4.1. Вплив інтеграційних процесів на розвиток процесуального права
Право як сукупність юридичних норм постійно розвивається, змінююється, удосконалюється, постійно прагне до правового ідеалу, якого загалом важко досягти. Процесуальне право переживає сьогодні етап особливо бурхливого розвитку, тому природно, що в центрі правотворчої уваги опинилися питання розвитку норм права.
Досліджуючи чинники впливу на формування процесуального права, неможливо залишити поза увагою вплив на формування вітчизняних процесуальних норм інтеграційних процесів, оскільки розширення міжнародного співробітництва України тягнуть за собою процеси інтеграції процесуального права України у європейські правовідносини. Відповідно до статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та їх державами-членами від 16 червня 1994 р. Україна взяла на себе зобов’язання вживати заходів для поступового приведення національного законодавства у відповідність із законодавством Європейського Союзу у різних сферах. Законодавчі засади такої адаптації були визначені Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (далі - Програма) від 18 березня 2004 року. У цій Програмі було визначено механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включав адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування. Згідно до Програми, метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄЄ) до держав, які мають намір вступити до нього. Acquis communautaire (acquis) - пра- вова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, спільної зовнішньої політики та політики безпеки і співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ. У забезпеченні оптимальних умов правового регулювання сфери юстиції та внутрішніх справ норми процесуального права несуть основне навантаження нормативного способу забезпечення законності, гарантування захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, оскільки забезпечують реалізацію відповідних матеріальних норм. Вочевидь, що в суспільстві, де права і свободи людини є найвищою цінністю, демократичне процесуальне право, опосередковуючи взаємодію держави і особистості, є гарантом захисту прав і свобод, важливим засобом координації приватного та публічного інтересу.Адаптація законодавства України до законодавства ЄЄ, визначається Програмою, як пріоритетна складова процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.
Ми поділяємо думку С. В. Гринько, що для здійснення успішної адаптації національного законодавства до законодавства ЄЄ недостатньо лише перекласти і ухвалити на законодавчому рівні відповідні правові акти, оскільки європейське право, будучи генетично пов’язаним із правовими системами держав-членів (звідси воно бере юридичну техніку, термінологію та принципи), базується на конституційній доктрині і правовій традиції країн європейської демократії, якце чітко простежується у практиці Європейського Суду. Тому доцільним є не лише ознайомлення зі змістом законодавства ЄЄ та європейських країн-учасниць ЄЄ, а й засад, на яких ґрунтується їхнє право, розуміння його «духу» [214, с. 9].
Сьогодні правова інтеграція проявляється в усуванні виокремлення національного права країн-членів ЄЄ, що відбувається в рамках процесів гармонізації, узгодження аж до уніфікації права цих європейських країн.
Істотним сигналом до таких процесів є створення та розвиток структур Європейського Союзу. У зазначеному контексті, враховуючи сучасний період розвитку ЄЄ, його динамічність та перехідний характер, особливої актуальності набувають питання поглиблення правової інтеграції, уніфікації правового простору, формальне визначення механізму впорядкування інтеграційних процесів та інститутів. У ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року зазначається: «Україна як європейська позаблокова держава здійснюватиме відкриту зовнішню політику та прагнутиме співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від держав, груп держав чи міжнародних структур» [176]. Однією з основних засад зовнішньої політики визначено забезпечення інтеграції нашої держави до європейського політичного, економічного, правового простору з метою набуття членства в Європейському Союзі. Завдяки первинному членству України в ООН і подальшій участі в деяких універсальних та регіональних організаціях після здобуття незалежності всі зусилля нашої держави були спрямовані на набуття членства в міжнародних організаціях. Уже тоді українська зовнішньополітична доктрина привертала увагу до того, що проголошенню курсу на набуття членства в міжнародних організаціях має передувати усвідомлення того, яким критеріям треба відповідати, а також який обсяг зобов’язань у сфері права слід на себе взяти, аби стати повноправним членом світової та європейської спільнот. 16 вересня 2014 року був прийнятий Закон України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», якою визначається порядок виконання зобов’язань України, які випливають із статті 8 Угоди, щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року. Для України, котра проголосила свою незалежність і стала на шлях демократичних перетворень та побудови правового суспільства, членство в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Інтерполі, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та інших, подальша співпраця з Європейським Союзом має стратегічне значення, позаяк європейський вектор зовнішньої політики України, особливо співробітництво з різними, зокрема правозахисними, організаціями є одним із пріоритетних, адже саме правоохоронна система покликана захищати права людини та надбання демократії цивілізованої держави. Так, закріплення в Конституції України [181] переліку прав, свобод та обов’язків людини і громадянина розширено за рахунок включення в нього міжнародно-правових стандартів з прав людини. Необхідність створити дієвий механізм реалізації передба- чених у Конституції прав людини тягне за собою потребу в розробленні відповідного процесуально-правового інституту, адже одним із головних індикаторів демократичного розвитку будь-якої держави є не тільки нормативне закріплення прав і свобод людини та громадянина, а наявність чіткої процесуально-правової системи їх практичної реалізації та відповідних гарантій з боку держави.З метою гармонізації вітчизняного законодавства, за минулі роки були прийняті численні закони спрямовані на вдосконалення процесуально-правового регулювання різних сфер життєдіяльності суспільства, так Господарський процесуальний кодекс України було доповнено розділом V-1 «Запобіжні заходи» (згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» від 22 травня 2003 року), у якому визначено перелік запобіжних заходів у правовідносинах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Також було внесено зміни до ч. 4 ст. 151 «Підстави забезпечення позову» Цивільно-процесуального кодексу України (відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року). 08 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та деяких інших законів України щодо те- хніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу». Зазначений Закон визначає широкий перелік змін організації та проведення виборчого процесу та зачіпає насамперед регулювання процедури голосування, формування та діяльність виборчих комісій, участь міжнародних спостерігачів, нові обов’язки та повноваження державних органів. 13 травня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення реєстрації осіб як платників податків». Зміни спрямовані на спрощення процедури припинення юридичної особи. З цією метою, зокрема, скасовується заборона на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення щодо припинення; внесення змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо місцезнаходження юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення і
т.д. Як наголошувалося в пояснювальній записці до проекту прийнятого закону, прийняття змін забезпечить скасування необгрунтованих і шкідливих перешкод в процедурах реорганізації та ліквідації юридичних осіб, які, зокрема, заважають реорганізації центральних органів виконавчої влади, що знаходяться на стадії припинення.
Аналіз процесу наближення українського процесуального законодавства до правової системи ЄС дає змогу виявити проблеми, що потребують нагального розв’язання, і запропонувати підходи до підвищення ефективності цього процесу. Адаптація українського законодавства до законодавства ЄС відбувається одночасно з правовою реформою в Україні. Держава має оновити законодавство, відповідно до міжнародних принципів і стандартів, оскільки до цього часу в її правовій базі зазначених принципів і стандартів не було.
Чинна законодавча база України є суперечливою, нестабільною, а тому недосконалою. Однак ЄС особливого значення надають саме якості правових актів. Рада ЄС прийняла спеціальне рішення з приводу правил їх підготовки, за якими правовий акт має бути: чітким, не двозначним, без надмірного застосування скорочень, не містити жаргонних висловів, надто довгих фраз, незрозумілих посилань на інші тексти, ускладнень, що ускладнюють його читання. Україні також потрібно враховувати економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних актів законодавства, адаптованих до вимог законодавства ЄС.
Аналізуючи розвиток вітчизняної та зарубіжної правової думки, можна виокремити кілька цілей адаптації права України до права ЄС: набуття членства в ЄС; проведення адміністративної, якісної судової реформи, утвердження верховенства права та демократизації суспільних процесів; сприяння доступу українських підприємств на ринок ЄС; залучення іноземних інвестицій; усунення небажаних наслідків розширення ЄС тощо. Актуальною проблемою є недосконалість, а подеколи й суперечливість процесуальних нормативно- правових актів, що негативно впливає на процес реалізації прав і виконання обов’язків усіма суб’єктами суспільних відносин, сповільнює розвиток України як правової держави.
Одним із шляхів розв’язання зазначеної проблеми в Україні є законодавче врегулювання процесу прийняття нормативно-правових 148
актів суб’єктами нормотворення та врахування положення, що необхідною умовою й головним принципом нормотворчого процесу є законність як об’єктивна властивість права загалом.
Отже, створюючи національну державну правову систему відповідно до норм ЄС, необхідно одночасно з адаптацією вже наявних законів приймати нові, узгоджені з правовим полем ЄС, законодавчі акти. Важливо зважити на те, що процес адаптації законодавства України вимагає злагодженої співпраці всіх гілок влади.
Еще по теме 4.1. Вплив інтеграційних процесів на розвиток процесуального права:
- Калюжний Р. А., Атаманчук І. В.. Розвиток процесуального права України.2015, 2015
- 11.2. Розвиток пізнавальних процесів
- 7.4. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- § 2. Вплив на розвиток відносин із корпоративного управління наявності акцій в державній власності
- § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
- Система процесуального права України
- § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
- Вплив національного права на міжнародне право
- Соціально-теоретичний аспект процесуального права України
- 4.2. Взаємодія вітчизняного процесуального права з міжнародним правом
- Історико-правові засади виникнення процесуального права на українських землях
- Способи впливу права на державу. Право і закон 6.4.1. Лептимністьдержавної влади
- Теоретико-правовий аналіз галузей та підгалузей процесуального права
- Розділ З ТЕХНІКО-ЮРИДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА