<<
>>

Тема 6. ЗМІШАНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

Методичні рекомендації

Змішана економіка сформувалась у розвинутих країнах під впливом об’єктивних причин і передусім у зв’язку з переходом до постіндустріальної цивілізації.

Термін «змішана економіка» не має однозначного тлумачення.

Його первинне та найбільш поширене трактування наголошує на поєднанні різних секторів економіки (приватного й державного), на різноманітності форм власності. Друга позиція, що дістала імпульсу від кейнсіанства, висуває на перший план проблему поєднання ринкового механізму та державного регулювання. Третя позиція, ініційована різноманітними соціал-реформистськими течіями, засновується на поєднанні капіталу, приватного підприємництва та соціальних гарантій. Ще одна позиція, що випливає з цивілізаційного підходу, націлює на проблему співвідношення економічних і неекономічних витоків у структурі сучасного суспільства.

На сьогодні змішана економіка є цілісною системою, що є адекватною формою сучасного розвиненого суспільства. Елементи, що її утворюють, спираються на такий рівень розвитку продуктивних сил і на такі тенденції соціально-економічного розвитку, які об’єктивно вимагають різноманіття форм власності, доповнення ринку державним регулюванням, приватновласницької ініціативи — соціальними гарантіями, а також включення в економічну структуру суспільства постіндустріальних завдань.

Прийнято розрізняти три основних варіанти моделі змішаної економіки: 1) консервативний; 2) ліберальний; 3) соціал-рефор­містський. Кожний з них залежно від особливостей економічного, соціального, політичного, національного, історичного розвитку тієї чи іншої країни набуває своїх особливих, специфічних ознак. При цьому в процесі еволюції соціально-економічної системи відбувається їх взаємозбагачення, наповнення елементами якісно нового змісту. В межах окремих варіантних моделей змішаної економіки можна виділити окремі течії та школи.

Загальна спрямованість на розвиток змішаної економіки не означає одноманітності та стандартності. Реально в різних країнах і регіонах складаються неоднакові моделі змішаної економіки. Вони відрізняються одна від одної різноманітними поєднаннями форм власності, ринку та державного регулювання, капіталу й соціальності, економічної та постекономічної сторін. Ця особливість залежить від багатьох чинників: рівня та характеру матеріально-технічної бази, історичних і геополітичних умов формування суспільного устрою, національних і соціокультурних особли­востей країн, впливу тих або інших соціально-політичних сил тощо.

Найважливішою ознакою сучасних економічних систем виступає демократизація власності. Основою змін у відносинах власності розвинутих країн були перетворення в технологічній основі економіки у XX ст. Її характеризує перехід від індустріального до постіндустріального розвитку, витіснення старих, заснованих на машинній техніці, технологій та розвиток на нових технологічних принципах. Прогрес біотехнології, інформатизація, бурхливе піднесення мікроелектроніки та комп’ютерної техніки, стрімкий розвиток наукомістких галузей, високих технологій, зміна традиційних уявлень про ефективне виробництво, випереджальне зростання сфери послуг, нові екологічні вимоги до виробництва та життя суспільства — ці й інші процеси стали ознаками сучасної економіки.

Демократизація власності означає перехід від домінування однієї форми власності до їх різноманіття. Сучасні моделі змішаної економіки розвинутих країн відрізняються багатоукладністю економіки, поєднанням приватної, колективної, державної, змішаної, комбінованої та інших форм власності.

Процес демократизації власності знаходить віддзеркалення в зміні ролі держави, в поступовому перетворенні її в соціально відповідальну, надкласову структуру або, за західною термінологією, в «державу загального благоденства». Ця обставина докорінно впливає на трансформацію державної форми власності, що все більше використовується в інтересах усього суспільства, а також на відповідні перетворення в інших формах власності.

Для змішаної економіки неправомірною є постановка питання про однозначну перевагу тієї чи іншої форми власності, того чи іншого економічного сектору. Важливим є не виділення та розвиток окремої форми власності, якою б ефективною вона не здавалася, а наявність і розвиток змінної у своїх межах системи, що включає цілісний спектр форм підприємницької діяльності, який базується на різних формах власності, їх взаємопроникненні. На перший план сьогодні виступає проблема встановлення рухливої економічної рівноваги між різними секторами економіки. В цьому разі життєздатність системи зумовлена можливістю змінювати в її межах (зрозуміло, залежно від конкретних умов) співвідношення між різними секторами, примушуючи більше «працювати» той чи інший сектор, який виконує свої специфічні функції.

Процес демократизації власності знаходить своє втілення в розвитку малого та середнього бізнесу, індивідуального підприємництва та фермерства. Демократизація власності здійснюється також на основі розвитку пенсійних і страхових фондів, роль яких у сучасному економічному процесі країн Заходу безперервно зростає.

Важливою загальносвітовою тенденцією розвитку відносин власності стає так само зрощення двох або кількох форм власності та виникнення на цій основі змішаної форми власності. Найбільш інтенсивно розвиваються асоційовані форми власності трудових колективів як у межах окремих країн, так і на міждержавній основі. Зростає питома вага кооперативної власності. У структурі корпоративної власності збільшується частка акцій робітників.

Демократизація власності зумовила істотні соціально-еконо­мічні наслідки і передусім внесла докорінні зміни у відносини між працею та капіталом. Участь працівників в управлінні, капіталі та прибутку веде до формування системи соціального партнерства й посилює актуальність і значущість питання ефективності підприємницької діяльності підприємств, на яких у результаті встановлюється партнерський тип відносин між основними учасниками виробництва.

Важлива властивість змішаної економіки — поєднання ринкового саморегулювання та державного регулювання економіки.

Ринкова економіка, ринковий розподіл ресурсів і оцінка їх ефективності довели свою ведучу роль в розвитку суспільства. Разом з тим фактом економічного життя всіх розвинутих країн з ринковою економікою з другої половини XX ст. стала об’єктивна потреба в свідомому регулюванні всього народного господарства. Це означає, що становлення державного регулювання всієї економіки не веде до витіснення та поступового відмирання ринкової економіки. У змішаній економіці має місце не протиставлення, а оптимальне поєднання державного регулювання та ринкового саморегулювання. У цьому регулюванні зростає роль не тільки держави та корпорацій, але також і міжнародних структур (ЕЭС, МВФ, МБ, т. н. «Сімка», ОПЕК та ін.).

Процеси, що відбуваються в розвинутих країнах під впливом демократизації власності, нерозривно пов’язані з «соціалізацію» чи «соціальною орієнтацією» сучасної економіки. Економічна система може бути названа соціально орієнтованою (або «економікою для людини»), якщо в ній виробничі відносини та механізм господарювання забезпечують практичне підкорення відтворювальних процесів завданням розвитку особистості, в якій долається відчуження людини від суспільства, праці та її продукту, а також від засобів виробництва, природи й культури, утверджуються відносини соціального партнерства та співпраці.

У сучасних умовах ця орієнтація здійснюється вельми суперечливо, якщо ми розглядатимемо світове суспільство загалом. Однак, якщо аналізувати цей процес лише за розвинутими країнами, особливо за державами, що додержуються соціал-демократичних доктрин або доктрин соціального ринкового господарства, то в них соціальна орієнтація здійснюється досить успішно. Чого не можна сказати про більшість країн світового ринкового господарства і передусім про ті 80 % населення, що живе в країнах, які все більше відстають від розвинутих держав, де зосереджено лише 20% населення планети.

Серед конкретних складових соціальної орієнтації передусім необхідно виділити розвиток механізмів забезпечення добробуту для більшої частини населення розвинутих країн і певного гальмування тих механізмів диференціації та соціальної поляризації, що характерна для соціал-демократичної моделі буржуазної економіки.

Конкретними характеристиками добробуту є насамперед рівень реального споживання, що розглядається як за своїм мінімальним значенням, так і за середніми величинами, а також за рівнем диференціації, розриву між найбільш високоприбутковими та найбіднішими верствами населення.

Соціальна орієнтація економіки не вичерпується розв’язанням проблеми досягнення добробуту. Людина велику частину свого часу проводить не в процесі споживання, а в процесі праці. Перетворення трудової діяльності у сферу розвитку людини, а не у сферу, де від неї відчужуються всі її особистісні характеристики, — така друга найважливіша складова соціальної орієнтації економіки.

Крім соціалізації економіки, змішана економіка має і таку важливу рису, як забезпечення динамізму та високої ефективності економічної системи в цілому. При цьому має місце зміна традиційних уявлень і про ефективність суспільного виробництва. Головне тут в тому, що це не просто економічна, а соціально-економічна ефективність; і не тільки соціально-економічна ефективність, а ефективність з урахуванням гарантій екологічної безпеки. Важливе значення мають нові екологічні вимоги до виробництва та життя суспільства. А тому основним критерієм ефективності є не прибутковість економіки, а створення умов для всебічного розвитку творчого характеру особистості та збереження природного середовища. У процесі визначення рівня розвитку країни в сучасних умовах до уваги береться не тільки показник частки валового внутрішнього продукту, що припадає на душу населення, а й такі показники, як тривалість життя людини, рівень освіти й інші соціальні параметри. Соціальна орієнтація економіки в сучасних умовах має розглядатися як найважливіший чинник і стимул підвищення ефективності.

Важливим додатком зростання ефективності в змішаній економіці є становлення відкритої економіки, що в той же час є і її важливою властивістю. Ця тенденція постійно виявляла себе протягом всієї історії розвитку різних держав, але лише в XX ст. вона стала пануючою у зовнішньоекономічній діяльності.

В той же час відкритість економіки розвинутих держав поєднується із захистом своєї національної економіки, для чого використовується цілий арсенал протекціоністських заходів.

План семінарського заняття

1. Умови виникнення та зміст змішаної економіки.

2. Основні властивості змішаної економіки та їх характеристика:

— демократизація відносин власності;

— поєднання ринкового саморегулювання та державного регулювання економіки;

— поєднання ринкових принципів господарювання, підприємництва з соціальною орієнтацією економіки;

— динамізм, висока ефективність економіки за гарантії екологічної безпеки;

— поєднання відкритості економіки, її інтегрованості у світове господарство із захистом інтересів вітчизняних виробників.

Терміни та категорії

Змішана економіка. Демократизація власності. Ринкове саморегулювання. Державне регулювання. Підприємництво. Соціалізація економіки. Ефективність суспільного виробництва. Економічна безпека. Відкрита економіка. Протекціонізм.

Теми рефератів

1. Змішана економіка як закономірний етап розвитку капіталізму в сучасних умовах.

2. Роль державних інститутів і регулювання, що впливають на ефективність розвитку країн зі змішаною економікою.

3. Змішана економіка — орієнтир розвитку країн з перехідною економікою.

Питання для обговорення

1. Які об’єктивні умови становлення змішаної економіки?

2. Що означає демократизація власності та чому саме вона є в основі всіх якісних змін, які відбуваються в економіці розвинутих країн?

3. Чим пояснюється необхідність поєднання державного регулювання та ринкового саморегулювання в змішаній економіці?

4. В чому проявляється соціалізація економіки та чому вона є важливим фактором зростання ефективності виробництва в сучасних умовах?

5. У чому зміст і значення економічної справедливості?

6. Як розуміти відкритість економіки в сучасних умовах і де об’єктивні кордони такої відкритості?

Література

1. Мочерний С. В., Симоненко В. К., Секретарюк В. В., Устенко А. А. Основи экономической теории. — К.: Знання, 2000. — С. 468—499.

2. Курс экономической теории. — М.: ДИС, 1997. — С. 67—77.

3. Змішана багатоукладна економіка, її суть та роль в соціально-економічному прогресі: Текст лекцій / Укл. В. І. Загородній. — К.: КДЕУ, 1993. — 23 с.

4. Носова С. С., Талахадзе А. А. Экономика: Базовый курс лекций для вузов. — М.: Гелиос АРВ, 2001. — 640 с. — (Раздел: Смешанная экономика- взаимодействие частного сектора и государства).

5. Носова С. С. Основы экономики: Учебник. — М.: ВЛАДОС, 2002. — 272 с. (Раздел: Смешанная экономика).

6. Михайлушкин А. И. Экономика: Учебник для студ. техн. вузов. — М: Высш. шк., 2000. — 399 с. (Раздел: Типы экономических систем: рыночная экономика, командная и смешанная экономика, рынок и план).

7. Мамедов О. Ю. и др. Основы теории современной экономики: Двадцать пять лекций: Учеб. пособие для студ. техн. и колледжей. — Ростов н/Д: Феникс, 2000. — 448 с. (Учебники ХХІ века). (Раздел: Смешанная экономика : сущность и институты).

8. Михайлушкин А. И., Шимко П. Д. Основы экономики: Учеб. пособие. — СПб.: Бизнес-пресса, 2001. — 352 с. (Раздел: Основы функционирования смешанной экономики).

9. Куликов Л. М. Основы экономических знаний: Учеб. пособие для студ. сред. спец. учеб. заведений. — М: Финансы и статистика, 1997. — 272 с. (Раздел: Смешанная экономика).

10. Козырев В. М. Основы современной экономики: Учебник для вузов. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 368 с. (Раздел: Смешанная экономика и современный рынок).

11. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособ. для вузов. — К.: Вища шк., 1998. — 478 с. (Раздел: Типы экономических систем: Система свободного, или чистого, рынка. Смешанная экономика. Централизованно-плановая экономика. Рыночная трансформация экономики Украины).

12. Абалкин Л. И. В поисках новой стратегии. — Т. IV. — М.: Экономика, 2000. — С. 612—658.

13. Глобалізація і безпека розвитку. — К., 2001. — С. 54—79; 540—567.

14. Трансформація. Моделі економіки України. — К.: Логос, 1999. — С. 83—109.

15. Гальчинський А. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу. — К.: Українські пропілеї, 2001. — С. 36—114.

16. Волобуев В. Эволюция модели смешанной экономики и бюджетная макростратегия в США // Мировая экономика и междунар. отношения. — 2001. — № 4. — С. 21—30.

17. Савченко А. Основы российской модели смешанной экономики // Маркетинг. — 2001. — № 6. — С. 15—20.

18. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика: Пер. з англ. / Наук. ред. Т. Панчишина. — 13-те вид. — Львів. (Розділ: Змішана економіка : приватний та державний сектори).

19. Павловський М. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ: Економіка. Політика. Політологія. Соціологія. — К.: Техніка, 2001. — 312 с. (Розділ: Змішана економіка).

20. Стиглиц Дж. Ю. Экономика государственного сектора / Науч. ред. Г. М. Куманин. — М.: Изд-во МГУ, 1997. — 720 с. (Раздел: Государственный сектор в смешанной экономике).

<< | >>
Источник: О.О. БЄЛЯЄВ та інші. СУЧАСНІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ . 2003

Еще по теме Тема 6. ЗМІШАНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА:

  1. Тема 4. РИНКОВА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА
  2. Тема 3. ТРАДИЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА
  3. Тема 8. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
  4. Тема 5. ПЛАНОВА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА
  5. Тема 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ
  6. § 1. Поняття змішаного типу правової системи
  7. Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
  8. 2. Класифікація економічних систем
  9. 3. Типи економічних систем
  10. § 2. Сутність соціальної ринкової економіки. Еволюція економічних систем
  11. ТЕМА 2. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
  12. Глава 5. Ринкова економічна система
  13. Глава 4. Економічна система суспільства
  14. § 3. Економічне мислення та неокласичний економічний аналіз
  15. ТЕМА 8. ЕКОНОМІЧНЕ МИСЛЕННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ
  16. Тема 14. Правові (юридичні) системи. Система права. Система законодавства
  17. Тема 23 СИСТЕМА ПРАВА И СИСТЕМА ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА КАК СОСТАВНЫЕ ЧАСТИ РОССИЙСКОЙ ПРАВОВОЙ СИСТЕМЫ
  18. Тема 4. РАЗВИТИЕ СИСТЕМЫ ПРАВА И СИСТЕМЫ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА
  19. Тема 3. СООТНОШЕНИЕ СИСТЕМЫ ПРАВА С СИСТЕМОЙ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА