<<
>>

Суб’єктивна та об’єктивна суть акту. Його власне значення

Це правове значення акту, взятого у його зовнішньому вияві, не відразу впізнається, як те ми маємо у випадку сприйняття природних якостей предмета — його кольору, твердості чи ваги.

Однак людина, що раціонально мислить та діє, надає своєму актові певного значення, яке тим чи іншим чином виражається, а інші його розуміють. Це суб’єктивне значення може (але не мусить) збігатися з об’єктивним значенням, якого акт набуває в рамках права. Розгляньмо випадок, коли хтось дає письмове розпорядження стосовно власного майна на випадок своєї смерті. Суб’єктивним значенням цього акту є заповіт. Проте це значення не буде об’єктивним (якщо розглядати акт із правової точки зору), коли в документі допущено певну формальну помилку. Коли таємна організація, маючи за мету звільнити батьківщину від ворогів, засуджує на смертну кару того, кого вважає за зрадника, то те, що вона суб’єктивно вважає і називає смертним вироком і що доручає виконати довіреній особі, об’єктивно — в рамках правового поля — є не виконанням смертного вироку, а політичним убивством за вироком таємного судилища, хоча за зовнішніми ознаками справи цей акт нічим не відрізняється від виконання вироку. Акт — позаяк він утілюється ще й у вимовлених чи написаних словах — може навіть сам щось розповісти про своє правове значення.
У цьому полягає своєрідність матеріалу юридичного характеру. Рослина не може нічого повідомити природознавцеві, який дає їй наукового визначення. Вона ж бо ніяк не намагається «пояснити» себе з наукової точки зору. Але акт, як аспект людської поведінки, цілком може містити в собі юридичне самовизначення, себто зміст того, що він означає з право- вогї точки зору. Люди, що зібралися й утворили парламент, можуть цілком чітко заявити, що ухвалюють закон; хтось може чітко визначити своє останнє волевиявлення як заповіт, дві особи можуть заявити, що укладають між собою правочин (Rechtsgeschaft). У процесі пізнання правової дії інколи можна натрапити на правове самовизначення матеріалу, яке випереджає тлумачення, що його покликаний дати правовий аналіз.

5.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Суб’єктивна та об’єктивна суть акту. Його власне значення:

  1. є) Зняття дуалізму права в об ’єктивному та в суб ’єктивному значеннях
  2. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  3. в) Суб'єктивне право як юридично захищений інтерес
  4. § 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
  5. Корпоративне право в суб’єктивному розумінні.
  6. г) Суб ’єктивне право як правомочність
  7. д) Суб ’єктивне право як позитивний (адміністративний) дозвіл
  8. Суб’єктивне право: наділення правом та уповноваження а) Право та обов ’язок
  9. Тема 11. Об'єктивне юридичне право і суспільство
  10. § 1. Об’єктивна необхідність соціалізації економічного розвитку.
  11. Розділ 1 ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ТА РЕАЛЬНИЙ СТАН ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ
  12. Тема 12. Сутнісна типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації
  13. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  14. Світове господарство: його суть та структура
  15. Безробіття: його суть, причини і основні види
  16. § 3. Середній клас: суть та соціально-економічні критерії його визначення
  17. Акт і його правове значення
  18. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  19. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  20. Модуль 3. РОЛЬ РИМСЬКОГО ПРАВА В ІСТОРІЇ ПРАВА, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ЮРИСТІВ