<<
>>

§ 4. Правова система

Загальна характеристика правової системи. Як зазначалося вище, правова система є більш широкою категорією, ніж система права, і означає, по суті, сукупність усіх правових явищ у суспільстві.

Правова система - це сукупність взаємопов'язаних між со­бою систем права та засобів її реалізації.

До основних елементів правової системи належать:

- система права і система законодавства;

- правові відносини;

- юридична практика, тобто діяльність правотворчих, правова- стосовчих і правоохоронних органів;

- правова політика і ідеологія;

- правосвідомість і правова культура;

- юридична наука і освіта тощо.

Усі зазначені елементи правової системи можна розташува-, ти на п'яти рівнях: суб'єктному, інтелектуально-психологічно­му, нормативно-регулятивному, організаційному та соціальному.

Суб'єктний рівень виділяється для того, щоб підкреслити значення суб'єктів права як системоутворюючих матеріальних чинників правової системи. Саме люди (у т.ч. громадяни держа­ви, Іноземні громадяни й особи без громадянства) та їх об'єднан­ня (громадські організації та рухи, акціонерні товариства та не-комерційні організації, держава в цілому) мають суб'єктивні права і відповідні юридичні обов'язки, виступають реальними елемен­тами правової системи.

Інтелектуально-психологічний рівень формує праворозуміння конкретної людини, а також індивідуальну і суспільну правосві­домість. Сукупність таких різноякісних явищ, як знання, почут­тя, емоції, релігійні та ідеологічні догми і погляди, моральні по­стулати, дають можливість людині сприймати та оцінювати правову реальність, виробляти ставлення до неї і мотиви право­вої поведінки.

Глава 19. Право, законодавство, система 405

Регулятивно-статична функція правової системи передба­чає вплив на суспільні відносини шляхом їх закріплення в тих чи інших інститутах права.

Регулятивно-динамічна функція правової системи знаходить вираження у впливі права на суспільні відносини шляхом офо­рмлення їх динаміки.

Комунікативна функція правової системи забезпечує одер­жання учасниками правовідносин інформації про позицію дер­жави щодо необхідної, дозволеної чи забороненої поведінки.

Охоронна функція правової системи полягає в охороні загаль-нозначущих, соціальне важливих, політичних, економічних, куль­турних, національних, особистих та інших відносин, їх недотор­канність і відповідно до цього - витіснення явищ, що шкодять цим суспільним відносинам.

Існує кілька критеріїв типології правових систем різних держав:

1. Спільність генезису (історичних передумов виникнення і подальшого розвитку) правових систем.

2. Спільність основних юридичних джерел права.

3. Єдність у структурі системи права і норм права.

4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин.

5. Єдність юридичної техніки.

З урахуванням цього в науці виділяється близько двохсот національних правових систем.

Національна правова система - це правова система конкре­тного суспільства, що відображає його соціально-економічну, по­літичну і культурну своєрідність.

Національні правові системи об'єднуються в групи, які мож­на об'єднати в шість правових сімей: сім'ю загального права, романо-германську правову сім'ю, релігійну правову сім'ю, соці­алістичну правову сім'ю, сім'ю звичаєвого права та змішані пра­вові сім'ї (табл. 19.5).

Правова сім'я — це сукупність національних правових сис­тем, заснованих на спільності їх історичного формування, струк­тури права, методів і форм його реалізації.

Сім'я загального права. Сім'я загального права має ще на­зву англ о -американської правової сім'ї.

Ангяо-американська правова сім'я - сукупність національ­них правових систем, що мають спільні риси, які виявляються в:

- єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі нор­ми, що сформульована суддями в судовому прецеденті, який, у свою чергу, домінує як форма права;

404 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

певними засобами функціонування правової системи. Вплив правової системи на суспільні відносини перетворює останні у правовідносини, які сприяють впливу права на поведінку учас­ників суспільних відносин, що наділені взаємними правами, обо­в'язками і відповідальністю.

Ідеологічна підсистема - право розуміння кожної людини чи суспільства в цілому, правосвідомість і правова культура, мож­ливість оцінити правове буття і обрати для себе можливий варі­ант поведінки - правомірний чи неправомірний.

Функціональна підсистема - правотворчість, дія права, пра­вове виховання, правова поведінка, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється і здійснюється пра­вова діяльність.

Комунікативна підсистема - сумарні зв'язки всіх підсис­тем правової системи суспільства, які в цілому визначають ефек­тивність правового регулювання, законність і правопорядок.

Функції правової системи виражають її сутність, напрям впли­ву на суспільні відносини, потреба у здійсненні якого обумовлена існуванням правової системи як соціального явища. Функції виражають найсуттєвіші риси правової системи і спрямовані на здійснення головних завдань на даному етапі розвитку. Вони яв­ляють собою, як правило, напрями активного впливу правової системи, що впорядковують певні види суспільних відносин.

У правовій системі виділяють такі основні функції: інтегра­тивну, регулятивну, охорону і комунікативну.

Функція інтеграції суспільства - це об'єднання різних верств населення для досягнення певного рівня життя, певної важли­вої ідеї. Наприклад, для України такою ідеєю є побудова демок­ратичного громадянського суспільства і демократичної, соціаль­но-правової держави. При цьому правова система шляхом вза­ємодії з політичною, економічною, духовною та іншими соціаль­ними системами повинна діяти для досягнення основної мети -національної і соціальної злагоди та забезпечення інтересів людини і всього суспільства. Вона має організовувати і стиму­лювати поведінку і діяльність людей таким чином, щоб вони були солідарні з прогресивними загальнолюдськими принципа­ми і нормами.

Регулятивна функція правової системи знаходить виражен­ня у формуванні нормативної основи, нормативних зразків дія­льності, їх включення в масову за масштабами професійну пра­восвідомість і поведінку. Регулятивна функція може бути регу­лятивно-статичною і регулятивно-динамічною.

Глава 19. Право, законодавство, система 407

Специфіка американської правової системи полягає в тому, що:

• при наявності юридичного прецеденту як основного джерела права законодавство США також має суттєвий вплив на пра­ вову діяльність, що пояснюється наявністю в США писаної Конституції;

» за територією нормативно-правові акти США поділяються на загальнофедеральні та нормативні акти штатів;

• у нормативно-правових актах США (так само, як і в умовах англосаксонської правової системи) відтворюються норми, створені судовою практикою;

• на відміну від англосаксонського права право США характе­ ризується більш вільною дією правила прецеденту. Якщо Апе­ ляційний суд та Палата лордів Великобританії пов'язані влас­ ними прецедентами, то Верховний суд США і верховні суди окремих штатів ве вважають за потрібне керуватися власни­ ми прецедентами;

• значно зросла роль правотворчих форм систематизації зако­ нодавства, хоча ва загальнофедеральному рівні ця система- тиаація має характер консолідації прецедентів, а не створен­ ня нових норм;

• з метою введення одноманітності в правове регулювання най­ важливіших форм суспільного життя федерації створюють­ ся типові закони (кодекси) для штатів;

• судова влада в США має більше значення і наділена більш широким обсягом компетенції. Іноді суди вирішують спра­ ви, що потребують політичної оцінки;

• суди штатів здійснюють юрисдикцію незалежно один від одного;

• інститут присяжних має в США більше значення, ніж в Англії;

• конституційний контроль в США здійснюється загальними судами - федерації та штатів (чого немає у Великобританії). Саме суди можуть визнати той чи інший акт неконституцій­ ним. Таке визнання спричинює позбавлення того чи іншого акту судового захисту, тобто акт формально діє, але, по суті, втрачає чинність;

• судова влада в США є менш централізованою, ніж у Велико­ британії.

Система європейського загального права. До системи євро­пейського загального права належать Ірландія і Шотландія. Джерелами права в шотландській правовій системі є:

• юридичний прецедент;

• юридичний трактат, що має «інституційне значення», тобто правова доктрина (наприклад. Інституції Юстиніана);

406 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

- поділі права на загальне право і право справедливості, у ви­ знанні закону лише після апробування його судовою практи­ кою;

- домінуванні процесуального права над матеріальним;

- відсутності поділу права на приватне і публічне, а також га­ лу аевого поділу;

- казуїстичному характері норми права1.

Географія сім'ї загального права представлена такими краї­нами, як Великобританія, Ірландія, СІПА, окремі країни Британ­ської співдружності (Канада, Австралія, Нова Зеландія). Проте в сім'ї загального права можна виділити чотири групи правових систем: англосаксонську, американську, групу систем європей­ського загального права і групу систем позаєвропейського зага­льного права.

Англосаксонська група правових систем. До англосаксонсь­кої правової системи належать такі частини Великобританії, як Англія (англійська правова система) та Уельс (уельська правова система).

Основними джерелами англосаксонського права є:

1) судовий прецедент;

2) правовий звичай; 3)правова доктрина; 4) принципи права.

Система англосаксонського права складається з чотирьох категорій:

1) кримінальне і цивільне право;

2) публічне і приватне право;

3) матеріальне і процесуальне право;

4) муніципальне і публічне міжнародне право.

Співвідношення нормативно-правового акту і судового пре­цеденту полягає в тому, що нормативно-правовий акт потребує певної апробації за допомогою судового прецеденту.

Нормативи о-правові акти в рамках англосаксонської право­вої системи малокодифіковані.

Американська правова система. До американської правової системи насамперед належать СІЛА. Саме тому не існує амери­канської групи правових систем, адже лише одна країна утворює цю правову систему.

1 Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: УчеСннк. - X., 2000. —С. 590 і наст.

Глава 19. Право, законодавство, система 409

На відміну від Канади, США та Великобританії австралійсь­ка правова система має такі риси:

1. В Австралії загальне право є єдиним для всіх штатів Сіх шість) і територій (північна і столична).

2. Законодавство Австралії є дворівневим - законодавство сою­ зу і законодавство штатів.

3. Чітко розділені компетенція союзу і компетенція штатів, проте може існувати їх спільна компетенція. У випадку колізій пріоритет залишається за загальносоюзними нормами.

4. Систематизація законодавства здійснюється в основному у формі консолідації, хоча в окремих штатах проводяться спроби кодифікації.

б. Сучасне реформування законодавства проводиться з метою встановлення одноманітних законів Союзу і штатів.

Для Нової Зеландії є характерним:

1) поділ судових прецедентів на обов'язкові (прецеденти, що з'яви­лися а Новій Зеландії) та переконуючі (прецеденти, що з'яви­лися в інших країнах англо-американської правової сім'ї);

2} наявність систематизованого законодавства у формі консолі­дації.

Ромаво-гермакська правова сім'я. Інша назва романо-гер-манської правової сім'ї - сім'я континентального права.

Хоча романо-германська правова сім'я поширена в основно­му в країнах континентальної Європи, проте її вплив на інші регіони (Латинська Америка, Африка, країни Близького Сходу, Японія, Індонезія тощо) досить суттєвий.

Романо-германська правова сім'я - це сукупність націона­льних правових систем держав, що мають спільні риси, які ви­являються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його застосування до нових національних умов1.

Історично разом із давньоримським правом на континенталь­не право значно вплинули місцеві норми-звичаї варварів та ка­нонічне право Римської церкви.

Характерними рисами романо-германської правової сім'ї є:

1) домінування нормативне-правового акта як основного дже­ рела права;

2) чітка ієрархічність системи джерел права;

3) поділ системи права на дві підсистеми - приватне і публічне право;

4) диференціація і кодифікація галузей права;

1 Див.; Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебнии. - X., 2000. - С. 669,

408 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

- закони, що прийнята парламентами Шотландії та Великобри­ танії;

- акти Європейського союзу, які стали джерелом права після вступу в ЄС самої Великобританії.

Щодо Ірландії, то основними рисами її правової системи є Те, що:

1) джерелом права визнається закон і судовий прецедент;

2) визнається англійська доктрина судового прецеденту, згідно з якою рішення вищих судових інстанцій вважаються обо­ в'язковими для них самих та нижчих судів;

3) продовжують діяти судові прецеденти, що містять рішення вищих судів Ірландії, які з'явилися ще до її приєднання до Англії. Ці норми прецедентів входять до системи загального права Ірландії і мають низку незначних відмінностей від англійського права у сфері регулювання земельних догово­ рів та відносив;

4) у сфері законодавства зберігають значення ті акти, що були прийняті парламентом Ірландії як до 1921 року (до утворен­ ня самостійної держави), так 1 иісля 1921 року, у тому числі акти Стормонтону (парламент Ірландії у 1929-1972 роках);

5) найважливіші галузі законодавства не кодифіковані, хоча парламентські акти мають характер консолідованих норма­ тивних актів;

6) активно розвивається система делегованого законодавства, яка дозволяє уряду і міністерствам приймати постанови 1 накази 9 найважливіших питань суспільного життя.

Система позаєвропейського загального права. Характерна для Канади, Австралії та Нової Зеландії.

Основними джерелами права канадської правової системи є:

- закони, що видаються канадським парламентом (статутне право);

- норми права справедливості, що створені Судом справедли­ вості лорда-канцлера в Лондоні ХУ-ХУІ століть;

- прецеденти! норми англійського загального права.

Незважаючи на те що Канада е британським домініоном, а англійська королева є главою держави в Канаді, сучасне канад­ське ораво має своє досить специфічні риси:

1) система канадського загального права є самостійною;

2) система канадського статутного права є дворівневою внаслі­ док того, що Канада є федерацією;

3) кодифіковані акти лише на території франкомовної канад­ ської провінції Квебек.

41 О РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

5) норма права е загальним абстрактним правилом поведінки, що встановлюється законодавцем чи уповноваженими ним органом;

6) суди займаються виключно тлумаченням правових норм, а не створюють їх;

7) правова наука романо- герм енської правової сім'ї є абстракт­ ною внаслідок того, що юристи європейського континенту мислять категоріями норм і інститутів. Наслідком цього е правовий формалізм юриспруденції.

Романо-германська правова сім'я поділяється на романську групу правових систем і германську групу правових систем.

До романської групи належать Італія, Франція, Іспанія, Пор­тугалія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди. Провідна роль у цій системі належить праву Франції.

До германської групи належать ФРН, Австрія, Швейцарія тощо. Провідну роль у цій системі відіграє право ФРН.

У рамках романо-германської правової сім'ї значно зниже­на роль правової доктрини та судової практики.

Релігійна правова сім'я. Релігійна правова сім'я - це сукуп­ність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі релігійної норми як основеого джерела права, що являє собою тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних при­писів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Виходячи з цього визначення, можна сказати, що право в релігійній правовій сім'ї формується як невід'ємна частина ре­лігії. Релігійні тексти мають нормативний характер, а акти світ­ської влади як джерела права виковують лише допоміжну роль.

Для релігійної правової сім'ї характерна відсутність чітко вираженого галузевого поділу внаслідок впливу релігії.

Релігійна правова сім'я об'єднує групи мусульманського, ін­дуського, іудейського та християнського права. Характеризується фундаментальним значенням релігійних вчень у поєднанні з тривалим* збереженням общинного устрою.

Характерна для країн, що сповідають як державну релігію ка­толицизм (Ватикан), іслам (Іран), індуїзм (Індія), іудаїзм (Ізраїль).

Найпоширенішими з правових систем, що входять до релігій­ної правової сім'ї, є мусульманська та індуська правова системи.

Мусульманське право - сукупність релігійних, моральних і правових норм, що підтримуються державою і склалися на осно­ві ісламу у тлумаченні вченими-богословами і правознавцями1.

Див. Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 634.

Глава 19. Право, законодавство, система 411

Традиційно мусульманське право домінує в країнах Близь­кого і Середнього Сходу та Перської затоки (Іран, Ірак, Йорданія, Туреччина, Кувейт, Афганістан тощо), Африки (Сомалі, Танзанія, Кенія, Єгипет та ін.). Малайзії, Індонезії тощо.

Дещо впливовим є мусульманське право на Балканах (Алба­нія, Косово), у Росії (Татарстан, Чечня, Інгушетія) та в Україні (кримські татари).

Приклад 19.1

Г. Пбб про основні риси мусульманського праве

Перша характерна риса мусульманського права полягає в тому, що воно містить вчення про обов'язки, і ці обов'язки е двозначними: обов'язки стосовно Бога (правовірність та дотримання ритуалів) і обов'язки стосовно інших людей. Але внаслідок того, що і ті, і інші приписані Богом, між ними немає відмінностей.

Друга характерна особливість цього права — його практичність та неспе-кулятивність. Мусульманські законодавці виявляють мало зацікавленості в за­гальних принципах права. Основа права - комплекс конкретних приписів, що містяться в Корані. Виходячи з цієї основи і залучаючи як додаток матеріали хаднсів, законознавці розробляли правила поведінки — публічні та приватні (як би ми їх назвали), але виключно в подібних конкретних термінах. Після дослі­дження кожного конкретного випадку ці етичні характеристики визначалися Іа шкалою, що складалася з п'яти рівнів: зобов'язальні, рекомендовані, дозвільні (нейтральні), несхвальні та заборонні.

Третя істотна риса полягає в тому, що протягом перших трьох років іслам­ської ери завдання правового забезпечення та класифікації законів надзвичай­но поглинала інтелектуальну енергію ісламської общини. Не лише теологи, мухаддіси та судді-практики, а й філологи, історики, белетристи робили внесок у скарбницю правової літератури і брали участь в обговоренні правових пи­тань. Навряд чи у будь-якому іншому суспільстві право проникало так глибо­ко в життя та суспільну думку, як у ранній мусульманській цивілізації.

Джерело: Гибб Г. ПринципьІ интеграции й роль права в исламском об-

ществе // Сравнительное изучение цивилиззций: Хрестоматия: Учеб. по-

соб, / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 358-359.

Індуське право - це сукупність релігійних, моральних і пра­вових норм, що склалися на основі релігії індуїзму і підтриму­ються державою1.

Соціалістична правова сім'я. Соціалістична правова сім'я -це система загальнообов'язкових правил поведінки, які виражають державну волю правлячої партії, що визначається врешті-решт економічними умовами життя суспільства, встановлюються, санкціонуються і гарантуються державою, виступають регулятором суспільних відносин з метою побудови соціалізму і комунізму.

1 Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учєбник. - X., 2000. — С. 658.

Глава 19. Право, законодавство, система 41 З

лом права, фіксується в нормативному акті або в судовому рі­шенні, а структура системи права, як правило, обумовлена впли­вом європейського права.

Звичаєва правова сім'я складається з двох правових систем - далекосхідної та звичаєво-общинної.

Далекосхідна група правових систем - це сукупність право­вих систем, в основі формування яких знаходяться не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції.

Далекосхідну групу правових систем складають правові си­стеми Японії, Бірми, Південної Кореї, Монголії, країн Індокитаю, Малайзії тощо. Найвиразніше специфіка морально-ідеологічно­го підходу до права, що суттєво впливав і на правові системи інших країн Сходу, виявляється в Японії.

Японське право - сукупність моральних, релігійних і право­вих норм, що склалися на основі релігійно-філософських концеп­цій Стародавнього Китаю, власних звичаїв, рецепції іноземного (американського та романо-германського) права1.

Звичаєво-общинна група правових систем - це сукупність правових систем, що сформувалися на основі норм-звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, які були запозичені в колоніальних держав2.

Характерна для країн Тропічної і Екваторіальної Африки, а також для Мадагаскару.

Своєрідність звичаєво-общинної групи правових систем по­лягає в тому, що звичаєве право:

1) визнається більшістю населення як регулятор суспільних від­ носин, особливо за межами міст. Звичай в Африці є провідним джерелом права. Він встановлює правила організації суспіль­ ства як у політичній, так і в економічній сфері, регулює шлюб­ но-сімейні відносини, правила обміну товарів, норм криміналь­ ного права та процесу тощо. Усе це пояснюється тим, що гармо­ нія в суспільстві, що підтримується за допомогою звичаю є кра­ щою, ніж повага до закону. І хоча сфера звичаїв у праві сього­ дні дещо звужена, його значення не втрачене ще й досі;

2) діє в межах общини, відображає покору людини суспільству, прагне забезпечити єдність І згуртованість соціальної групи (племені, роду, селища тощо);

3) являє собою поєднання моральних, релігійних та правових норм, а також ритуалів, що відображають культ предків, зв'я­ зок з навколишнім середовищем, «духами» та іншими

1 Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 678. ! Там само. - С. 686.

41 2 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРЛВА

Правова сім'я соціалізму формується, починаючи з Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в Росії. Потім вона поширилася на країни Східної Європи та деякі інші кра­їни (Монголію, Кубу тощо). У наш час характерна для КНР, КНДР, В'єтнаму, Куби. Хоча формальним джерелом права є нормативно-правовий акт, фактично все підкоряється рішен­ням правлячої партії.

Китайське право - сукупність етичних, релігійних та право­вих норм, що підтримуються соціалістичною державою і скла­лися на основі морально-філософських концепцій даосизму, кон­фуціанства та легізму.

Структура системи права характеризується галузевим поді­лом та відсутністю поділу права на приватне і публічне.

Становлення соціалістичної правової сім'ї у своєму розвит­ку проходить чотири стадії:

1) стадія закріплення переходу влади у руки трудящих на чолі з пролетарською партією і проголошення основ нового суспіль­ ного ладу;

2) стадія розвитку основ нового законодавства і активної пра- вотворчої діяльності центральних та місцевих органів соціа­ лістичної держави;

3) стадія конституційного закріплення співвідношення сил у класовій боротьбі, основ державного і суспільного ладу;

4) стадія кодифікаційного оформлення соціалістичного права.

У своєму подальшому розвитку соціалістичне право прохо­дить три етапи. На першому етапі соціалістичне право є правом пролетарським, адже воно служить інтересам і цілям диктату­ри пролетаріату. На другому етапі соціально-класова основа со­ціалістичного права суттєво розширюється і поглиблюється. Третій етап завершується перетворенням пролетарського права на загальнонародне.

Як бачимо, для соціалістичного права характерним є наяв­ність ідеології.

Сім'я звичаєвого права. Звичаєва правова сім'я - це су­купність національних правових систем держав, що мають спі­льні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенден­цій розвитку на основі норми-звичаю як основного джерела права, що становить тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних приписів, які склалися природним шляхом і ви­знані державою.

Звичаєва правова сім'я формується зі звичаїв та філософсь­ко-етичних вчень. Звичай, що є основним юридичним джере-

Глава 19. Право, законодавство, система

415

Так, Конституція США стала основою для конституцій країн Латинської Америки, а Цивільний кодекс Франції - для латино­американського цивільного законодавства.

Пострадянську групу правових систем утворюють як норми, що є притаманними романо-германській правовій сім'ї, так і но­рми соціалістичного права. Ця група складається з правових систем України, Росії, Білорусії тощо.

Таблиця 19.6. Типи правових сімей

Правова сім'я Група національних правових систем Країни чи регіони Домінуюча форма права
Англс-америквнська Англосаксонська Американська

Система європейського загального права

Англія, Уельс США

Ірландія, Шотландія

Юридичний (насамперед, судовий) прецедент
Система позаєвропейського загального права Канада, Австралія, Нова Зеландія
Романс-германська Романська Італія, Франція, Іспанія Іа ім. Нормативно-правоемйакт
Германська ФРН, Австрія, Швейцарія
Релігійна Мусульманська Індуська Іран, Пакистан Індія, Непал Релігійно-правові акти
Католицька Ватикан
Іудейська Ізраїль
Соціалістичне КНР, КНДР, В'єтнам, Куба Рішення правлячої партії
Сім'я звичаєвого права Далекосхідна Японія, Бірма, Південна Корея Правові звичаї
Звичаево-общиниа Тропічна Із Екваторіальна Африка, Мадагаскар
Змішані Скандинавська = Романо-германська + Ангпо-американська + Звичаєва Швеція, Норвегія. Данія, Фінляндія, Ісландія, Прибалтика Нормативно-правові акти
Латиноамериканська = Романо-германська (у сфері приватного права) + Англс-американська (у сфері публічного права) Країни Латинської Америки
Пострадянська = Романо-германська + Соціалістична снд

41 4 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

надприродними істотами. Відсутність покори звичаям озна­чає неповагу до предків і може спричинити гнів духів Землі, адже, згідно з африканськими віруваннями, останки предків знаходяться в ґрунті, проте їх дух літає над жиаими; 4) не є єдиним для всіх общин. Звичаєві норми є досить числен­ними, адже кожна соціальна група має свої звички і тради­ції. Різноманітність звичаїв, їх розрізненість, а також знач­ний вплив міфології та відсутність письмової форми викла­дення не дозволяють ефективно використовувати їх для ство­рення африканських національних правових систем анало­гічно європейським.

Останнє пояснюється тим, що між європейським і африкан­ським правом є досить суттєві відмінності:

1) норми-звичаї не диференційовані на права та обов'язки; 2} акцент у них робиться насамперед на обов'язки морального,

а не юридичного плану; 3) суб'єктивні права є несуттєвими порівняно з правами общини.

Змішані правові сім'ї. Змішані правові сім'ї - це сукуп­ність національних правових систем, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі сприйняття елементів романо-германського, англо-аме-риканського і соціалістичного типу.

До цієї правової сім'ї належать північноєвропейська (скан­динавська), латиноамериканська та пострадянська група право­вих систем.

Регіонами поширення північноєвропейського права е Шве­ція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія. Суттєвий вплив ця гру­па справляє на країни Прибалтики - Латвію, Литву, Естонію.

Основними джерелами скандинавського права є:

1) закони, що поділяються на конституційні та звичаєві;

2) підзаконні акти, що приймаються урядом в порядку делего­ ваного законодавства;

3) підзаконні акти міністерств і відомств;

4) правові звичаї, що визнаються допоміжними юридичними джерелами права;

5) судові прецеденти, що використовуються у випадках, коли певні питання не урегульовані нормативно-правовими актами;

6) принципи права, що можуть використовуватися як джерела права при розгляді конкретних справ.

Латиноамериканське право поєднало романо-германську пра­вову сім'ю (у сфері приватного права) та англо-американську правову сім'ю (у сфері публічного права).

Глава 19. Право, законодавство, система 41 7

33. Що таке звичаєво-общинна група правових систем?

34. Що таке змішані правові сім'ї?

35. Які групи національних правових систем утворюють змішані правові сім'ї?

Завдання для дискусії

Проаналізуйте переваги і недоліки правових сімей.

41 6 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Питання для самоконтролю

1. Що таке правова система?

2. Для чого виділяється суб'єктний рівень правової системи?

3. Що формує інтелектуально-психологічний рівень правової сис­ теми?

4. Який висновок дозволяє зробити нормативно-регулятивний рі­ вень правової системи?

5. Що охоплює організаційний рівень правової системи?

6. Що характеризує соціальний рівень правової системи?

7. Що таке інституціональна підсистема правової системи?

8. Що таке нормативна підсистема правової системи?

9. Що таке ідеологічна підсистема правової системи?

10. Що таке функціональна підсистема правової системи?

11. Що таке комунікативна підсистема правової системи?

12. Що таке функції правової системи?

13. Що таке інтегративна функція правової системи?

14. У чому знаходить своє вираження регулятивна функція правової системи?

15. На що спрямована регулятивно-статична функція правової системи?

16. У чому знаходить своє вираження регулятивно-динамічна функ­ ція правової системи?

17. Що забезпечує комунікативна функція правової системи?

18. У чому полягає охоронна функція правової системи?

19. Що таке національна правова система?

20. Що таке правова сім'я?

21. Які групи національних правових систем входять до англо-аме- риканської правової сім'ї?

22. Що таке романо-германська правове сім'я?

23. Які групи національних правових систем входять до романо- германської правової сім'ї?

24. Що таке релігійна правова сім'я?

2 5. Які групи національних правових систем об' едиув релігійна пра­вова сім'я?

26. Що таке мусульманське право?

27. Що таке індуське право?

28. Що таке соціалістична правова сім'я?

29. Що таке звичаєва правова сім'я?

30. Що таке далекосхідна група правових систем?

31. Що таке китайське право?

32. Що таке японське право?

Глава 20. Законність і правова культура 419

суб'єктивний план - в прийнятті актів певними суб'єктами пра-вотворчості. Таким чином, принцип єдності законності полягає у тому, що прийняття та застосування правових норм здійсню­ється на певній території певними суб'єктами в одному напрям­ку - напрямку чіткого врегулювання суспільних відносин акта­ми, що не суперечать один одному.

Доцільність законності - необхідність вибору чітко в ме­жах закону оптимальних, таких, що відповідають цілям і за­вданням суспільства варіантів здійснення правотворчої і право-застосовчої діяльності (поведінки). Іноді в суспільстві виникає потреба врегулювання певних відносин. Принцип доцільності законності означає, що саме в цей момент слід прийняти відпові­дний нормативне-правовий акт. Прикладом може служити при­йняття Кодексу основних правил поведінки державного служ­бовця в рамках адміністративної реформи, що сьогодні відбува­ється в Україні. Доцільність цього закону не викликає сумніву, а тому, цілком імовірно, він буде прийнятий.

Реальність законності - це досягнення фактичного виконан­ня правових розпоряджень в усіх видах діяльності і невідворот­ності відповідальності за будь-яке їхнє порушення. Звісно, можна прийняти акт, який би надавав право будь-якому громадянину України відпочивати за кордоном за рахунок держави. Однак на даний період часу це неможливо, адже Україна поки що не спро­можна заплатити за відпочинок всіх громадян України. Це нере­ально тому, що неможливо досягти фактичного виконання зазна­чених розпоряджень, передбачених у подібному акті. Таким чи­ном, принцип реальності законності полягає в тому, що правові розпорядження можуть бути виконані в будь-якому випадку.

Законність виконує ряд функцій: регулятивну, функції за­безпечення прав і свобод людини і громадянина та принципу верховенства права і правового закону, функції правової соціа­лізації людини та гуманізації суспільних відносин.

Регулятивна функція законності вказує, якою саме має бути поведінка в процесі правотворчості та реалізації права. Ця по­ведінка полягає в дотриманні принципів законності.

Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина означає, що законодавець зобов'язаний спрямовувати свою ді­яльність тільки на розширення прав і свобод. Така законність характерна, насамперед, для держав з демократичним режимом.

Функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону означає видання правомірних індивідуально-правових актів, тобто актів, що поєднують юридичні акти, які

27'

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. 2005

Еще по теме § 4. Правова система:

  1. Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ
  2. Правовые системы и теоретические проблемы их классификации § 1. Правовая система общества: понятие, элементы, функции
  3. § 1. Исторические и социально-культурные истоки российской правовой системы. Ее особенности и связь с правовыми системами мира
  4. 33. Правовая система общества: понятие и структура. Соотношение права и правовой системы
  5. 11.1. Понятие и структура правовой системы. Семьи правовых систем
  6. Основные правовые системы современности 2.1. Романо-германская правовая система
  7. Правова система ЄС та її співвідношення з міжнародними і національними правовими системами
  8. Тема 23 СИСТЕМА ПРАВА И СИСТЕМА ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА КАК СОСТАВНЫЕ ЧАСТИ РОССИЙСКОЙ ПРАВОВОЙ СИСТЕМЫ
  9. § 1. Понятие правовой системы. Соотношение понятий «система права» и «правовая система»
  10. Раздел 6 СИСТЕМА ПРАВА И СИСТЕМА ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА.ПРАВОВЫЕ СИСТЕМЫ И ИХ ТИПОЛОГИИ
  11. ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА СУЧАСНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ТА ЇХ ОБ'ЄДНАННЯ. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА СІМ'Ї НАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМ. МІСЦЕ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ • • УКРАЇНИ СЕРЕД НИХ
  12. ГЛАВА 12. ПРАВОВАЯ СИСТЕМА. ОСНОВНЫЕ ПРАВОВЫЕ СИСТЕМЫ СОВРЕМЕННОСТИ
  13. Глава 4. ПРАВОВАЯ СИСТЕМА ОБЩЕСТВА: ПОНЯТИЕ, СТРУКТУРА, ТИПЫ 4.1. Понятие и признаки правовой системы общества
  14. ГЛАВА 19. ПРАВОВЫЕ СИСТЕМЫ (СЕМЬИ ПРАВОВЫХ СИСТЕМ)
  15. Місце правової системи України серед правових систем сучасності: стан та перспективи
  16. ЭЛЕМЕНТЫ СИСТЕМЫ ПРАВА РОССИЙСКОЙ ПРАВОВОЙ СИСТЕМЫ
  17. 2.1. Соотношение ограничения оборотоспособности земельных участков с правовым режимом и иными правовыми средствами в системе правового регулирования земельных отношений