<<
>>

Правовий порядок а) Право: упорядкування людської поведінки

Теорія права мусить передовсім визначити поняття предмета своєї науки. Щоб дати визначення права, необхідно відштовхуватися від слововжитку, себто установити значення, яке має слово «право» («Recht») у німецькій мові, а його еквіваленти — в інших мовах (law, droit, diritto тощо).

Варто також з’ясувати, чи суспільні феномени, які позначаються цим словом, указують на спільні ознаки, за якими їх можна відрізнити від інших подібних їм явищ і чи ці ознаки є семантично вагомими, щоб бути елементами аналізованого наукового поняття. Внаслідок цього дослідження може виявитися, що словом «право» та його іншомовними еквівалентами позначаються настільки різні поняття, які жодною мірою не можна об’єднати в щось одне. Це, однак, не стосується вживання слова та його еквівалентів. Річ у тім, що, коли ми порівняємо об’єкти, які позначались як «право» різними народами в різні часи, то насамперед з’ясується, що всі вони означали впорядкування людської поведінки. «Порядок» — це система норм, єдність яких установлюється тим, що всі вони мають спільну основу чинності, а основою чинності нормативного устрою є (і ми ще в цьому пересвідчимось) та засаднича норма, з якої виводиться й чинність усіх норм, що належать до цього устрою. Окрему норму утворює правова норма, оскільки вона належить до певного правового порядку, а належить вона до цього порядку тоді, коли її чинність ґрунтується на засадничій нормі цього порядку.

Норми правового порядку реґулюють людську поведінку. Хоча, як видається, це твердження стосується лише суспільних порядків Цивілізованих народів, оскільки в ранніх суспільствах поведінка тва- рин, рослин, навіть неживих предметів регулюється правовим порядком так само, як і поведінка людей. Так, у Біблії читаємо[19], що вола, який убив людину, слід умертвити (очевидно, це є покаранням). У давні часи в Афінах відбувався особливий суд, на якому судили камінь, спис або будь-який інший предмет, що ним — як вважалося, незумисне — могла бути вбита людина.[20] Ще навіть у часи середньовіччя можна було подавати позов на тварину, наприклад на бика, який спричинив смерть людини, або сарану, що знищила врожай.

Стосовно звинуваченої тварини ухвалювався вирок у рамках закону, і її страчували — от нібито вона була людиною, що скоїла злочин[21]. Якщо санкції, передбачені правовим порядком, спрямовуються не лише проти людей, а й проти тварин, це означає, що юридично реґулюється не тільки поведінка людей, а й тварин, а це, своєю чергою, означає, що юридично регульоване мусить розглядатись як зміст правового обов’язку[22], що не лише люди, а й тварини розглядаються як такі, що несуть відповідальність за певну поведінку. Такий — абсурдний із сучасної точки зору — правовий зміст зорієнтований на анімістичні уявлення, згідно з якими звірі та неживі предмети також мають «душу», а отже, між ними та людьми не існує істотної відмінності. Як наслідок, санкції, а також норми, що встановлюють правові обов’язки, можуть застосовуватись як до одних, так і до інших. Te, що сучасний правовий порядок регулює лише поведінку людей, а не тварин, рослин чи неживих істот, і те, що за такого правопорядку санкції вживаються лише стосовно людей, не виключає тієї ситуації, що цей правопорядок визначатиме поведінку людей не лише щодо інших людей, а й щодо тварин, рослин та предметів. Так, під страхом покарання може заборонятися, взагалі чи на якийсь період, забиття певних тварин, пошкодження окремих видів рослин або історично цінних будівель. Проте завдяки цим нормам реґулюється не поведінка тварин, рослин чи неживих предметів, що захищаються таким способом, а поведінка людей, проти яких спрямована загроза покарання.

Ця поведінка може бути або позитивною дією, або негативною, себто виявлятись у формі невиконання. Але, оскільки правовий порядок є суспільним устроєм, він позитивним чином[23] регулює поведінку людини лише в тому плані, що він — безпосередньо чи опосередковано — спрямований на інших людей. Об’єктом цього регулювання є поведінка однієї особи стосовно іншої або стосовно кількох інших чи всіх інших, або ж взаємна поведінка людей стосовно один одного. Поведінка однієї особи стосовно іншої або стосовно інших може бути індивідуальною, як у випадку норми, що зобов’язує кожну особу не допускати вбивства іншої особи, або норми, що зобов’язує позичальника сплатити позикодавцеві певну суму, або норми, що зобов’язує всіх шанувати власність іншого.

Така поведінка може мати і колективний характер. Поведінка, що регулюється нормою, яка зобов’язує служити у війську, не є поведінкою однієї особи стосовно іншої, як це маємо у випадку норми, що забороняє вбивство. Ця поведінка скерована на правову спільноту, себто на всіх, хто підлягає правовому порядку, на всіх людей, які належать до правової спільноти. Це слушно і для випадку, коли покаранню підлягає спроба самогубства. Саме з таких позицій згадані вище норми, що стосуються захисту тварин, рослин та неживих предметів, можуть тлумачитись як соціальні норми. Юридичний авторитет наказує дотримуватися певної поведінки лише тому, що він — законно чи протиправно — визначає цю поведінку як цінну для правової спільноти людей. Таке відношення до правової спільноти врешті-решт є вирішальним і для правового регулювання людської поведінки, що стосується окремої особи. Идеться не тільки і не стільки про інтереси конкретного позикодавця, які захищено правовою нормою, що зобов’язує позичальника сплатити борг: ідеться про інтереси правової спільноти, якими опікується юридичний авторитет і які спрямовані на підтримання певної господарської системи.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Правовий порядок а) Право: упорядкування людської поведінки:

  1. Фактично ж правильність людської поведінки, себто закони суспільного життя
  2. в) Право як нормативний примусовий порядок. Правова спільнота і «розбійницька зграя»
  3. Міжнародне право як первісний правовий порядок
  4. § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
  5. § 1. Правова і правомірна поведінка
  6. Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ
  7. Глава 24 Правова поведінка і юридична відповідальність
  8. 2. САМОДІЯЛЬНІСНА ПРИРОДА ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ
  9. б) Право: примусовий порядок
  10. Тема 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ
  11. Інші факти як людська поведінка. Зміст соціальних норм
  12. Порядок обращения взыскания на право долевой собственности
  13. РИМСКОЕ ПРАВО КЛАССИЧЕСКОГО ПЕРИОДА. КОДЕКС ЮСТИНИАНА ПРАВО СОБСТВЕННОСТИ: ВИДЫ, СПОСОБЫ ПРАВОВОЙ ЗАЩИТЫ, ОГРАничЕния
  14. Мораль як регулювання внутрішньої поведінки
  15. Глава XXI ПРАВОВАЯ ЗАКОННОСТЬ И ПРАВОВОЙ ПОРЯДОК
  16. Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  17. § 4. Правовой и общественный порядок. Дисциплина
  18. Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ