<<
>>

Суб'єкти правовідносин. Поняття правосуб'єктності

Суб'єкт правовідносин - це суб'єкт права, який вступив у правовідносини для реалізації прав і обов'язків.

Використовуючи усталене для вітчизняної (та й не тільки) теорії права поняття «суб'єкт правовідносин», слід ще раз наголосити на тому, що суб'єкт - це не щось аморфне, позаособистісне.

Суб'єкти правовідносин - це (в кінцевому підсумку) завжди люди, які можуть перебувати в різних статусах - пересічного громадянина, державного чиновника, об'єднання людей чи співтовариства тощо.

Та чи інша особа визнається суб'єктом правовідносин, якщо вона має здатність бути суб'єктом права, тобто наділена правосуб'єктністю. Завдяки правосуб'єктності особа як суб'єкт права потенційно, узагалі здатна бути учасником правовідносин. Правосуб'єктність є своєрідним правом на право.

В юридичній науці виокремлюють:

1) загальну правосуб'єктність, тобто здатність особи бути суб'єктом права в межах певної правової системи;

2) галузеву правосуб'єктність, тобто здатність особи бути учасником правовідносин тієї чи іншої галузі права (наприклад, існує конституційна, цивільна, трудова, кримінально-правова правосуб'єктність);

3) спеціальну правосуб'єктність, тобто здатність особи бути учасником певного кола правовідносин у межах галузі права.

Наприклад, спеціальну правосуб'єктність мають державні службовці, пенсіонери, банки та ін.

Правосуб'єктність має певну структуру (склад), яка включає:

• правоздатність, тобто здатність суб'єкта права мати права та обов'язки;

• дієздатність, тобто здатність суб'єкта права своїми діями набувати для себе права та обов'язки, самостійно їх здійснювати та виконувати.

Необхідність виокремлення у складі правосуб'єктності правоздатності і дієздатності обумовлено тим, що в деяких галузях права можливість певного суб'єкта мати права й обов'язки не завжди означає можливість самостійного набуття і здійснення цих прав і обов'язків.

Іншими словами, правосуб'єктність ніби роз'єднується на відокремлені структурні елементи: правоздатність і дієздатність. Класичним прикладом у цьому випадку є цивільне право, яке визнає цивільну правоздатність індивідів - фізичних осіб з моменту народження, у той час як цивільна дієздатність виникає поступово, з досягненням певного віку. Наприклад, часткова дієздатність встановлюється для осіб, що не до- сягли 14 років, неповна дієздатність - для осіб віком від 14 до 18 років, повна дієздатність - для осіб, які досягли 18 років.

Крім того, ураховуючи нездатність до самостійних дій деяких фізичних осіб через їхній психічний стан, цивільне право передбачає існування обмеженої дієздатності, а також визнання особи недієздатною.

У деяких галузях (наприклад, у трудовому праві) правосуб'єктність існує як єдина праводієздатність: правоздатність і дієздатність виникають у особи одночасно. Це пояснюється тим, що специфіка трудових правовідносин передбачає особисте виконання працівником трудових обов'язків; особа до досягнення певного віку не може здійснювати трудові обов'язки, а виконання їх іншою особою не допускається.

Для юридичних осіб, які становлять собою організації, створені шляхом об'єднання осіб та (або) майна і зареєстровані у встановленому порядку, право- і дієздатність зазвичай виникають одночасно.

У складі правосуб'єктності іноді виокремлюють деліктоздат- ність - здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення (делікти). Проте вона не має самостійного значення і повинна розглядатись як один з аспектів дієздатності.

Слід розуміти, що поняття суб'єктів правовідносин і суб'єктів права не збігаються. Зважаючи на те, що правовідносини - не єдина форма реалізації норм права, суб'єкт права не завжди є водночас і суб'єктом правовідносин. Крім того, суб'єкт права, наприклад, може бути не зацікавлений в реалізації своїх прав, з цієї причини не вступати в правовідносини, а отже, не бути суб'єктом (учасником) тих чи інших правовідносин.

У той же час суб'єкт правовідносин - це фактичний, реальний учасник правовідносин.

Суб'єкти правовідносин поділяються на індивідуальні (фізична особа, посадова особа) та колективні (юридична особа, орган державної влади та ін.).

У правовідносинах у сфері приватного права беруть участь переважно фізичні особи як індивідуальні суб'єкти права та юридичні особи як колективні суб'єкти. Людина як учасник приватноправових відносин вважається фізичною особою, тоді як юридичною особою визнається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка може від свого імені набувати майнових та особистих немайно- вих прав та обов'язків і здійснювати їх, бути позивачем і відповідачем у суді. У приватноправових відносинах фізичні та юридичні особи беруть участь як покупець і продавець, працівник і роботодавець, кредитор і боржник тощо.

Типовим суб'єктом відносин у публічному праві є суб'єкт владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи та ін.). Він бере участь у цих правовідносинах як контролюючий орган, розпорядник бюджетних коштів, суддя, слідчий, державний службовець та ін. Крім того, у публічні правовідносини можуть вступати фізичні та юридичні особи, які беруть участь в них як громадяни, іноземці, виборці, політичні партії, громадські організації та ін.

Специфічними суб'єктами правовідносин є держава та територіальна громада. Так, держава вступає в різні правовідносини, зокрема у міжнародні (тобто у відносини з іноземними державами та міжнародними організаціями), у публічні (наприклад, відносини щодо громадянства), у приватні (відносини з приводу спадкування за заповітом на користь держави).

13.3.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Суб'єкти правовідносин. Поняття правосуб'єктності:

  1. § 5. Суб'єкти правовідносин
  2. БЛОК І. ОСОБИ Модуль І. СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
  3. § 3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
  4. Поняття охорони та захисту прав суб’єктів корпоративних правовідносин.
  5. Поняття державно-правових відносин. Об'єкти і суб'єкти державно-правових відносин.
  6. Поняття та основні ознаки правовідносин. Склад (структура) правовідносин
  7. § 9. Об'єкти правовідносин
  8. § 3. Об'єкти і зміст правовідносин
  9. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  10. § 2. Загальна характеристика суб'єктів правовідносин
  11. § 2. Суб'єкти право власності в кооперації
  12. § 3. Суб’єкти корпоративних правовідносин
  13. § 1. Поняття, ознаки і вили правовідносин Поняття і ознаки правовідносин.
  14. Суб'єкти правотворчості
  15. Суб'єкти права компаній ЄС
  16. § 3- Інститути і суб'єкти демократії
  17. § 3- Інститути і суб'єкти демократії
  18. § 1. Поняття та ознаки правовідносин
  19. Частина перша Розділ І Загальна теорія кооперативного права Предмет, система, витоки, суб'єкти