<<
>>

Тема 12. Сутнісна типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації

Практичне значення положень, викладених у цій темі, по­лягає насамперед у тому, що вони впливають на формування сві­тоглядних засад будь-якої діяльності суб'єктів у сфері відносин, урегульованих об'єктивним юридичним правом, в першу чергу це стосується, ясна річ, діяльності фахівців-юристів.

Такі засади визначають загальний підхід, кут зору у кожному випадку встановлення, тлумачення, застосування та реалізації юридичних норм. Причому нерідко ці засади "спрацьовують" на­віть тоді, коли вони й не усвідомлюються раціонально, коли на них безпосередньо не посилаються в юридичній діяльності, в юри­дичних актах.

1. Типологія об'єктивного юридичного права

Неодмінною умовою пізнання соціальної сутності об'єктив­ного юридичного права (як і сутності держави) є історична типологізація численних найрізноманітніших юридичних систем - як тих, що існували колись, так і як тих, що існують зараз.

Історичний тип об'єктивного юридичного права - це сукуп­ність суттєвих властивостей, притаманних усім юридич­ним системам, які спираються на певний тип виробничих відносин і відповідний йому тип держави та виражають соціальну сутність і змістовно-регулятивну спрямованість юридичного регулювання у соціально неоднорідному сус­пільстві.

Поділяти юридичні системи на ті чи інші різновиди (класи, групи тощо) можливо, взагалі кажучи, й за іншими критеріями. Зокрема, за характером домінуючих джерел (зовнішніх форм пра­ва), за історичною послідовністю формування (за "хронологією"

виникнення), за особливостями методів юридичного регулювання і засобів його забезпечення. Усі зазначені класифікації („типологізації"), відображаючи певні реальні аспекти, грані об'єктивного юридичного права, юриидчного регулювання, мають істотне піз­навальне й практичне значення.

Проте жодна з них не спроможна дати відповідь на питан­ня про те, волю якої саме частини соціально неоднорідного сус­пільства певної держави (або групи держав) виражає і реалізовує певне юридичне право у першу чергу.

А без такої відповіді його справжня соціальна сутність лишається нерозкритою, прихова­ною.

Оскільки таке право є продуктом державної діяльності, зга­дана типологізація об'єктивного юридичного права не може не співпадати принципово із зазначеною раніше типологією держав (Тема 4). Тому видається підставним виділяти такі історичні типи об'єктивного юридичного права (юридичного регулювання):

1) племінно-бюрократичний;

2) рабовласницький;

3) феодальний;

4) буржуазний;

5) соціалістичний;

6) перехідний до соціально-демократичного (право соціально-демократичної орієнтації);

7)соціально-демократичний (у майбутньому).

Останній із зазначених типів права на сьогодні (як і відповід­ний тип держави) є лише прогнозованим. Поняття об'єктивного юридичного права цього типу можна визначити - у першому наближенні - таким чином:

Соціально-демократичне право - це система формаль­но обов'язкових загальних норм фізичної поведінки, які встановлені або санкціоновані соціально-демократичною державою, виражають волю більшості населення краї­ни - трудівників-власників, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі та загально-соціальних потреб і реально забезпечують максимальне здійснення захист основоположних прав людини, спільнот і об'єднань на засадах свободи, справедливості, солідарнос­ті.

2. Принципи об'єктивного юридичного права

Принципи об'єктивного юридичного права - це керівні за­сади (ідеї), які зумовлюються об'єктивними закономірнос­тями існування і розвитку людини й суспільства та визна­чають зміст і спрямованість юридичного регулювання.

Значення цих принципів полягає в тому, що вони у стислому вигляді концентровано відображають найсуттєвіші, соціально-змістовні властивості права, є начебто його квінтесенцією, со­ціальним "обличчям"

Види принципів права:

• загальнолюдські (основоположні),

• типологічні,

• конкретно-історичні (загальні, галузеві, міжгалузеві).

Загальнолюдські (основоположні) принципи об'єктивного юридичного права - це концептуальні засади, які зумовлю­ються певним рівнем розвитку цивілізації, втілюють най­кращі здобутки правової історії людства та закріплені у міжнародних актах і документах всесвітнього характеру.

До них належать, зокрема, такі засади:

1) закріплення в об'єктивному юридичному праві загальносо-ціальних прав людини та інших суб'єктів суспільства;

2) юридична (формально визначена й загальнообов'язкова) рівність одновидових суб'єктів і перед державою, і перед за­коном;

3) вихідним, первинним офіційним джерелом суб'єктивних юридичних прав і обов'язків особи має бути тільки закон як

акт нормативного волевиявлення народу (референдуму) або вищого представницького колективного органу державної влади;

4) взаємопов'язаність (єдність) юридичних прав і обов'язків суб'єктів;

5) поведінка людей, а також їхніх об'єднань повинна регулю­ватись, зазвичай, за загальнодозволенним типом юридично­го регулювання: "можна чинити все, крім того, що прямо за­боронено законом";

6) діяльність органів і службових осіб держави має регулюва­тись, зазвичай, за спеціально-дозволенним типом юридично­го регулювання: "можна чинити лише те, що прямо дозволе­но законом";

7) закріплення в нормах об'єктивного юридичного права процедурно-процесуальних механізмів здійснення й захис­ту суб'єктивних юридичних прав і виконання юридичних обов'язків людей та інших суб'єктів суспільного життя;

8) правосуддя (розв'язання суперечок, конфліктів з приводу здійснення прав і обов'язків людьми та іншими учасниками суспільного життя) здійснюється спеціальними незалежними органами держави - судами і слугує найефективнішою юри­дичною гарантією прав людини;

9) юридична відповідальність особи може мати місце тільки у разі вчинення нею винного протиправного діяння;

10) впровадження презумпції невинуватості особи (особа вва­жається невинуватою доти, доки її вину у вчиненні право­порушення не встановлено судом або іншим компетентним органом держави у визначеному законом порядку).

Типологічні принципи об'єктивного юридичного права -це такі його керівні засади (ідеї), які, будучи притаманними всім юридичним системам певного історичного типу, відо­бражають соціально-змістовну сутність цього права.

3. Право соціально-демократичної орієнтації

Право соціально-демократичної орієнтації - це система формально обов'язкових загальних норм фізичної поведін­ки, які встановлені або санкціоновані державою, зорієнто­ваною на соціальну демократію, виражають волю більшос­ті населення країни, спрямовані на врегулювання суспіль­них відносин відповідно до цієї волі і загальносоціальних потреб, зокрема з метою створення умов для здійснення і захисту основоположних прав людини та інших суб'єктів, і забезпечуються державою.

За сучасних умов право такого типу має два основні різновиди:

1) право держав, що існують у промислово розвинених країнах соціально орієнтованого капіталізму;

2) право держав, які існують у країнах, що переходять від со­ціалістичного суспільства до громадянського суспільства з соціально орієнтованою ринковою економікою і перетво­рюються з тоталітаризованої організації влади партійно-бюрократичної верхівки на демократичну організацію влади більшості населення.

Типологічні принципи права соціально-демократичної орі­єнтації:

1) гуманізація права - поступове втілення в його норми за­гальнолюдських принципів права; розширення законодавчо­го закріплення основоположних прав людини; розширення сфери загальнодозволенного регулювання; піднесення рівня соціальної справедливості юридичного регулювання;

2) соціалізація права - його спрямовування на формування і за­безпечення консенсусу між різними соціальними верствами на­селення, класами, групами; збільшення питомої ваги законодав­ства, яке гарантує соціальну захищеність кожної людини;

3) економічна індивідуалізація права - закріплення й охорона різноманітних форм власності - насамперед приватної - на

засоби виробництва та інші об'єкти, забезпечення економіч­ної свободи власників та інших суб'єктів;

4) етнізація та інтернаціоналізація права - відтворення у його нормах національно-правових надбань та водночас його адаптація до регіональних і світових правових стандартів.

Одна з особливостей сучасних перехідних юридичних систем соціально-демократичної орієнтації полягає в тому, що їх типо­логічні принципи поступово наповнюються загальнолюдськими (основоположними) правовими засадами, все більше "піднімають­ся" до рівня останніх.

У цьому й вбачається нездоланність право­вого прогресу, впровадження найкращих юридичних здобутків людської цивілізації у сучасну соціальну практику.

4. Конкретно-історичні принципи об'єктивного юридичного права

Конкретно-історичні принципи об'єктивного юридичного права - це керівні засади (ідеї), які відображають специфі­ку об'єктивного юридичного права певної держави у реаль­них соціальних умовах (наприклад, принцип федеративності права в Російській Федерації або у США).

Вони поділяються на принципи: загальні (для усього права), галузеві й міжгалузеві.

Галузеві принципи права охоплюють лише одну галузь, між­галузеві - кілька галузей об'єктивного юридичного права пев­ної держави (наприклад, галузевий принцип диспозитивності у цивільному праві; міжгалузевий принцип гласності судочин­ства у цивільно-процесуальній, кримінально-процесуальній і адміністративно-процесуальній галузях права).

Загальнолюдські (основоположні) й типологічні принци­пи об'єктивного юридичного права входять до предмета науки загальної теорії права і держави. Дослідження й формулювання інших же різновидів його принципів здійснюють загальні теорії тих чи інших національних юридичних систем, а також відповід­ні національні галузеві юридичні науки.

<< | >>
Источник: Рабинович. Теорія держави і права. Ч2.. 0000

Еще по теме Тема 12. Сутнісна типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації:

  1. Тема 5. Сутність сучасних держав соціально-демократичної орієнтації
  2. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  3. Тема 11. Об'єктивне юридичне право і суспільство
  4. Тема 4. Поняття держави і причини її виникнення, Типологія держав за їх сутністю
  5. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  6. є) Зняття дуалізму права в об ’єктивному та в суб ’єктивному значеннях
  7. в) Суб'єктивне право як юридично захищений інтерес
  8. § 7. Сутність права
  9. § 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
  10. § 1. Сутність форми права
  11. Тема 18 СООТНОШЕНИЕ ПРАВА И МОРАЛИ, ПРАВА И ЭКОНОМИКИ, ПРАВА И ПОЛИТИКИ, ПРАВА И ГОСУДАРСТВА
  12. Сутність міжнародного права а) Правова природа міжнародного права
  13. § 2. Теорія держави і права в системі соціальних наук
  14. Суб’єктивна та об’єктивна суть акту. Його власне значення