<<
>>

20. Нарощування дефектів ринкової системи в процесі її еволюції. Функції держави у змішаній економіці. Нерівність доходів та державні заходи щодо їх вирівнювання. Крива Лоренця. Соціальна політика держави.

Державний сектор відіграє значну роль в сучасній змішаній економіці:

§ державний сектор виробляє товари і послуги на власних підприємствах (переважно блага колективного споживання, які не виробляються приватним сектором або виробляються у недостатній кількості – системи охорони порядку, освіта, медичне обслуговування, комунальні послуги та транспорт), що впливає як на сукупний попит, так і на сукупне пропонування;

§ доходи та видатки державного сектора економіки є складовою сукупного попиту і здатні значно впливати на його формування;

§ держава законодавчо визначає межі і „правила гри” приватного підприємництва, міжнародного руху капіталу, підтримує конкурентне середовище всередині країни, здійснює захист оточуючого середовища, що впливає на сукупне пропонування;

§ державна реалізує політику, спрямовану на забезпечення стабільного економічного зростання, пом’якшення макроекономічних коливань, перерозподіл доходів з метою забезпечення необхідного мінімуму добробуту для всіх членів суспільства.

До основних економічних функцій держави належать: виробництво суспільних благ, перерозподіл доходів з метою реалізації принципу справедливості, макроекономічна стабілізація.

Через ринковий механізм здійснюється функціональний і персональний (особистий) розподіл сукупного доходу. Функціональний розподіл – це первинний розподіл доходів між власниками факторів виробництва, він зокрема визначає пропорції, в яких національний доход розподіляється між працею і капіталом.

У сучасній змішаній економіці немає чіткого розмежування на доходи трудові і нетрудові. У більшості наймані робітники мають акції і облігації, тобто отримують також доход від капіталу, в той же час власники підприємств також працюють. Тому персональні доходи – окремих осіб, сімей, домогосподарств – мають змішаний характер.

Основна особливість персональних доходів у ринковій економіці – їх надзвичайна нерівномірність.

Ступінь нерівності особистого розподілу доходів вимірюється за допомогою кривої Лоренця. Вона будується за даними фактичного розподілу особистих доходів для окремих країн. Рис. 6.1 ілюструє такий розподіл доходів для двох країн – і . На вертикальній осі відкладені частки сукупного доходу в процентах від нуля до 100%. Процентний поділ від 0 до 100% на горизонтальній осі представляє собою частки окремих груп сімей у сукупному доході.

Форма кривої Лоренця характеризує ступінь нерівномірності особистого розподілу доходів. Якби в країні існувала абсолютна рівність в розподілі доходів, то крива мала б вигляд бісектриси (лінія абсолютної рівності на рис. 5.1), тоді 20% сімей привласнювали б 20% доходу і т.д. У протилежному випадку, якби, наприклад 2% сімей привласнювали весь доход, то крива Лоренця мала б вигляд вертикальної лінії на відмітці 98% населення, яке отримувало б 0 доходів. Кожна точка на кривій визначає частку сукупного доходу, отриманого відповідною частиною сімей.

Крива Лоренця для країни (суцільна лінія на графіку) показує, що 20% сімей з найнижчими доходами отримують 5% сукупного доходу (точка ), частка доходу 40% сімей становить 15% доходу країни (точка ). Точка показує, що 95% сімей отримали 84% доходів, отже, 5% сімей з найвищими доходами мають 16% сукупного доходу.

Чим більше крива Лоренця відхиляється від лінії абсолютної рівності, тим вищий ступінь нерівномірності розподілу доходів. Більш вигнута крива Лоренця для країни (пунктир на рис. 5.1) показує, що порівняно з країною доходи тут розподіляються ще більш нерівномірно.

З кривою Лоренця пов’язаний інший вимірник нерівності доходів – індекс Джині, який визначається як відношення площі фігури, що утворюється між кривою Лоренця та лінією абсолютної рівності, до площі трикутника, утвореного лінією абсолютної рівності та координатними осями. Цей коефіцієнт коливається в діапазоні між нулем (у випадку абсо­лютної рівності чисельник дорівнює нулеві) та одиницею (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені у одного індивіда, чисельник дорівнюватиме знаменнику).

На рівень диференціації доходів впливає багато чинників: розбіжності у рівні заробітної плати, які породжуються відмінностями у розумових та фізичних здібностях людей, в освіті та професійній підготовці; відмінності у розмірах власності – землі, акцій, облігацій, нерухомості, що приносить доход; у деяких країнах поглиблює нерівність доходів дискримінація за ознаками раси та статі.

Диференціація доходів і рівня життя породжує гостру соціальну проблему бідності. Бідність – це такий рівень життя, який не може забезпечити нормальне відтворення населення. У кожній країні офіційно визначається „поріг бідності” або „прожитковий мінімум”. У США бідною вважається сім’я, доход якої менш ніж в 3 рази перевищує рівень витрат на „нормальне продовольче забезпечення” сім’ї. За стандартами ООН для Центральної і Східної Європи межею бідності вважається середньодобовий доход в 4 дол. Поріг бідності значно підвищує процес інфляції – видатки на нормальне продовольче забезпечення зростають без підвищення рівня споживання, або навіть за його зниження.

Найбільш узагальнюючим показником рівня життя є тривалість життя. В розвинутих країнах жінки в середньому живуть 80-82 роки, чоловіки 74-76 років, в Україні чоловіки – 63 роки, жінки – 72 роки.

Уряди багатьох країн намагаються пом’якшити дефекти ринкового розподілу, перерозподіляючи первинні доходи через державний бюджет. Функцію перерозподілу виконує прогресивна система оподаткування та система трансфертних платежів з бюджету, за рахунок яких фінансується програма соціального захисту населення.

Політика соціального захисту – це система заходів, які захищають населення від економічної та соціальної деградації. Витрати на соціальний захист залежать від можливостей економіки і пріоритетів у політиці уряду.

В країнах з ринкової економікою склалася трирівнева система фінансування соціальних програм, яка включає:

§ систему соціальних гарантій – передбачає надання соціально значущих благ та послуг всім громадянам та окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету (безкоштовна освіта, медичне обслуговування, соціальні пільги в оплаті послуг ветеранам війни, інвалідам і ін.);

§ систему соціальної допомоги – надається малозабезпеченим групам населення, доходи яких нижчі визначеного прожиткового мінімуму, в грошовій або натуральній формах (продовольчі талони, шкільні сніданки, медичне обслуговування людей похилого віку, житлова допомога тощо).

§ система соціального страхування – пом’якшує наслідки різних ризиків, пов’язаних з втратою працездатності та доходів, фінансується зі спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків роботодавців і найманих робітників.

Виробництво суспільних благ і перерозподіл доходів з метою реалізації принципу справедливості – це дві важливі функції держави у змішаній економічній системі. Виконуючи ці функції, держава може значно змінювати сукупний попит і цим гальмувати економічне зростання або сприяти йому.

<< | >>
Источник: БУЛГАКОВ А.А.. Лекції з економічної теорії. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. ОСНОВИ МІКРОЕКОНОМІКИ. 0000

Еще по теме 20. Нарощування дефектів ринкової системи в процесі її еволюції. Функції держави у змішаній економіці. Нерівність доходів та державні заходи щодо їх вирівнювання. Крива Лоренця. Соціальна політика держави.:

  1. Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право 6.3.1. Держава і правове регулювання
  2. § 5. Функції держави
  3. Розділ 5. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
  4. § 1. Завдання і функції держави
  5. § 3. Функції теорії держави і права
  6. § 2. Теорія держави і права в системі соціальних наук
  7. § 3. Внутрішні функції держави »
  8. § 3. Внутрішні функції держави »
  9. Верховенство права і соціальна держава
  10. Економічні функції держави
  11. Розділ 5. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
  12. Функції держави на сучасному етапі державотворення
  13. § 4. Зовнішні функції держави
  14. § 4. Зовнішні функції держави
  15. § 3. Функції теорії держави і права
  16. 5. одинадцята директива ради 89/666/ЄЕС від 21 грудня 1989 РОКУ ЩОДО УМОВ РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ФІЛІЙ, СТВОРЕНИХ В ОДНІЙ ДЕРЖАВІ-ЧЛЕНІ КОМПАНІЯМИ РІЗНИХ ТИПІВ, ЯКІ ПІДПАДАЮТЬ ПІД ЮРИСДИКЦІЮ ІНШОЇ ДЕРЖАВИ
  17. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
  18. Об’єктні функції Української держави: теоретико-правовий зміст