<<
>>

Вцди юридичного тлумачення

Як і щодо багатьох інших питань юридичного тлумачення, в питанні про види тлумачення в юридичній науці існують різні точки зору. Досить часто поряд з видами тлумачення окремо виокремлюють способи (або прийоми) тлумачення, щодо кількості яких та їх найменування також існують розбіжності.

Відсутня єдність поглядів на критерії розрізнення окремих видів юридичного тлумачення, їх зміст тощо. Не можна сказати, що дискусії навколо цих питань зовсім безплідні. Вони уточнюють, а інколи й розширюють наші уявлення про окремі сторони юридичного тлумачення, додатковий раз підтверджуючи його складність і багатогранність. Проте надмірна зосередженість на дискусіях з цих питань відволікає від вирішення більш складних, актуальних як для сучасної правової теорії, так і юридичної практики проблем, про які йтиметься далі. З огляду на традиційність і загалом досить ґрунтовну розробленість питань про види тлумачення зупинимось на них порівняно коротко.

Види юридичного тлумачення можуть бути класифіковані за кількома критеріями: а) за способом тлумачення; б) за обсягом тлумачення (залежно від співвідношення між текстуальним вираженням правової норми та її змістом); в) за суб'єктами тлумачення та його юридичними наслідками.

За способом юридичного тлумачення виокремлюють такі його види:

1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення - полягає у з'ясуванні змісту правової норми шляхом аналізу її текстового вираження під кутом зору його лексико-семантичних, лексико-граматичних, морфологічних, синтаксичних характеристик;

2) історико-політичне (історичне) тлумачення - використовується для з'ясування змісту правової норми на основі вивчення конкретних історичних і політичних умов її ухвалення, його мотивів і намірів;

3) системне тлумачення1 - полягає у з'ясуванні змісту правової норми на основі виявлення її зв'язків з іншими нормами права, тобто розгляду її в контексті системності права;

4) телеологічне (цільове) тлумачення - передбачає з'ясування змісту правової норми на основі встановлення мети, заради досягнення якої норма була прийнята.

Крім названих видів тлумачення, які, можна сказати, стали загальновизнаними, за цим самим критерієм інколи виокремлюються також спеціально-юридичне тлумачення, під яким розуміють тлумачення з використанням специфічно-юридичних засобів і прийомів, юридичних конструкцій, понять тощо; логічне тлумачення, тобто з'ясування змісту правової норми на основі використання логічних правил і прийомів; функціональне (соціологічне, раціональне, еволюційне) тлумачення, яке полягає у з'ясуванні змісту правової норми з урахуванням змін, які відбулися в суспільному житті після її ухвалення.

Якщо виокремлення як самостійних перших двох видів тлумачення викликає сумнів, оскільки вони охоплюються по суті традиційними видами (важко уявити будь-який вид тлумачення без застосування правил логіки чи спеціально-юридичних технічних прийомів, досягнень юридичної науки і практики), то виокремлення як самостійного виду функціонального (еволюційного) тлумачення цілком обґрунтоване. Оскільки цей вид тлумачення в умовах зростаючого динамізму сус- [86] пільного життя набуває підвищеної гостроти і є відносно новим для вітчизняних правників, йому буде приділена окрема увага трохи далі у зв'язку з розглядом статичного і динамічного підходів до тлумачення.

Залежно від співвідношення між текстуальним вираженням правової норми та її дійсним змістом (за обсягом) тлумачення поділяється на такі види:

1) буквальне (адекватне) тлумачення, коли зміст норми, що тлумачиться, повністю збігається з її текстуальним вираженням;

2) розширювальне, коли зміст норми, що тлумачиться, ширший за її текстуальне вираження;

3) обмежувальне, коли зміст норми, що тлумачиться, вужчий від її текстуального вираження.

Тлумачення за обсягом є логічним продовженням і одним з результатів використання тих способів (прийомів) тлумачення, про які йшлося вище. Цими видами тлумачення фактично завершується характеристика тлумачення як розумово-з'ясувального процесу, тобто тлумачен- ня-з'ясування.

Звичайно, найбільш бажаним із видів тлумачення за обсягом мало б бути буквальне тлумачення, оскільки в ідеалі закон чи інший нормативний акт має читатися так, як він написаний. Проте в житті нерідко трапляються випадки, коли словесна оболонка норми з огляду на ряд причин (недосконалість викладу, неузгодженості зі змістом інших правових норм тощо) не збігається з її реальним змістом.

Тому до розширювального і обмежувального (звужувального) тлумачення його суб'єктам доводиться звертатися доволі часто. Головне, щоб при використанні цих видів тлумачення дотримувалися певні межі, про що йтиметься нижче.

За суб'єктами тлумачення та його юридичними наслідками розрізняють такі види тлумачення:

1) офіційне тлумачення, тобто роз'яснення змісту правових норм, яке здійснюється уповноваженими на те державою органами і результати якого мають обов'язковий характер;

2) неофіційне тлумачення, тобто роз'яснення змісту правових норм, що здійснюється науковими установами, громадськими об'єднаннями, окремими особами, результати якого не мають обов'язкового характеру.

Офіційне тлумачення, в свою чергу, поділяється на нормативне і казуальне. Нормативне тлумачення - це таке тлумачення, яке поширюється на всі випадки застосування і реалізації роз'яснюваної норми і є обов'язковим для всіх осіб і органів, що її реалізують або застосовують.

Казуальне тлумачення - це таке роз'яснення змісту норми, яке здійснюється судом або іншим уповноваженим органом у зв'язку з розглядом конкретної справи і є формально обов'язковим лише для випадку, з приводу якого роз'яснюється зміст норми.

Нормативне тлумачення може бути легальним і судовим.

Легальне тлумачення - це таке тлумачення, яке здійснює або орган, що встановив певну юридичну норму (воно іменується аутентичним), або ж інший уповноважений на це законом орган. Аутентичне роз'яснення закону, що виходить від самого законодавця, може бути лише у формі нового закону чи доповнення до чинного закону.

Судове тлумачення - це тлумачення, яке дає суд.

У пострадянській літературі поширеною є думка, згідно з якою легальне тлумачення ототожнюється з делегованим тлумаченням, тобто з тлумаченням, здійснюваним органом, який цю норму не встановлював, але законодавчо наділений повноваженням (уповноважений) її тлумачити. До таких органів зазвичай відносять також суди. Проте вважати, що суд здійснює тлумачення норм права на основі делегування йому такого повноваження, некоректно.

Тлумачення - це іманентна властивість правосуддя. Делегування ж передбачає як надання, так і позбавлення цього повноваження, що для правосуддя означало б його повернення до позицій ортодоксального позитивізму - виключно «вуст закону», а фактично призвело б до його знищення, оскільки без можливості тлумачення воно просто перестає бути правосуддям.

Акти нормативного тлумачення не мають самостійного значення, тобто не можуть застосовуватись окремо і незалежно від закону чи іншого нормативного акта (їх положень), що тлумачаться, повністю поділяючи їхню долю.

Неофіційне тлумачення залежно від суб'єктів тлумачення також поділяється на доктринальне, професійно-практичне і буденне.

Доктринальне тлумачення - це роз'яснення змісту норм права, що здійснюється науковими установами або окремими науковцями. Воно хоч і не має обов'язкового характеру, проте суттєво впливає на пра- вотворчу і правозастосовну діяльність з огляду на його переконливість, авторитет вчених, що його здійснили.

Професійно-практичне тлумачення - це роз'яснення змісту правових норм, яке здійснюють, як правило, юристи-практики переважно у формі консультацій.

Буденне тлумачення - це тлумачення змісту норм права, що здійснюється (чи може здійснюватися) практично всіма людьми, які не мають ні спеціальної юридичної освіти, ні досвіду юридичної діяльності. Значення такого тлумачення здебільшого обмежується потребами реалізації тих чи інших правових норм самим суб'єктом тлумачення.

На цьому завершимо коротку характеристику видів тлумачення і перейдемо до питань набагато складніших і поки що менш осмислених вітчизняною юриспруденцією попри їх зростаючу актуальність.

15.5.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Вцди юридичного тлумачення:

  1. Поняття юридичного тлумачення
  2. Тема 19. Тлумачення юридичних норм
  3. ЮРИДИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ[82]
  4. Чинники, що зумовлюють необхідність юридичного правозастосовного тлумачення
  5. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  6. Соціальна відповідальність та її вцди
  7. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
  8. Розділ 12 ЮРИДИЧНА МОВА. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА НОРМОТВОРЧОСТІ
  9. Функції тлумачення
  10. Тлумачення як наука і мистецтво
  11. § 1. Поняття тлумачення норм права
  12. § 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами
  13. § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту