<<
>>

Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ

Правова поведінка — це соціально значуща поведінка су­б'єктів, яка контролюється їх свідомістю і волею, передбачена нормами права і зумовлює певні юридичні наслідки. Ознаки правової поведінки:

• Соціальна значущість, яка має дві форми — соціальну корисність та соціальну шкідливість; виявляється в здат­ ності правової поведінки впливати на суспільні відноси­ ни, змінювати їх.

• Вираженість зовні, тобто вплив на суспільні відносини у формі дій чи бездіяльності.

• Свідомо-вольовий характер: суб'єкти права повинні аде­ кватно усвідомлювати обставини, характер власної пове­ дінки, передбачати наслідки і мати можливість здійсню­ вати свою волю, скеровувати власні вчинки.

• Правова регламентація: тільки опосередкована нормами права поведінка є правовою. Умови й ознаки правової по­ ведінки описуються у правових нормах.

• Юридичні наслідки як реакція з боку держави у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів державного примусу і юридичної відповідальності за шкідливі дії.

Правомірна поведінка — це правова поведінка, що характе­ризується соціальною корисністю, відповідністю інтересам сус­пільства, держави й окремих осіб; відповідністю моделям мож­ливої поведінки, зафіксованим у нормах права; позитивністю юридичних наслідків; гарантуванням з боку держави. Право­мірна поведінка є засобом реалізації прав і обов'язків; виявля­ється як у позитивній дії, так і в позитивній бездіяльності, коли людина відмовляється від здійснення дій, небезпечних і шкідливих для суспільства.

Маргінальна поведінка — це правомірна поведінка, яка ха­рактеризується станом індивіда, що перебуває на грані анти­громадського вияву, на межі скоєння правопорушення, однак не здійснює його через певні зовнішні причини і обставини

110

(загрозу можливого покарання, власну вигоду від правомірно­сті, страх осуду з боку колективу, групи, найближчого соціа­льного оточення й інші стримуючі причини).

Конформістська поведінка — це правомірна поведінка, для якої характерні пристосовництво суб'єкта, пасивне прийняття ним існуючого порядку, відсутність власної позиції, підпоряд­кування психологічному тиску з боку колективу.

Звичайна поведінка — це правомірна поведінка, що харак­теризується автоматичним слідуванням засвоєним правовим ідеям і принципам, за якого людина автоматично вибирає най­доцільніший, практично виправданий варіант поведінки, що відповідає приписам правових норм.

Соціально-правова активність — це найвищий рівень право­мірної поведінки, що вирізняється ініціативністю, високим рівнем правосвідомості, глибокою правовою переконаністю су­б'єкта, сформованою самостійністю, свідомо прийнятою на себе готовністю використовувати надані правом можливості, творчо керуватися ними у повсякденному житті.

Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб'єкта, що суперечить ви­могам правових норм і зумовлює негативні юридичні наслідки у вигляді державного примусу.

Ознаки правопорушення:

• Це виявлений зовні акт поведінки, діяння, що виража­ ється в неправомірній дії або бездіяльності. Не можуть бути правопорушеннями думки, почуття, уявлення, не виражені в конкретних діях.

• Свідомо-вольовий характер, тобто дії повинні залежати від волі й свідомості особи, бути добровільними, суб'єкт повинен усвідомлювати значення своїх дій.

• Правопорушеннями є поведінка лише дієздатних, делік- тоздатних осіб, що відповідають за власні вчинки і зда­ тні нести юридичну відповідальність.

• Усвідомлення вини з боку правопорушника, тобто наяв­ ність внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до ін­ тересів окремих осіб і суспільства загалом.

• Протиправність діяння, тобто порушення вимог право­ вих норм.

111

• Соціальна шкідливість: правопорушення завдає майно­ вої, соціальної, моральної, політичної шкоди, що є сукупністю негативних наслідків правопорушення. Сут­ ність шкоди полягає у зменшенні або знищенні певного блага, цінності, суб'єктивного права тощо.

• Усяке діяння людини кваліфікується як правопорушен­ ня за умови його суспільної небезпеки — реальної загро­ зи інтересам суспільства, держави, окремої особи.

Юридичний склад правопорушення — це система ознак пра­вопорушення в єдності його об'єктивних та суб'єктивних хара­ктеристик, необхідних для визнання діяння правопору­шенням (об'єкта та об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).

Об'єкт правопорушення — це суспільні відносини, що охо­роняються правом. Це можуть бути майнові, трудові, політич­ні та інші права й інтереси суб'єктів права, державний і суспі­льний лад, екологічний стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров'я людини.

Об'єктивна сторона правопорушення — це характеристика правопорушення, що вказує на його вираження зовні. Зміст об'єктивної сторони становлять протиправне діяння, його сус­пільно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.

Суб'єкт правопорушення — це деліктоздатна осудна особа, що досягла визначеного законом віку.

Суб'єктивна сторона правопорушення — це характеристика правопорушення, яку становлять наявність вини, мотив і мета правопорушення.

Вина — це складова суб'єктивної сторони правопорушення, яка характеризує внутрішній психологічний стан правопоруш­ника, його ставлення до власних протиправних дій і їх нега­тивних наслідків. Розрізняють дві основні форми вини: навми­сність (умисел) і необережність. Розрізняють умисел прямий і непрямий. Необережність поділяється на самовпевненість і не­дбалість.

• Прямий умисел виражається в усвідомленні правопоруш­ ником суспільно небезпечного характеру свого діяння, у

112

передбаченні суспільно небезпечних наслідків і бажанні їх настання.

• Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушни­ ком суспільно небезпечного характеру своєї дії чи безді­ яльності, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і свідомому їх допущенні.

• Самовпевненість виражається в передбаченні правопоруш­ ником можливості настання суспільно небезпечних нас­ лідків свого діяння і легковажним розрахунком їх запо­ бігання.

• Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушни­ ком можливості настання суспільно небезпечних наслід­ ків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх перед­ бачати.

Злочини — це передбачені кримінальним законом види пра­вопорушення, що є найбільш небезпечними та шкідливими для держави, суспільства і особи, посягають на суспільний лад, права і свободи особи, інші соціальні цінності та призводять до найсуворішого покарання.

Проступки — це суспільно шкідливі, винні, протиправні ді­яння, що характеризуються меншою, ніж злочини, суспільною небезпекою і призводять до адміністративного, дисциплінарно­го або цивільно-правового покарання. За сферою здійснення розрізняють цивільно-правові, адміністративні та дисциплінар­ні проступки.

• Цивільно-правові правопорушення (проступки) — це спе­ цифічний об'єкт зазіхання: майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що регулюються нормами цивільного права й окремими нормами трудового і сімей­ ного права. Ці правопорушення виражаються в невико­ нанні чи неналежному виконанні договірних зобов'язань, у заподіянні майнової шкоди.

• Адміністративні правопорушення (проступки) — це перед­ бачені нормами адміністративного, фінансового, земельно­ го, процесуального та інших галузей права зазіхання на встановлений порядок державного управління, громадсь­ кий порядок.

113

Дисциплінарні правопорушення (проступки) — це про­типравні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій. Правопо­рушник дезорганізовує нормальну діяльність трудових колективів, порушує трудову, навчальну, службову, ви­робничу, військову дисципліну.

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ. 2004

Еще по теме Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ:

  1. Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  2. Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
  3. Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
  4. Розділ 16. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
  5. Розділ 7 ПРАВА ЛЮДИНИ У СФЕРІ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ
  6. Розділ III. ОСОБИ
  7. Розділ X. ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
  8. розділ 8. ПсихОлОгія суїцидальНОї ПОведіНки. ПсихОлОгіЧНа дОПОмОга суїцидеНтам.
  9. Розділ XXIII ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА, ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
  10. Розділ 16. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
  11. Розділ 23. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ