<<
>>

§ 4. Правова культура і її антиподи

Правова культура: поняття, структура і функції. Правосвідо­мість пов'язана з правовою культурою, адже види останньої є аналогічними видам правосвідомості.

Проте правова культура не е синонімом правосвідомості.

Правова культура - це система духовних і матеріальних цінностей у сфері функціонування права.

Структура правової культури досить умовна, проте в неї вхо­дять такі елементи: рівень розвитку всієї системи юридичних джерел права; рівень розвитку правосвідомості населення та рі­вень розвитку правової діяльності.

1. Рівень розвитку всієї системи юридичних джерел права ~ текстів документів, у яких виражається і закріплюється право в даному суспільстві. Особлива роль у цьому належить юридичній техніці. Рівень юридичної техніки багато в чому свідчить про рівень правової культури, адже юридична техніка стосується побудови юридичних конструкцій, питань юридичної терміно­ логії, правил розробки, викладення і систематизації норматив­ но-правових актів тощо.

2. Рівень розвитку правової свідомості населення склада­ ється з таких компонентів:

1) глибина освоєння населенням правових феноменів.

До пра­ вових феноменів належать, наприклад, необхідність пошуку компромісу або недоторканність прав людини тощо. Особли­ во актуальним це є нині, коли все більше повторюється дум­ ка про повернення смертної кари. Звісна річ, карати за зло­ чини необхідно, але слід мати на увазі, що існує така річ, як судова помилка. Досить відомим е приклад маніяк а-вбивці Чикатило, за злочини якого було розстріляно невинну люди­ ну. Крім того, ставлення до недоторканності людського жит­ тя як природного права людини дозволяє говорити про пра­ вову культуру громадян країни;

2) глибина інформованості населення в правовому сенсі. Дізнав­ шись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Це дозволяє го­ ворити про рівень правової культури людини, адже саме з людей складається населення;

3) глибина емоційного ставлення населення до закону, суду тощо. В країнах англосаксонської правової системи до суд­ дів ставляться з повагою. Це, врешті-решт, дозволило зроби­ ти судовий прецедент основною формою права в цих країнах

28 Теорія держави І права

432 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

ним ставала поважна і багата людина. Якщо в хрещеного бать­ка виникали проблеми, то їх «вирішував» хрещеник. Вендета, або закон кривавої помсти, була спрямована на формування по­зитивного ставлення до самосуду і, як наслідок, до негативного ставлення до офіційної судової системи. Суть вендети полягала в тому, що помста - це не право, а святий обов'язок месника, який потрібно виконувати, незважаючи на власні переконання. Омерту, або закон абсолютного мовчання, можна було б звести до фрази: «Хто не мовчить, той повинен вмерти». Цим законом було заборонено видавати членів кланів мафії поліції. Усе це дозволило сформувати на Сицилії правосвідомість, яка була ви­ражена в прислів'ї: «На Сицилії три уряди: Рим, регіональний уряд та мафія. Але мафії слід беззаперечно скоритися або помер­ти»1. Ця правосвідомість була дещо знешкоджена лише одного разу в результаті діяльності «залізного префекта» Чезаре Морі під час правління Муссоліні. Після поразки останнього у Другій світовій війні мафія на Сицилії стала непереможаою. Як право­свідомість, вона є характерною і сьогодні для деяких провінцій­них районів сучасної Сицилії.

Питання для самоконтролю

1. Що таке правосвідомість?

2. Що таке правова ідеологія?

3. Що таке правова психологія?

4. Що таке інформаційний елемент правосвідомості?

5. Що таке оцінний елемент правосвідомості?

6. Що таке вольовий елемент правосвідомості?

7. Які види правосвідомості виділяються за соціальним рівнем?

8. Які види правосвідомості виділяються за суб'єктами?

9. Що таке буденна правосвідомість?

10. Що таке професійна правосвідомість?

11.

Що таке наукова правосвідомість?

12. Що таке індивідуальна правосвідомість?

13. Що таке групова правосвідомість?

14. Що таке масова правосвідомість?

15. Що таке суспільна правосвідомість?

1 Полькен X., Сцеповик X. Кто не молчит, тог должен умереть: Фактьі протне мафии. - М., 1988. - С. 26.

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

і надати судовій владі необхідних повноважень для виокре­млення її в самостійну гілку державної влади. Крім того, повага до закипів дозволяє подолати злочинність або звести її до мінімуму, як це сталося в Швейцарії. Усе це свідчить про рівень правової культури населення.

3. Рівень розвитку правової діяльності складається з таких видів діяльності:

1) теоретична - діяльність учених-юристів. Учені-юристя (дер- жавознздці і правознавці) формують теорію сучасної держа­ ви і права. Саме вона розробляють сутність того, що назива­ ється «демократична, соціальна, правова держава»;

2) освітянська - діяльність студентів і слухачів юридичних шкіл, вузів тощо. Важливу роль у рівні розвитку правової діяльно­ сті відіграв діяльність студентів юридичних навчальних за­ кладів, адже саме вони в майбутньому стануть правознавця­ ми та юристеди-професіовалами;

8) практична - цравотьорчість, реалізація і застосування права. Практична правова діяльність - це діяльність органів дер­жави, що відповідає вимога» законодавства. Законність та­кої діяльності дозволяє оцінювати рівень правової культури в суспільстві.

У суспільстві правова культура виконує такі функції, як пі­знавальну, регулятивну, оцінну, прогностичну та функцію право­вої соціалізації,

Пізнавальна функція правової культури виражається у фо­рмуванні в населення уявлень про державу і право, громадян­ське суспільство тощо, на основі яких воно йступає у правовід­носини.

Регулятивна функція правової культури спрямована на за­безпечення стійкого функціонування суспільства шляхом ви­значення для індивідів і соціальних груп відповідних стандар­тів суспільне корисної поведінки, узгодження і підпорядкуван­ня соціальних прагнень та ідеалів різних груп загальноприйня­тим у суспільстві.

Оцінна функція полягає у виробленні ставлення індивіда до правових явищ на основі сформованих уявлень, ідеалів, принци­пів тощо. Це ставлення виражається у вчинках та поведінці, в оцінці права і законодавства, законності і правопорядку порів­няно з тими, що вже е в індивіда.

Прогностична функція правової культури виражається у здатності передбачати можливі напрямки розвитку правової системи, законодавства, юридичної практики, визначати засоби

Глава 20. Законність І правова культура 435

для досягнення актуальних правових цілей. У зв'язку з цим важливим е обґрунтування вірогідних змін у системі правової орієнтації громадян і розробка засобів, що або блокують, або сти­мулюють їх появу.

Функція правовії соціалізації виражається у здатності пра­вової культури забезпечувати передачу новим поколінням накопиченого досвіду та культури для ефективного викорис­тання своїх суб'єктивних прав і дотримання юридичних обо­в'язків.

Антиподи правової культури. Слід зазначити, що антиподи правової культури можуть виражатися як у позитивному, так і в негативному аспекті.

Негативним антиподом (протилежністю) е правовий нігілізм, а позитивним - правовий ідеалізм.

Схематично це виглядає так:

Правовий нігілізм (- Правова культура н Правовий ідеалізм

Рис. 20.1, Правова культура та її антиподи

Правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, зако­ ну і^авовихформорганізаціїсуспільнихгіднос^_____

Існують два основних варіанти класифікації різновидів пра­вового нігілізму.

Так, за проявами правовий нігілізм може виражатися у на­вмисному порушенні законодавства, масовому недотриманні і не­виконанні юридичних розпоряджень, виданні суперечливих пра­вових актів, підміні законності доцільністю, конфронтації пред­ставницьких і виконавчих структур та порушенні прав людини.

Навмисне порушення законів і інших підзаконних норма­тивно-правових актів.

Прикладом такого варіанту правового нігілізму е вчинення злочину, наприклад, убивство. У даному випадку злочинець, знаючи і розуміючи правові вимоги, ставить­ся до них негативно, адже не слідує їм.

Масове недотримання і невиконання юридичних розпоря­джень. Прикладом цього е бунт, революція тощо. Так, під час перехідного періоду до ринкових відносин багато хто з грома­дян як Росії, так і України не дотримувався юридичних розпо­ряджень: ухилявся від сплати податків, не реєстрував своїх під­приємств, не отримував необхідних ліцензій тощо. Це все було проявами саме правового нігілізму.

2в'

Глава 20. Законність і правова культура 437

Правовий ідеалізм — перебільшення реальних регулятив­них можливостей правової форми.

Одним з основоположників правового ідеалізму був Платон, який вважав, що принципові зміни суспільства є можливими за допомогою мудрих законів.

Правовим ідеалістом був Петро І. За період свого правління він видав дві тисячі указів, якими регламентував майже всі на­прямки життя російського суспільства.

Деякі з цих указів були доречними. Так, у 1722 році в Росії з'явилася прокуратура, метою якої було втілення в життя еконо­мічних, соціальних і політичних реформ царя всупереч прихова­ному, а часто навіть відкритому опору місцевих органів влади.

Проте були й інші укази.

Приклад 20.1

О. Бушкое про правовий ідеалізм Петра \

Наказувалося ткати килими чітко визначеної ширини, під страхом каторги ••боронилося виробляти шкіру для взуття дьогтем, застосовуючи замість цього ворвань, жати було наказано не серпами, а «малими косами з грабля­ми», знищити віконця для виливання води у бортах суден, замінивши їх на помпи; жителям Петербургу заборонялося користуватися човнами з весла-ми і наказувалося використовувати лише з парусами (причому до дрібниць мзначапося, як їх фарбувати і лагодити). Пічки наказувалося ставити не на підлозі, а на фундаменті, стелі обов'язково потрібно вимазувати глиною, дахи крити не дошками, а черепицею, дерном або ж дранкою, могили для помер­лих лагодити за єдино встановленим зразком, живим обов'язково ходити до церкви у свита та в неділю, а священикам - «під час літургії вправлятнся в бого мисленні >.

У всіх випадках видавалися великі царські укази, де сам Петро розписував •ід цього й до цього - так що укази, по суті, перетворювались ще й на довгі «повчання», як було з повелінням Петра «заборонити жителям шевської столи­ці їздити на конях, що не мають вуздечок, і випускати з дворів без пастухів корів, кіз, свиней та інших тварині. Государ-імператор сам займався питання­ми, які повинен був вирішувати який-небудь поліцмейстер.. Підозрюю, що по­дібні укази і були висміяні Салтиковим-Щедріним в * Історії міста Глупова», коли один з тамтешніх градоначальників видає указ «Про правильну випічку пирогів*. Дуже схоже на Петра...

Між іншим лікуватися також потрібно було згідно з указом. Попивши мінеральної водички з олонецьких джерел, Петро знайшов ЇЇ чудовою - і наказав підданим їздити «для лікування хвороб на опенецькі води». Коли ж багатьом водичка не допомогла і люди, що не отримали зцілення, почали ви­словлювати своє невдоволення, Петро терміново видав черговий наказ, у якому пояснювалось, що окремі невдачі у лікуванні водами викликані... недотриман­ням пацієнтами височайше затверджених правил лікування.

436 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Видання суперечливих правових актів. Прикладом цього є юридичні колізії між різними нормативно-правовими актами, які суперечать один одному.

Підміна законності доцільністю. Прикладом цього е події, які відбувалися після революцій: терор, звільнення злочинців під приводом того, що вони є жертвами минулого режиму. Так, у 1917 році кримінальні злочинці були звільнені під приводом того, що всі злочинці є жертвами царизму. У 1918 році радянсь­ка влада у відповідь на вбивства своїх керівників проголосила політику так званого «червоного терору». Його результатом було знищення без законних підстав колосальної кількості представ­ників інтелігенції, дворян і священиків під приводом того, що вони належать до «експлуататорських класів». Так доцільність замінила законність,

Конфронтація представницьких і виконавчих структур. Прикладом цього є протистояння у вересні 1993 року народних депутатів РРФСР та її Президента Б.М. Єльцина, коли предста­вницькі (з'їзд народних депутатів та Верховна Рада РРФСР) і виконавчі (Президент і Уряд Росії) структури видавали розпо­рядження, які суперечили одне одному. Ця конфронтація зго­дом вилилася в збройне протистояння і людські жертви, а заве­ршилася збройним штурмом парламенту.

Порушення прав людини. Уперше на найвищому рівні права людини були закріплені в Загальній декларації прав людини (1948). Одним з основних прав людини визнається її право на життя, а тому масові репресії в умовах авторитарних і тоталітар­них режимів-(наприклад, культурна революція в Китаї 1966-76 рр., геноцид в Іраку проти курдів за часів Саддама Хусейна, холокост проти євреїв під час Другої світової війни, голодомор в Україні 1930-х і 1940-х років) е саме проявами правового нігілізму.

Інша класифікація правового нігілізму може здійснюватися за формою. У цьому випадку правовий нігілізм може виража­тися як в активній, так і в пасивній формі.

Пасивна форма правового нігілізму, яку ще іноді називають теоретичною формою, означає байдуже ставлення до права, недо­оцінку його ролі і значення. Прикладом цієї форми є анархізм. Науковий анархізм виник у ХІХ-ХХ столітті як один з варіантів перетворення існуючого ладу. Анархісти вважали, що відносини між людьми не потребують якогось державно-правового регулю­вання, адже люди самі зможуть домовитися між собою.

Активна форма нігілізму означає свідомо воронеє ставлення до права. Прикладом саме цього є вчинення злочинів.

Глава 20. Законність і правова культура 439

1. Підготуйте доповідь на тему «Формування високої правової куль­ тури громадян України», метою якої є розробка програми форму­ вання в Україні високої правової культури.

2. Проаналізуйте, як може гарантувати законність:

- розвинута система народовладдя;

- свобода самовизначення особистості;

- об'єднання громадян в організації за різними інтересами;

- рівність економічних можливостей суб'єктів суспільних від­ носин.

Література до розділу 4

Наукова і навчально-методкчна література

1. Бобровник С.В. Колізійні норми в системі засобів правового ре­ гулювання // Правова держава; Щорічник наукових праць Ін­ ституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К„ 2001. - Вип. 12. - С. 69-76.

2. Бобровник С.В. Консолідація // Юридична енциклопедія. - К.,

2001. - Т. 3. - С. 268-269.

3. Вобровкик С.В. Систематизація законодавства // Юридична ен­ циклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 489.

4. Бобровник С.В., Лисенков С.Л. Шдгалузь права // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 537.

5. Вогінич О.Л. Підзажшннй акт // Юридична енциклопедія. - К.,

2002, - Т. 4. - С. 587.

6. Бурлай Є.В. Зміст і форма права: єдність і розбіжності // Мето­ дологічні проблеми правової науки: Матеріали міжнар. наук, конф., Харків, 13-14 грудня 2002 р. / Упорядники М.І. Панов, Ю.М. Грошовий. - X.: Право, 2003. - С. 138-144.

7. Гибб Г. Принципи интеграции й роль права в исламском обще- стве // Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия: Учеб. пособ. / Сост. В.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 58-360.

8. Горбатенко В.П. Гай // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т. 1. -С. 544.

9. Державотворення і правотворенкя в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Монографія / За ред. Ю.С. Шемшучевка. - К.: Ін- т держави і права ім. В.М. Корецького ПАН України, 2001. - 656с.

10. Договор об образовании Союза Советских Социалистических Ре- спублнк // Хрестоматия по иетории отечественного государства й права. 1917-1991 гг. - М.: Зерцало, 1997. - С. 180-184.

11. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000. ~ 320 с.

438 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Воєводи на місцях, засипані купою указів, помаленьку, як здасться, прихо­дили до стану повного отупіння. Зокрема, воєводам приписувалось «піклувати-ся про сирітські будинки, академії та школи, а також про госпіталі». Однак, крім Петербургу та пари-трійки великих міст, госпіталів не було ніде - як не було ніде сирітських будинків, крім Петербургу. Академії ж існували лише в Москві та в Киь»і...

Історія зберегла пам'ять про самовіддану діяльність в'ятського воєводи Чаадаєва, який намагався якісно виконати черговий указ і заснувати хоча б школу. Знайшов навіть вчителів та кімнату, зупинка була лише за малим -повною відсутністю учнів. Воєвода вдався до типових для того часу заходів -розіслав по повіту солдат і ті наловили достатню кількість підлітків, що підсадили за віком. Зрозуміло, що при першій же ліпшій можливості учні розбіглися. Восвода махнув руками на це «просвітницьке підприємство» І не лише не завів академії, а й шкіл більше не відкривав (напевно, добре розуміючи, що у В'ятському повіті кадрів для академії і з драгунами не знайдеш).

Настільки дріб'язкова регламентація призвела до того, що чиновники ні міс­цях узагалі перестали виявляти ініціативу, з будь-якої дрібний» потребуючи інстру­кцій Петра. Солікамський восвода доносив сенату, що місцева в'язниця зовсім занедбана: «тюремний острог та хати дуже прогнили і стоять не підпорах, так що арештанти того і дивись втечуть» — і прохав царського іменного дозволу на ре­монт. Однак його обійшов московський губернатор, який не нмажився без цар­ського указу,, полагодити знесену повінню дерев'яну мостову.

Джерело: Бушков А.А. Россия, которой не бьіло: загадки, версии, гипотезьі. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, СПб.: Нева, Красноярск:

Еонус, 1997.- С. 400-401.

Питання для самоконтролю

1. Що таке правова культура?

2. Що таке теоретична діяльність?

3. Що таке освітянська діяльність?

4. V чому виражається пізнавальна функція правової культури?

5. На що спрямована регулятивна функція правової культури?

6. У чому полягає оцінна функція правової культури?

7. У чому виражається прогностична функція правової культури?

8. У чому полягає функція правової соціалізації?

9. Що таке правовий нігілізм?

10. Які існують класифікації правового нігілізму?

11. Що означає пасивна форма правового нігілізму?

12. Що таке активна форма правового нігілізму?

13. Що розуміють під правовим ідеалізом?

Завдання для дискусії

Глава 20. Законність і правова культура 441

Татарстан. Договор Российской Федерацин й Республики Татар­стан от 15 февраля 1994 г. // Конституцнонное право России: Сборник конституциоиво-правовьіх актов / Отв. ред. О.Б. Кута-фии. ~ М.: Юриста, 199& - Т. 1. - С. 666-670.

28. Об усилений ворьбьі с особо опасннми преступлвниями. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 5 мая 1961 года // Хре- стоматия по истории отечественного государства й права. - М.: Зерцало, 1997. - С. 356-357.

29. Об злектронной цифровой подписи. Заков Украйни М 852-ІУ от 22 мая 2003 года // Голос Украинн. - 2003. - 27 иювя. - С. 10- 11.

30. Об влектронньїх документах й злектронном документообороте. Закон УкраивьІ № 851-IV от 22 мая 2003 года // Голос Украи- ньі. - 2003. - 27 июня. - С. 10-11.

31. Общая твория права й государства; Учебник / Под ред. В.В. Лааарева. - М.: Юристі, 1996. - 472 с.

32. Онлщенко Н,М. Джерела права та правові системи сучасності / / Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М, Корецького НАН України. -К., 2001. -Вип. 12.

- С. 90-112.

33. Онищенко Н.М. Інкорпорація // Юридична енциклопедія. - К., 1999. - Т. 2. - С. 690-691.

34. Онищенко Н.М. Кодифікація // Юридична енциклопедія. - К.,

2001. - Т. 3. - С. 139-140.

36. Онищенко Н.М. Правова сім'я // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 39-40.

36. Оиіщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія.

- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

2002. - 352 с.

37. Основи держави і права України: Навч. посіб. / Укл.: Колектив авторів юридичного факультету УАБС; За ред. В.В. Сухоноса (мол.). - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 388 с.

38. Основи уголоввого ааководательства Союза ССР й союзних республик от 25 декабря 1958 года // Хрестоматия по исто­ рии отечественвого государства й права. - М.: Зерцало, 1997.

- С.334-339.

39. Пархомевко Н.М. Договір у системі форм права України: Моно­ графія. - К.: Юридична книга, 2000. - 184 с.

40. Пархоменко Н.М. Конституційний договір як джерело права України: історичний досвід // Правова держава: Щорічник на­ укових праць Інституту держави і орава ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2001. - Вип. 12. - С. 61-69.

41. ПогорілкоВ.Ф., Бобровяик С.В. Закон //Юридична енциклопе­ дія. - К„ 1999. - Т. 2. - С. 474-475.

42. Подковенко Т.О. Система законодавства: загальнотеоретична характеристика // Держава І право: 36. наук. пр. Юридичні І

440 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

12. Из законов БилаланьІ // Хрестоматия по Всеобщей истории го- сударства й права / По ред, К.И. Батьіра иЕ.В. Поликарповой. -М.: Юристь, 1996. -Т. 1. -С. 7-9.

13. Из книги законов Ману (Манава Дхдрмашастра) // Хрестоматия по Всеобщей истории государства й права / По ред. К.И. Батьіра й Е.В. Поликарповой. - М.: Юристь, 1996. -Т. 1. - С. 25-55.

14. Комаров С.А., Малька А.В. Теория государства й права: Учебно- нетод. пособ. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 448 с.

15. Конституционное право Россин: Сборник конституцнонно-пра- вовьіх актов / Отв. ред. О.Е. Кутафин; Сост. Н.А. Михалева. - М.: Юристі, 1998. - Т. 1,- 816 с.

16. Конституция Российской Федерации. - М.: Юрид. лит., 1995. - 64с.

17. Конституційний договір між Верховною Радою України та Пре­ зидентом України про основні засади організації та функціону­ вання державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, укладений 8 чер­ вня 1995 року // Конституції і конЬтитуційні акти України. Історія і сучасність. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корець- кого НАН України, 2001. - С. 257-285.

18. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

19. Корчевна Л,0. Преторське право Риму (до рецепції римського права) // Держава і право: 36. наук. пр. Юридичні І політичні науки. - К.: Ін-т держави і права їм. В.М. Коряцького НАН України, 2003. - Вил. 19. - С. 61-66.

20. Кримінальний кодекс України М 2341-Ш, прийнятий б квітня 2001 року: Офіційний текст. - К,: Юрінком Іятер, 2001. - 240 с.

21. Лейст 0.9. Римские юристн // История политических й право­ вих учений: Хрестоматия / Под ред. 0.3. Лейста. - М.: Городец, 2000. - С. 51-52.

22. Лук'янець Д.М. Про структуру системи права // Підприємниц­ тво, господарство і право. - 2002. - М 12. - С. 3-6.

23. Мережко О.О. Приватне право // Юридична енциклопедія. -К., 2003.-Т. 5.-С.87.

24. Мухаев Р.Т. Теория государства й права: Учебник. - М.: ПРИ- ОР, 2001.-464с.

25. Нагребельвий В. П. Систематизація законодавства України: про­ блеми і перспективи // Держава І право: 36. наук. пр. Юридич­ ні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корець- кого НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 5-8.

26. НовІков В.М. Колективний договір // Юридична енциклопедія. - К„ 2001. - Т, 3. - С, 163-154.

27. О разграничении предметов ведення й взаимном делегировании полномочий между органами государственной влести Российс­ кой Федерации й органами государственной власти Республики

Глава 20. Законність і правова культура 443

58. Теория государства й права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Мату- зова й А.В. Малько. - М.: Юристі,, 2000. - 776 с.

59. Теория государства й права: Учебник / Под ред. В.М. Король- ского й В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА, 2000. - 616 с.

60. Твория государства й права: Учебник / Под ред. М.М. Рассоло- ва, В.О. Лучина, Б.С. Збзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Заков й Пра­ во, 2000. - 640 с.

61. Теорія держави і права: Конспект лекцій / Укл, В.В. Сухонос (мол.). - Суми: УАБС, 2003. - 90 с.

62. Цвік М.В. Інститут права // Юридична енциклопедія. - К., 1999. -Т.2.~ С. 701-702.

63. Цивільний кодекс України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року. - X.: Одіссей, 2003. - 408 с.

64. Черняк Є.В. Роль судової влади в політичній системі США // Держава І право: 36. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права їм. В.М. Корецького НАН України, 2003. -Вил, ЗІ.- С. 149-164.

66. Шаповал В.М. Конституція // Юридична енциклопедія. - К., 2001. -Т. 3.-С. 289-291.

66. Шемшученко Ю.С. Галузь права // Юридична енциклопедія. - К., 1998.-Т.1.-С. 549.

67. Шемшученко Ю.С. Матеріальне право // Юридична енциклопе­ дія, - К„ 2001. - Т. 3. - С. 598.

68. Шемшученко Ю.С. Правова культура // Юридична енциклопе­ дія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 37.

69. Шемшученко Ю.С. Правова система // Юридична енциклопе­ дія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 39.

Шемшученко Ю.С. Процесуальне право // Юридична енциклопе­дія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 1.87.

Художня і популярна література

1. Амброа С. Зйзенхауар. Солдат й президент. - М.: Книга лтд., 1993. - 560 с.

2. Буровский А.М. Несостоявшаяся имперяя: Историческое рассле- дование. - Красноярск: БОНУС, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - 512 с.

3. Бушков АА. Россия, которой не бьіло: загадки, версии, гипотезьі. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, СПб.: Нева, Красноярск: Бонус, 1997. - 608 с.

4. ИвановА.С. ВечньІЙ зов: Роман в 2 кн. Кя. 2. -М.: Дрофа, 1993. - 704 с.

5. Полькен К., Сцепоник X. Кто не молчит, тот должен умереть: ФактьІ против мафии. - М.: Мисль, 1988. - 380 с.

442 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вил. 21. - С. 77-83.

43. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розви­ ток / В.С. ЖуравоькиЙ, О.В. Зайчик, ОЛ. Копиленко, Н.М. Оні- Щенко; За ваг. рад. В.С. Журавського. - К.: Юрінком Іитер, 2003. - 296 с.

44. Про вибори народних депутатів України. Закон України № 27вв-Ш від 18 жовтня 2001 року // ВВР. - 2001. - І* 51-52. - Ст. 266.

45. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суд­ дів. Постанова Пленуму Верховного Суду України М 4 від 12 кві­ тня 1996 року // Законодавство України про судову і правоохо­ ронну діяльність: 36. нормат. актів. - К.: Юрінком Інтер, 2001. -С. 180-168.

46. Про ваходи боротьби з організованою злочинністю та корупці­ єю. Закон Республіки Білорусь № 47-3 від 26 червня 1997 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країв про корупцію / Упоряд. М.І. Камяик та ін. - К.: Щколяр, 199В, - С. Звв-374.

47. Про ратифікацію Протоколу про внесення поправок до Угоди про Міжурядовий фельд'єгерський зв'язок. Закон України >& 833-ХІУ від 6 липня 1999 року // ВВР. - 1999. - М 34. - Ст. 297.

48. Про статус суддів. Закон України Мі 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року /'/ Законодавство України про судову і правоохоронну діяль­ ність; 36. нормат. актів. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 70-89.

49. Проблеми общей теории права й государства: Учебник / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 832с.

50. Протасов В.Н. Теория государства й права. Проблеми теории государства я права: ВопросьІ й ответьі. - М.: Новьій Юрист, 1999.-240с.

51. Рабінович П.М. Джерело права // Юридична енциклопедія. - К., 1999. - Т. 2. - С. 171-172.

52. Рабінович П.М. Норма права // Юридична енциклопедія. - К., 2002.-Т. 4.-С. 189-190.

53. Рабінович П.М, Система права// Юридична енциклопедія. -К., 2003. - Т. 5. - С. 488-489.

54. Руда Н.І., Батанов О.Б. Публічне право // Юридична енцикло­ педія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 197-198.

55. Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X.: Кон- сум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с.

56. Сухонос В.В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність: Монографія. - Суми: ВДТ «Університетсь­ ка книга», 2004. - 348 с.

57. Теория государства й права / Под ред. К.А. Мокичева. - М.: Юридическая литература, 1971. - 682 с.

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. 2005

Еще по теме § 4. Правова культура і її антиподи:

  1. § 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
  2. Лекция 3. Правовая культура: понятие, уровни, формы. Функции правовой культуры
  3. § 2. Стержневая категория, её приближённые понятия и антиподы
  4. Тема 36 ПРАВОМЕРНОЕ ПОВЕДЕНИЕ И ПРАВОНАРУШЕНИЯ КАК СОЦИАЛЬНЫЕ И ЮРИДИЧЕСКИЕ АНТИПОДЫ
  5. Тема 20. Правосознание и правовая культура. Правовой нигилизм. ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ.
  6. 12.4. Правовое воспитание как средство формирования правовой культуры. Формы правового воспитания
  7. Тема 20. Правовое сознание и правовая культура
  8. Глава 20. ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА И ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ
  9. Правовая культура и правовое воспитание граждан.
  10. § 4. Правовая культура и правовое воспитание
  11. Правовая культура и правовое воспитание
  12. Тема 39 ВЗАИМООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ «ПРАВОСОЗНАНИЕ», «ПРАВОВОЙ МЕНТАЛИТЕТ» И «ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА»
  13. 4.Правовая культура.
  14. Правовая культура и правовое воспитание.
  15. Раздел 7. ПРАВОСОЗНАНИЕ И ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА В ПРАВОВОЙ СИСТЕМЕ ОБЩЕСТВА
  16. Розділ 20. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА