<<
>>

в) Юридична особа (корпорація)

Сутність юридичної особи, протиставлюваної традиційною юриспруденцією так званій фізичній особі, можна найпереконливіше виявити через аналіз типового випадку такої юридичної особи як наділена юридичною персональністю корпорація.

Подібна корпорація визначається зазвичай як певне об’єднання людей, на котре правовий порядок накладає обов’язки і котре наділяє суб’єктивними правами, що їх не можна розглядати як обов’язки чи права людей, що належать до цієї корпорації, утворюють її як її члени. Саме тому, що ці обов’язки й права, хоч і зачіпають певним чином інтереси людей, які утворили корпорацію, не є, однак, — як припускає традиційна теорія — їхніми обов’язками й правами, тлумачаться вони як обов’язки й права корпорації, і тому ця остання розуміється як особа.

Правові зв’язки подібної юридичної особи зображуються таким чином. Стверджують, наприклад, що якась корпорація орендує будинок чи купує земельну ділянку. Право корис^ватися будинком, себто не допускати інших, не членів корпорації, до користування ним, і власність на земельну ділянку чи то право розпоряджатися ділянкою, не допускаючи інших, не членів корпорації, до розпоряджання нею, — це право корпорації, а не її членів.

Коли це право порушується, то саме корпорація, а не котрийсь один її член, має адресувати позов до компетентного суду, й грошова сума, добута в ході виконання судового рішення на відшкодування збитків, завданих корпорації через порушення її прав, зараховується на рахунок корпорації, а не на рахунки окремих її членів. Обов’язок платити власникові будинку за оренду приміщення, віддати купівельну суму тому, хто продав земельну ділянку, чи сплатити громаді поземельний податок — це все обов’язок корпорації, а не її членів, адже у випадку невиконання цього обов’язку, себто коли корпорація допуститься делікту, власник приміщення, чи продавець земельної ділянки, чи податковий орган позиватимуть не членів, а саму корпорацію як таку, й примусове виконання вироку відбудеться не коштом членів, а за рахунок власності корпорації.
Трапляються, однак, випадки, коли, якщо майна корпорації не вистачає, примусове виконання вироку може бути спрямоване й проти майна її членів, себто випадки, коли відповідальність за скоєний корпорацією делікт не обмежується власністю корпорації, поширюючись і на власність її членів. Проте саме обмежена відповідальність корпорації видається тим випадком, коли гіпотеза юридичної персональності майже ототожнюється з корпорацією.

У цьому викладі юридичних зв’язків корпорації як юридичної особи яскраво виступають два різні типи висловлювань. Одне висловлю-

вання про те, що корпорація як діюча особа вчиняє певні акти, особливо правові, що вона здійснює правочини, наприклад, укладає якийсь договір, подає на когось позов, виконує певний правовий обов’язок чи порушує його своєю поведінкою, і друге висловлювання, що вона є суб’єктом правових обов’язків і суб’єктивних прав завдяки тому, що правовий порядок накладає на неї обов’язки чи наділяє її суб’єктивними правами. Висловлюванням першого типу, в котрому йдеться про корпорацію як про таку собі діючу особу, постійно описується поведінка визначеної людини, через котру діє юридична особа. Завжди буває так, що саме дія або відсутність дії котроїсь визначеної людини витлумачується як дія або відсутність дії корпорації, переноситься на юридичну особу, приписується їй. Ta людина, через котру корпорація діє як юридична особа й чия поведінка приписується корпорації, означується як орган корпорації. Проблема корпорації як діючої особи — це проблема (вже розглянута нами вище) органу об’єднання, себто це питання приписування функції, виконуваної котримсь визначеним індивідом, усій спільноті. Саме юридичної особи корпорації стосується проблема: за яких умов поведінка однієї котроїсь людини може тлумачитись як поведінка корпорації — юридичної особи, переноситися на юридичну особу, їй приписуватися*? За яких умов людина, виступаючи органом корпорації, здійснює чи не здійснює котрусь певну дію? Із цією проблемою щонайтісніш пов’язане й питання корпорації як суб’єкта обов’язків та суб’єктивних прав. A що обов’язки й суб’єктивні права можуть мати своїм змістом лише людську поведінку, то правовий порядок може тільки на людей накладати обов’язки й тільки людей наділяти суб’єктивними правами. Тим висловлюванням, що котра-небудь корпорація як юридична особа є суб’єктом обов’язків чи прав, описуються обов’язки й права, котрі завжди є обов’язками й правами визначених людей, оскільки саме поведінка цих людей наповнює змістом їх, що тлумачаться як обов’язки й права юридичної особи, на неї переносяться і їй приписуються. Ось чому заздалегіДь виключається можливість — і з цього зазвичай виходить традиційна теорія корпорації як юридичної особи — того, щоб обов’язки й права юридичної особи були обов’язками й правами людей (а якби й були, то тільки не водночас) чи то — в тлумаченні традиційної теорії — фізичних осіб.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме в) Юридична особа (корпорація):

  1. РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА Глава 1. Корпорація як юридична особа
  2. б) Держава як юридична особа
  3. e) Юридична особа як допоміжне поняття правознавства
  4. г) Юридична особа як діючий суб'скт
  5. д) Юридична особа як суб ’ект обов ’язків і прав
  6. б) Особа: фізична особа
  7. СТАНОВЛЕННЯ КОРПОРАЦІЙ, КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА та корпоративного управління глава 1. Становлення корпорацій
  8. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  9. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
  10. § 2. Окремі види корпорацій
  11. § 1. Світові процеси становлення корпорацій
  12. Розділ 12 ЮРИДИЧНА МОВА. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА НОРМОТВОРЧОСТІ
  13. § 1. Сутність поняття «корпорація»
  14. § 2. Виникнення корпорацій в Україні