<<
>>

д) Юридична особа як суб ’ект обов ’язків і прав

Одначе до цієї метафори вдаються не лише тоді, коли зображають корпорацію як діючу особу, а й тоді також, коли її подають як суб’єкта обов’язків і прав, причому під «правом», згідно з традиційною фразеологією, розуміють не тільки суб’єктивне право в технічному значенні слова, себто певну правомочність, а й також позитивний дозвіл.

Ці обов’язки й права корпорації є почасти такими, що установлюються

через державний правовий порядок, а почасти й такими, які впроваджуються на підставі певного уповноваження від державного правового порядку через статут корпорації. Перші з них — це зовнішні, а останні — то внутрішні обов’язки й права корпорації. Однак через статут можуть нормуватися такі обов’язки й права членів, котрі не тлумачаться як обов’язки й права корпорації і не приписуються їй. Зовнішнім є, наприклад, обов’язок корпорації сплачувати певний податок, чи право корпорації здійснювати правочини, чи право засвідчити через подання позову невиконання на її користь чийогось відносно неї обов’язку, чи право корпорації взяти участь у якихось виборах, чи ще право корпорації займатись якимось промислом.

Внутрішнім є, наприклад, обов’язок корпорації розподіляти прибуток поміж її членів, право корпорації отримувати від своїх членів визначений членський внесок. Відповідне право отримувати свою частку від загального прибутку й відповідний обов’язок вносити членський внесок тлумачаться, одначе, як право та обов’язок членів, а не корпорації. У процесі розгляду питання сутності корпорації як юридичної особи до уваги беруться лише ті обов’язки та права, що тлумачаться як обов’язки й права корпорації.

Обов’язки й права завжди мають своїм змістом — як уже наголошувалось — поведінку певних людей. Коли державний правовий порядок накладає обов’язки чи установлює права, що тлумачаться як обов’язки й права котрої-небудь корпорації, коли говориться про обов’язки й права корпорації, то мова може йти лише про обов’язки, виконання чи порушення яких відбуваються через поведінку індивідів, і про права, реалізація яких також відбувається через поведінку індивідів, що належать до ось цієї корпорації. I коли ці обов’язки та права приписуються корпорації, то саме цим індивідам як органам корпорації випадає виконувати чи порушувати розглядувані обов’язки, реалізувати розглядувані права.

Ось чому державний правовий порядок, накладаючи — як то кажуть — на котру-небудь корпорацію обов’язки чи гарантуючи їй права, визначає тільки матеріальний елемент поведінки, що становить зміст обов’язку чи права, а визначення особового складника, себто людей, яким і випадає виконувати обов’язок чи реалізувати право, полишає на статут корпорації, так що відносини між державним правовим порядком і зобов’язаною та уповноваженою ним юридичною особою виявляються стосунками між двома правовими порядками, одним загальним і другим — частковим. Оце так розрізняють спосіб, у котрий державний правовий по- Рядок — вдаючись до традиційної термінології — зобов’язує й уповноважує корпорацію як юридичну особу, від способу, в котрий державний правовий порядок зобов’язує й уповноважує людину як фізичну особу. B останньому випадку державний правовий порядок безпосередньо визначає не лише матеріальний, а й особовий елемент поведінки, що становить зміст обов’язку чи права.

У випадку внутрішніх обов’язків і прав корпорації саме статут визначає і матеріальний, і особовий елемент поведінки, що наповнює обов’язки чи права змістом. Внутрішні обов’язки можуть установлюватися і в такий спосіб, що статут визначає поведінку, із протилежністю якої державний правовий порядок пов’язує санкцію. Внутрішні права корпорації можуть бути установлені в такий спосіб, що статут визначає обов’язки, невиконання яких членами, відповідно до державного правового порядку, можна засвідчити через позов, подавати котрий має один визначений статутом індивід як орган корпорації.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме д) Юридична особа як суб ’ект обов ’язків і прав:

  1. 3) Держава як суб ’ект обов ’язків i прав
  2. Суб’ект права — особа а) Суб ’єкт права
  3. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  4. г) Юридична особа як діючий суб'скт
  5. § 6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
  6. § 3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. їх система в Конституції України 1996 року
  7. § 3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. їх система в Конституції України 1996 року
  8. § 4. Система обов'язків людини і громадянина
  9. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  10. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  11. б) Держава як юридична особа
  12. в) Юридична особа (корпорація)
  13. e) Юридична особа як допоміжне поняття правознавства
  14. § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
  15. в) Суб'єктивне право як юридично захищений інтерес
  16. РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА Глава 1. Корпорація як юридична особа
  17. § 3. Права і обов'язки кооперативів та їх об'єднань як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  18. Суб’єктивне право: наділення правом та уповноваження а) Право та обов ’язок
  19. б) Особа: фізична особа