<<

3.Україна в системі глобалізації економіки

Реалії глобалізації, з якими зіштовхується будь-яка національна економіка, змушують кожну з них шукати своє "природне" місце в системі міжнародних відносин. Росія займає 44, а Україна – 42 місце у світі за рівнем глобалізації.

У рейтингу враховувалися дані по 62 країнам миру, що поєднує 88% населення земної кулі й більше 91% світової економіки. На думку різних учених існують різні можливості і напрями ефективної інтеграції України в світове господарство: 1) інтеграція через участь в загальноєвропейському економічному просторі, який починає формуватися. При цьому необхідний перехід до ринку і визначення галузей виробництва, які складатимуть профіль міжнародної спеціалізації економіки України. Стимулювання цих галузей і виробництво методами ринкової економіки покажуть пріоритетні зміни в народному господарстві; 2) через визначення специфічних сфер співпраці з країнами інших континентів; 3) можливість інтеграції через підключення до загальносвітової співпраці на галузевій основі, а особливо в науково-технічній, енергетичній, продовольчій і екологічній сферах.

Наша держава тільки входить в систему світового господарства, і від того, як цей процес відбуватиметься, залежить, перш за все, можливість подальшого економічного і соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. Але Україна ще не визначилася повною мірою з основними напрямами і механізмом структурної перебудови економіки, критерії якої повинні вироблятися з урахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також реальних можливостей і напрямів інтеграції в неї України. Дуже гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічній безпеці, які необхідно вирішувати з позиції активного конкурентного протистояння на світовому ринку.

Слід зазначити, що високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стратегії і тактики товаровиробників, вимагає створення в Україні структур, які б забезпечували і координували функціонування зовнішньоекономічного комплексу, а також всі інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків (страхового і інформаційного обслуговування, судових і арбітражних органів).

Враховуючи те, що Україна через наявні геоекономічні позиції не залишиться осторонь світових глобалізаційних процесів, особливої актуальності набувають дослідження сучасних тенденцій фінансової глобалізації та їхнього впливу як на національну економіку взагалі, так і на її ключові складові, в т.ч. банківський сектор.

Банківська система, як і весь фінансовий сектор України, на початковому етапі становлення і розвитку (перша половина 1990-х рр.) була малопривабливою для іноземного капіталу через наднизьку ефективність та надмірну концентрацію ризиків. У процесі розвитку фінансового ринку, досягнення макроекономічної стабілізації, розгортання приватизаційних процесів присутність іноземного капіталу в банківському секторі України поступова зростає. Зараз в Україні функціонує 23 банки з іноземним капіталом, з яких 9 – зі 100%-м іноземним капіталом (всі вони є дочірніми). Останнім часом стратегія приходу іноземного фінансового капіталу на український ринок змінюється у бік сегментів споживчого та іпотечного кредитування, фінансових послуг для домогосподарств.

Основними формами входження іноземного капіталу в банківський сектор України були відкриття представництв, придбання пакетів акцій українських банків та відкриття дочірніх банків. На відкриття філій іноземних банків в Україні існує заборона. Однак, це не означає, що ізоляція від приходу західного фінансового капіталу є вирішенням проблеми. У такий спосіб навряд чи вдасться підвищити конкурентоспроможність українських банків. Західний фінансовий капітал все одно буде проникати на ринок України. Для цього є об'єктивні передумови - привабливий рівень дохідності в банківському секторі України, макроекономічна та структурна розбалансованість економіки, відсутність достатньої кількості надійних фінансових посередників.

Спроби активного спілкування і діалогу з міжнародними фінансовими інститутами – як гарантами входження України в світовий ринок і оновлення економіки – поки ведуть за собою неадекватну реакцію широких кругів української громадськості, оскільки до цих пір не визначені чітко орієнтири нашої держави ні в розвитку його «внутрішньої» економіки, ні у пошуках його майбутнього місця в світовому господарстві.

Посилення процесів глобалізації так чи інакше торкнулось і процесів природокористування. Значна диференціація країн як за запасами природних ресурсів, так і за ступенем техногенного та антропогенного впливу на довкілля вимагає зваженого підходу до формування глобальної конструкції екологічного регулювання. Система міжнародного співробітництва, яка склалася в екологічній сфері, є достатньо складною за структурою, функціями та внутрішніми процесами, її можна кваліфікувати як сукупність національних, регіональних і міжнародних суб'єктів, які перебувають у процесі взаємодії і пом'якшують екологічну кризу, забезпечують стабільний економічний розвиток в умовах глобальної взаємозалежності світу. Аналіз світогосподарських аспектів екологічної проблематики має практичний інтерес для України та країн з перехідною економікою, які включені в систему міжнародного природоохоронного співробітництва. Існуюча довгий час командно-адміністративна система з її диктатом і централізованим розподілом ресурсів виявилася не в змозі сформувати власний механізм ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, здійснити перехід до екологізованого виробництва, побудованого на принципах ресурсо- і енергозбереження, створити умови для проведення скоординованої природозахисної політики.

Подолання екологічних загроз є складовою економічної політики держави та основним завданням екологічної політики. У стратегічному аспекті економічну безпеку гарантує лише конкурентоспроможна економіка. Екологічну безпеку уможливлює реалізація стратегічних цілей дотримання національного екологічного інтересу, що потребує постійного державного піклування, передусім на інституціональному рівні.

Тим більше, національний екологічний інтерес України має постійний характер і певні особливості на зовнішніх і внутрішніх векторах прояву. На загальнодержавному рівні необхідно розробити дієві механізми розв'язання актуальних екологічних проблем. Цього можна досягнути шляхом ефективного інвестиційного забезпечення реалізації перспективних природоохоронних проектів (розширення заповідних зон, розбудова індустрії рекреаційного природокористування, поглиблення комплексності використання природних ресурсів у господарському обороті), фіскального стимулювання оновлення природоохоронної інфраструктури як в окремих регіонах, так і на підприємствах, системного інституціонального супроводу через розширення прав і повноважень місцевих органів влади в питаннях екологізації відтворювальних пропорцій, формування конкурентного середовища на ринку природних ресурсів та дозволів на викиди шкідливих речовин, становлення підприємницького сектора.

В сучасному процесі глобалізації для забезпечення національних інтересів України її зовнішня політика спрямована на виконання наступних завдань: утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави; включення національного господарства у світову економіку для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу; захист прав та інтересів резидентів України за кордоном; поширення у світі образу України як надійного партнера. Об’єктивність глобалізації потребує прийняття рішень щодо утворення суб’єктивних глобальних об’єднань, таких, наприклад, як Світова організація торгівлі (СОТ)

Вступ України до СОТ означатиме:

По-перше, ширшу участь у міжнародному розподілі праці. Україна отримує шанс скористатися з високого рівня освіченості населення – важливої конкурентної переваги в сучасній глобальній економіці. У випадку вступу до СОТ саме якість людських ресурсів може залучити інвестиції в сектор послуг і технологічний сектор.

По-друге, отримання сприйнятливіших у порівнянні з існуючими та недискримінаційних умов для доступу української продукції на іноземні ринки. Українська економіка за своїми параметрами є однією з найбільш відкритих на європейському континенті. Це також має свій вираз і у показниках міжнародної торгівлі за участю України. Навіть попри погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури міжнародних ринків зберігається тенденція до збільшення українського експорту.

Україна є одним з провідних експортерів чорних металів, та має місце динамічне зростання ваги цієї галузі у формуванні експортного потенціалу. Більшу долю цієї групи складають товари з низьким рівнем переробки. Загальна риса галузі – енергоємність. У ситуації, коли країна не має достатніх ресурсів енергоносіїв, зростання ваги цієї галузі не може бути визначено позитивним. Зростає вага товарів хімічної галузі. Проте ця галузь не тільки зміцнює потенціал України. Варто вказати на її негативний екологічний вплив. Україна досі є, за абсолютними об'ємами виробництва хімічної галузі, виробником напівфабрикатів. Також негативна ситуація складається і у зростанні ваги продукції з високим рівнем переробки. Зокрема, доказом цього є порівняння темпів зростання ваги у загальному експорті товарів вказаних вище галузей та товарів у вигляді машин, устаткування, транспортних засобів та приладів, промислових виробів взагалі.

Членство в СОТ передбачає отримання режиму найбільшого сприяння з усіма країнами-членами СОТ, а також національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання. Важливим фактором є також усунення кількісних обмежень у торгівлі. Наприклад, лише завдяки усуненню кількісних обмежень можна збільшити обсяги експорту української продукції металургії до країн ЄС на суму приблизно в 70-90 млн доларів США. А подальша лібералізація тарифних обмежень на експорт продукції чорної металургії до країн ЄС внаслідок вступу України до СОТ дозволила б збільшити загальний обсяг експорту продукції чорної металургії до ЄС практично в 1,4 рази.

Після набуття членства у СОТ українські виробники отримають можливість захищати свої інтереси відповідно до процедури розгляду торгових суперечок СОТ.

По-третє, створення більш сприятливого клімату для іноземних інвестицій. Світовий досвід демонструє, що не лише країни-члени СОТ отримують більший приплив прямих іноземних інвестицій, але й сам вступ до СОТ зазвичай супроводжується зростанням прямих іноземних інвестицій. Згідно з розрахунками експертів в рік вступу країни до СОТ іноземні інвестиції збільшуються в середньому на 1,2% ВВП. Після вступу України до СОТ збільшення іноземних інвестицій передбачається за майже всіма секторами економіки. Зараз найбільш привабливими для інвесторів є оптова торгівля та торгове посередництво, харчова промисловість, машинобудування. Приплив іноземних інвестицій означає прихід в ці сектори сучасних технологій. В Україні за останні роки спостерігається тенденція збільшення прямих інвестицій у вітчизняну економіку.

По-четверте, ширший вибір товарів і послуг. Крім збільшення потоку іноземних товарів, послуг і інвестицій на український ринок, в результаті зниження цін на матеріали, комплектуючі та устаткування виробник отримує доступ до дешевших комплектуючих і сировини, а населення – до дешевших товарів і послуг. Це створює умови для підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції.

Можна говорити, що на порядку денному нинішнього українського уряду вже сьогодні поряд із внутрішніми завданнями стоять і такі проблеми глобального походження як терористичні атаки, торговельні війни, фінансові кризи, ріст цін на енергоносії, незаконна міграція, інфекційні хвороби (СНІД, атипічна пневмонія, пташиний грип).

Основні поняття

Глобалізація Globalization
Інтеграція Fusion
Інфраструктура Infrastructure
Екологічна політика Ecological policy
Міжнародний розподіл праці International division of labour
Лібералізація торгівлі Liberalization of trade

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь

1. Глобалізація – це:

а) поглинання менш розвинутих країн більш розвинутими;

б) загальнопланетарний процес інтернаціоналізації національних систем;

в) процес лібералізації торгівлі та ринків капіталу, приватизації та дерегулювання економічної активності;

г) процес поширення співпраці пострадянських країн із розвинутими країнами.

2. Глобалізація економіки пов’язана з:

а) формуванням сукупності взаємопов’язаних та взаємозалежних економік;

б) становленням цілісного всесвітнього господарського організму;

в) зменшенням економічної залежності країн та регіонів;

г) формуванням міжнародної валютної системи.

3. Важливим чинником економічного росту держав в умовах глобалізації є:

а) інтернаціоналізація досягнень НТП; в) індексація власного доходу;

б) розвиток монополій; г) розвиток фіскальної системи.

4. Офшорна зона – це:

а) вільна економічна зона із сприятливим для підприємців валютно-фінансовим та фіскальним режимом;

б) банківська мережа, що надає послуги «тіньовому бізнесу»;

в) екологічна зона видобутку газу чи нафти;

г) сектор у міжнародній фінансовій системі, де важливу роль відграють транснаціональні банки.

5. Важливою умовою розповсюдження глобалізації економік є:

а) політика протекціонізму;

б) урахування абсолютних та порівняльних переваг;

в) відкритість національних економічних систем;

г) співпраця із слаборозвинутими країнами.

6. Негативним наслідком глобалізації є:

а) жорстка диференціація країн; в) міграція робочої сили;

б) поліпшення інвестиційного клімату; г) міграція капіталу.

7. Що відображає фінансова глобалізація:

а) рух фінансових активів;

б) поширення влади Міжнародного валютного фонду;

в) процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів;

г) всі варіанти не вірні.

8. Глобалізація змінює зміст світових господарських зв’язків таким чином, що:

а) темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва;

б) темпи зростання виробництва випереджають темпи зростання міжнародної торгівлі;

в) зростає міжнародний обмін сировиною та напівфабрикатами;

г) темпи торгівлі цінними паперами нижче за темпи міжнародної торгівлі товарами та послугами.

9 Передумовою розв’язання глобальних проблем є:

а) стримування науково-технічного прогресу та зростаючої відкритості національних економік;

б) об’єднання зусиль та ресурсів людства і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей;

в) підпорядкування інтересів країн, що розвиваються, потребам соціально-економічного прогресу високо розвинутих країн;

г) підпорядкування інтересів високо розвинутих країн потребам соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються.

10. Екологічний неоколоніалізм – це:

а) політика держави, спрямована на заборону екологонебезпечного виробництва;

б) спроби розвинутих країн розв’язати власні економічні проблеми за рахунок менш розвинутих країн;

в) глобальне порушення природної рівноваги і деградація природного середовища;

г) контроль за забрудненням до тих пір, доки граничні вигоди перевищують граничні витрати.

11. Конверсія – це:

а) зростання мілітаризації економіки;

б) перерозподіл фінансових ресурсів на користь цивільних галузей;

в) переведення військового виробництва на випуск мирної продукції.

г) зменшення видатків бюджету на утримання військово-промислового комплексу.

12. До глобальних проблем не відносяться:

а) забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством;

б) прискорення економічного розвитку країн;

в) мирне освоєння космічного простору;

г) охорона прав людини.

13. До негативних наслідків мілітаризації слід віднести:

а) збільшення рівня безробіття;

б) втрату інтелектуального потенціалу;

в) поглиблення диспропорцій в економіці.

г) зменшення валового внутрішнього продукту.

14. Важливим фактором розвитку міжнародної торгівлі, що діє всупереч процесу глобалізації є:

а) регіоналізація міжнародної торгівлі;

б) зростання відкритості економік провідних країн світу;

в) зростання світового фінансового ринку;

г) розвиток багатонаціонального підприємництва.

Вправа 2. Виконайте завдання

1. Чи вірне твердження? Обґрунтуйте.

А. Глобалізація в умовах відкритості національних економічних систем сприяє посиленню могутності найрозвиненіших країн світу, з одного боку, та відносному послабленні економічного потенціалу слаборозвинутих країн.

Б. Головними чинниками, які визначають поняття економічної глобалізації, є торгівельний та фінансовий протекціонізм.

В. Падіння Бреттон-Вудської системи прискорило процес глобалізації.

Г. Транснаціональні корпорації виконують головну роль в глобалізації сучасного економічного життя.

Д. Беручи участь в процесі глобалізації економіки, країна має відкритий тип економічної системи, тим самим послаблює свій суверенітет.

2. Наукові проекти, спрямовані на оздоровлення довкілля, застосовуються з позицій порівняльного аналізу граничних суспільних вигод і граничних суспільних витрат. Дві фірми з вироблення синтетичних миючих засобів, які розташовані на протилежних берегах озера, скидають у нього шкідливі відходи (в умовних одиницях забруднення — викидах). На даний період у воду потрапило 10 одиниць викидів, по 5 від кожної фірми. Міський екологічний центр підрахував суспільні витрати на нейтралізацію цих викидів для кожної фірми і суспільної корисності цієї нейтралізації. Аналізи довели, що здоров'ю не загрожують лише 4 одиниці викидів у воді. За умов командної економіки центральний орган управління містом ухвалив рішення: кожній фірмі слід зменшити викиди до З одиниць. Яке рішення має ухвалити орган управління за умов змішаної економіки. Скористайтеся даними таблиці 1. Для прийняття рішення заповніть таблицю 2.

Таблиця 1

Одиниці викидів Фірма І Фірма ІІ
Сумарні

суспільні витрати на нейтралізацію викидів

Сумарні суспільні вигоди від нейтралізації викидів Сумарні суспільні витрати на нейтралізацію викидів Сумарні суспільні вигоди від нейтралізації викидів
0 0 0 0 0
1 160 350 160 350
2 370 650 320 650
3 630 900 480 900
4 940 1100 640 1100
5 1300 1250 800 1250

Таблиця 2

Одиниці викидів Фірма І Фірма ІІ
Граничні витрати Граничні вигоди Порівняльний аналіз MR>MC Граничні витрати Граничні вигоди Порівняльний аналіз MR>MC
0
1
2
3
4
5

Література

1. Белоус О. Императивы стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. – 2001. – № 11.

2. Герасимчук З.В.. Голян В.А. Екологічні вектори економічної глобалізації // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №4.

3. Лазебник Л.Л. Глобалізація як середовище формування політики економічного розвитку країни // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №11.

4. Лукашевич В.М. Глобалістіка.– Львів, 2004.

5. Міжнародна економіка / За ред. Румянцева А.П. – Київ, 2003.-Гл.

6. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка. – Київ, 2005. – Гл.

7. Погосов П. Соціально- економічні аспекті глобалізації // Економіка України. – 2001. – № 10.

8. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системі України // Фінанси України. – 2005. – № 5.

9. Чувардинський О.Г. Зовнішня політика в умовах світової економічної інтеграції й глобалізації // Економіка та держава. – 2006. – № 2.

10. Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації та їх вплив на розвиток банківського сектору України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №2.

11. Щекин Г. Цивилизационный аспект глобалізації і місце в ній України // Персонал. – 2005. – № 6.

12. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К., 2002.

<< |
Источник: С.І. Архієреєва, Н.Б.Решетняк. КУРС ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. 2007

Еще по теме 3.Україна в системі глобалізації економіки:

  1. § 3. Соціальні суперечності економіки України та шляхи їх розв’язання
  2. Суспільство і економіка. Економіка як об'єкт вивчення і об'єкт управління
  3. Сутність та фактори глобалізації
  4. 2.Наслідки та прояви глобалізації
  5. § 3. Концепція сталого розвитку як основна теорія соціальної політики в умовах глобалізації
  6. § 2. Соціальні функції економіки
  7. § 2. Право і економіка
  8. § 2. Право і економіка
  9. О.О. Бєляєв М.І. Диба, В.І. Кириленко, О.М. Комяков, О.В. Сінельник. Соціальна економіка.2003, 2003
  10. § 1. Інституційні основи координації соціальної економіки
  11. § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
  12. § 3. Особливості соціальної економіки в перехідних умовах.
  13. § 4. Умови переходу України до соціального ринкового господарства
  14. § 2. Методи соціалізації економіки
  15. § 3. Інституційні зміни та соціальні функції держави в умовах соціалізації економіки
  16. Тема 7. МОДЕЛІ ЗМІШАНОЇ ЕКОНОМІКИ
  17. § 2. Діалектика економічного і соціального та суперечності ринкової економіки
  18. Проблеми інтеграції України у світове господарство
  19. § 3. Типи і моделі соціальної ринкової економіки