<<
>>

г) Юридична особа як діючий суб'скт

Коли двое чи й більше індивідів бажають на якій-небудь підставі спільно домагатися певних економічних, політичних, релігійних, гуманітарних чи інших цілей у межах сфери чинності якого-небудь державного правового порядку, вони утворюють певне об’єднання, підпорядковуючи, відповідно до державного правового порядку, свою скооперовану, спрямовану на здійснення цих цілей поведінку певному особливому нормативному порядкові, що реґулює цю поведінку й таким чином конституює це об’єднання.

Спрямована на здійснення цілей об’єднання співпраця індивідів, що утворюють те об’єднання, може знайти своє вираження в організації, яка діє згідно з ідеєю розподілу праці. Тоді це об’єднання являтиме собою корпорацію. Адже саме організоване об’єднання й означують як корпорацію — себто таку спільноту, яку конституює певний нормативний порядок, котрий установлює, що певні функції мають виконуватися індивідами, покликаними на виконання цих функцій у певний, визначений статутом спосіб, — себто такий нормативний порядок, який запроваджує подібні органи, що функціонують згідно з ідеєю розподілу праці*.
Тим нормативним порядком, що конституює корпорацію, є її статут, який набуває чинності через певний, визначений державним правовим порядком акт правочину. Коли ж до уваги береться тільки державне, не міжнародне право, тоді статут корпорації являтиме собою такий собі частковий правовий порядок — на відміну від державного правового порядку як загального правопорядку.

Статут реґулює поведінку певної більшості людей, які, допоки їхня поведінка регулюється статутом, є членами корпорації, належать до корпорації, утворюють корпорацію. Це образні вирази, які тільки й означають, що певна поведінка людей регулюється частковим правовим порядком. Як ми вже наголошували вище, ці люди не самі по собі, а тільки з їхніми визначеними статутом діями й відсутностями дії належать до спільноти, означуваної як корпорація й конституйованої статутом.

Лише така дія чи відсутність дії, яку визначено статутом, може бути приписана корпорації. Адже у приписуванні котрого-небудь акту людської поведінки корпорації тільки те й знаходить своє вираження, Що зв’язок цього акту з нормативним порядком, який його, цей акт, визначає, конституює об’єднання і в цьому приписуванні персоніфікується. Ось чому всяка визначена нормативним порядком поведінка може бути приписана, всякий нормативний порядок, що реґулює поведінку певної більшості людей, — у тім числі й такий порядок, який не настановляє жодних органів, котрі б функціонували відповідно до ідеї розподілу праці, — може бути персоніфікований і представлений як діюча особа, а отже, всякого «члена» конституйованого нормативним порядком об’єднання можна розпіядати як її «орган». Але, оскільки в узвичаєній фразеології лише функції, що їх індивіди виконують відповідно до ідеї розподілу праці, приписуються спільноті, а отже, тільки визначені статутом індивіди, що виконують ці функції, означуються як «органи», можна проводити розрізнення між «органами» й членами корпорації. При цьому слід узяти до уваги, що органи корпорації, згідно зі статутом, можуть виконувати не лише правові функції типу внесення змін до статуту, подання позовів, скарг, здійснення правочинів, а й інші функції, відповідні заявленій меті корпорації. Коли приписують ці функції корпорації, представляють її як діючу особу, говорять, що корпорація діє, хоча всього одна єдина людина як орган здійснює всього один єдиний визначений статутом акт, то в цьому випадку вдаються за допомогою антропоморфної метафори, як ми вже зазначали у викладі загальних проблем статусу органу, до фікції того типу, що подибуємо і в приписуванні правових актів юридичного заступника недієздатному індивідові, якого той представляє. Хибне тлумачення цієї антропоморфної метафори як такої собі реальної істоти, як ніби надлюдини чи організму є неприпустимим гіпостазуванням образного засобу чи допоміжного поняття, сконструйованого правовою наукою з метою спростити й унаочнити виклад непростого юридичного змісту. Подібне гіпостазування має своїм наслідком не тільки затемнення змісту, який належить описати, а й призводить до вигаданих проблем, що їх марно силкується розв’язати наука. Подібні вигадані проблеми відіграють особливо згубну роль, коли гіпостазується юридична особа держави, й тоді виникає проблема співвідношення, в якому ця реальність перебуває стосовно права — «її» права. Але про це поговоримо згодом*.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме г) Юридична особа як діючий суб'скт:

  1. д) Юридична особа як суб ’ект обов ’язків і прав
  2. 1)Держава як діючий суб'єкт: державний орган
  3. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  4. Суб’ект права — особа а) Суб ’єкт права
  5. б) Держава як юридична особа
  6. в) Юридична особа (корпорація)
  7. e) Юридична особа як допоміжне поняття правознавства
  8. РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА Глава 1. Корпорація як юридична особа
  9. в) Суб'єктивне право як юридично захищений інтерес
  10. б) Особа: фізична особа
  11. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  12. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  13. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  14. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад