<<
>>

§ 4. Спеціальні методи пізнання державно-правових явиш

Порівняльно-юридичний метод. Даний метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів. Його перевагою є можливість порівняння державно-правових явищ, що розвиваються в різних країнах у ті ж самі

38 РОЗДІЛ 1.

МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

періоди і на цій основі виявити переваги й недоліки конкретних правових систем, форм правління, політичних режимів тощо. Це дозволяє виявити межі і можливості перенесення іноземного досвіду правового розвитку в конкретний регіон чи державу.

Порівняльно-юридичний метод може бути як синхронічним (синхронним), так і діахронічним (порівняльно-історичним). За рівнем же він може бути макропорівняльним (порівняння дер­жавно-правових систем) та мікропорівняльним (порівняння еле­ментів правових систем).

Порівняльно-юридичний метод складається з таких етапів:

- окреме дослідження інститутів, що порівнюються між собою;

- порівняння виявлених ознак з позицій їх подібності та від­ мінностей;

- оцінка результатів.

Так, порівнюючи прийняття конституцій авторитарних дер-

референдумі. Наприклад, 12 грудня 1993 року на референдум був винесений проект нині діючої Конституції Російської Фе­дерації. Формально проголосивши республіканську форму пра­вління змішаного типу, конституція фактично закріпила в Ро­сії своєрідний авторитарний режим. Президенту були надані величезні повноваження. Так, у п. 4 ст. 111 Конституції РФ, по суті, закріплено його право розпустити Державну Думу у випа­дку, якщо остання відмовиться затвердити зручного для глави держави Голову Уряду. Проте ця конституція була затвердже­на, що свідчило про підтримку авторитарного режиму в Росій­ській Федерації більшістю її громадян. Інший приклад пов'я­заний з прийняттям 11 вересня 1980 року нині діючої консти­туції Чилі. Документ, який чилійці Схвалили на референдумі, складається з двох частин - «Основного Закону» і «Перехід­них положень».

У руках президента А. Піночета Угарте була

кож було надане право видавати декрети, що мали силу зако­нів. Роль референдуму розкриває також конституційне форму­вання V Республіки у Франції. Якщо Конституція IV Республі­ки 1946 року суттєво обмежувала права президента, то прийн­ята на референдумі 4 жовтня 1958 року Конституція V Респу­бліки їх істотно розширила. Навіть просте порівняння нумера­ції глав у конституціях IV і V Республік Франції дає уявлення про пріоритети. Так, у Конституції 1946 року II глава присвя­чена парламенту і лише V - президенту Республіки. Конституція

Глава 3. Методологія теорії держави і права 39

ж 1958 року другий розділ віддала президенту Республіки, а IV - парламенту. Затвердження Конституції V Республіки безпо­середньо пов'язане з особистою популярністю її першого пре­зидента - Шарля де Голля. Саме він, як ніхто інший, розумів, що успіх відродження Франції залежить від підтримки пере­творень у єдиному суспільстві. І хоча режим особистої влади де Голля, по суті, був одним із різновидів авторитаризму (про що вже згадувалося), проте він користувався великою підтрим­кою в громадян в період становлення V Республіки, про що і свідчить підтримка проекту Конституції де Голля на референ­думі в жовтні 1958 року.

Формально-юридичний метод. Цей метод допомагає описати, класифікувати і систематизувати державно-правові феномени, досліджувати їх зовнішні і внутрішні форми. У ньому викорис­товуються такі прийоми: аналіз джерел (форм) права, формаль­ної визначеності права як його найважливішої властивості; до­слідження внутрішнього змісту правових норм і права в цілому, правил юридичної техніки; методи систематизації норматив­ного матеріалу тощо.

Так, саме за допомогою цього методу була розроблена класи­фікація авторитарних державних режимів залежно від мети їх­нього встановлення на модернізаційні (режим Петра І було вста­новлено з метою модернізації Московії), стабілізаційні (режим Шарля де Голля було встановлено для стабілізації ситуації у Франції 1950-х років), тиранічні (режим Івана Грозного було встановлено для задоволення особистих потреб царя) та дестру­ктивні (режим Августо Піночета Угарте був спрямований на обмеження прав та свобод громадян Чилі).

Правове моделювання полягає в тому, що між різними пра­вовими і державними явищами існує деяка подібність, і тому, знаючи властивості й ознаки одного з них (моделі), можна до­сить точно судити про інше. Цей метод також спрямований на пошук оптимальної для умов конкретної країни структури дер­жавних і правових інститутів, який здійснюється шляхом іде­ального відтворення досліджуваних об'єктів стосовно конкрет­ної ситуації. Так, філософи минулого розробили модель право­вої держави. «Накладаючи» цю модель на Україну, можна з'я­сувати, є вона правовою державою чи ні. Крім того, даний метод дозволяє оновити категоріальний апарат науки, передбачити мо­жливі тенденції розвитку держави і права.

40 РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

1.У чому полягає суть порівняльне-юридичного методу?

2.Які є види порівняльне-юридичного методу?

3.Які етапи проходить порівняльно-юридичний метод?

4.У чому полягає суть формально-юридичного методу?

5.Що таке правове моделювання?

Завдання для дискусії

Проаналізувати положення, згідно з яким немає прав без обо­в'язків та обов'язків без прав.

Література до розділу 1

Наукова і навчальне-методична література

1.Белл Д. Грядущеє постиндустриальное общество. Опьіт социа- льного прогнозирования: Пер. с англ. - М.: Асайетіа, 1999. - 956 с.

2.Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Совет- ское государство й право. - 1986. - № 10. - С. 36-45.

3.Венгеров А.Б. Теория государства й права:. - 3-є изд. - М.:Юриспруденция, 1999. - 528 с.

4.Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Копейчи- ков, С.Л. Лисенков та ін: За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: ЮрІн- ком Інтер, 2000. - 320 с.

5.Клименко Н.І. Криміналістика // Юридична енциклопедія: У 6 т. - К., 1998. - Т. 3. - С. 393-394.

6.КомаровС.А., МалькоА.В. Теория государства й права. Учебно- метод. Пособ. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 448 с.

7.Костенко О.М. Кримінологія // Юридична енциклопедія. - Т. 3. -С. 410-411.

8.Куликов Л.М.

Основи социологии й политологии: Учеб. пособ. - М.: ФинансьІ й кредит, 1999. - 336 с.

9.Музика А.А. Кримінальне право // Юридична енциклопедія. — Т. 3. -С. 400-401.

10.Мухаев Р.Т. Теория государства й права: Учебник. - М.: ПРИ- ОР, 2001. -464с.

11.Общая теория права й государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 2-е над., перераб. й доп. - М.: Юрист-ь, 1996. - 472 с.

12.Панарин А.С. Политология. Западная й восточная традиция: Учебник. - М.: Университет, 2000. - 320 с.

13.Політологія: історія та методологія / За ред. Ф.М. Кирилюка. - К.: Здоров'я, 2000. - 632 с.

14.Протасов В.Н. Теория права й государства. Проблеми теории права й государства: ВопросьІ й ответн. - М.: Новьій юрист, 1999. - 240 с.

15.Скакун О.Ф. Історія політичних і правових вчень // Юридична енциклопедія, - Т. 2. - С. 734-735.

16.Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X.: Кон- сум; Ун-т внутр. дел., 2000. - 704 с.

17.Стечкин С.Б. Архимед // БСЗ. - 3-є изд. - М., 1970. - Т. 2. - С. 293-294.

18.Суриков В.В. О термине «синергетика* // Синергетика: ТрудьІ семинара. Вьш. 3. - М., 2000. - С. 272-275.

19.Теория государства й права / Под ред. К.А. Мокичева. - М.: Юридическая литература, 1971. - 632 с.

20.Теория государства й права. Учебник / Под ред. В.М. Корельс- кого й В.Д. Перевалова. - М.: Норма, 2000. - 616 с.

21.Теория государства й права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Мату- зова й А.В. Малько. - 2-е изд., перераб й дон. - М.: Юристі,, 2000. - 776 с.

22.Теория государства н права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Збзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, За­ кон й право, 2000. - 640 с.

23.Теорія держави і права: Конспект лекцій / Уклад. В.В. Сухонос (мол.). - Суми: УАБС, 2003. - 90 с.

24.Тимошенко В.І. Історія держави і права // Юридична енцикло­ педія- Т. 2. - С. 732-733.

25.Шаповал В.М. Конституційне право // Юридична енциклопе­ дія. -Т. 3. - С. 276-277.

26.Шевченко Я.М. Цивільне право // Юридична енциклопедія. - Т. 6. -С. 365.

27.Шемшученко Ю.С. Адміністративне право // Юридична енцик­ лопедія. - Т. 1. - С. 48-49.

28.Шемшученко Ю.С. Міжнародне право // Юридична енциклопе­ дія. - Т. 3. - С. 669.

Художня і популярна література

1.Кинг С. Несущая огонь // Избранньїе произведения: В 3 т. - СПб.І Нева-Лад, 1992. - Т. 1. - С. 3-300.

2.Тготчев Ф.И. Цицерон // Тютчев Ф.И. Сочинения: В 2 т. - М.: Художественная литература, 1980. - Т. 1. - С. 62.

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. 2005

Еще по теме § 4. Спеціальні методи пізнання державно-правових явиш:

  1. §3. Спеціальні методи криміналістики
  2. Поняття державно-правових відносин. Об'єкти і суб'єкти державно-правових відносин.
  3. ПРЕДМЕТ, МЕТОД I СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  4. § 6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа
  5. § 6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа
  6. § 4. Державний апарат Поняття, ознаки і класифікація державних органів.
  7. § 1. Процес пізнання у криміналістиці
  8. § 5. Правове регулювання договірних відносин державних і кооперативних органів
  9. Наливайко Л. Р.. Державний лад України: теоретико-правова модель. 2009, 2009
  10. Державне право як галузь права. Система галузі державного права.
  11. Тема 10. Административно-правовые методы 10.1. Понятие и сущность административно-правовых методов