<<
>>

§ 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права

Суб'єктивне право завжди належить уповноваженій особі, яка має певний інтерес: матеріальний, духовний, політичний, сімейний тощо. Для задоволення цього інтересу і полягає соціальна цінність надання особі певних правових можливостей.

Можлива поведінка по реалізації певного інтересу становить зміст суб'єктивного права і заснована на бажанні уповноваженої

342

ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ

особи. Межі бажаної поведінки чітко окреслені нормами пози­тивного права (наприклад, особа може перебувати тільки в одно­му зареєстрованому шлюбі, робітник має чітко визначену за три­валістю відпустку тощо). Суб'єктивне право безпосередньо пов'я­зане із свободою особистості, тому і виступає ще й мірою цієї

свободи.

Суб'єктивне право — це гарантована правом і законом міра можливої або дозволеної поведінки особи, яка належить суб'єкту незалежно від того, перебуває він у правових відносинах , з іншими суб'єктами чи ні. Саме тому до суб'єктивних прав нале­жать фундаментальні демократичні права і свободи особи.

У конкретних правовідносинах суб'єктивні права реалізують­ся через правомочність уповноважених осіб.

Правомочність і юридичні обов'язки становлять юридичний зміст конкретних правовідносин, аналіз яких формує уявлення про характер і мету правовідносин.

Правомочність складається з таких елементів:

а) право на особисті дії уповноваженої особи;

б) можливість вимагати певну поведінку від зобов'язаної осо­ би, тобто право на сторонні дії;

в) можливість звертатися до компетентних державних органів про застосування державного примусу в разі невиконання контрагентом своїх обов'язків;

г) можливості користуватися соціальними благами на основі певного суб'єктивного права.

Таким чином, правомочність може виступати як: право на поведінку, право на вимагання, право на домагання, право на користування соціальними благами. Наприклад, при реалізації суб'єктивного права власності існує три правомочності: володін­ня, користування і відчуження.

У разі відчуження майна вини­кають правовідносини, між покупцем і продавцем. Покупець має право: оплатити і одержати товар (право на власні дії); вимагати від продавця прийняти оплату і передати товар (право на ви­магання); звернутися в компетентні органи про відшкодування збитків або усунення недоліків продавцем в разі одержання неякісного товару (право на домагання); користуватися товаром на власний розсуд (право на користування соціальними благами). У такому разі реалізація суб'єктивного права покупця скла­дається з чотирьох правомочностей.

Правові відносини мають матеріальний і юридичний зміст. Матеріальний зміст — це фактичний склад суспільних відносин,

343

РОЗДІЛ XXII

який опосередковується нормами права; юридичний зміст — це суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін. Правове регулю­вання здійснюється переважно через механізм реалізації правомочностей і юридичних обов'язків, саме цим воно відрізняється від будь-якого іншого нормативного регулювання. Права і обов'язки суб'єктів в межах окремо взятих правовідносин, корес­пондуючи одне одному, становлять їх юридичний зміст.

Юридичний обов'язок — це вид і міра необхідної поведінки, яка встановлена законом. В основу суб'єктивного права покладе­но юридичне забезпечення можливості, а в основу юридичного обов'язку — закріплення необхідності. Носієм можливої по­ведінки виступає уповноважена особа, а носієм обов'язку — зо­бов'язана особа. Уповноважена особа має право здійснювати певні дії, а зобов'язана — повинна виконувати і забезпечувати їх.

Юридичний обов'язок складається з таких елементів, як:

а) необхідність здійснення певних дій або утримання від них;

б) необхідність для зобов'язаної особи відреагувати на за­ конні вимоги, які були звернені до нього уповноваженою особою;

в) необхідність нести відповідальність за невиконання цих ви­ мог;

г) необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право.

Юридичний обов'язок, як і суб'єктивне право, окреслений певними правовими нормами, тобто представляє собою міру належної, необхідної поведінки. Вимагати виконання обов'язків поза встановленою мірою є порушенням закону. На­приклад, при купівлі товару продавець не має права вимагати від покупця сплатити більше встановленої суми, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей і піклуватися про них, громадяни зо­бов'язані поважати і виконувати закони. За порушення юридич­них обов'язків настає юридична відповідальність. Юридичний обов'язок є гарантом виконання суб'єктивних прав, він встанов­люється в інтересах уповноваженої особи.

<< | >>
Источник: За редакцією проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина. Загальна теорія держави і права. 2002

Еще по теме § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права:

  1. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  2. § 3. Права і обов'язки кооперативів та їх об'єднань як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  3. Суб’ект права — особа а) Суб ’єкт права
  4. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  5. Види суб’єктів корпоративних відносин. Інтереси суб’єктів корпоративних відносин. Теорія інтересу Ієрінга.
  6. § 2. Загальна характеристика суб'єктів правовідносин
  7. РОЗДІЛ ІІІ СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Види суб’єктів корпоративного управління та їх інтереси
  8. г) Суб ’єктивне право як правомочність
  9. ТЕМА 5 ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  10. ТЕМА 2 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  11. § 6. Правотворчість суб'єктів федерації
  12. Поняття охорони та захисту прав суб’єктів корпоративних правовідносин.
  13. д) Юридична особа як суб ’ект обов ’язків і прав
  14. § 3. Права та обов'язки членів кооперативу
  15. ТЕМА 3 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  16. 3) Держава як суб ’ект обов ’язків i прав
  17. Тема 6. СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ