<<

Тема 8. Держава у політичній системі суспільства

Державна діяльність завжди має, так чи інакше, політичний характер. Тому вона, аби бути ефективною, має відповідати об’єктивним закономірностям політики, спиратися на них. Низку таких закономірностей якраз і розкриває теорія політичної системи і політичної організації суспільства, котра є складовою чистиною науки політології.

Алє. оскільки переважна частина державної політики реалізується юридичними засобами, у правових формах, то використанні певних політологічних знань стає необхідним і в юридичній діяльності.

Засвоення положень, викладених у цій темі, полегшує загальну Орієнтацію у складній, розгалуженій мережі різноманітних політичних формувань, об'єднань, організацій. Вивчення теорії політичної системи також сприятиме виробленню умінь політичного аналізу діяльності держави, опануванню організаційними та юридичними засобами співпраці, взаємодії державних органів з іншими структурами політичної системи суспільства.

Володіти такими вміннями потрібно кожному фахівцю-юристу,

1.

Поняття і структура політичної системи суспільства

Держава - хоч і стрижнева, найважливіша, проте не єдина політична організація в суспільстві. Вона перебуває, "живе" в оточенні інших організацій, формувань, які так чи інакше стикають-і я, взаємодіють з нею - співпрацюють або ж конфліктують, впли-иають (або прагнуть вплинути) на діяльність держави і водночас іаанають, тією чи іншою мірою, впливу з її боку. Отже, усі вони, прямо, чи опосередковано, беруть участь у політиці, у політичному житті суспільства, у політичних відносинах - насамперед у і тосунках із державою. Тому вивчення держави крізь призму цих стосунків дозволяє поглибити й конкретизувати уявлення про її соціальне призначення і роль у суспільстві, про ті фактори, від яких залежить її діяльність.

У широкому сенсі,

політична система суспільства - це система всіх політичних 11 явищ, що існують у соціально неоднорідному суспільстві.

Політичними ж, узагалі кажучи, є такі специфічні явища, через які дістають прояв і реалізуються певні групові інтереси різноманітних колективних суб'єктів соціально неоднорідного суспільства, їхні певні цілі та вимоги.

Елементи політичної системи суспільства:

1) суб'єкти (носії) політики - класи, нації, соціальні прошарки, групи, а також представники їхніх інтересів – різноманітні об'єднання, організації (зокрема, держава) та й, зрештою, індивіди;

2) політичні відносини - стосунки між зазначеними суб'єктами політики насамперед з приводу політичної влади у суспільстві;

3) політична свідомість (політична ідеологія та політична психологія) суб'єктів політики;

4) політичні норми - загальні правила поведінки у політичних відносинах.

У вузькому сенсі, політична система суспільства - це система всіх державних і недержавних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів у соціально неоднорідному суспільстві.

Таку політичну систему іноді ще називають політичною організацією суспільства.

. Загальнотеоретична характеристика елементів політичної системи суспільства та політичної влади

Елементи політичної системи (політичної організації) суспільства:

1)державні організації - її органи; підприємства, установи;

2) громадські об'єднання - її громадські організації (зокрема, політичні партії), органи громадської самодіяльності, громадські рухи, органи цих утворень;

3) недержавні підприємства та установи;

4) трудові колективи.

Механізм політичної влади - це система всіх об'єднань домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, через які вона здійснює керівництво всім суспільством.

Механізм політичного опонування - це система всіх об'єднань соціально неоднорідного суспільства, що виражають волю тих соціальних груп, інтереси яких суперечать існуючій у ньому політичній владі.

Політична опозиція, яка використовує механізм політичного пік (і іування, поділяється на радикальну (вона ставить за мету якісну зміну суспільного ладу, зокрема форм власності на засоби виробництва, або форми правління чи державного устрою) і нерадикальну і іона прагне до зміни форм, методів, темпів здійснення державної політики, її певної переорієнтації, до заміни персонально визначених осіб, які очолюють вищі чи місцеві органи державної влади).

Держава є центром, ядром політичної системи суспільства.

Це зумовлюється тим, що тільки держава:

І) з формального боку представляє інтереси усього суспільства (хоч у багатьох випадках вона представляє інтереси насамперед його певної - домінуючої - частини);

2) є, з формального боку, уособленням суверенітету народу (нації), природним "реалізатором" його права на політичне самовизначення

3) спроможна задовольняти загальносоціальні потреби, виконувати загальносоціальні функції у керівництві суспільством;

4) здатна забезпечити і захистити основоположні права кожної людини, яка перебуває на її території;

5) має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, без якого виконати зазначені функції неможливо;

6) може встановлювати формальнообов'язкові для всіх суб'єктів загальні правила поведінки - юридичні норми;

7) володіє владою суверенною, тобто верховною, повною і самостійною, формально не залежною ні від кого.

Громадське об'єднання - це добровільне формування людей, утворене ними на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав.

Види громадських об'єднань:

1) за порядком утворення та формами діяльності – громадські організації, органи громадської самодіяльності, громадські рухи;

2) за критеріями (умовами) членства - об'єднання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально не фіксованим (не документованим), тобто "вільним", членством;

3) за кількістю членів (за ступенем залучення населення) - масові та "елітарні";

4) за внутрішньою організаційною структурою - централізовані (ієрархізовані, внутрішньосубординовані) і нецентралізовані;

5) за соціальною сферою діяльності - політичні, економічні, наукові, екологічні, спортивні, мистецькі тощо;

6) за територією діяльності - місцеві (локальні), загальнодержавні, міждержавні (у конфедераціях, союзах держав), міжнародні (всесвітні, регіональні);

7) за юридичним статусом - легальні (юридично дозволені, офіційно зареєстровані відповідною державою), долегальні (тимчасово не зареєстровані), нелегальні (офіційно заборонені відповідною державою);

8) за соціальною значущістю для існування і розвитку суспільства -прогресивні, консервативні,реакційні.

Громадська організація - це добровільне об'єднання людей, яке створене для задоволення та захисту їхніх суспільних, колективних чи особистих потреб і функціонує на засадах їх рівності та самоврядування.

Види громадських організацій:

На громадські організації, безперечно, повністю поширюється (характеризована вище класифікація громадських об'єднань. Але, крім того, за соціальною підставою утворення та залежно під характеру потреб, для задоволення яких засновуються громадські організації, вони поділяються на такі, які створюються:

І) залежно від форм участі громадян у виробництві або в суспільному житті для задоволення суспільних чи колективних потреб (профспілки, політичні партії);

2) для задоволення особистих потреб їх членів (спілка книголюбів, спортивне товариство).

Політична партія - це громадська організація, котра покликана виражати інтереси і волю певної соціальної групи та прагне здобути або утримати державну владу для того, щоб здійснювати вплив на формування і політику органів держави й місцевого самоврядування відповідно до своєї програми розвитку суспільства.

Види політичних партій

Задля видового поділу політичних партій є цілком прийнятною викладена вище загальна класифікація громадських об'єднань і громадських організацій. Проте, на додаток до неї, політичні партії можна класифікувати:

1) за соціально-змістовною спрямованістю їх програми та діяльності - соціально-демократичні, соціалістичні, народно-демократичні, національно-демократичні, ліберально-демократичні, релігійні, консервативні, комуністичні, націоналістичні та ін.;

2) за соціальною базою - партії, які виражають інтереси певного класу або його частини, інтереси певної нації, народності, інтереси прихильників певної релігії, позарелігійного світогляду та ін.;

3) за методами здійснення своєї програми - революційні, реформаторські;

4) залежно від ролі у вищих представницьких органах державної влади - правлячі, опозиційні.

Функції політичних партій:

1) представницька - виявлення, відображення й обґрунтування інтересів певної частини суспільства;

2) програмуюча - розроблення, відповідно до цих інтересів, політичної програми суспільного розвитку;

3) ідеологічна - формування, розвиток і впровадження у суспільну свідомість своєї ідеології;

4) владно-конкурентна - участь у змаганні (боротьбі) за державну владу чи за її утримання;

5) владно-практична - реалізація і захист через державну політику інтересів відповідної частини суспільства;

6) владно-кадрова - підготовка, добір, висування кадрів для державного апарату та органів місцевого самоврядування.

Орган громадської самодіяльності - це добровільне об'єднання людей, яке створюється при державній або при громадській організації для сприяння їй у виконанні нею своїх завдань (наприклад, батьківський комітет школи).

Громадський рух - це добровільне об'єднання людей, утворене для досягнення соціально-значущих цілей, яке діє через проведення масових заходів, що організовуються його керівним органом.

Трудовий колектив - це об'єднання працівників підприєм-ства, установи або органу, котре виконує передбачені законом, статутом чи договором функції в певній сфері суспільного життя.

Трудовий колектив є суб'єктом (елементом) політичної сис-н'ми суспільства, оскільки він використовує певні політичні Ііріша, закріплені законодавчо саме за ним (наприклад, висуває • 11 ідидатів у депутати представницьких органів державної влади |бо органів місцевого самоврядування).

3. Політична система суспільства соціально-демократичної орієнтації

Принципи функціонування і розвитку політичної системи у суспільстві соціально-демократичної орієнтації:

1) забезпечення і захист основоположних прав людини, зокрема прав політичних;

2) забезпечення і захист прав кожної нації (народу), зокрема права на політичне самовизначення;

3) забезпечення і захист прав усіх легальних громадських об'єднань, зокрема політичних партій;

4) забезпечення у суспільстві засад соціальної демократії та самоврядування народу, територіальних громад, громадських об'єднань.

Соціальна демократія - це влада більшості населення країни, яка здійснюється через політичну систему (організацію) суспільства з дотриманням основоположних прав усіх його членів.

Види демократії:

1) за формою (способом) здійснення -

• пряма (влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі всього народу або певної соціальної групи);

• непряма, тобто представницька (влада здійснюється через виборних представників народу, територіальних громад, представників певних соціальних груп);

2) за сферою суспільного життя -

• політична;

• економічна;

3) за характером соціальних спільнот, у межах яких вона функціонує, -

• демократія у сфері державного життя;

• демократія у сфері громадського життя.

Самоврядування народу - це здійснюване самим народом управління усіма справами суспільства через його політичну систему.

Крім загальнонародного самоврядування, у політичній системі має існувати також територіальне самоврядування (регіональне п місцеве).

Територіальне самоврядування - це самоорганізація населення (громади) певної території, яке безпосередньо або через утворені ним органи вирішує, згідно з чинним законодавством, питання місцевого життя.

4. Юридичні форми взаємодії органів держави з громадськими об'єднаннями і трудовими колективами

Вплив громадських об'єднань і трудових колективів на органі і держави і органи місцевого самоврядування може відбуватись по таких напрямках:

1) громадські об'єднання, трудові колективи у передбачених законом випадках беруть участь у формуванні деяких органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

2) ефективність виконання органами держави і місцевого самоврядування своїх функцій певною мірою залежить від їх співпраці з громадськими об'єднаннями, трудовими колективами;

3) представники громадських об'єднань можуть входити до складу деяких колективних державних органів держави та місцевого самоврядування як їх повноправні члени з правом ухвального голосу;

4) керівні органи деяких громадських організацій у передбачених законом випадках можуть бути суб'єктами права законодавчої ініціативи;

5) у ряді випадків державні органи можуть приймати рішення тільки спільно або за погодженням з відповідними громадськими об'єднаннями;

6) держава "делегує" окремим громадським організаціям право цілком самостійно приймати з певних питань формально обов'язкові (юридичні) рішення нормативного або індивідуального характеру;

7) певним громадським об'єднанням державою дозволяється контролювати діяльність окремих державних і недержавних організацій;

8) за порушення деяких юридичних норм держава передбачає

можливість застосування громадянськими об'єднаннями заходів громадського впливу.

Вплив органів держави на громадські об'єднання може відбуватись по таких напрямках:

1) держава створює необхідні передумови (зокрема, юридичні, а іноді й матеріальні) для організації та діяльності громадських об'єднань;

2) держава як владний суверен виробляє вихідні соціально обґрунтовані нормативні положення щодо організації, офіційної реєстрації та діяльності громадських об'єднань;

3) держава розробляє типові статути, положення про деякі громадські об'єднання для стимулювання їх утворення й діяльності;

4) держава реєструє громадські об'єднання;

5) держава контролює законність діяльності громадських об'єднань;

6) у деяких випадках держава надає юридичного значення за ходам громадського впливу, застосовуваним громадськими об'єднаннями до порушників юридичних норм.

Безперечно, у різних країнах схарактеризовані вище форми взаємодії держави і громадських об'єднань використовуються неоднаково, часом вибірково. Так, поряд з країнами, де реєстрація політичних партій є обов'язковою (США, Україна, Росія, Швеція), є й такі країни, де вона взагалі не відбувається, проте партії повинні подавати у державні органи певні документи (Австрія, ФРН); а є й такі держави, які взагалі не "реагують" юридично на утворення і діяльність політичних партій (Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія).

<< |
Источник: Рабинович. Теорія держави і права. Ч1.. 0000

Еще по теме Тема 8. Держава у політичній системі суспільства:

  1. § 5. Місце держави в політичній системі суспільства
  2. § 5. Місце держави в політичній системі суспільства
  3. § 4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання статусу та діяльності
  4. § 4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання статусу та діяльності
  5. Тема 3. Верховенство права і правова держава - гуманістичні ідеали розвитку суспільства
  6. Розділ 2. СПІВВІДНОШЕННЯ СУСПІЛЬСТВА, ДЕРЖАВИ І ПРАВА
  7. § 2. Політична система суспільства І держава
  8. § 1. Громадянське суспільство і держава
  9. Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІСУСПІЛЬСТВА
  10. § 2. Теорія держави і права в системі соціальних наук
  11. § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук