<<
>>

§ 2. Реалізація і застосування права

Реалізація права. У теорії держави і права існує два підходи до проблеми співвідношення понять «реалізація права» та «за­стосування права». Ряд науковців помилково вважає, що засто­сування права - це особлива форма реалізації права1.

1 Див., наприклад: Протасов В.Н. Теориа права й государства. Проблеми тво­ри й прана й государства: Вопросм й ответьі. - М., 1999. - С. 77.

466 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Реалізація права - це здійснення юридичне закріплених і гарантованих державою можливостей, проведення їх у жит­тя а діяльності людей та їх організацій.

Можна сказати, що правова норма реалізується тоді, коли вона втілюється у фактичній правомірній поведінці суб'єктів.

Суб'єктами реалізації права є ті особи, на яких воно поширює свою дію, тобто суб'єкти права. Об'єктом реалізації виступає сис­тема законодавства, наявний масив нормативно-правових актів.

Реалізація права як процес втілення права в життя містить юридичні механізми реалізації права та форми безпосередньої реалізації права, коли фактичні життєві відносини знаходять юридичну форму.

Юридичні механізми реалізації права різноманітні, їх зміст визначається особливостями правової системи тієї чи іншої країни.

Безпосередня реалізація, тобто здійснення права у фактичній поведінці, відбувається у формі дотримання заборон, виконання обов'язків і використання суб'єктивного права.

Дотримання заборон. Для здійснення цієї форми достатньо пасивного дотримання вже наявних заборон.

Виконання обов'язків. Для здійснення цієї форми необхідна активна поведінка, спрямована на виконання взятих на себе су­б'єктом обов'язків.

Використання суб'єктивного права здійснюється в таких формах:

- фактичної дії (власник речі використовує її за прямим при­ значенням);

- юридичної дії (дарування);

- вимоги до зобов'язаної особи (вимога до боржника поверну­ ти борг);

- позову — звернення в компетентний державний орган за за­ хистом порушеного права (наприклад, у суд).

Проблема методів (способів) реалізації права - це проблема формування в громадян, посадових осіб і організацій мотивів до виконання і дотримання юридичних норм.

Існує три основних методи: стимулювання, переконання і примус.

Стимулювання - метод активного впливу на волю і свідомість суб'єкта права за допомогою матеріальних або моральних факто­рів з метою змусити його діяти в інтересах панівного суб'єкта. Як правило, стимулювання буває матеріальним: податкові пільги, до­тації, штрафи тощо. Так, під час «Нового курсу» благодійність

Реалізація права Застосування права
дотримання заборон виконання обов'язків використання суб'єкти і ного права

Рис. 22.1. Співвідношення реалізації та застосування права

стимулювалася шляхом податкових пільг. Це сприяло тому, що власники майна не знищували товари, як це було під час Великої депресії, а передавали це майно на благодійні справи.

Переконання ~ метод активного впливу на волю і свідо­мість людини ідейно-моральними засобами для формування в неї певних поглядів і уявлень.

Переконання має місце там, де особа, що піддається переконанню, внутрішньо погоджується з протилежними доводами, тобто коли особа подумки відзначає, що опонент правий.

Примус - психологічний, матеріальний або фізичний (насиль­ницький) вплив на особу з метою примусити її діяти з волі та в інтересах панівного суб'єкта (загроза застосування державного насильства).

Застосувавия права. Якщо вважати застосування права осо­бливою формою реалізації права, то виникає проблема винесен­ня застосування права за межі форм безпосередньої реалізації права, адже застосування права може бути як у формі дотриман­ня заборон» так і у формі виконання обов'язків або використан­ня суб'єктивного права. Крім того, на Нашу думку, реалізація і застосування права відрізняються одне від одного за суб'єктами реалізації чи застосування: право реалізують усі, а застосовують лише спеціальні органи чи посадові особи. Саме тому слід гово­рити про те, що застосування - це не особлива форма реалізації, а, скоріше, специфічний різновид реалізації права (рис. 22.1).

Застосування права - це владна діяльність компетентних органів і осіб з підготовки і прийняття індивідуального рі­шення у юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм.

Ознаки застосування права:

1. Здійснюються органами або посадовими особами, наділени­ми функціями державної влади. Інакше кажучи, застосування права здійснюється державними органами або посадовими особами. Так, Президент України (посадова особа) має право видавати Укази про помилування.

468 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

2.Має індивідуальний характер. Зазначений Указ Президента України про помилування має індивідуальний характер, тобто милується певний злочинець, наприклад, К-, що скоїв вбивство.

3.Спрямоване на встановлення конкретних правових наслід­ ків - суб'єктивних прав, обов'язків і відповідальності. Указ про помилування не звільняє від кримінальної відповідаль­ ності, проте звільняє безпосередньо від покарання, тобто від обов'язку потерпати певні негативні наслідки особистого, майнового чи морального характеру.

4.Реалізуються в спеціально передбачених процесуальних фо­ рмах. Існує певна процедура видання зазначеного Указу.

5.Завершується винесенням індивідуального юридичного рі­ шення. Таким рішенням € видання спеціального акта засто­ сування права, тобто в нашому прикладі безпосереднього Указу Президента України про помилування К.

Застосування права може бути позитивним і юрисдикцій-ним.

Позитивне - це те, що здійснюється не з приводу правопору­шення, а як обов'язкова умова нормальної реалізації певних ре­гулятивних норм. Наприклад, особа звернулася до органу соціа­льного забезпечення про призначення Ш пенсії. Порядок цього призначення регулюється регулятивними нормами, що входять до галузі права соціального забезпечення. Призначення пенсії і буде позитивним різновидом застосування права.

Юрисдикційне - застосування санкцій (тобто охоронних норм) за порушення диспозиції. Прикладом юрисдикційного застосу­вання права є притягнення до кримінальної відповідальності К. за вбивство.

Як складний процес правоаастосування розпадається на кіль­ка стадій, тобто частин процесу, що мають своє проміжне завдан­ня і внаслідок цього мають відносну самостійність і завершеність.

Виділяються три основні стадії застосування права: встано­влення фактичних обставин справи, формування юридичної ос­нови справи і вирішення справи.

Па першій стадії відбувається доведення наявності або від­сутності юридичне значущих обставин (складовий предмет до­ведення) за допомогою фактів-доказів.

Формування юридичної основи справи містить такі правоза-стосувальні дії:

1)вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню;

2)«вища критика» - перевірка дійсності норми і її дія в часі, просторі І за колом осіб;

Глава 22. Реалізація і тлумачення права 469

3)«нижча критика» - перевірка правильності тексту норматив­ но-правового акта. Іноді буває так, що нормативне-правовий акт змінюється. Тому необхідною є «нижча критика», тобто перевірка правильності тексту нормативне-правового акта. Текст цього акта аналізується за останньою редакцією зі змі­ нами та доповненнями. Особливо уважно через можливі по­ милки, перекручування слід ставитися до норм, що розміще­ ні в різних збірниках чи коментарях. Тому слід користува­ тися офіційними виданнями;

4)з'ясування змісту норми права за допомогою тлумачення. Тут маються на увазі способи тлумачення.

Вирішення справи — процес, що може бути розглянутий і як формально-логічний, і як творчий, і як державна-владний. Розглянемо процес застосування права на прикладі.

Ж., 11 грудня 1990 року в Москві купив на базарі у свого знайомого килим. Прийшовши додому, він з'ясував, що килим завеликий для кімнати. Тому наступного дня Ж. надіявся продати його. Проте такі дії викликали його затримання за спекуляцію. Справа була передана до суду.

Перша стадія - встановлення фактичних обставин справи. Фактичні об­ставини були встановлені за допомогою доказів: свідчення свідків, даних екс­пертизи тощо.

Друга стадія - формулювання юридичної основи справи, що передба­чала певні дії. Насамперед це стосувалося вибору норми, що підлягала б застосуванню. У даному випадку були застосовані норми кримінального права, зокрема норми, що містились у статті 154 КК РРФСР «Спекуляція», якою зазначалося, що «спекуляція, тобто скупка та перепродаж товарів чи інших предметів з метою наживи карається позбавленням волі на строку до двох років з конфіскацією майна...*. У результаті «вищої критики» було встановлено, що ця норма на території Росії не відмінялася і Ж. е фізичною осудною особою, що досяг вже двадцяти чотирьох років, а тому може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за спекуляцію. Проте, «нижча критика» встановила, що до цього випадку слід застосовувати не тільки статтю 154 КК РРФСР, а й її нову редакцію, яка з'явилася в результа­ті прийняття 31 жовтня 1990 року Закону СРСР «Про посилення відповідаль­ності за спекуляцію, незаконну торгову діяльність і за зловживання у торгі­влі». Проте в цьому законі спекуляція визначається у статті 1 як «...скупка товарів, «а які встановлені державні ціни в роздріб, на підприємствах (орга­нізаціях) торгівлі, а також інших підприємствах, що здійснюють реалізацію товарів населенню, та їх перепродаж з метою наживив. Саме це було останньою редакцією статті 154 КК РРФСР, і саме її спід було б застосову­вати. З'ясувавши за допомогою тлумачення, що в даному випадку не було скупки товару, на який було встановлено державну ціну в роздріб, адже останнє зробив знайомий Ж., а, крім того, цей знайомий не е підприємст­вом торгівлі, суд приступив до останньої стадії.

470 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Третя стадія — вирішення справи - передбачала звільнення Ж. від кримі­нальної відповідальності. На нашому прикладі, з погляду формальної логіки, вирішення справи - це процес аналізу фактів, що доводили вину Ж. Творчість у процесі вирішення справи полягала в тому, що суддя на підставі своїх знань та переконань визначив, що Ж. не винен у факті спекуляції. Державно-влад­ним процес вирішення справи став у результаті винесення судом вироку від Імені держави.

За результатами правозастосуваннл виноситься акт застосу­вання права. Тому своєрідною додатковою стадією може висту­пити державно-примусова реалізація акта застосування права.

Акти правозастосування. Акт застосування права - це пра­вовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обо­в'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.

Особливості актів правозастосування:

1.Вони видані компетентними органами або посадовими особа­ ми внаслідок тога, що посадові особи та державні органи ма­ ють свою компетенцію: наприклад, суди виконують функцію правосуддя і виносять спеціальні акти застосування права: вироки (з кримінальних справ) та рішення (з цивільних справ).

2.Вони строго індивідуальні, адже акти застосування права сто­ суються конкретних осіб.

3.Вони виковують функції індивідуального регулювання, тоб­ то акти застосування права визначають конкретні права та обов'язки чи конкретну міру юридичної відповідальності.

4.їхня реалізація забезпечується державним примусом. Це означає, що акти застосування права реалізуються за допо­ могою державного примусу. Особа може сперечатися з орга­ ном держави, але коли рішення вже прийнято, держава си­ лою змушує особу коритися.

Акти застосування права можуть класифікуватися за суб'єк­тами прийняття, за способом прийняття, за характером право­вого впливу, за значенням у процесі застосування права та за формою (табл. 22.2).

Так, за суб'єктами прийняття акти застосування права можуть поділятися на ті, що виходять від органів законодавчої і виконавчої влади (до таких актів належать розпорядження Ка­бінету Міністрів України, укази Президента України про надан­ня чи позбавлення громадянства або про помилування, накази в міністерствах тощо), акти контрольно-наглядових (протест про­курора) та судових (вирок) органів, а також акти органів місце­вого самоврядування (розпорядження мера міста).

Глава 22. Реалізаиія і тлумачення права Таблиця 223. Класифікація актів застосувЕ

За суб'єктами прийняття Виходять від органів законодавчої та виконавчої

влади

Виходять від контрольно-наглядових органів

Виходять від судових органів

Виходять від органів місцевого самоврядування За способом прийняття Прийняті колегіальне

Прийняті одноосібне За характером правового Регулятивні

тливу

Охоронні

Основні

Допоміжні

Мають вигляд окремого документа

Резолюція на інших матеріалах справи

Усна форма____________

За стюеобом прийняття акти поділяються на ті, що прийня­ті колегіальне (до таких актів належать розпорядження Кабіне­ту Міністрів України) або прийняті одноосібне (укази Президе­нта України про помилування).

За характером правового впливу акти застосування права можуть бути регулятивними (постанови районних відділів соці­ального забезпечення про призначення пенсії) і охоронними (по­станови адміністративних органів про покладання штрафу).

За значенням у процесі застосування права правозастосовчі акти можуть бути допоміжними (визначення суду про призначен­ня експертизи) і основними (рішення суду в цивільній справі).

За формою акти застосування права можуть мати вигляд окремого документа (вирок суду), можуть виражатися в резолю­ції аа інших матеріалах справи (затвердження прокурором об­винувального висновку) або матії усний вигляд (до таких актів належить накладення штрафу за проїзд без квитка).

Акти правозастосування обов'язково повинні відповідати вимога» обґрунтованості і законності.

Обґрунтованість забороняє виносити вирок невинному. Це слід зазначити в акті застосування права, тобто в ньому слід зазначити всі аргументи і фактори, що роблять існування цього акту обґрунтованим.

Вимога законності означає, що акти застосування права по­винні відповідати нормативно-правовим актам.

472 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Структура акта застосування права складається з чотирьох елементів: вступної частини, описової частини, мотивувальної частини і резолютивної частини.

Вступна частина складається з таких елементів, як наймену­вання акту; орган (посадова особа), що видав акт; час видання; адресат (кому спрямовано акт).

Описова частина складається з фактичних обставин справи, доказів тощо.

Мотивувальна частина - це аргументація і обґрунтування прийнятого рішення.

Резолютивна частина є рішенням у справі.

Структуру акта застосування права можна проаналізувати на прикладі постанови Конституційного суду РФ від ЗО листо­пада 1992 року стосовно справи КПРС.

Вступна частина цієї постанови була такою: «Іменем Ро­сійської Федерації. Постанова Конституційного Суду Російсь­кої Федерації по справі стосовно перевірки конституційності Указів Президента Російської Федерації від 23 серпня 1991 року № 79 «Про призупинення діяльності Комуністичної пар­тії РРФСР», від 25 серпня 1991 року № 90 «Про майно КПРС і Комуністичної партії РРФСР» та від в листопада 1991 року М 169 «Про діяльність КПРС та КП РРФСР», а також про перевірку конституційності КПРС та КП РРФСР. ЗО листопа­да 1992 року, місто Москва». Крім того, були перераховані члени Конституційного Суду РФ, запрошені та привід до роз­гляду справи.

Описова частина цієї постанови була такою: «Дослідивши зазначені Укази, заслухавши виступи сторін, висновки експертів та показання свідків, дослідивши надані документи, керуючись при цьому частиною четвертою статті 1 і статтею 32 Закону про Конституційний Суд Російської Федерації, Конституційний Суд Російської Федерації встановив:...». Те, що він встановив і буде безпосередньо описовою частиною акта застосування права.

Мотивувальна частина в нашому прикладі звучить таким чином: «На підставі викладеного, керуючись частиною четвер­тою і статтею 64 Закону про Конституційний Суд Російської Федерації...». Як правило, таке коротке речення і е мотивуваль­ною частиною акту застосування права.

У нашому прикладі резолютивна частина звучить так: «...Кон­ституційний Суд Російської Федерації постановив: ...». Те, що він постановив і е резолютивною частиною.

Глава 22. Реалізація І тлумачення права 473

Питання для самоконтролю

1.Що таке реалізація права?

2.Хто е суб'єктом реалізації права?

3.Що виступає об'єктом реалізації права?

4.Що таке безпосередня реалізація права?

5.Що таке дотримання заборон?

6.Що таке виконання обов'язків?

7.У яких формах здійснюється використання суб'єктивного права?

8.Що таке стимулювання?

9.Що таке переконання?

10.Що таке примус?

11.Що таке застосування права?

12.Що таке позитивне застосування права?

13.Що таке юрисдикційне застосування права?

14.Що таке стадії застосування права?

15.Що таке «вища критика»?

16.Що таке «нижча критика»?

17.Що таке акти застосування права?

18.Як поділяються акти застосування права за суб'єктами прий­ няття?

19.Як поділяються акти застосування права за способом прийняття?

20.Як поділяються акти застосування права за характером право­ вого впливу?

21.Як поділяються акти застосування права за значенням у проце­ сі застосування права?

22.Як поділяються акти застосування права за формою?

23.Що забороняє вимога обґрунтованості акту застосування права?

24.Що означає вимога законності акта застосування права?

26. З яких елементів складається вступна частина акта застосуван­ня права?

26.З чого складається описова частина акта застосування права?

27.Що таке мотивувальна частина акта застосування права?

28.Чим є резолютивна частина акта застосування права?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. 2005

Еще по теме § 2. Реалізація і застосування права:

  1. РЕАЛІЗАЦІЯ I ЗАСТОСУВАННЯ HOPM ПРАВА
  2. Держава і реалізація права
  3. Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
  4. Реалізація права на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням
  5. § 3. Основні стадії застосування норм права
  6. § 6. Види актів застосування норм права
  7. Акти застосування норм права, їх види
  8. Ста,дії застосування норм права
  9. § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
  10. Фіксація та застосування принципів права
  11. § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
  12. § 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
  13. § 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації