Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
Правова поведінка — це соціально значуща поведінка суб'єктів, яка контролюється їх свідомістю і волею, передбачена нормами права і зумовлює певні юридичні наслідки. Ознаки правової поведінки:
• Соціальна значущість, яка має дві форми — соціальну корисність та соціальну шкідливість; виявляється в здат ності правової поведінки впливати на суспільні відноси ни, змінювати їх.
• Вираженість зовні, тобто вплив на суспільні відносини у формі дій чи бездіяльності.
• Свідомо-вольовий характер: суб'єкти права повинні аде кватно усвідомлювати обставини, характер власної пове дінки, передбачати наслідки і мати можливість здійсню вати свою волю, скеровувати власні вчинки.
• Правова регламентація: тільки опосередкована нормами права поведінка є правовою. Умови й ознаки правової по ведінки описуються у правових нормах.
• Юридичні наслідки як реакція з боку держави у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів державного примусу і юридичної відповідальності за шкідливі дії.
Правомірна поведінка — це правова поведінка, що характеризується соціальною корисністю, відповідністю інтересам суспільства, держави й окремих осіб; відповідністю моделям можливої поведінки, зафіксованим у нормах права; позитивністю юридичних наслідків; гарантуванням з боку держави. Правомірна поведінка є засобом реалізації прав і обов'язків; виявляється як у позитивній дії, так і в позитивній бездіяльності, коли людина відмовляється від здійснення дій, небезпечних і шкідливих для суспільства.
Маргінальна поведінка — це правомірна поведінка, яка характеризується станом індивіда, що перебуває на грані антигромадського вияву, на межі скоєння правопорушення, однак не здійснює його через певні зовнішні причини і обставини
110
(загрозу можливого покарання, власну вигоду від правомірності, страх осуду з боку колективу, групи, найближчого соціального оточення й інші стримуючі причини).
Конформістська поведінка — це правомірна поведінка, для якої характерні пристосовництво суб'єкта, пасивне прийняття ним існуючого порядку, відсутність власної позиції, підпорядкування психологічному тиску з боку колективу.
Звичайна поведінка — це правомірна поведінка, що характеризується автоматичним слідуванням засвоєним правовим ідеям і принципам, за якого людина автоматично вибирає найдоцільніший, практично виправданий варіант поведінки, що відповідає приписам правових норм.
Соціально-правова активність — це найвищий рівень правомірної поведінки, що вирізняється ініціативністю, високим рівнем правосвідомості, глибокою правовою переконаністю суб'єкта, сформованою самостійністю, свідомо прийнятою на себе готовністю використовувати надані правом можливості, творчо керуватися ними у повсякденному житті.
Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм і зумовлює негативні юридичні наслідки у вигляді державного примусу.
Ознаки правопорушення:
• Це виявлений зовні акт поведінки, діяння, що виража ється в неправомірній дії або бездіяльності. Не можуть бути правопорушеннями думки, почуття, уявлення, не виражені в конкретних діях.
• Свідомо-вольовий характер, тобто дії повинні залежати від волі й свідомості особи, бути добровільними, суб'єкт повинен усвідомлювати значення своїх дій.
• Правопорушеннями є поведінка лише дієздатних, делік- тоздатних осіб, що відповідають за власні вчинки і зда тні нести юридичну відповідальність.
• Усвідомлення вини з боку правопорушника, тобто наяв ність внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до ін тересів окремих осіб і суспільства загалом.
• Протиправність діяння, тобто порушення вимог право вих норм.
111
• Соціальна шкідливість: правопорушення завдає майно вої, соціальної, моральної, політичної шкоди, що є сукупністю негативних наслідків правопорушення. Сут ність шкоди полягає у зменшенні або знищенні певного блага, цінності, суб'єктивного права тощо.
• Усяке діяння людини кваліфікується як правопорушен ня за умови його суспільної небезпеки — реальної загро зи інтересам суспільства, держави, окремої особи.
Юридичний склад правопорушення — це система ознак правопорушення в єдності його об'єктивних та суб'єктивних характеристик, необхідних для визнання діяння правопорушенням (об'єкта та об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єкт правопорушення — це суспільні відносини, що охороняються правом. Це можуть бути майнові, трудові, політичні та інші права й інтереси суб'єктів права, державний і суспільний лад, екологічний стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров'я людини.
Об'єктивна сторона правопорушення — це характеристика правопорушення, що вказує на його вираження зовні. Зміст об'єктивної сторони становлять протиправне діяння, його суспільно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.
Суб'єкт правопорушення — це деліктоздатна осудна особа, що досягла визначеного законом віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення — це характеристика правопорушення, яку становлять наявність вини, мотив і мета правопорушення.
Вина — це складова суб'єктивної сторони правопорушення, яка характеризує внутрішній психологічний стан правопорушника, його ставлення до власних протиправних дій і їх негативних наслідків. Розрізняють дві основні форми вини: навмисність (умисел) і необережність. Розрізняють умисел прямий і непрямий. Необережність поділяється на самовпевненість і недбалість.
• Прямий умисел виражається в усвідомленні правопоруш ником суспільно небезпечного характеру свого діяння, у
112
передбаченні суспільно небезпечних наслідків і бажанні їх настання.
• Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушни ком суспільно небезпечного характеру своєї дії чи безді яльності, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і свідомому їх допущенні.
• Самовпевненість виражається в передбаченні правопоруш ником можливості настання суспільно небезпечних нас лідків свого діяння і легковажним розрахунком їх запо бігання.
• Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушни ком можливості настання суспільно небезпечних наслід ків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх перед бачати.
Злочини — це передбачені кримінальним законом види правопорушення, що є найбільш небезпечними та шкідливими для держави, суспільства і особи, посягають на суспільний лад, права і свободи особи, інші соціальні цінності та призводять до найсуворішого покарання.
Проступки — це суспільно шкідливі, винні, протиправні діяння, що характеризуються меншою, ніж злочини, суспільною небезпекою і призводять до адміністративного, дисциплінарного або цивільно-правового покарання. За сферою здійснення розрізняють цивільно-правові, адміністративні та дисциплінарні проступки.
• Цивільно-правові правопорушення (проступки) — це спе цифічний об'єкт зазіхання: майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що регулюються нормами цивільного права й окремими нормами трудового і сімей ного права. Ці правопорушення виражаються в невико нанні чи неналежному виконанні договірних зобов'язань, у заподіянні майнової шкоди.
• Адміністративні правопорушення (проступки) — це перед бачені нормами адміністративного, фінансового, земельно го, процесуального та інших галузей права зазіхання на встановлений порядок державного управління, громадсь кий порядок.
113
Дисциплінарні правопорушення (проступки) — це протиправні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій. Правопорушник дезорганізовує нормальну діяльність трудових колективів, порушує трудову, навчальну, службову, виробничу, військову дисципліну.
Еще по теме Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ:
- Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
- Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
- Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
- Розділ 16. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
- Розділ 7 ПРАВА ЛЮДИНИ У СФЕРІ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ
- Розділ III. ОСОБИ
- Розділ X. ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
- розділ 8. ПсихОлОгія суїцидальНОї ПОведіНки. ПсихОлОгіЧНа дОПОмОга суїцидеНтам.
- Розділ XXIII ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА, ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
- Розділ 16. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
- Розділ 23. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ