<<
>>

3) Права юридичної особи

Коли корпорації приписується суб’єктивне право в технічному розумінні слова, себто правомочність засвідчувати через подання позову невиконання якогось обов’язку або, що означає те ж саме, порушення рефлексного права, тоді реалізувати цю правомочність належить через певний, визначений статутом орган.

Суб’єктом цього права висипає цей орган. У його приписаності корпорації знаходить вираження те, що реалізація цієї правомочності визначається статутом. Якщо є обов’язок виконати певну дію, невиконання якого належить оскаржувати через цю правомочність, то обумовлена дія виконується для вказаного органу корпорації, котрий, за статутом, і має прийняти ту дію. Якщо є обов’язок (поблажливого) терпіння, зокрема, у випадку власності, обов’язок терпіти чиєсь розпоряджання якоюсь певною річчю, тоді обов’язок терпіння існує щодо того органу корпорації, котрому, за статутом, саме й припадає розпоряджатися цією річчю. Хоча статут може визначити, що користуватися річчю припадає членам, він мусить при цьому якось відрегулювати це користування річчю, і тоді це регулювання доведеться терпіти як розпоряджання річчю.
Якщо йдеться про який-небудь обов’язок стосовно корпорації чи про рефлексне право корпорації, то в цьому приписуванні знаходить своє ви- раження те, що статутом визначаються індивіди, стосовно котрих існує обов’язок виконати певну дію чи обов’язок (поблажливого) терпіння. Як і в випадку приписування правомочності корпорації як юридичній особі, це є зв’язком із таким чином персоніфікованим частковим правовим порядком, що конституює корпорацію.

Зважаючи на те, що правомочність, про яку мова, має реалізуватися в інтересах членів корпорації і що виконання обов’язків, котрі конституюють відповідні рефлексні права, повинна принести, в кінцевому підсумку, користь членам корпорації, приписування може переходити і на цих членів, і тоді можна говорити про колективні права цих членів.

I тоді може й майно, що складається з цих прав, достоту як і майно корпорації як юридичної особи, тлумачитись як колективне майно членів корпорації, а примусове виконання судового рішення коштом цього майна, означене як відповідальність корпорації, може вважатися колективною відповідальністю членів корпорації.

Ось чому обов’язки й права, приписувані традиційною юриспруденцією корпорації як юридичній особі, є, як і всі обов’язки та права, обов’язками й правами людей — у тому розумінні, що вони мають своїм змістом поведінку конкретних людей. Вони не повинні приписуватися юридичній особі корпорації як їх носієві — й, зокрема, не тому, що їх не випадає розглядати як обов’язки й права людей, себто членів корпорації, оскільки вони можуть, як уже доведено, бути приписуваними тим членам як колективні обов’язки й права. I все ж таки існує певна різниця між цими обов’язками й правами і тими обов’язками та правами, що, згідно з традиційною теорією, не приписуються корпорації як юридичній особі. Адже вони не такі, як ті колективні обов’язки й права членів, а — на противагу колективним — є індивідуальними обов’язками та правами, і відповідальність за невиконання обов’язків, приписуваних традиційною теорією корпорації, є колективною відповідальністю її членів. A ці відповідають своєю колективною власністю. Звісно, може — але не конче мусить — бути установлена тільки якась така колективна відповідальність членів за невиконання приписуваних корпорації обов’язків. До цієї колективної відповідальності може додаватись — як уже зазначалося — індивідуальна відповідальність корпораційного органу, якому статутом покладено за обов’язок виконувати покладений державним правовим порядком на корпорацію обов’язок; а відповідальність корпорації не повинна обмежуватися колективним майном її членів. A ще ж, на той випадок, коли не вистачає майна корпорації або колективного майна її членів, може бути установлена, аби покрити збитки, спричинені через невиконання приписуваного корпорації обов’язку, й індивідуальна відповідальність її членів — себто відповідальність членів своїм індивідуальним майном.

У цьому й полягає різниця між корпораціями з обмеженою та корпораціями з необмеженою відповідальністю.

Приписування корпорації обов’язків, що мають виконуватися певним органом корпорації, і прав, здійснення яких повинно відбуватися через подання позову корпораційним органом, є того самого типу, що й приписування обов’язків, виконувати які належить юридичному заступникові, та прав, здійснення яких повинно відбуватися через подання позову юридичним заступником, недієздатному, котрого той представляє. Різниця тут лише в тому, що приписування у випадку статусу органу відбувається в напрямі корпорації, яку вважають за юридичну особу, а не людських індивідів. Корпораційний орган «представляє» (чи то репрезентує) юридичну особу корпорації. Коли ж визнати, що розглядувані обов’язки й права як колективні обов’язки та права можуть приписуватися членам корпорації, тоді можна корпораційний орган вважати за настановленого статутом заступника членів корпорації. Заснування статуту є правочином, яким оформляються стосунки між органом корпорації та її членами. Дискутоване на всі лади питання різниці між статусом органу й заступанням (членів) є питання приписування. Заступання, як і статус органу, є приписуванням; заступник — це такий індивід, чиї дії й виконувані через ці дії обов’язки та реалізовані через них права приписуються іншому індивідові — органові; чиї дії й виконувані через ці дії обов’язки та реалізовані через них права приписуються корпорації як юридичній особі, читай: стосуються сукупності певного нормативного порядку, що персоніфікується шляхом цього приписування.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме 3) Права юридичної особи:

  1. Функції юридичної особи.
  2. Теорії походження юридичної особи.
  3. Поняття та ознаки юридичної особи.
  4. § 3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
  5. § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
  6. Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
  7. Принципи юридичної відповідальності
  8. §3. Юридичні особи
  9. Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
  10. Поняття юридичної відповідальності та її ознаки
  11. § 6. Правова культура особи
  12. § 1. Правовий статус особи
  13. Підстави юридичної відповідальності