23. Економічний цикл, його види, фази та чинники. Причини циклічного розвитку економіки.

Економічним циклом прийнято називати нерегулярно повторювані періоди розширення і згортання загальної економічної активності. Макроекономічні показники ділової активності по-різному реагують на фази циклу, в залежності від цього їх поділяють на проциклічні, протициклічні та ациклічні змінні.

Проциклічні змінні зростають у періоди піднесення і зменшуються в періоди спаду (динаміка ВВП, випуск по секторах економіки, величина прибутків від підприємництва, швидкість обігу грошей, короткострокові ставки проценту, рівень зайнятості та загальний рівень цін). Протициклічні змінні зростають у фазі спаду і спадають у фазі піднесення – запаси готової продукції, запаси факторів виробництва, рівень безробіття та рівень банкрутств. Ациклічні змінні не пов’язані безпосередньо з економічним циклом, тому не реагують на нього (величина експорту товарів, яка залежить від стану в зарубіжних країнах).

Перша криза, яка поклала початок першому діловому циклу, виникла у Великобританії в 1825-1826 рр. За майже 200-річний період історії циклів економічні коливання ділової активності значно відрізнялися по країнах і по періодах часу, але зусиллями вчених були виділені деякі загальні властивості циклів, що дало можливість узагальнити теорію криз та особливості механізму розвитку циклів.

Класичний цикл ділової активності мав чотири фази – криза (рецесія), депресія (дно), пожвавлення та піднесення (пік), – які характеризувались чіткими рисами.

Для характеристики спаду (рецесії) використовують великий набір показників. Спрощено рецесію часто визначають за динамікою ВВП, але не завжди зменшення випуску означає рецесію. Рецесія – це період зниження рівнів сукупного випуску, доходу, зайнятості та торгівлі впродовж, як правило, від 6 місяців до 1 року, що відзначається значним спадом у багатьох секторах економіки.

Основними ознаками класичної кризи є: відносне перевиробництво товарів і послуг у порівнянні з платоспроможним попитом на них; різке падіння цін, норми прибутковості, рівня доходів, курсу цінних паперів (акцій, облігацій та ін.); різке зростання запасів, рівня безробіття, норми проценту.

Депресія, яка настає після кризи, характеризується застоєм в промисловості, в’ялістю торгівлі, наявністю великої маси вільних грошових коштів. Падіння цін призупиняється, випуск поступово стабілізується на мінімальному рівні, запаси поступово розсмоктуються і скорочуються, також знижуються ставки позичкового проценту.

Щоб відновити прибутковість підприємств, їх власники починають оновлення капіталу, замінюють застарілі машини і устаткування новітніми, застосовуючи технологічні вдосконалення. Масове оновлення капіталу, зростання інвестиційного попиту дає поштовх для галузей, що виробляють засоби виробництва, таким чином, оновлення капіталу означає перехід у фазу пожвавлення. Мультиплікативний ефект прискорює розвиток виробництва і зростання сукупного доходу. Пожвавлення характеризується зростанням виробництва та рівня доходів, зростанням загального рівня цін, розширенням кредиту. Водночас скорочуються запаси, зменшується рівень безробіття. Фірми доводять обсяги виробництва до початкового, докризового рівня.

Подальше зростання всіх проциклічних показників означає, що економічна система вступає в фазу піднесення. У фазі піднесення йде активне будівництво нових підприємств, модернізація старих, зайнятість збільшується, а разом з нею зростають доходи і попит на товари та послуги з боку населення. Попит наростає стрімко, перевищуючи пропонування, від чого стрімко починають зростати також і ціни. Починається спекулятивний бум. Торговельні фірми намагаються купити якомога більше товарів, розраховуючи на подальше зростання рівня цін, підштовхуючи промислові фірми ще більше розширювати виробництво.

Графічна модель фаз економічного циклу в класичному варіанті представлена на рис. 9.1. Фаза пожвавлення триває доти, доки основні макроекономічні змінні не досягнуть пікового рівня попереднього циклу. Перевищення цих показників означає економічне зростання, піднесення або процвітання.

У ХХ столітті економічний цикл модифікувався. Головними чинниками цього вважають прискорення науково-технічного прогресу та розвиток державного регулювання економіки. В сучасному циклі фази розмиті і амплітуда коливань набула тенденції до зменшення. Крім того немає чіткої синхронності циклу по країнах. З середини 1970 рр. характерною для економічного циклу стала стагфляція – поєднання падіння виробництва з інфляцією, переплетіння з нециклічними коливаннями ділової активності – сезонними, структурними та системними кризами.

Важливою характеристикою економічних циклів є їх тривалість. Проблему тривалості циклів вивчали багато вчених, в результаті виділились такі різновиди циклів:

◘ цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли („довгі хвилі“) тривалістю від 40 до 60 років;

Кондратьєв розробив теорію довгих хвиль: підвищувальна хвиля (висхідний період), тривалістю 25-30 років; понижувальна хвиля (низхідний період), тривалістю 20-25 років.

Він формує чотири емпіричних висновки:

1. Іноді на початку підвищувальної хвилі спостерігаються основні зміни в умовах господарського життя суспільства (зміна техніки виробництва та обміну і зміни в умовах грошового обігу, посилюються нові країни у світовому господарстві).

2. Періоди підвищувальних хвиль багаті соціальними потрясіннями та переворотами (революції, війни).

3. Понижувальні хвилі супроводжуються тривалою депресією сільського господарства.

4. Середні цикли, що припадають на понижувальну хвилю, характеризуються тривалими спадами та депресіями і короткістю та слабкістю підйомів. Середні цикли, які припадають на підвищувальну хвилю, характеризуються навпаки (тривалий і значний підйом, короткий і невиражений спад).

◘ цикли Кузнєца з тривалістю 20 років;

◘ цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років;

◘ цикли Китчина з тривалістю 3-5 років;

◘ приватні господарські цикли з тривалістю від 1-2 до 12 років.

Цикл ділової активності довго представляли як тимчасове відхилення від довгострокового економічного тренду. Сам тренд розглядали як результат дії особливих чинників, які обумовлюють довготривале зростання економіки – рівня заощаджень, приросту трудових ресурсів, технічних нововведень. Вважали, що тимчасові шоки, які визначають вигляд бізнес-циклу, майже не впливають на формування тренду. Але новітні дослідження виявили, що короткострокові коливання випуску відбуваються в значній мірі через вплив не тимчасових чинників, як думали раніше, а через дію постійних шоків, які впливають і на тренд. Якщо, наприклад, випуск несподівано швидко зросте, то цей стрибок закріпиться в економіці, що приведе до зміщення вгору самого тренду (рис. 9.2).

Наслідки економічних циклів досить суперечливі. З одного боку, вони руйнують економіку, завдають великих страждань через зростання безробіття, банкрутства, падіння обсягів виробництва і доходів. Але з іншого боку, через руйнування вони відновлюють рівновагу сукупного попиту і пропонування, очищають економіку від неефективних видів виробництва. Вихід з кризи означає переозброєння підприємств на основі науково-технічного прогресу, що вимагає підвищення кваліфікації найманих робітників.