<<
>>

є) Зняття дуалізму права в об ’єктивному та в суб ’єктивному значеннях

B інтерпретації традиційної юриспруденції суб’єкт права — як фізична чи юридична особа — представляє, зі «своїми» обов’язками й правами, право в суб’єктивному розумінні слова, а наділення правом, що визначається як суб’єктивне право, є лиш особливим випадком цієї дуже місткої інтерпретації.

A право у цьому ширшому суб’єктивному значенні слова протистоїть об’єктивному праву, правовому порядкові, себто певній системі норм, як відмінна від цих останніх сфера. Чисте правознавство усуває цей дуалізм, розтлумачуючи поняття особи як персоніфікацію комплексу правових норм, зводячи обов’язок і суб’єктивне право (в технічному сенсі) до правової норми, яка пов’язує санкцію з цілком певною поведінкою людини, установлюючи залежність примусового виконання санкції від спрямованого на неї позову, — себто зводить так зване право в суб’єктивному розумінні слова до об’єктивного права. При цьому воно знімає суб’єктивістську нала- штованість на таке право, якому слугує поняття права в суб’єктивному розумінні слова, — те адвокатське розуміння, що розтядає право тільки з точки зору партійного інтересу, себто беручи до уваги лише те, що воно означає для окремішності: чи приносить їй користь, себто чи слугує її інтересам, а чи шкоду, себто чи не загрожує якимось злом. У цьому знайшла свій відбиток специфічна позиція римської юриспруденції, яка, сформувавшись в істотних рисах на основі експертної практики юристів сторони відповідача, була негайно прийнята римським правом.
Ha противагу цьому, позиція Чистого Правознавства є послідовно об’єктивістсько-універсалістською. Воно принципово налаштоване на всю цілість права в його об’єктивній чинності й намагається осягнути кожний окремий феномен тільки в його систематичному зв’язку 3 усіма іншими явищами, збагнути в кожній частинці права функціонування всієї правової цілості. У цьому сенсі воно виступає як істинно органічний погляд на право. Однак, охоплюючи все право як цілісний організм, воно уявляє його не якоюсь надіндивідуальною, супра- емпірично-метафізичною сутністю — за подібним уявленням криються здебільшого етико-політичні постулати, — а винятково як певний порядок, висновуючи з цього, що всі правові проблеми належить ставити й розв’язувати як проблеми порядку. Таким-от чином теорія права й стає якомога точнішим, звільненим від будь-якого етико-політич- ного підходу структурним аналізом позитивного права.

V.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме є) Зняття дуалізму права в об ’єктивному та в суб ’єктивному значеннях:

  1. Суб’єктивна та об’єктивна суть акту. Його власне значення
  2. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
  3. § 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
  4. в) Суб'єктивне право як юридично захищений інтерес
  5. Корпоративне право в суб’єктивному розумінні.
  6. г) Суб ’єктивне право як правомочність
  7. д) Суб ’єктивне право як позитивний (адміністративний) дозвіл
  8. д) Зняття дуалізму права й держави
  9. Суб’єктивне право: наділення правом та уповноваження а) Право та обов ’язок
  10. Тема 12. Сутнісна типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації
  11. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  12. Тема 11. Об'єктивне юридичне право і суспільство
  13. § 1. Об’єктивна необхідність соціалізації економічного розвитку.
  14. Розділ 1 ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ТА РЕАЛЬНИЙ СТАН ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ
  15. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  16. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  17. Традиційний дуалізм держави та права
  18. Суб’ект права — особа а) Суб ’єкт права
  19. Ідеологічна функція дуалізму держави й права
  20. ідеологічний характер дуалізму публічного й приватного права