<<
>>

Вчення про каузальність і норму

Оскільки право визначається як норма (або, точніше, як система норм, як нормативний порядок), а правознавство обмежується вивченням і описом правових норм та встановлюваних цими нормами відношень між обставинами, які теж визначаються цими нормами, то право відмежовують від природи, а правознавство — як нормознавство — від усіх інших наук, що зорієнтовані на вивчення причинних законів фактичних процесів.

Таким чином отримуємо надійний критерій, що дає змогу однозначно відділити суспільство від природи, а суспільствознавство — від природознавства.

Природа — відповідно до однієї з багатьох дефініцій цього поняття — визначається як певний порядок речей або як система елементів, що пов’язані між собою як причина та наслідок, себто поєднані принципом каузальності. Так звані закони природи, за допомогою яких наука описує цей об’єкт (наприклад, твердження, що метал при нагріванні розширюється), є застосуваннями цього принципу. Зв’язок між нагріванням та розширенням є зв’язком між причиною та наслідком.

Коли з’являється суспільствознавство, яке відрізняється від природознавства, воно мусить описувати свій предмет за принципом, відмінним від принципу каузальності. Суспільство як предмет такої науки, що відрізняється від природознавства, є нормативним порядком людської поведінки. Проте немає достатніх підстав категорично твердити, що людська поведінка є чимось відмінним від елементу природи, себто відмовлятися від пояснення її за допомогою встановлення причинно-наслідкового зв’язку, який ми знаходимо, досліджуючи природні явища. Безперечно, такий підхід — принаймні, до певної міри — може бути використаний і на практиці використовується. Оскільки наука описує і пояснює людську поведінку саме в такий спосіб, а також тому, що ця наука (маючи своїм предметом взаємини між людьми) визначається як суспільствознавство, то це суспільствознавство не може вважатись суттєво відмінним від природознавства.

Однак коли ми аналізуємо наші висловлювання про людську поведінку, то пов’язуємо акти цієї поведінки один з одним та з іншими фактами не лише за принципом каузальності, себто за причинно- наслідковим принципом, а ще й за іншим принципом, цілком відмінним від каузальності, — за принципом, для якого в науці ще немає єдиного загальноприйнятого терміна. Ми лише у тому випадку маємо право виокремлювати суспільство як устрій, відмінний від природи, а науки, що використовують для опису свого предмета притаманний цьому устроєві принцип, відрізняти — як суттєво інші — від природничих наук, коли відшукаємо доказ, що такий принцип існує у нашому мисленні й застосовується в науковому дослідженні, яке має своїм об’єктом відповідну й сформовану нормами людську поведінку, чи, точніше, норми, що формують цю поведінку. Лише коли суспільство визнаватиметься за нормативний устрій для поведінки людей, воно могтиме сприйматись як об’єкт, відмінний від причинно- наслідкового устрою природи, а суспільствознавство могтиме протиставлятися природознавству. I лише тому, що право є нормативним упорядкуванням взаємин між людьми, воно — як суспільне явище — може бути відмежованим від природи, а правознавство — як наука, що вивчає суспільство, — може бути відокремленим від природознавства.

20.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Вчення про каузальність і норму:

  1. г) Християнська церква перейняла від стоїцизму вчення про дві природи людини та про двояке природне право
  2. БУРЯК В.В.. Основи вчення про ноосферу. 2010, 2010
  3. § 3. Вчення про криміналістичну версію
  4. §3. Вчення про криміналістичну версію
  5. II. ВЧЕННЯ ПРО ПРИРОДНЕ ПРАВО
  6. Вчення про криміналістичну версію
  7. ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ
  8. з) Теорія засадничої норми та вчення про природне право
  9. § 1. Загальне вчення про метоли теорії держави і права
  10. §1. Загальне вчення про зобов'язання
  11. Розділ XI ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДОГОВІР
  12. Розділ ПІ ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ
  13. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ