§ 4. Структура норми права Поняття і елементи структури норми права.

Структура корми права — це логічно погоджений її внутрі­шній зміст, обумовлений фактичними суспільними відносинами, що характеризується наявністю взаємозалежних і взаємодіючих елементів, реально виражених у нормативно-правових актах.

Структура норми права розкриває умови, зміст і правові наслід­ки взаємодії правомочної і зобов'язаної особи. Традиційно вона складається з трьох елементів - гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза - це елемент структури, що вказує на конкретні жит­тєві обставини (умови), за наявності або відсутності яких і реалізу­ється норма. Тобто гіпотеза надає цим життєвим обставинам юри­дичного значення. Вона може бути простою або складною.

Проста гіпотеза вказує на одну обставину, з якою пов'язана дія норми права. Складна гіпотеза вказує на дві і більше умов.

Так, у статті 429 Кримінального кодексу України, що має на­зву «Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю», зазначається: «Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю - карається позбавленням волі строком від п'яти до десяти років»¹.

Прикладом складної диспозиції є частина 1 статті 114 Кри­мінального кодексу України, що зазначає: «Передача або зби­рання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну та­ємницю, якщо ці дії вчинені іноземцями або особами без грома­дянства, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років»². У цьому разі є принаймні три умови, коли дана стаття може бути застосована:

1) наявність спеціального суб'єкта злочину: іноземець або осо­ ба без громадянства;

2) наявність специфічного предмету злочину - відомості, що становлять державну таємницю;

3) наявність мотиву — передача іноземним організаціям чи державам.

¹ Кримінальний кодекс України (Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року). - К., 2001. - С. 208. ¹ Там само. - С. 58.

Глава 17. Норма права

355

Прикладом простого повного способу викладення норми права є частина 1 статті 109 Кримінального кодексу України, де зазначається: «Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи по­валення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, - караються позбавлен­ням волі на строк від п'яти до десяти років»¹.

Прикладом розгорнутого повного способу викладення норми права є частина 1 статті 127 Кримінального кодексу України, яка говорить: «Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізич­ного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, му­чення чи інших насильницьких дій з метою спонукати потерпі­лого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років»². У даному випадку дається розгорнуте пояснення терміна «катування».

Прикладом посилкового способу є частина 2 статті 630 Цивіль­ного кодексу України, де зазначається: «Якщо у договорі не мі­ститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відпові­дають вимогам статті 7 цього Кодексу»³. Для того щоб застосу­вати статтю 630, слід ще звернутися до статті 7 Цивільного ко­дексу України.

Прикладом бланкетного способу є частина П статті 29 Консти­туції України: «Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом»⁴.. Для того щоб за­стосувати дану норму, слід звернутися до інших нормативно-право­вих актів і з'ясувати, який існує порядок притягнення осіб до кри­мінальної чи адміністративної відповідальності.

Питання для самоконтролю

1. Що таке структура норми права?

2. Що таке гіпотеза структури норми права?

3.

4. Що таке санкція в структурі норми права?

¹ Кримінальний кодекс України (Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради

України 5 квітня 2001 року). - К., 2001. - С. 56.

^г Там само. - С. 63.

'Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року. - X., 2003. - С, 197.

* Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28

червня 1996 року. - К., 1997. - С. 12.

23'

354 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Позитивна санкція виражається у відзнаках - преміях, під­вищеннях у посаді тощо. Охоронна санкція може бути штраф­ною чи відновлювальною.

Штрафна санкція передбачає позбавлення волі, штраф, дога­ну, стягнення матеріальної шкоди тощо. Основним завданням штрафних санкцій є покарання правопорушника, а також попе­редження майбутніх правопорушень, виправлення і перевихо­вання правопорушника.

Відновлювальна санкція передбачає усунення нанесеної лю­дині шкоди і відновлення її прав. Поширеними відновлюваль-ними санкціями е стягнення аліментів, відновлення на роботі незаконно звільненого тощо, їх основним завданням є віднов­лення порушених прав.

Конкретний нормативно-правовий акт не завжди містить усі три елементи структури одночасно. Так, у статті 731 Цивільного кодексу є диспозиція, а санкція передбачається статтею 736 цьо­го Кодексу. Особлива частина Кримінального кодексу в основ­ному містить диспозицію і санкцію, а гіпотеза, як правило, розта­шована у Загальній частині.

Способи викладення норм права. Наявність або відсутність у статті нормативно-правового акту всіх елементів структури норми права дозволяє виділити повний, посилковий та бланкет-ний спосіб викладення.

Повний спосіб передбачає викладення всіх трьох елементів стру­ктури норми права у статті відповідного нормативно-правового акту.

В умовах посилкового способу викладення в статтях норма­тивно-правового акту містяться не всі структурні елементи пра­вової норми, але є посилання на інші статті цього чи іншого акту. Посилковий спосіб передбачає посилання на ті конкретні статті даного чи інших нормативно-правових актів, в яких міс­титься «відсутня» частина норми.

Бланкетний спосіб викладення передбачає, що для з'ясуван­ня змісту гіпотези чи диспозиції та санкції слід звертатися не до конкретної статті нормативно-правового акту, а до певної групи чи виду нормативних актів.

Повний спосіб передбачає два варіанти викладення — прос­тий або розгорнутий. Простий спосіб викладення характеризу­ється відсутністю розгорнутих визначень, класифікаційних ознак при розкритті змісту елементів норми внаслідок їх очевидності. Розгорнутий спосіб викладення містить вказівки на ознаки, ви­значення, поняття, шляхом яких розкривається зміст того чи іншого структурного елементу норми права.