<<
>>

Розділ 15. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

Система законодавства — це сукупність діючих у державі нормативно-правових актів, в яких відбиваються внутрішні змістовні та структурні характеристики права і яким прита­манні єдність і внутрішня узгодженість.

Система законодавст­ва складається в результаті закріплення правових норм у нор­мативно-правових актах і систематизації цих актів.

Горизонтальна (галузева) будова системи законодавства —

це структура системи законодавства, зумовлена предметом пра­вового регулювання — фактичними суспільними відносинами, на основі яких виокремлюються галузі системи законодавства, що відповідають галузям системи права (конституційне пра­во — конституційне законодавство, трудове право — трудове законодавство, цивільне процесуальне право — цивільне про­цесуальне законодавство та ін.).

Вертикальна (ієрархічна) будова системи законодавства —

це структура системи законодавства, побудована на юридичній силі нормативно-правових актів, зумовлена ієрархією органів державної влади, які приймають відповідні нормативно-право­ві акти.

Найвищу юридичну силу має Конституція, прийнята парламентом або в результаті референдуму. На її основі прий­маються нормативно-правові акти парламенту (закони, кодек­си). Наступними за юридичною силою є укази і нормативні розпорядження Президента, постанови уряду, нормативні рі­шення центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Федеративна будова системи законодавства — це структу­ра системи законодавства, зумовлена федеративною формою державного устрою, у межах якої розрізняють два рівні систе­ми нормативно-правових актів: федеральне законодавство і за­конодавство суб'єктів федерації.

Комплексна будова системи законодавства — це структура системи законодавства, яка зумовлена існуванням у системі законодавства комплексних утворень, що складаються на осно­ві певного об'єкта правового регулювання і особливостей дер­жавного управління в цій сфері.

До таких утворень належать природоохоронне, транспортне, господарське законодавство.

98

Чинність нормативно-правових актів — це дія нормативно-правових актів, обмежена часом, простором і колом осіб.

Дія нормативно-правового акта в часі — це його регулятив­ний вплив на суспільні відносини з моменту набрання чиннос­ті до припинення, тобто на відносини, що були в період від введення акта в дію до втрати ним чинності.

• Нормативно-правові акти набирають чинності одним з та­ ких способів: у результаті вказівки в тексті нормативно­ го акта на календарну дату, з якої юридичний документ набирає сили; у результаті вказівки на інші обставини, з якими пов'язане набуття документом законної сили; у результаті застосування загальних правил — після закін­ чення певного передбаченого законом терміну з дня їх офіційного оприлюднення.

• Припинення дії нормативного акта відбувається в резуль­ таті: закінчення терміну, на який було прийнято юридичний документ; оголошення про втрату норматив­ ним актом юридичної чинності (пряма вказівка на скасу­ вання, що може міститись у спеціальному акті); прий­ няття уповноваженим органом нового юридичного нормативного документа рівної або вищої юридичної сили, що регулює це саме коло суспільних відносин; за­ старіння юридичного документа у зв'язку зі зникненням обставин, що підлягали регулюванню.

• Нормативно-правовий акт не має зворотної сили, діє тіль­ ки відносно обставин і випадків, що виникли після вве­ дення його в дію. Винятком є кримінальне законодавство, в якому діє правило "Кримінальний закон має зворотну силу, якщо він пом'якшує або усуває караність діяння".

Дія нормативно-правових актів у просторі — це територі­альні обмеження чинності нормативно-правових актів, коли вони застосовуються на території, на яку поширюється сувере­нітет держави або компетенція відповідних органів. Акти ви­щих органів державної влади поширюються на всю територію держави, акти місцевих органів влади — на території відпові­дних адміністративних одиниць.

Територія держави — це суша, у тому числі надра і конти­нентальний шельф, територіальні води (12 морських миль),

99

повітряний простір у межах державних кордонів.

До території держави прирівнюються морські, річкові й повітряні судна, що перебувають під прапором держави. За правилами міжнародно­го права військові судна прирівнюються до території держави без винятків, а цивільні морські й повітряні судна — у водах і повітряному просторі своєї держави, відкритому морі й повіт­ряному просторі.

Принцип екстериторіальності дії нормативно-правових актів

— це юридична фікція, відповідно до якої певні частини тери­торії держави (будинки зарубіжних посольств, місій, їх транс­портні засоби), а також дипломатичні представники зарубіж­них держав визнаються такими, що не знаходяться на території держави, де вони реально перебувають, а юридично вважаються такими, що перебувають на території тієї держави, чиє посольство міститься в цьому будинку або чиїми представ­никами вони є. На них поширюється дія нормативно-правових актів держави, яку вони представляють. На засадах взаємності території посольств в зарубіжних державах вважаються терито­ріями відповідних держав. Будь-які зазіхання на будинок по­сольства прирівнюються до зазіхань на територію держави і вважаються порушенням норм міжнародного права.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб зумовлена та­кою обставиною: громадяни, особи без громадянства, іноземці та юридичні особи, що перебувають на території певної держа­ви, підпадають під сферу дії законодавства цієї держави. Про­те дія багатьох нормативно-правових актів поширюється лише на певні категорії населення. Зокрема, до дипломатичних представників зарубіжних держав нормативно-правові акти мають обмежену чинність.

Систематизація нормативно-правових актів — це діяль­ність спеціально уповноважених суб'єктів, пов'язана з об'єд­нанням нормативно-правових актів в єдину, внутрішньо зла­годжену систему.

Облік нормативно-правових актів — це форма їх системати­зації, яка передбачає збирання державними органами, держав­ними і недержавними підприємствами, фірмами й іншими установами та організаціями діючих нормативних актів, їх об­робку і розміщення за певною системою, зберігання, а також

100

видачу довідок для заінтересованих органів, установ, окремих осіб.

Існують такі види обліку, як журнальний, картотечний, автоматизований, а також ведення контрольних текстів.

Інкорпорація — це форма систематизації нормативно-право­вих актів, яка передбачає поєднання нормативно-правових ак­тів у різноманітні збірники у хронологічному, алфавітному, системно-предметному або іншому порядку. Інкорпорація поді­ляється на офіційну, офіціозну (напівофіційну) і неофіційну.

• Офіційна інкорпорація здійснюється від імені й за дору­ ченням правотворчого органу.

• Офіціозна (напівофіційна) інкорпорація — це видання збірок і збірників законодавства з доручення правотвор­ чого органу (органів) спеціально уповноваженими органа­ ми, причому правотворчий орган офіційно не затверджує такий збірник, і тому тексти вміщених у ньому актів не набувають офіційного характеру.

• Неофіційна інкорпорація здійснюється відомствами, ор­ ганізаціями, державними або приватними видавництва­ ми, науковими установами, фірмами, окремими особами, що не мають спеціальних повноважень. Неофіційні збір­ ники законодавства не є джерелом права.

Консолідація — це форма систематизації законодавства у результаті підготовки і прийняття укрупнених нормативно-правових актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

Кодифікація — це форма систематизації законодавства, по­кликана усунути суперечності між правовими нормами, за якої відбуваються підготовка і прийняття нових нормативно-право­вих актів (кодексів), які містять як норми колишніх актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження.

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ. 2004

Еще по теме Розділ 15. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА:

  1. Розділ 15. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
  2. Розділ XVIII СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
  3. Розділ XVIII СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
  4. § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
  5. § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
  6. Тема 14. Правові (юридичні) системи. Система права. Система законодавства
  7. § 2. Система законодавства
  8. І § 6. Система законодавства і її співвідношення з системою права
  9. І § 6. Система законодавства і її співвідношення з системою права
  10. Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ
  11. § 8. Фактори формування та розвитку системи законодавства
  12. § 8. Фактори формування та розвитку системи законодавства
  13. МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.. ПРАВО КОМПАНІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. © Державний департамент з питань адаптації законодавства., 2009
  14. ІІ. ЗАКОНОДАВСТВО ЄС, СПРЯМОВАНЕ НА ГАРМОНІЗАЦІЮ ПРАВА КОМПАНІЙ, ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ЙОМУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ