6. Ринок і ринкові структури. Аналіз попиту і пропонування, їх чинників. Ринкова рівновага та зміни у стані рівноваги.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичне неза­лежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку.

У вузькому розумінні ринок - це форма економічного обміну, а в широкому - це система відносин господарювання, здатна вирішувати життєво важливі завдання у сферах суспільного виробництва, обміну, розподілу та споживання.

Ринок функціонує за певних умов, які можна поділити на чотири групи.

1. Економічні умови (основою яких є демократизація економіки - загальні умови ведення господарювання, які забезпечують ринкові зв'язки) передбачають:

- вільний вибір форм власності на засоби виробництва (утвердження права господаря);

- вільне ціноутворення;

- забезпечення та захист конкуренції;

- вільний вибір виду діяльності;

- вільний обіг товару, капіталу, праці;

- оподаткування, фінансування, кредитування, валютна політика, які стимулюють підприємницьку діяльність.

2. Соціальні умови, які забезпечують гуманність ринкової економіки, охоплюють:

- систему захисту малозабезпечених верств населення (пенсійне забезпечення);

- система соціальної допомоги дітям, молоді, безробітним;

- система соціального захисту від безробіття.

3. Правові умови включають систему заходів, пов'язаних з розробкою правового законодавства і прийняття економічних положень з переходу на ринкові методи господарювання.

4. Соціально-психологічні та соціально-культурні умови (забезпечують самореалізацію особи та повагу до неї) включають:

- забезпечення свободи розвитку потенціалу особи - кваліфікаційного, освітнього, творчого, комунікативного, підприємницького, морального та ін. ;

- свобода політичної діяльності;

- система соціальної відповідальності особи перед трудовим колективом, суспільством;

- система задоволення духовних потреб особи;

- можливість вивчення культурних надбань народів України та світової культури в цілому. Основними ознаками, що визначають суть ринку, є:

- доступність для будь-якого споживача всіх товарів, представлених на ринку (відсутність фондування, карток, талонів та інших обмежуючих форм розподілу);

- необмежена кількість конкурентів, абсолютно вільний вхід у ринок та вихід з нього;

- повна інформація учасників конкуренції щодо пропозиції, попиту, цін, норм прибутку та ін.;

- свобода реалізації товарів і послуг, вибору товарів споживачем та прийняття рішень;

- пануючий диктат споживача.

Формування ринку відбувається за наступних умов:

1. Наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридичне незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу;

2. Еквівалентний обмін товарів;

3. Конкуренція;

4. Вільного ціноутворення;

5. Реальної інформація про ринок і його суб'єктів.

Ринок виконує ряд функцій:

1. Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні, визначає, «що», «як» і «для кого» виробляти.

2. Стимулююча функція полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів.

3. Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Реалізуючі цю функцію, ринок підтримує рентабельність економіки в цілому.

4. Інтегруюча функція «зшиває» економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється функція ринку.

Ринкові структури – ті його елементи, з яких він складається і які взаємодіють між собою.

Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин:

- товарний ринок: ринок предметів споживання та послуг, ринок засобів виробництва, ринок науково-технічних розробок;

- фінансовий ринок: ринок інвестицій, ринок цінних паперів,

- валютний ринок;

- ринок праці.

Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості ринкових відносин: розвинений ринок; ринок, що формується; ринки з різним ступенем обмеження конкуренції: монопольний, олігопольний.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний).

Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній).

Ринк забезпечує такі переваги господарювання:

- ефективність розподілу ресурсів, бо конкурентна боротьба між виробниками спрямовує ресурси у виробництво тих товарів і послуг, які найбільш необхідні суспільству, а це веде до максимальної економічної ефективності;

- успішне функціонування щодо обмеженої інформації, досить мати інформацію про ціну і витрати виробництва;

- гнучкість ринку, висока пристосованість до у мов, що динамічно змінюються;

- оптимальне до використання досягнень НТП (науково-технічного прогресу), новітніх технологій, що дозволяє тому, хто їх використовує, мати тимчасову перевагу над конкурентами;

- свобода вибору дій і споживачів і виробників;

- задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів (послуг), більш швидке корегування нерівноваги ринку, диспропорцій в економіці.

Але ринку притаманні й недоліки:

- ринок допускає і навіть стимулює згасання конкуренції; (головного контролюючого механізму);

- підрив суверенітету споживача (задовольняє попит тих у кого є гроші).

- нагромадження матеріальних ресурсів, що спричиняє нерівномірність розподілу грошових ресурсів (“Спритні ділки” досить швидко наживаються, а право спадщини посилює цей процес нагромадження);

- не сприяє збереженню невідтворювльаних ресурсів, не має економічного механізму захисту навколишнього середовища, не може регулювати використання ресурсів, які належать всьому людству ;

- не стимулює виробництво суспільних благ(мости, шляхи, освіта, охорона здоров’я), не забезпечує фундаментальних досліджень у науці.

Життєвоздатність ринку забезпечується його інфраструктурою, тобто системою державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуру ринку.

Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам. Біржа — це установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої сили (біржа праці).

До інфраструктури ринку входить розгалужена система приватних, кооперативних, державних і змішаних оптових і роздрібних торговельних структур, які визначають стан двох форм торгівлі в країні: оптову і роздрібну, а також система інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру (інжиніринг, консалтинг).