<<
>>

e) Юридична особа як допоміжне поняття правознавства

Підсумок дотеперішнього нашого аналізу юридичної особи буде той, що вона, достоту як і так звана фізична особа, є побудовою правознавчої науки. Як така, вона є не більше соціальною дійсністю, ніж — що, втім, і розуміється під нею — креатурою права.

Коли кажуть: правовий порядок наділяє людину правовою персональністю, то це тільки й означає, що правовий порядок робить поведінку людини змістом обов’язків і прав. Саме правознавство формулює єдність цих обов’язків та прав у відмінному від поняття людини понятті фізичної особи, котрим можна послуговуватись як допоміжним поняттям у процесі викладу права, але необхідності в ньому немає, оскільки створений правовим порядком стан речей можна описати й без допомоги цього поняття. Коли кажуть, що правовий порядок наділяє котру-не- будь корпорацію юридичною персональністю, це означає, що правовий порядок установлює обов’язки й права, які своїм змістом мають поведінку людей, котрі є органами й членами конституйованої певним статутом корпорації, та що ці складні обставини справи можна з користю (бо в порівняно простий спосіб) описати за допомогою персоніфікації статуту, який конституює корпорацію.
Але ж ця персоніфікація з її результатом — допоміжним поняттям юридичної особи — є продуктом не права, а науки, що його описує. I нічого тут не змінює те, що й законодавець, цей авторитет, котрий творить право, може послуговуватися ним, як і будь-котрим іншим витвореним правничою наукою поняттям. Як ми вже наголошували раніше, можна персоніфікувати будь-котрий нормативний порядок, що регулює поведінку більшості індивідів; можна визначену ним поведінку, виконувані через цю поведінку обов’язки та здійснювані через неї права співвіднести з єдністю цього порядку, приписати сконструйованій у такий спосіб юридичній особі. Коли ж, як це іноді трапляється, встановлюється різниця між спільнотами (об’єднаннями), що мають юридичну особистість, і такими з них, котрі подібної юридичної особистості не мають, то таке встановлення різниці ґрунтується на тому, що вдаються до вужчого поняття юридичної особи й говорять про неї лиш тоді, коли правовий порядок робить особливий припис, наприклад, якщо члени корпорації відповідають тільки своїм колективним майном або ж ним насамперед. Але й подібне вужче поняття юридичної особи є теж конструкцією правознавства, таким собі допоміжним поняттям, до якого можна, але не обов’язково, вдаватися у процесі викладу права. Право створює обов’язки й права, що мають своїм змістом людську поведінку, але не осіб. Достоту як жодна функція права не визнається функцією правознавства, так і жодна функція правничої науки не визнається функцією права.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме e) Юридична особа як допоміжне поняття правознавства:

  1. РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА Глава 1. Корпорація як юридична особа
  2. в) Юридична особа (корпорація)
  3. б) Держава як юридична особа
  4. г) Юридична особа як діючий суб'скт
  5. д) Юридична особа як суб ’ект обов ’язків і прав
  6. Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
  7. Поняття юридичного тлумачення
  8. § 1. Поняття, завдання та функції юридичного обслуговування
  9. Юридично значуща поведінка (правомірна і протиправна): поняття, ознаки, види
  10. б) Особа: фізична особа
  11. Поняття юридичної техніки. Юридична техніка нормотворчості
  12. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  13. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
  14. Правові норми як предмет правознавства
  15. Розділ 12 ЮРИДИЧНА МОВА. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА НОРМОТВОРЧОСТІ