<<
>>

д) Зняття дуалізму права й держави

Коли визнати, що держава як упорядкована певним чином людська поведінка є відносно централізованим примусовим порядком, а держава як юридична особа є персоніфікацією цього примусового порядку, тим і знімається дуалізм держави й права — як одне з тих роздвоєнь, котрі постають із того, що пізнання гіпостазує конституйовану ним самим єдність свого предмета, а одним із виражень такої єдності виступає поняття особи.

Якщо подивитися з пізнавально-теоретичної точки зору, тоді дуалізм держави-особи й правового порядку являє собою паралель до так само суперечливого теологічного дуалізму Бога й світу[133]. Достоту як теологія стверджує, що влада й воля є сутністю Бога, так і державознавство з правознавством добачають у владі й волі сутність держави. Як теологія стверджує трансцендентність Бога щодо світу й водночас його іманентність у світі, так і дуалістичні державознавство з правознавством доводять трансцендентність держави стосовно права, її метаюридичне існування й водночас — її іманентність у праві.
Подібно до того, як Бог-світотворець приходить, у міфі свого олюднення, у світ, — себто щоб підпорядкуватися ладові природи: народитися, відстраждати й померти, так і державі, згідно з ученням про її самозобов’язання, доводиться підпорядкуватися створеному нею ж праву. I достоту як тільки пантеїзм відкриває шлях до істинної науки про природу, коли Бог ототожнюється зі світом, себто з ладом природи, так і ототожнення держави з правом, визнання того факту, що держава — це правовий порядок, стає пере- думовою справжньої науки про право. Коли ж добачити тотожність держави з правом, тоді й з’ясовується, що право, позитивне право, право, яке не ототожнюється зі справедливістю, є тим самим примусовим порядком, яким виявляється й держава внаслідок її пізнання, коли відкинути її антропоморфні образи й крізь серпанок персоніфікації розгледіти запроваджувані людськими актами норми. I тоді стає абсолютно неможливо виправдати державу через право.
Як неможливо й виправдати право через право, коли це слово вживається то в значенні позитивного права, то в сенсі правильного права, справедливості. Чим і викриється намагання легітимувати державу як «правову» — цілковито непридатне вже тому, що, як уже наголошувалось, кожна держава має бути, в цьому розумінні, правовою державою, адже кожна держава є правовим порядком. Що, однак, не являє собою жодного політичного ціннісного судження. Згадуване вже зведення поняття правової держави до такої держави, яка відповідає вимогам демократії та забезпеченого правопорядку, містить припущення, нібито лише подібним чином сформований примусовий порядок можна розглядати як «справжній» правовий порядок. Одначе таке припущення є природно-правовим забобоном. I відносно централізований примусовий порядок, що має автократичний характер, не надаючи, за умов необмеженої гнучкості, жодних правових гарантій, є також правовим порядком, і — оскільки порядок і спільнота розрізняються — спільнота, конституйована подібним примусовим порядком, є правовою спільнотою і, як така, державою. Коли поглянути з точки зору послідовного правового позитивізму, то право може, достоту як і держава, бути визнане не чим іншим, як певним примусовим порядком людської поведінки, хоча цим нічого й не говориться про його цінність із погляду моралі чи справедливості. У такому випадку держава розумітиметься не більш і не менш юридично, ніж саме право.

Це методично-критичне зняття дуалізму держава — право є водночас і безоглядним знищенням однієї з найдієвіших ідеологій легітим- ності, чим і викликано затятий опір, який традиційна теорія права й держави протиставляє обґрунтованій Чистим Правознавством тезі про тотожність держави й права.

VII.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме д) Зняття дуалізму права й держави:

  1. є) Зняття дуалізму права в об ’єктивному та в суб ’єктивному значеннях
  2. Традиційний дуалізм держави та права
  3. Ідеологічна функція дуалізму держави й права
  4. ідеологічний характер дуалізму публічного й приватного права
  5. Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право 6.3.1. Держава і правове регулювання
  6. Розділ 1 МЕТАТЕОРіЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Предмет теорії держави і права
  7. Тотожність держави та права а) Держава як правовий порядок
  8. Розділ 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
  9. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
  10. ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРАВА. ІДЕАЛИ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА І ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
  11. § 2. Предмет теорії держави і права
  12. 16) Права держави
  13. § 3. Функції теорії держави і права
  14. Верховенство права і соціальна держава
  15. § 3. Функції теорії держави і права
  16. §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
  17. § 4. Метод теорії держави і права