<<
>>

Юридичні конструкції

Особи, вступаючи у багатоманітні правовідносини, потрапляють у різні правові ситуації, в яких права, обов'язки та відповідальність мають узгоджуватися. Юридичною наукою напрацьовані типові схеми правовідносин, які через нормативне регулювання та юридичну практику набули характеру юридичної реальності.

Ці схеми (моделі) прийнято називати юридичними конструкціями.

Юридичні конструкції - це своєрідна модельна побудова прав, обов'язків, відповідальності, їх усталені схеми, в які втілюється нормативний матеріал. Наприклад: соціальне забезпечення, добровільне страхування, майнова відповідальність і т.ін. Саме такі специфічні мовно-термінологічні форми дають можливість зацікавленій особі діяти певним чином при реалізації своїх прав та обов'язків.

Юридичні конструкції, їх налагодженість та відпрацьованість на практиці є показником досконалості нормативного регулювання, зокрема законодавчого. Досконалість законів та інших нормативних актів значною мірою дістає прояв у тому, наскільки відпрацьовані типові схеми і моделі, дані науки і практики, вимоги якості, ефективності, закони логіки.

Основними ознаками юридичних конструкцій є такі:

• вони становлять собою моделі, які є формою відтворення об'єктивної реальності;

• юридичні конструкції більшою чи меншою мірою відповідають об'єктам реальної дійсності, які вони відображають;

• вони створюються внаслідок здійснення логічних операцій абстрагування та типізації;

• вони визначають основні властивості певних суспільних відносин чи їх елементів, у тому числі відображають їх структуру;

• елементи юридичних конструкцій характеризуються внутрішньою єдністю та взаємодією, що обумовлено їх єдиним змістовним та функціональним призначенням; юридичні конструкції надають законам та втіленим в них нормам права нової якості[80].

Юридичні конструкції, за певними винятками, повинні визначати: суб'єкт та об'єкт, зміст (права та обов'язки суб'єктів), умови встановлення, зміни та припинення правових відносин, відповідальність за порушення норм права, механізм реалізації нормативно-правового акта.

Юридична конструкція як ідеальна модель і найбільш висока правова абстракція охоплює ряд однопорядкових правових понять нижчого рівня і виявляє основне, суттєве в цих поняттях, відображає складну структурну будову урегульованих правом суспільних відносин, юридичних фактів. Сенс юридичних конструкцій полягає у тому, що певні поняття об'єднуються в єдине ціле, на основі чого робляться логічні висновки, які застосовуються до понять нижчого рівня. Наприклад, із різного виду договорів формується загальне поняття договору; із багатьох понять договору формується поняття угоди; із різних форм власності формується загальне поняття власності; із різноманітних суб'єктів права формується загальне поняття суб'єкта права і т.ін. Специфічна функція юридичної конструкції в тому і полягає, що вона пов'язує правові норми, статті закону в органічно єдину правову систему.

При формуванні юридичної конструкції необхідно дотримуватись певних вимог. Вона повинна:

1) точно і повно охоплювати ті норми, статті закону, на базі яких формулюється; бути цілісною, системною, відповідати іншим правовим конструкціям;

2) максимально відповідати цілям права;

3) вирізнятись ясністю, простотою, легкістю розуміння і реалізації.

На завершення розгляду цієї теми зробимо кілька загальних висновків.

1. Тексти правових актів можуть містити складні, іноді дуже складні юридичні поняття. Разом з тим правові акти та інші юридичні документи пишуться для людей. Тому нормотворцям потрібно, намагаючись досягти максимальної суворості і точності юридичних понять, одночасно дбати про зрозумілість, простоту та ясність викладу нормативного матеріалу.

2. Правові акти мають особливий, юридичний стиль викладу: вони мають бути офіційно і термінологічно досконалими, в них не повинно бути художньої краси, тексти не можна перевантажувати декларативними положеннями, лозунгами, закликами.

3. Мова нормативного акта - загальнолітературна, але вона має особливості, що дозволяє умовно говорити про юридичну мову. Ці особливості - чіткість, визначеність і точність думки законодавця, спеціальна термінологія, специфічний прескриптивний характер викладу.

4. Усі ці особливості свідчать про те, що юридичний стиль і юридична мова можуть бути віднесені до загальнокультурних цінностей. Специфічні формулювання покликані відобразити і «дихання» самого життя, і складний юридичний зміст, і в той же час бути дохідливими і переконливими.

Юридична мова, правові формули в самій своїй суті наповнені великою інтелектуальною і духовною силою, і в цьому сенсі правові акти не тільки мають регулятивно-охоронне значення, а й можуть збагатити духовний світ людини, принести їй внутрішнє духовне задоволення. Юридична мова, безперечно, належить до цінностей духовної культури людства.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме Юридичні конструкції:

  1. Складові юридичної техніки: юридична термінологія, юридичні конструкції
  2. Юридичні факти •• і • • та їх класифікація
  3. § 4. Юридичні факти, презумпції і фікші
  4. І § 6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
  5. І § 6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
  6. Юридичні колізії та способи їх подолання
  7. § 7. Юридичні джерела (форми) права
  8. Тема 16. Юридичні відносини
  9. Юридичні особи. Види юридичних осіб
  10. §3. Юридичні особи
  11. § 3. Юридичні колізії і способи їх розв'язання