<<
>>

д) Так звані «джерела права»

Законодавство і звичай означуються часто як два «джерела» права, причому під «правом» розуміються самі лише загальні норми державного права. Але ж індивідуальні правові норми так само належать до права, вони так само є складовою частиною правового порядку, як і загальні правові норми, на основі котрих вони створюються. Коли ж мова заходить про міжнародне право, тоді випадає розглядати як «джерело» цього права не законодавство, а тільки звичай і договір.

Джерела права — це образний вираз, що має не одне значення, а більше.

Ним можна означувати не лише допіру згадані, а й взагалі всі методи правотворення, або ще будь-яку вищу норму в її відношенні до нижчої норми, створення якої вона регулює. Ось чому під джерелом права можна розуміти також основу чинності, зокрема останню основу чинності правового порядку — засадничу норму. Однак фактично тільки позитивно-правова основа чинності правової норми, себто вища позитивна правова норма, що регулює вироблення нижчої норми, означується як «джерело». У цьому розумінні конституція є джерелом вироблених законодавством, чи шляхом узвичаєння, загальних правових норм, а всяка загальна правова норма — джерелом судового рішення, яке, застосовуючи її, являє собою індивідуальну норму. Хоча судове рішення можна розглядати й як джерело конституйованих ним обов’язку й правонаділення сторін, що судяться, або як джерело уповноваження органу, якому належить це рішення виконати. У певному позитивно-правовому сенсі джерелом права може бути лише право.

Але цей вираз уживається і в неюридичному розумінні слова, коли ним означують усі уявлення, що справляють фактичний вплив на функцію створення й застосування права, — зокрема моральні й політичні принципи, правові теорії, думки експертів і таке інше. Одначе ці джерела слід чітко відрізняти від позитивно-правових джерел. Різниця між ними полягає в тому, що ці останні є юридично зобов’яз- ливими, а ті не є такими, поки котра-небудь позитивна правова норма не делегує їх як джерела права, себто не зробить їх зобов’язливими. Але в такому разі вони набувають характеру вищої правової норми, котра визначає створення нижчої норми. Через цю свою багатозначність термін «джерело права» виглядає геть непридатним для використання. Тому рекомендується замість цього виразу, що легко заво-

дить на манівці, вживати такий, котрий недвозначно характеризував би феномен, про який мова.

e)

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме д) Так звані «джерела права»:

  1. д) Так звані методи інтерпретації
  2. 3) Так звані «прогалини» в праві
  3. Поняття джерел права
  4. Класифікація джерел права та її критерії
  5. 1.2.5. Джерела адміністративного права
  6. § 3. Джерела права
  7. § 7. Юридичні джерела (форми) права
  8. Джерела права і канонічне право
  9. § 4. Джерела мусульманського права
  10. Інші джерела права в сучасному світі
  11. § 2. Джерела права сучасної Японії
  12. § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
  13. § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
  14. 7. Джерела римського права
  15. § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
  16. §1. Поняття та види джерел римського приватного права
  17. Розділ 13. ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА. ПРАВОТВОРЧІСТЬ
  18. Джерела корпоративного права та їх види.