Тема 12. Сутнісна типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації
Практичне значення положень, викладених у цій темі, полягає насамперед у тому, що вони впливають на формування світоглядних засад будь-якої діяльності суб'єктів у сфері відносин, урегульованих об'єктивним юридичним правом, в першу чергу це стосується, ясна річ, діяльності фахівців-юристів.
Такі засади визначають загальний підхід, кут зору у кожному випадку встановлення, тлумачення, застосування та реалізації юридичних норм. Причому нерідко ці засади "спрацьовують" навіть тоді, коли вони й не усвідомлюються раціонально, коли на них безпосередньо не посилаються в юридичній діяльності, в юридичних актах.
1. Типологія об'єктивного юридичного права
Неодмінною умовою пізнання соціальної сутності об'єктивного юридичного права (як і сутності держави) є історична типологізація численних найрізноманітніших юридичних систем - як тих, що існували колись, так і як тих, що існують зараз.
Історичний тип об'єктивного юридичного права - це сукупність суттєвих властивостей, притаманних усім юридичним системам, які спираються на певний тип виробничих відносин і відповідний йому тип держави та виражають соціальну сутність і змістовно-регулятивну спрямованість юридичного регулювання у соціально неоднорідному суспільстві.
Поділяти юридичні системи на ті чи інші різновиди (класи, групи тощо) можливо, взагалі кажучи, й за іншими критеріями. Зокрема, за характером домінуючих джерел (зовнішніх форм права), за історичною послідовністю формування (за "хронологією"
виникнення), за особливостями методів юридичного регулювання і засобів його забезпечення. Усі зазначені класифікації („типологізації"), відображаючи певні реальні аспекти, грані об'єктивного юридичного права, юриидчного регулювання, мають істотне пізнавальне й практичне значення.
Проте жодна з них не спроможна дати відповідь на питання про те, волю якої саме частини соціально неоднорідного суспільства певної держави (або групи держав) виражає і реалізовує певне юридичне право у першу чергу.
А без такої відповіді його справжня соціальна сутність лишається нерозкритою, прихованою.Оскільки таке право є продуктом державної діяльності, згадана типологізація об'єктивного юридичного права не може не співпадати принципово із зазначеною раніше типологією держав (Тема 4). Тому видається підставним виділяти такі історичні типи об'єктивного юридичного права (юридичного регулювання):
1) племінно-бюрократичний;
2) рабовласницький;
3) феодальний;
4) буржуазний;
5) соціалістичний;
6) перехідний до соціально-демократичного (право соціально-демократичної орієнтації);
7)соціально-демократичний (у майбутньому).
Останній із зазначених типів права на сьогодні (як і відповідний тип держави) є лише прогнозованим. Поняття об'єктивного юридичного права цього типу можна визначити - у першому наближенні - таким чином:
Соціально-демократичне право - це система формально обов'язкових загальних норм фізичної поведінки, які встановлені або санкціоновані соціально-демократичною державою, виражають волю більшості населення країни - трудівників-власників, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі та загально-соціальних потреб і реально забезпечують максимальне здійснення захист основоположних прав людини, спільнот і об'єднань на засадах свободи, справедливості, солідарності.
2. Принципи об'єктивного юридичного права
Принципи об'єктивного юридичного права - це керівні засади (ідеї), які зумовлюються об'єктивними закономірностями існування і розвитку людини й суспільства та визначають зміст і спрямованість юридичного регулювання.
Значення цих принципів полягає в тому, що вони у стислому вигляді концентровано відображають найсуттєвіші, соціально-змістовні властивості права, є начебто його квінтесенцією, соціальним "обличчям"
Види принципів права:
• загальнолюдські (основоположні),
• типологічні,
• конкретно-історичні (загальні, галузеві, міжгалузеві).
Загальнолюдські (основоположні) принципи об'єктивного юридичного права - це концептуальні засади, які зумовлюються певним рівнем розвитку цивілізації, втілюють найкращі здобутки правової історії людства та закріплені у міжнародних актах і документах всесвітнього характеру.
До них належать, зокрема, такі засади:
1) закріплення в об'єктивному юридичному праві загальносо-ціальних прав людини та інших суб'єктів суспільства;
2) юридична (формально визначена й загальнообов'язкова) рівність одновидових суб'єктів і перед державою, і перед законом;
3) вихідним, первинним офіційним джерелом суб'єктивних юридичних прав і обов'язків особи має бути тільки закон як
акт нормативного волевиявлення народу (референдуму) або вищого представницького колективного органу державної влади;
4) взаємопов'язаність (єдність) юридичних прав і обов'язків суб'єктів;
5) поведінка людей, а також їхніх об'єднань повинна регулюватись, зазвичай, за загальнодозволенним типом юридичного регулювання: "можна чинити все, крім того, що прямо заборонено законом";
6) діяльність органів і службових осіб держави має регулюватись, зазвичай, за спеціально-дозволенним типом юридичного регулювання: "можна чинити лише те, що прямо дозволено законом";
7) закріплення в нормах об'єктивного юридичного права процедурно-процесуальних механізмів здійснення й захисту суб'єктивних юридичних прав і виконання юридичних обов'язків людей та інших суб'єктів суспільного життя;
8) правосуддя (розв'язання суперечок, конфліктів з приводу здійснення прав і обов'язків людьми та іншими учасниками суспільного життя) здійснюється спеціальними незалежними органами держави - судами і слугує найефективнішою юридичною гарантією прав людини;
9) юридична відповідальність особи може мати місце тільки у разі вчинення нею винного протиправного діяння;
10) впровадження презумпції невинуватості особи (особа вважається невинуватою доти, доки її вину у вчиненні правопорушення не встановлено судом або іншим компетентним органом держави у визначеному законом порядку).
Типологічні принципи об'єктивного юридичного права -це такі його керівні засади (ідеї), які, будучи притаманними всім юридичним системам певного історичного типу, відображають соціально-змістовну сутність цього права.
3. Право соціально-демократичної орієнтації
Право соціально-демократичної орієнтації - це система формально обов'язкових загальних норм фізичної поведінки, які встановлені або санкціоновані державою, зорієнтованою на соціальну демократію, виражають волю більшості населення країни, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і загальносоціальних потреб, зокрема з метою створення умов для здійснення і захисту основоположних прав людини та інших суб'єктів, і забезпечуються державою.
За сучасних умов право такого типу має два основні різновиди:
1) право держав, що існують у промислово розвинених країнах соціально орієнтованого капіталізму;
2) право держав, які існують у країнах, що переходять від соціалістичного суспільства до громадянського суспільства з соціально орієнтованою ринковою економікою і перетворюються з тоталітаризованої організації влади партійно-бюрократичної верхівки на демократичну організацію влади більшості населення.
Типологічні принципи права соціально-демократичної орієнтації:
1) гуманізація права - поступове втілення в його норми загальнолюдських принципів права; розширення законодавчого закріплення основоположних прав людини; розширення сфери загальнодозволенного регулювання; піднесення рівня соціальної справедливості юридичного регулювання;
2) соціалізація права - його спрямовування на формування і забезпечення консенсусу між різними соціальними верствами населення, класами, групами; збільшення питомої ваги законодавства, яке гарантує соціальну захищеність кожної людини;
3) економічна індивідуалізація права - закріплення й охорона різноманітних форм власності - насамперед приватної - на
засоби виробництва та інші об'єкти, забезпечення економічної свободи власників та інших суб'єктів;
4) етнізація та інтернаціоналізація права - відтворення у його нормах національно-правових надбань та водночас його адаптація до регіональних і світових правових стандартів.
Одна з особливостей сучасних перехідних юридичних систем соціально-демократичної орієнтації полягає в тому, що їх типологічні принципи поступово наповнюються загальнолюдськими (основоположними) правовими засадами, все більше "піднімаються" до рівня останніх.
У цьому й вбачається нездоланність правового прогресу, впровадження найкращих юридичних здобутків людської цивілізації у сучасну соціальну практику.4. Конкретно-історичні принципи об'єктивного юридичного права
Конкретно-історичні принципи об'єктивного юридичного права - це керівні засади (ідеї), які відображають специфіку об'єктивного юридичного права певної держави у реальних соціальних умовах (наприклад, принцип федеративності права в Російській Федерації або у США).
Вони поділяються на принципи: загальні (для усього права), галузеві й міжгалузеві.
Галузеві принципи права охоплюють лише одну галузь, міжгалузеві - кілька галузей об'єктивного юридичного права певної держави (наприклад, галузевий принцип диспозитивності у цивільному праві; міжгалузевий принцип гласності судочинства у цивільно-процесуальній, кримінально-процесуальній і адміністративно-процесуальній галузях права).
Загальнолюдські (основоположні) й типологічні принципи об'єктивного юридичного права входять до предмета науки загальної теорії права і держави. Дослідження й формулювання інших же різновидів його принципів здійснюють загальні теорії тих чи інших національних юридичних систем, а також відповідні національні галузеві юридичні науки.
Еще по теме Тема 12. Сутнісна типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації:
- Тема 5. Сутність сучасних держав соціально-демократичної орієнтації
- Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
- Тема 11. Об'єктивне юридичне право і суспільство
- Тема 4. Поняття держави і причини її виникнення, Типологія держав за їх сутністю
- § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
- є) Зняття дуалізму права в об ’єктивному та в суб ’єктивному значеннях
- в) Суб'єктивне право як юридично захищений інтерес
- § 7. Сутність права
- § 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
- § 1. Сутність форми права
- Тема 18 СООТНОШЕНИЕ ПРАВА И МОРАЛИ, ПРАВА И ЭКОНОМИКИ, ПРАВА И ПОЛИТИКИ, ПРАВА И ГОСУДАРСТВА
- Сутність міжнародного права а) Правова природа міжнародного права
- § 2. Теорія держави і права в системі соціальних наук
- Суб’єктивна та об’єктивна суть акту. Його власне значення