<<
>>

10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.

Поняття «підприємець» введено Р. Кантільйон на початку XVIII ст. (Підприємці - люди з нефіксованими прибутками (ремісників, селян та ін. Головна риса підприємця - готовність до ризику.).

У XVIII—XIX ст. теоретичне дослідження підприємництво зро­били Ф. Кене, А. Тюрго, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, М. Вебер, В. Зомбарт і Й. Шумпетер.

А. Сміт розглядав підприємця як власника, який має лише власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому в цьому випадку він іде до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто дійовіше служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо на­магається служити їм.

Розгорнуту концепцію підприємництва подав Й. Шумпетер, яка ґрунтується на засадах: революціонізація та реформування виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами (здійснення нових "комбінацій факторів" виробництва або різні нововведення); підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управління, наукові розробки, маркетинг тощо); підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації.

Інновація – дітище підприємництва, підприємець – творець інновації

Підприємець — суб'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерцій­ні й організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів та мето­дів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. Підприємництво — це тип господарської поведінки під­приємців з організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отри­мання прибутку та соціального ефекту.

Функції: Інноваційна - сприяння генерування та реалізації нових ідей, здійснення техніко-економічних, наукових роз­робок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком; Ресурсна – мобілізація на добровільних засадах матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів; Організаційна – безпосередня організація виробництва, поєднання ресур­сів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх вико­ристанням; Мотиваційна - формування моти­ваційного механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені й під майнову відповідальність певними суб’єктами. Вітчизняне законодавство визначає суб’єктів: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених З-ном України "Про власність"; об'єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах про розподіл продукції (товариства, акціонери, кооперативи, спільні під­приємства, різні асоціації, об'єднання тощо).

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» заборонено за­няття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військо­вослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади і управління, які покликані здійснюва­ти контроль за діяльністю підприємств. Не можуть займатися підприєм­ництвом також певні особи, зокрема ті, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництва, інші корисливі злочини.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгів­ля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції (або благах у вигляді послуг, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а зміст діяльності.

Передумови підприємництва: Економічні - створення в сус­пільстві умов для функціонування багато суб'єктних (приватних, колек­тивних, державних) власників. Політичні - створення у краї­ні сприятливого політичного клімату для підприємництва (гарантії щодо збереження їх­ньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації). Правові - однакові «правила гри», тобто надати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління в господарську діяльність будь-якого суб'єкта, за винятком законодавче обумовлених випадків. Психологічні - позитивна суспільна дум­ка щодо підприємництва.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва: індивідуальне, засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники без постійно застосовуваної найманої праці); сімейне, що ґрунтується на приватній власності громадян-членів однієї сім'ї з можливістю використання найманої робочої сили; приватне, або партнерське зі створенням юридичної особи і з обмеже­ною відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею); акціонерне, засноване на власності акціонерів (власники цінних папе­рів — індивіди, юридичні особи); орендні — ті, що беруться за відповідну плату на певний час у користу­вання, що дає їм право бути власником результатів праці, доходів та на розпорядження майном; колективні (народні), в основі яких лежить власність трудового колек­тиву на майно, продукцію і доходи; інноваційні, які створюються на базі інтелектуальної власності; спільні, засновані на об'єднанні майна різних власників. Перелічені й інші види підприємницької діяльності можна об'єднати у три групи: одноосібне володіння, товариство, корпорація.

Одноосібне володіння —форма організації підприємницької діяльності, у якій майно належить одно­му суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відпові­дальність за ризик від бізнесу.

Партнерство, або товариство — форма організації підприємницької діяльності, що засновується на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників.

Як правило, товариства — це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Вони мають відносно невелику кількість членів, які беруть участь у їхній роботі.

Розрізняють такі види партнерства: повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю), товариство з обмеженою відповідаль­ністю і командитне товариство (змішане).

Повне товариство є найпоширенішим. Його учасники несуть відповідаль­ність за справу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих кош­тів. Найчастіше статус повного товариства використовують невеликі фір­ми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо).

У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли у статутний фонд. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних про­ектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та ін­шими видами діяльності в капіталомістких сферах.

Командитне (змішане) товариство об'єднує своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени) і частини — за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких поши­рюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

Корпорація — провідна форма сучасного підприємництва в країнах з ринковою економікою.

Корпорація є юридичною особою, що утворюється об'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом.

Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тільки тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.

Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) виступають як: а) ор­ганізатори індивідуального виробництва, у якому застосовуються засоби виробництва, що належать йому, і використовується власна праця; б) ор­ганізатори виробництва, де застосовується капітал і наймана праця.

Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні під­приємства, різні асоціації, об'єднання тощо) як суб'єкти підприємниць­кої діяльності порівняно з індивідуальним підприємництвом займаються діяльністю у більших масштабах з обов'язковим залученням найманої ро­бочої сили.

Підприємництво у сільськогосподарському виробництві проявляється як фермерство. Фермерство має певну специфіку, яка визначається особливістю сільського господарства. До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як чинника виробництва. Земля, з одного боку, є засобом виробницт­ва, а з іншого — предметом праці. На відміну від інших засобів виробницт­ва земля не зношується і не змінюється. Більш того, при правильному ви­користанні її родючість суттєво підвищується. Іншою особливістю сільського господарства є не збігання робочого періоду з часом виробництва, а отже, сезонності виробництва і перероб­ки сільськогосподарської продукції.

Роз­різняють природну і штучну родючість ґрунтів. Природною є сукупність фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а штучна — це ре­зультат поліпшення цих властивостей за рахунок проведення заходів, спря­мованих на удосконалення методів землеробства і проведення різних ви­дів меліорацій. Практичне зна­чення має економічна родючість як результат природних і штучно створених можливостей землі, її критерієм є обсяг вро­жаю, отриманого з площ з однаковою природною родючістю.

<< | >>
Источник: БУЛГАКОВ А.А.. Лекції з економічної теорії. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. ОСНОВИ МІКРОЕКОНОМІКИ. 0000

Еще по теме 10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.:

  1. ТЕМА 5 ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  2. ТЕМА 8 КОМЕРЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  3. ТЕМА 2 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  4. ТЕМА 7 ВИЗНАННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ
  5. § 2. Організаційно-правові форми кооперативної діяльності
  6. § 2. Основні організаційно-правові форми юридичного обслуговування кооперативів
  7. § 5. Правові форми і методи здійснення функцій держави
  8. § 5. Правові форми і методи здійснення функцій держави
  9. § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
  10. § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
  11. § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
  12. 6.2 Торгівля цінними паперами на організаційно оформленому ринку
  13. § 2. Організаційно-правове забезпечення фінансових операцій кооперативів, об'єднань та створених ними підприємств і організацій
  14. Аграрное законодательство