься.

У той же час є можливість обмежити використання цієї спеціальної мови в юридичних текстах, які самі по собі мають певний авторитет.

Не слід недооцінювати ні вимоги, які ставляться до юридичної мови (точність, ясність, однозначність), необхідність дотримання яких пов'язана з головною функцією права, ні неминучість елементів її штучності та незрозумілості, які обумовлені професійними особливостями. Якщо полегшити мову за рахунок позбавлення від баласту у вигляді непотрібних архаїзмів, які її ускладнюють, цілком можливо, то звільнити юридичну мову від специфічних аспектів, які пов'язані із особливостями самого права, неможливо[70].

Зазначена дилема є основною проблемою сучасної юридичної мови, і пошук гармонійних шляхів поєднання, здавалося б, непоєд- нуваних її рис, є найважливішим завданням для творців юридичних документів.

12.5.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Поняття юридичної фрази та її структурні елементи:

  1. § 1. Поняття та елементи форми держави
  2. § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
  3. Поняття юридичної відповідальності та її ознаки
  4. § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
  5. Поняття та ознаки юридичної особи.
  6. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ
  7. § 3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
  8. Поняття юридичної техніки. Юридична техніка нормотворчості
  9. § 4. Структура норми права Поняття і елементи структури норми права.
  10. 24. Моделі економічного зростання екстенсивного та інтенсивного типу. Структурні зміни в економічній системі.
  11. § 2. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики