<<
>>

Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ

Правовий статус особи — це система взаємопов'язаних прав, свобод і обов'язків, що закріплені в законодавстві й ви­значають правове становище особи в суспільстві.

Принципи правового статусу особи — це закріплені Консти­туцією основні засади, які визначають сутність цього статусу і його найважливіші властивості.

Зокрема, принципами право­вого статусу особи є такі:

• рівності прав і свобод, забезпечений визнанням недопус­ тимості привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольо­ ру шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими;

• невідчужуваності й непорушності прав і свобод особи;

• невичерпності прав і свобод особи;

• гарантованості прав і свобод особи;

• неможливості довільного скасування прав і свобод особи;

• недопустимості звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод особи;

• взаємозумовленості прав, свобод і обов'язків особи;

• визнання міжнародних стандартів у галузі прав і свобод особи.

Міжнародно-правовий статус особи — це правовий статус, який містить права, свободи і обов'язки, закріплені в міжна­родно-правових документах: Міжнародному Біллі про права людини, Європейській конвенції із захисту прав людини і ос­новних свобод, Європейській соціальній Хартії. Всі ці права і свободи мають бути визнані кожною державою-учасницею і ефективно забезпечені.

Конституційний статус особи — це правовий статус, що об'єд­нує права, свободи і обов'язки, закріплені в Конституції — Ос­новному Законі держави. Цей статус називають базовим. Кон­ституційні права, свободи і обов'язки є основними правами, свободами і обов'язками, що становлять юридичну базу систе­ми прав, свобод і обов'язків, закріплених кожною окремою га-

125

луззю права, мають найвищу юридичну силу і підлягають під­вищеному захисту.

Громадянство — це невіддільний елемент конституційно-правового статусу особи, що розкриває зміст постійного право­вого зв'язку особи і держави, виявляється в наявності у них взаємопов'язаних і взаємозумовлених прав і обов'язків.

Галузевий статус особи — це правовий статус, що склада­ється з певних повноважень, які забезпечують особі здійснен­ня її можливостей у певній сфері суспільних відносин, що ре­гулюється певною галуззю права.

Індивідуальний статус особи — це правовий статус, зумов­лений специфікою вікових або інших індивідуальних особли­востей (правовий статус неповнолітніх, інвалідів).

Спеціальний статус особи — це правовий статус, зумовле­ний специфікою роду занять або професійної діяльності (пра­вовий статус суддів, народних депутатів, працівників право­охоронних органів).

Права і свободи особи — це закріплені в законодавстві й га­рантовані державою юридичні можливості, що дають змогу ко­жному вільно і на власний розсуд вибирати вид і міру пове­дінки, а також створювати й користуватись наданими йому нормами права соціальними благами.

Права і свободи першого покоління — це традиційні лібера­льні цінності, що полягають в обмеженні втручання держави у сферу особистої свободи і створенні умов для участі громадян у здійсненні державної влади. Правами першого покоління є громадянські й політичні права і свободи.

Права і свободи другого покоління — це соціально-економіч­ні й культурні права, для забезпечення реалізації яких держа­ва повинна створювати належні умови шляхом запровадження заходів, спрямованих на пом'якшення різких соціальних супе­речностей, породжених ринковими відносинами.

Права і свободи третього покоління — це колективні права, які формуються в міру становлення інтересів тієї або іншої су­спільної групи; характеризують не індивідуальний статус осо­би, а її належність до певної спільності (право нації на само­визначення, право на культурний розвиток та ін.).

126

Громадянські права і свободи — це можливості, необхідні для задоволення життєвих потреб особи, вияву і розвитку її ін­дивідуальності. Ці права і свободи є природними, невідчужува-ними. До громадянських прав і свобод належать право на жит­тя, повагу гідності, свободу й особисту недоторканність, недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте й сімейне життя.

Політичні права і свободи — це можливість брати участь у державному та громадському житті, впливати на діяльність державних органів, громадських об'єднань політичного спря­мування. До політичних прав і свобод належать свобода пере­сування; вільний вибір місця проживання; право на вільний виїзд з території України (крім випадків, передбачених зако­нодавством); право на участь в управлінні державними справа­ми та в референдумах; право на вільні вибори до органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування; право бути обраним до цих органів; право на звернення до органів державної вла­ди і місцевого самоврядування; право на свободу об'єднання; право на мирні збори, мітинги і демонстрації; право направля­ти письмові звернення або особисто звертатись до органів дер­жавної влади та ін.

Соціально-економічні права і свободи — це можливість реа­лізувати свої здібності й здобувати засоби до існування, беру­чи участь у виробництві матеріальних та інших благ, а також отримувати в разі потреби соціальну допомогу від держави. До економічних належать такі права: на приватну власність; на володіння, користування і розпорядження майном як одноосі­бно, так і спільно з іншими особами; на підприємницьку дія­льність; обирати вид діяльності або професію та ін. Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя і соціальну захищеність. До них належать право на соціальне забезпечен­ня, достатній рівень життя, охорону здоров'я та ін.

Культурні й духовні права і свободи — це можливості досту­пу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання й участь у їх розвитку. До цих прав належать такі: на освіту, що охоплює практично всі основні її форми; на свободу творчої та інтелектуальної діяльності та її результати; на свободу думки і слова; на інформацію; на свободу світогляду і віросповідання.

127

Юридичні обов'язки — це закріплені в законі вимоги дер­жави і суспільства до поведінки особи, які передбачають вико­нання окреслених у нормах права активних дій або утриман­ня від дій, що заборонені. Обов'язки необхідно виконувати належним чином виходячи із сукупності вимог, що висувають­ся до поведінки суб'єктів і стосуються часу, місця, кількості, якості й повноти виконання обов'язків.

• Першочерговим обов'язком громадян України є захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, шанування державних символів, відбуття військової служ­ би. Здійснення цих обов'язків має на меті утвердження реального суверенітету Української держави.

• Наступним конституційним обов'язком громадян є неза- подіяння шкоди природі, культурній спадщині й відшко­ дування збитків у разі порушення цього обов'язку. Кон­ ституційне закріплення цього обов'язку засвідчує важливість захисту природних і культурних цінностей України.

• У зв'язку зі змінами економічного та суспільного ладу, які відбувались протягом останнього десятиріччя, стало необхідним законодавчо закріпити такий обов'язок, як сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встанов­ лених законом, а також обов'язок щороку подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про стан і доходи за минулий рік.

• Конституція України покладає на кожного обов'язок не­ ухильно дотримуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших лю­ дей. Цей обов'язок має загальне значення. Він поширю­ ється на всі положення Конституції, законів і підзакон- них нормативно-правових актів України.

Забезпечення прав і свобод особи — це специфічна діяль­ність з надання їм реального, невіддільного і непорушного ха­рактеру, що передбачає створення певних умов, за яких реалі­зація прав і свобод особи є безперешкодною й максимально ефективною, охорона запобігає найменшій можливості їх пору­шення, а захист від скоєного правопорушення сприяє віднов­ленню порушених прав і притягненню винної особи до відпо-

128

відальності. Забезпечення прав і свобод особи здійснюється за допомогою гарантій прав і свобод на основі загальносоціальних передумов — економічних, політичних, культурно-духовних та соціальних.

Гарантії прав і свобод особи — це сукупність конкретних засобів, що мають юридичний загальнообов'язковий характер, завдяки яким можливе якнайповніше і всебічне забезпечення ефективного здійснення, охорони й захисту прав і свобод осо­би. Основне призначення гарантій прав і свобод особи полягає в забезпеченні всім і кожному рівних правових можливостей для набуття, реалізації, охорони й захисту прав і свобод.

• Нормативно-правові: матеріальні та процесуальні гаран­ тії, які в сукупності становлять вихідні нормативні поло­ ження, закріплюють основні правові засади забезпечення реалізації, охорони й захисту прав і свобод особи.

• Конституційні та галузеві гарантії — це юридичні засоби забезпечення реалізації, охорони й захисту прав і свобод особи, які містяться у правових нормах Конституції та похідних від неї нормах відповідних галузей права.

• Інституційно-організаційні гарантії прав і свобод осо­ би — це передбачені в законі державні та суспільні інсти­ туції, на які покладаються відповідні функції і повнова­ ження з організації забезпечення реалізації, охорони й захисту прав і свобод людини та громадянина. Основни­ ми інституційно-організаційними гарантами прав і сво­ бод людини за Конституцією України є Верховна Рада, Президент України, Кабінет Міністрів, міністерства та ін­ ші центральні органи виконавчої влади, місцеві держав­ ні адміністрації, суди, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвокатура, Кон­ ституційний Суд, політичні партії і громадські органі­ зації, органи місцевого самоврядування, міжнародні судові установи та відповідні органи міжнародних орга­ нізацій.

• Міжнародно-правові гарантії прав і свобод особи — мате­ ріальні, процесуальні та інституційно-організаційні — це важливий засіб забезпечення їх реалізації, охорони і за­ хисту на міжнародному, наддержавному рівні.

129

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ. 2004

Еще по теме Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ:

  1. Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
  2. § 1. Правовий статус особи
  3. Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ
  4. ВИДЫ ПРАВОВОГО СТАТУСА. СООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ «ПРАВОВОЙ СТАТУС», «КОНСТИТУЦИОННЫЙ СТАТУС», «ПРАВОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ»
  5. Розділ III. ОСОБИ
  6. Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  7. Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  8. Розділ X. ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
  9. Розділ ІІ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ) Глава 9. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
  10. § 6. Правова культура особи
  11. Особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористич- ній операції, забезпеченні її проведення набули статусу учасника бойових дій.
  12. Понятие конституционно-правового статуса как юридической категории сопряжено также с понятием конституционного и правового статуса.
  13. § 3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи