<<
>>

Прогалини в нормативних актах та способи їх подолання. Аналогія права і аналогія закону

Прогалини в нормативно-правових актах - це повна або часткова відсутність законодавчої регламентації певних суспільних відносин, що перебувають у сфері правового регулювання.

Як синонім прогалин в юриспруденції нерідко використовується термін «лакуна» (від лат. lacuna - заглиблення, порожнина). Прогалини традиційно вважаються одним із найпоширеніших видів юридичних дефектів. Відсутність необхідного юридичного правила ніби роз'єднує систему права та законодавства, знижує її узгодженість і, як наслідок, ефективність правового регулювання.

Прогалина є відсутністю або неповнотою нормативно-правових приписів, необхідних для вирішення конкретного випадку (казусу). Іншими словами, йдеться про дефіцит для вирішення наявної проблеми такого нормативного припису, який за його змістом (навіть при найбільш широкому розумінні) підлягав би застосуванню в цьому конкретному випадку. На відміну від розширеного тлумачення, коли ми маємо справу з обставинами, які передбачені законом, але буквально під його дію не підпадають, прогалина існує у випадку, коли закон взагалі не передбачає такі обставини.

Крім того, від прогалин у законодавстві слід відрізняти відсутність приписів щодо тих відносин, які знаходяться поза сферою правового регулювання (сфера non jus). У першому випадку йдеться про відсутність у законодавстві відповіді на питання, що перебувають у сфері правового регулювання, потребують юридичного вирішення, тоді як у другому - про відсутність юридичного питання взагалі, недоцільність юридичного впорядкування таких відносин.

Виокремлюють такі види прогалин у нормативно-правових актах:

1) залежно від часу виникнення - первісні прогалини, тобто ті, які існують на момент набрання чинності нормативно-правовим актом, та наступні прогалини - ті, що з'являються внаслідок подальшого розвитку суспільних відносин, які мають регулюватися правом;

2) залежно від можливості подолання прогалин у процесі правоза- стосування - переборні й непереборні прогалини;

3) залежно від того, чи пов'язане існування прогалин з умислом суб'єкта нормотворення, - навмисні й ненавмисні прогалини;

4) залежно від ступеня відсутності неврегульованості суспільних відносин - повні або часткові прогалини.

Подолання прогалин у нормативно-правових актах - це застосування засобів, що дозволяють прийняти рішення в конкретній справі за відсутності відповідної норми права.

Для подолання прогалин зазвичай використовують такі засоби, як аналогія закону й аналогія права. Можливість застосування норм за аналогією прямо передбачена в окремих законодавчих актах (наприклад, в статті 8 Цивільного кодексу України, статті 10 Сімейного кодексу України, частині 8 статті 9 Цивільного процесуального кодексу України і частині 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, можливість застосування аналогії може передбачатися в непрямій формі - через заборону відмови у розгляді справи з мотивів неповноти чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (див., наприклад, частину 7 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). Особлива формула, яка легалізує лише аналогію права, використана в частині 6 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналогія є виправданою також в інших галузях права, що робить доцільним встановлення презумпції припустимості аналогії: подолання прогалини шляхом застосування аналогії можливо, якщо не доведено інше - існування непереборної прогалини.

За аналогією не можуть застосовуватися норми права, що спрямовані на обмеження прав людини. Це пояснюється необхідністю додержання принципу правової визначеності, який гарантує захист свободи індивідів від свавільного вручання державної влади. Класичним прикладом тут є заборона аналогії в кримінальному праві, унаслідок чого склади злочинів не можуть встановлюватися лише шляхом судження за аналогією або іншого доповнення норм права. З частини 2 статті 19 Конституції України випливає заборона аналогії при визначенні повноважень суб'єктів публічної влади, а також підстав та способів їх дій.

Крім того, застосування аналогії виключається, коли закон свідомо поширює свої приписи лише на прямо передбачені ним випадки, що є доказом того, що цей припис не має сили щодо інших випадків (так званий argumentum a contraho - висновок від протилежного). Цей аргумент означає, що визначений правовий наслідок діє тільки для такої обставини справи, яка чітко підпадає під дію норми права. В іншому випадку робиться висновок, що для такого випадку ця норма не діє.

Аналогія закону - це вирішення справи за наявності прогалини на основі норми права, що регулює найбільш подібні суспільні відносини.

Аналогія закону спирається на схожість, подібність відносин (їхнього фактичного складу), які врегульовані законом і які є предметом розгляду, але не врегульовані законом. Крім зовнішньої подібності, для застосування аналогії також необхідна констатація, що ці випадки є ціннісно рівними. Деякі розбіжності у фактичному складі цих відносин не повинні вплинути на рішення. Вони мають бути «винесені за дужки» як незначні, несуттєві; лише спільні ознаки повинні бути визнані як необхідні передумови для висновку за аналогією.

Так, згідно з пунктом 31 Постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 у разі продажу учасником товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю своєї частки з порушенням переважного права покупки інших учасників слід за аналогією застосовувати норму частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України, яка дозволяє співвласнику пред'явити позов до суду про переведення на нього прав та обов'язків покупця при порушенні переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності. Цей висновок зумовлений тим, що відносини стосовно реалізації переважного права на покупку частки в товаристві з обмеженою чи додатковою відповідальністю є схожими, подібними до відносин, які виникають при реалізації переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Отже, використання аналогії побудовано на уявленні про системність та внутрішню послідовність права: якщо б закон передбачав цей випадок, то внормував би його так само, як унормовані схожі з ним по суті випадки.

Окремим випадком аналогії закону є міжгалузева аналогія (субси- діарне застосування норм права). Вона передбачає застосування до конкретних відносин нормативного припису, який регулює подібні відносини в суміжних галузях. У деяких випадках закон може прямо дозволяти або забороняти міжгалузеву аналогію. Наприклад, згідно з частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України «положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства». Водночас частина 2 статті 1 Цивільного кодексу України за загальним правилом забороняє застосування цивільного законодавства «до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин».

Прикладом міжгалузевої аналогії може бути визначення в конституційному праві порядку обчислення строків для всіх органів влади за аналогією з порядком, встановленим Цивільним процесуальним кодексом України. Саме тому в конституційному праві, коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо ж закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається перший після нього робочий день.

Аналогія права - це вирішення справи за наявності прогалини на основі загальних або галузевих принципів права.

На законодавчому рівні існує кілька підходів до визначення аналогії права. Так, деякі кодекси пов'язують аналогію права з регулюванням відносин відповідно до загальних засад певної галузі законодавства (див. норми Цивільного і Сімейного кодексів України). Водночас Цивільний процесуальний кодекс пропонує виходити із загальних засад законодавства, Кримінальний процесуальний кодекс - із загальних засад кримінального провадження, а Кодекс адміністративного судочинства - з конституційних принципів і загальних засад права.

У випадку застосування аналогії права для подолання прогалини залучається принцип - правова вимога, яка є загальною (спільною) для інституту, підгалузі та галузі права. Він й підлягає застосуванню до схожого (аналогічного) випадку, що безпосередньо не врегульований жодною нормою законодавства. Для регулювання таких відносин на основі принципу шляхом його конкретизації з урахуванням обставин тієї ситуації, що підлягає вирішенню, створюється (формулюється) конкретне правило, яке б найкращим чином узгоджувалося з принципами права. У таких умовах суддя ніби ставить себе на місце законодавця, передбачає його рішення з цього питання, яке б найкраще узгоджувалось з вказаним принципом.

Застосування аналогії права є засобом, що рідко використовується при здійсненні правосуддя. У сучасних умовах практично всі відносини, що вимагають правового регулювання, отримали пряму або опосередковану регламентацію з боку закону.

14.8.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Прогалини в нормативних актах та способи їх подолання. Аналогія права і аналогія закону:

  1. Тема 5.4. Індуктивні умовиводи та аналогія
  2. 46 СООТНОШЕНИЕ НОРМЫ ПРАВА И СТАТЬИ НОРМАТИВНОГО АКТА. СПОСОБЫ ИЗЛОЖЕНИЯ ПРАВОВЫХ НОРМ В НОРМАТИВНЫХ АКТАХ
  3. ПРОБЛЕМА СООТНОШЕНИЯ НОРМЫ ПРАВА И СТАТЬИ НОРМАТИВНОГО ПРАВОВОГО АКТА. СПОСОБЫ ИЗЛОЖЕНИЯ ПРАВОВЫХ НОРМ В ПРАВОВЫХ АКТАХ
  4. § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
  5. Юридичні колізії та способи їх подолання
  6. § 4. Норма права и статья нормативного правового акта. Способы изложения норм права в статьях нормативного правового акта
  7. O НОРМАТИВНЫХ ПРАВОВЫХ АКТАХ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
  8. Приложение 1 Методические рекомендации по использованию дефиниций в нормативных правовых актах
  9. 40. Соотношение нормы права и статьи нормативного акта. Способы изложения правовых норм
  10. §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
  11. § 2. Структура нормы права. Способы изложения элементов нормы права в статьях нормативных актов
  12. Меры по восстановлению платежеспособности коммерческих организаций в действующих нормативных актах
  13. § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
  14. Основание иска составляют юридические факты, с которыми норма материального права связывает возможность использования соответствующего способа защиты нарушенного права или охраняемого законом интереса
  15. Статья 7. Органы, организации и граждане, исполняющие требования, содержащиеся в судебных актах, актах других органов и должностных лиц
  16. Способи впливу права на державу. Право і закон 6.4.1. Лептимністьдержавної влади
  17. § 6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення