<<
>>

Правила юридичного дискурсу

Правила юридичного дискурсу, як і моделі юридичної аргументації, можна класифікувати за різними критеріями. Одним з найпоширеніших і найбільш придатних (характерних) для юридичного дискурсу є поділ таких правил на матеріальні (змістовні), тобто такі, що стосуються структури і змісту аргументів, та процедурні, тобто ті, які є безпосереднім предметом процедури дискурсу.

Польські правознавці Є. Стельмах і Б. Брожек називають вказані групи правил відповідно «топіко-риторичними» і «нормативними»[113].

До першої групи цих правил належать, зокрема, вимоги:

• несуперечливості застосовуваних аргументів та способів їх оцінки;

• термінологічно-мовної ясності (визначеності) їх подачі (доведення);

• достовірності застосовуваних емпіричних передумов;

• виваженості ухвалюваних рішень, врахування їх соціальних наслідків тощо.

На цих правилах має базуватися будь-яка теорія практичного аргументування, будь-яка модель, у тому числі монологічні різновиди юридичної аргументації.

Процедурні правила стосуються (в першу чергу) діалогічної моделі юридичної аргументації, тобто специфічних правил власне практичного дискурсу. Основне завдання цих правил полягає у забезпеченні безсторонності, неупередженості практичної аргументації.

Основні процедурні правила юридичного дискурсу зводяться до такого:

• участь у дискурсі не може бути обмежена, у ньому можуть брати участь усі (за Р Алексі - «кожен, хто може говорити»);

• кожен може піддавати сумніву будь-яке твердження інших учасників дискурсу;

• кожен може внести в дискурс будь-яке твердження, висловлюючи свої погляди та побажання;

• жодному з учасників дискурсу (ораторові) не можна перешкоджати реалізації названих правил шляхом тиску в межах дискурсу чи поза ним.

Процедурні правила юридичного дискурсу гарантують права кожному з його учасників, а також свободу і рівність в межах дискурсу.

У свою чергу вони ґрунтуються на основоположних універсальних принципах демократичної правової держави - справедливості, свободи і рівності, що свідчить про універсальний характер також самої теорії дискурсу[114].

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Правила юридичного дискурсу:

  1. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  2. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
  3. Розділ 12 ЮРИДИЧНА МОВА. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА НОРМОТВОРЧОСТІ
  4. Интеллектуальные сопротивления колониальному дискурсу
  5. Дисциплінарна різноманітність раціонального дискурсу
  6. Історична трансформація раціонального знання та ноосферний дискурс
  7. Дискурс мультикультурализма, или «конструктивный плюрализм»
  8. Левин Г. Д.. Философские категории в современном дискурсе., 2007
  9. Философия и литература: современный дискурс
  10. Критика негритюда и африканского дискурса
  11. 1. Философия ведет свой дискурс от “начал”
  12. 1. Философия ведет свой дискурс от “начал”