<<
>>

Тема 11. Об'єктивне юридичне право і суспільство

Положення цієї теми продовжують характеризувати місце і роль такого права в суспільному житті. Вони висвітлюють різно­манітні його зв'язки, взаємозалежності з основними соціальними явищами, що його "оточують", дають можливість глибше зрозу­міти його сутність, призначення і впливовість.

А таке розуміння сприяє здійсненню будь-якої практичної діяльності, так чи інак­ше пов'язаної з юридичним регулюванням суспільних відносин.

Зазначені положення, які мають бути складовою части­ною світоглядних уявлень кожної людини, повинні слугувати теоретико-методологічним фундаментом формування й вико­ристання вмінь та навичок практичної юридичної діяльності.

1. Співвідношення об'єктивного юридичного права з іншими соціальними явищами

Будучи одним із неодмінних явищ соціально неоднорідного суспільства, об'єктивне юридичне право існує, "живе" в оточенні інших різноманітних соціальних феноменів, які так чи інакше, з одного боку, впливають на нього, а з іншого - самі зазнають його впливу. Тільки з'ясувавши зміст і напрямки таких "контактів" можна правильно зрозуміти сутність об'єктивного юридичного права, його глибинні закономірності, його можливості, "соціаль­ні здібності", його роль у суспільному житті.

Співвідношення економіки та юридичного права:

1) економіка (передусім суспільні виробничі відносини) ви­значає зміст права. Цей вплив може бути як прямим, безпо­середнім (наприклад, право держави розпоряджатися тими засобами виробництва, власником яких вона є), так і непря­мим (наприклад, визначення державою розміру податків,

встановлення нею правил технічної чи екологічної безпеки, визначення мінімального розміру заробітної плати, термінів відпустки);

2)економіка визначає об'єктивне юридичне право здебільшо­го не стільки безпосередньо, скільки опосередковано, тобто через інші соціальні явища (насамперед через соціальну, зо­крема класову, структуру суспільства, політику, мораль, пра­восвідомість та ін.);

3)окрім економіки, на право вчиняють різний, відносно само­стійний, вплив також інші соціальні явища;

4) право, у свою чергу, діє на економіку - має так званий зво­ротний вплив на неї.

Співвідношення політики та юридичного права:

1) право залежить від політики, насамперед політики домі­нуючої частини соціально неоднорідного суспільства; воно є формою прояву й здійснення цієї політики;

2) у праві виражена тільки та політика домінуючої частини суспільства, якої вона прагне й якій здатна надати загальної обов'язковості за посередництвом держави (з урахуванням сприяння чи, навпаки, протидії інших частин суспільства);

3) право - це серцевина, концентрований вираз, найважливіша частина політики домінуючої частини суспільства;

4) політика в праві конституюється здебільшого у вигляді фор­мально визначених за змістом норм (прав і обов'язків, забо­рон).

Але й політика, зі свого боку, залежить від об'єктивного юри­дичного права. Адже воно є засобом а) декларування, виразу по­літики, б) здійснення, реалізації політики, в) захисту, гарантуван­ня політики, г) пропагування певної політики.

2. Взаємозв'язок держави та об'єктивного юридичного права

Право (як явище юридичне) і держава виникають водночас, вони є взаємозалежними у своєму походженні. Зокрема, слід мати на увазі, що глибинні соціальні причини, внаслідок яких сформувалось об'єктивне юридичне право, є тими самими, що й причини, які призвели до утворення держав (Тема 4).

Об'єктивне юридичне право залежить від держави в його

1) виникненні;

2) сталості, непорушності;

3) здійсненні, впровадженні в життя;

4) розвитку, вдосконаленні;

5) авторитетності, престижності.

Держава залежить від об'єктивного юридичного права у

1) своїй організації, структурі;

2) здійсненні своїх функцій;

3) трансформації, вдосконаленні своїх органів;

4) авторитетності, престижі.

Коли йдеться про здійснення державних функцій, то розрізняють його правові й неправові форми.

Правові форми виконання функцій держави - це такі її дії, які полягають у вчиненні (зокрема, у прийнятті письмових) юридичних актів.

Юридичний акт - це формально обов'язкове волевиявлен­ня держави (її органу або уповноваженого нею суб'єкта.

Види юридичних актів:

1) за владно-регулятивною, (юридичною) природою -

• правотворчі (нормативно-юридичні),

• правотлумачні (правороз'яснювальні, інтерпретаційні),

• правозастосовні (індивідуально-юридичні);

2) за способом об'єктивації, зовнішнього прояву -

• письмові (документальні),

• усні (вербальні),

• конклюдентні (фізичні, діяльніші).

Залежно від найчастіше використовуваних державою юри­дичних актів розрізняють такі види правових форм виконання її функцій:

1)правотворча діяльність (встановлення або санкціонуван­ня юридичних норм, тобто формально обов'язкових правил фізичної поведінки загального характеру);

2) правозастосовна діяльність (встановлення, на основі й відповідно до юридичних норм, індивідуальних формально обов'язкових правил поведінки щодо тих суб'єктів, які мають реалізовувати, здійснювати ці норми).

Неправові форми виконання функцій держави: матеріально-технічна діяльність (виробництво певних благ, надання послуг); організаційна діяльність (здійснюване не юридичними засобами, тобто без видання юридичних актів, встановлення зв'язків, вза­ємовідносин між "адресатами" юридичних норм, орієнтування, спрямовування їхньої поведінки на виконання таких норм).

3. Функції юридичного права (юридичного регулювання)

Функції такого права відображають його предметно-змістовну роль, його "роботу" у суспільстві. Тому знання цих функцій дозволяє скласти уявлення про те, на що варто очіку­вати від функціонування об'єктивного юридичного права (юри­дичного регулювання). Крім того, через пізнання таких функцій усвідомлюється соціальна значущість юридичної діяльності, а також діяльності тих посадових осіб, чию працю так чи інакше "вплетено" в юридичне регулювання.

Функції об'єктивного юридичного права - це основні на­прямки його впливу на людину і суспільство (на суспільні відносини).

Види функцій права (юридичного регулювання)

Функції права розподіляють на загальносоціальні та спе­ціально-соціальні (регулятивні).

До загальносоціальнмх функцій належать;

1) гуманістична - сприяння здійсненню, охорона і захист осно­воположних прав людини та інших суб'єктів;

2)організаторська - встановлення, зміна і припинення відно­син між учасниками суспільного життя;

3) управлінська - спрямування діяльності учасників суспіль­ного життя на виконання певних соціальних завдань, на розв'язання певних соціальних проблем;

4)комунікативна - інформування учасників суспільного жит­тя про державно-владну волю, забезпечення їх заочного "спілкування" з правотворчими органами держави;

5)оріентаційна - вказівка на припустимі державою, соціально прийнятні засоби задоволення потреб учасників суспільного життя;

6)оцінювальна - оцінювання з позиції законів держави, начеб­то її "очима", власних дій, а також поведінки інших суб'єктів;

7)ідеологічно-виховна - участь у формуванні у людей певного світогляду, у прищепленні їм певних моральних, правових, політичних поглядів і переконань;

8) пізнавальна або гносеологічна - здатність об'єктивного юри­дичного права слугувати джерелом знань про основні "пара­метри" конкретного суспільства - про його економічний, по­літичний, соціальний і державний устрій, про його мораль, культуру, звичаї, про взаємини між різними соціальними групами.).

Зазначені функції є загальносоціальними у тому сенсі, що вони здійснюються за посередництвом не тільки об'єктивного юридичного права, але й - тією чи іншою мірою - багатьма інши­ми соціальними явищами, зокрема не юридичними соціальними нормами, суспільною свідомістю (особливо моральною), політи­кою, релігією, мистецтвом, громадськими об'єднаннями.

А ті функції, які здатне виконувати лише (або найбільш ді­єво) юридичне право, є його функціями спеціально-соціальними. До них належать:

1)закріплююча - фіксація, визнання, утвердження суспільних відносин, які виникли й існували ще до прийняття відповід­ної юридичної норми;

2)стимулююча - сприяння поширенню і розвиткові певних, вже існуючих, суспільних відносин;

3)творча - ініціювання виникнення таких суспільних відно­син, яких взагалі не існувало до видання відповідної юридич­ної норми;

4)обмежувальна - встановлення рамок, "кордонів" щодо існу­вання певних відносин або недопущення їх поширення, збільшення;

5)витіснювальна - сприяння звуженню сфери або усуненню певних відносин.

Неабияку роль у здійсненні усіх зазначених функцій об'єктивного юридичного права відіграє діяльність фахівців-юристів.

<< | >>
Источник: Рабинович. Теорія держави і права. Ч2.. 0000

Еще по теме Тема 11. Об'єктивне юридичне право і суспільство:

  1. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  2. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  3. в) Суб'єктивне право як юридично захищений інтерес
  4. Тема 12. Сутнісна типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації
  5. Суб’єктивне право: наділення правом та уповноваження а) Право та обов ’язок
  6. є) Зняття дуалізму права в об ’єктивному та в суб ’єктивному значеннях
  7. Суб’єктивна та об’єктивна суть акту. Його власне значення
  8. § 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
  9. Корпоративне право в суб’єктивному розумінні.
  10. г) Суб ’єктивне право як правомочність
  11. д) Суб ’єктивне право як позитивний (адміністративний) дозвіл
  12. Юридичне право
  13. Тема 8. Держава у політичній системі суспільства
  14. Тема 7. Інформаційне суспільство й нові якості ноосфери
  15. Тема 19. Тлумачення юридичних норм
  16. Тема 20. Юридична відповідальність за правопорушення
  17. Юридичне право
  18. Тема 18. Застосування юридичних норм