Висновки до розділу 2
Серед багаточисленних теоретико-правових течій, поглядів, міркувань та уявлень можна виділити три напрямки теоретичного розуміння процесуального права, в основі яких лежить широта змістовного наповнення предмета процесуального права.
1. Теорія «вузького» трактування процесуального права виходить з включення до предмета регулювання сукупності процесуально- правових суспільних відносин, пов’язаних із судочинством та спрямованих на його здійснення, атому об’єднує самостійні процесуальні галузі права (цивільне процесуальне, кримінальне процесуальне, господарське процесуальне, адміністративне процесуальне), що містять процесуальні норми, спрямовані на реалізацію матеріальних норм з відповідних галузей матеріального права.
2. Теорія «розширеного» трактування процесуального права охоплює не тільки правовідносини, пов’язані із судочинством та спря-
мовані на його здійснення, а і інші відносини, пов’язані з процесом застосування норм матеріального права. Таке розуміння процесуального права об’єднує норми різної галузевої приналежності, які спрямовані не тільки на забезпечення процесу судочинства, а і реалізації інших організаційно-правових форм діяльності щодо застосування норм матеріального права, а тому «розширене» трактування процесуального права включає процесуальні норми, що містяться як у процесуальних, так і в матеріальних галузях (трудовому, муніципальному, фінансовому та ін.).
3. Теорія «широкого» трактування процесуального права включає в себе всі види правової процедурно-процесуальної діяльності в державі, в тому числі правотворчий та правозастосовчий процеси.
Більше схиляючись до концепції «широкого» розуміння процесуального права, автор роботи пропонує таке визначення процесуального права: це - складне за змістом і структурою організаційно- процедурне право, яке об’єднує правові галузі, що регламентують правові процедури при вирішенні спорів або визначенні відповідальності за правопорушення, і покликане забезпечити діяльність щодо застосування норм матеріального права стосовно конкретних життєвих обставин.
Норми вітчизняного процесуального права є первинною «цеглинкою» побудови системи процесуального права, вони належать до різних галузей та відрізняться за характером забезпечення матеріально-правових відносин, здебільшого мають стабільний зміст і призначення, і в своїй сукупності їх слід розглядати як цілісну динамічну систему.
Процесуальні норми наділені загальними ознаками, притаманними для усіх норм права, але, досліджуючи специфіку процесуальних норм, можна виділити такі особливості (ознаки) процесуальних норм:
> Процесуальна норма права втілює волю тих прошарків населення, які наділені найбільшими можливостями впливати на правоутворення.
> Процесуальна норма права встановлюється уповноваженими державою органами й охороняється примусовою силою держави.
> Процесуальна норма має загальнообов’язковий характер, оскільки становить правило поведінки загального характеру,
обов’язкове для виконання, кожен раз, коли настають вказані в нормі умови. Умови, що викликають дію норми, можуть бути типовими, часто повторюваними, а можуть існувати - як виключення з правил.
> Приписи процесуальних норм формально визначені, що є визнанням такої властивості норм, як їх текстуальна визначеність. Точність приписів процесуальних норм є бажаною, а не фактичною властивістю, скоріше для норм цього виду притаманна максимальна наближеність до абсолютності формулювання установлення.
Процесуальні норми містяться як у традиційно процесуальних галузях національного права (кримінальний процес, цивільний процес, господарський процес, адміністративний процес), так і в інших галузях (конституційне право, фінансове право, трудове право). Розглянуті окремі процесуальні норми, що опосередковують застосування галузевих матеріально-правових норм, є лише компонентами загальної системи. Тому всім їм притаманні подібні системні властивості, спільність у специфіці призначення. Отже, процесуальні норми, формуючи організаційно-процесуальну діяльність, повинні визначати тип процесуальних чи організаційних відносин, їх цільове призначення, суб’єктний склад, вид дій, що здійснюються учасниками процесу, послідовність здійснення цих дій, строки і місце здійснення дій у юридичному процесі, правові засоби, що забезпечують функціонування процесу.
Процесуальні норми об’єднуються в процесуальні інститути за спільною (найближчою) метою правового регулювання, тому на сьогодні прийнято вважати головними системоутворюючими критеріями такого об’єднання предмет правового регулювання як матеріальний критерій розподілу права на структурні елементи та метод правового регулювання, під яким розуміється сукупність прийомів, способів і засобів впливу права на суспільні відносини.
Вважаємо, що правовий інститут процесуального права доцільно розглядати як відносно невелику спільність норм, специфіка й автономність якої може існувати як у рамках однієї процесуальної галузі права, так і виходити за межі однієї галузі права (це стосується, в першу чергу, матеріальних галузей). При цьому окремі так звані змішані (комплексні) інститути можуть містити норми, характерні для різних галузей права. Наявність змішаних інститутів пояснюється тим, що однорідність відносин, які регулює галузь права, зовсім не є стерильною. У ній завжди присутня певна кількість відносин, які відрізняються за сутністю і формою, але близько пов’язані за своїм призначенням. Так, у цивільному праві завжди присутні норми конституційного, адміністративного, фінансового цивільного процесуального та інших галузей законодавства. У трудовому праві - норми конституційного, адміністративного, цивільного і цивільно- процесуального законодавства.
Таким чином, існують інститути традиційно процесуальних галузей права та комплексні (змішані) інститути як системоутворюючі компоненти процесуального права.
Вищезазначені критерії безпосередньо стосуються підстав утворення галузей та підгалузей права. Вважаємо за доцільне розглядати предмет процесуального права як сукупність суспільних відносин, покликаних забезпечити реалізацію норм матеріального права, що, в свою чергу, забезпечує функціонування матеріальних галузей права - цивільного, земельного, кримінального тощо. Проте це не перешкоджає визнанню цивільного процесуального права, господарського процесуального права, кримінального процесуального права, адміністративного процесуального права самостійними галузями права, оскільки їх норми регулюють цілком однорідні відносини, що виникають у разі звернення особи до суду. Будь-яка самостійна галузь права має свою сферу правового регулювання, що реалізується в певному юридичному порядку, встановленому відповідними процесуальними нормами, тобто реалізується завдяки процесу, який виступає як окрема процесуальна галузь.
Більшість галузей національного права особливим чином поєднує в собі елементи матеріального і процесуального права, є, так би мовити, матеріально- процесуальними.Система процесуального права виступає як модель правового регулювання, що має науковий характер побудови, практичний напрям та мету. Науковість характеру полягає в тому, що система повинна будуватися на основі результатів наукового дослідження закономірностей правового регулювання суспільних відносин, тобто аналізу об’єктивних факторів детермінації суспільних відносин і можливостей їх суб’єктивної модифікації. Практичний напрям і мета вира- жаються в тому, що їх функціонування має на меті підтримання внутрішніх несуперечностей і оптимально регулюючої суспільні відносини системи законодавства. Суттєвою особливістю структури процесуального права є її цілісний характер.
Система процесуального права в цілому є багаторівневою системою, що містить норми права, процесуальні інститути та їх об’єднання, а також інші структурні підрозділи, виокремлення кожного з яких як складових компонентів цієї системи зумовлюється диференціацією системи процесуальних правовідносин. Система процесуального права є вторинним комплексним утворенням у структурі вітчизняного права, складається із сукупності правових норм, що регулюють комплекс суспільних відносин та об’єднуються близькістю своїх об’єктивних властивостей і методів правового регулювання.
Еще по теме Висновки до розділу 2:
- Висновки до другого розділу
- Висновки до розділу 4
- Висновки до розділу 3
- Висновки до розділу 1
- Висновки до першого розділу
- Висновки до третього розділу
- Висновки по розділу для України
- Висновки по розділу для України
- Висновки по розділу для України
- Висновки по розділу для України
- Висновки
- §3. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- § 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- Висновки
- висновки
- До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
- Розділ 11. Оскарження
- Розділ 3. Пропозиції