<<
>>

Свобода торгівлі і протекціонізм

Як уже відзначалося, міжнародна торгівля піддається державному регулюванню. У залежності від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі.

Свобода торгівлі – це політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції. Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

Політика вільної торгівлі дозволяє реалізувати принцип порівняльних переваг, використовувати переваги міжнародної спеціалізації і торгівлі. Незважаючи на це, у дійсності міжнародна торгівля здійснюється з торговими обмеженнями, основними видами яких є:

1) мито (тариф) – податок, що підлягає сплаті при ввозі-вивозі товару на територію країни;

2) квота – кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товару визначеною кількістю чи грошовою сумою на визначений проміжок часу;

3) ліцензування – регулювання зовнішньої торгівлі через дозволи, що видаються державними органами на експорт чи імпорт у встановлених кількостях на визначений проміжок часу;

4) «добровільне» обмеження експорту – кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні торгового партнера обмежити обсяг свого експорту у визначені країни;

5) внутрішня субсидія – фінансовий метод торгової політики і дискримінації проти імпорту, що передбачає бюджетне фінансування виробництва усередині країни товарів, що конкурують з імпортними;

6) експортна субсидія – фінансовий метод торгової політики, що передбачає бюджетні виплати національним експортерам і дозволяє підвищувати конкурентноздатність експорту;

7) демпінг – фінансовий метод торгової політики, що представляє собою просування товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існує в цих країнах;

8) експортне кредитування – фінансовий метод торгової політики, що полягає у фінансовому стимулюванні державою розвитку експорту;

9) приховані методи торгової політики – вимоги про дотримання національних стандартів, про одержання сертифікатів якості імпортної продукції, внутрішні податки і збори.

Розглянемо наслідки торгових обмежень на прикладі імпортного мита (тарифу).

Мито виконує наступні функції: фіскальну, тому що воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету; протекціоністську (захисну), тому що воно є інструментом огородження місцевих виробників від іноземної конкуренції. Рисунок 20.2. характеризує економічні наслідки введення тарифу.

Рисунок 20.2 – Вплив тарифу на економіку країни

До початку торгівлі. Лінія Sd – графік внутрішньої пропозиції, лінія Дd – графік внутрішнього попиту. Країна виробляє і споживає товар у точці Е, тобто Q3 товару за ціною Рd.

При свободі торгівлі. Світова ціна на товар (Рw) нижче, ніж внутрішня ціна. Світові постачання товару необмежені за ціною Рw. Крива пропозиції представлена лінією Sd+w. Рівновага буде досягнута у точці F, у якій обсяг попиту складе Q5, пропозиції Q1. Q1Q5 товару імпортується. Внутрішня ціна товару упала з Рd до Рw, місцеві виробники продають на Q3Q1 товару менше, ніж до торгівлі.

Після введення тарифу. Внутрішня ціна імпортного товару зростає на розмір мита з Рw до Рw+t. Крива пропозиції пересувається вгору на рівень Sd+w+t. Рівновага досягається в точці G, у якій внутрішнє виробництво збільшується на Q1Q2 , а внутрішнє споживання падає на Q5Q4. Імпорт скорочується з Q1Q5 до Q2Q4.

Економічні наслідки тарифів такі:

1) у результаті обкладання імпорту митом відбувається збільшення доходів бюджету; останні є перерозподіленими від споживачів на користь держави;

2) відбувається перерозподіл доходів від споживачів до вітчизняних виробників продукції, що конкурує з імпортом;

3) виникає необхідність внутрішнього виробництва під захистом тарифу додаткової кількості товарів при більш високих витратах, при цьому задіються ресурси, спеціально не призначені для виробництва даного товару, що підвищує витрати виробництва і знижує його ефективність;

4) скорочується споживання товару в результаті росту його ціни на внутрішньому ринку.

Крім того, тариф на імпорт безпосередньо підриває експорт країни, веде до скорочення загального рівня зайнятості й у кінцевому рахунку веде до згортання більш ефективних галузей і експансії неефективних. Таким чином, незважаючи на те, що тариф сприяє захисту молодих галузей, стимулює вітчизняне виробництво, є джерелом бюджетних доходів, він негативно впливає на економіку країни, а саме: сповільнює економічне зростання, збільшує податковий тягар на споживачів, сприяє розвитку неефективних галузей.

З урахуванням даних обставин країни прагнуть лібералізувати міжнародну торгівлю. Рішенню даної проблеми сприяє діяльність Світової організації торгівлі (WТО) і інших міжнародних економічних організацій.

Україна є учасником міжнародних торгових відносин. ЇЇ основними торговими партнерами є країни СНД, а також США, Німеччина, Італія, Туреччина. Слід зазначити, що не зважаючи на те, що Україна приймає все більш активну роль в міжнародній торгівлі, структура експорту й імпорту залишається несприятливою: в експорті переважає металопродукція, в імпорті - енергоносії, машини й устаткування, що несприятливо позначається на подальшому розвитку країни. Тому варто проводити заходи, що сприяли б розвитку національного виробництва з високим рівнем технологій, здатних випускати конкурентноспроможну продукцію.

3.

<< | >>
Источник: С.І. Архієреєва, Н.Б.Решетняк. КУРС ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. 2007

Еще по теме Свобода торгівлі і протекціонізм:

  1. 6.2.3 Організація процесу торгівлі цінними паперами
  2. § 3. Договори в сфері кооперативної торгівлі, побутового, комунального обслуговування і громадського харчування в кооперації
  3. 4.3 Обмеження ризиків діяльності з торгівлі цінними паперами
  4. Статья 5.26. Нарушение законодательства о свободе совести, свободе вероисповедания и о религиозных объединениях Комментарий к статье 5.26
  5. Свобода предпринимательства и регулируемый рынок Свобода и ответственность личности
  6. Свобода мысли и слова, свобода массовой информации являются элементами конституционного статуса личности
  7. Думается, что поскольку в демократических государствах признается и гарантируется свобода информации и свобода слова
  8. Уклонение от отбывания ограничения свободы, лишения свободы, а также от применения принудительных мер медицинского характера (ст. 314 УК РФ)
  9. § 2. Экономические права и свободы человека и гражданина в системе конституционных прав и свобод
  10. Основы свободы: взаимоотношения свободы и фундаментализма
  11. 1. СВОБОДА ЯК ЕКЗИСТЕНЦІАЛ ТА ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СВОБОДА
  12. Свобода народу — свобода людини
  13. Гражданская и политическая свобода. Важную роль в обеспечении свободы личности призвано сыграть государство. Однако, будучи своеобразным «страховым полисом» нации, государство не должно чрезмерн
  14. §2. Организация и тактика охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности органами внутренних дел при реализации гражданами права на свободу совести и свободу вероисповедания